ПСИХОЛОГІЯ ЗРІЛОСТІ: ПРАКТИКУМ

Психічний розвиток людини проходить ряд періодів, які послідовно змінюють один одного. Послідовна їх зміна необоротна і передбачувана. Кожний період – це відрізок життєвого шляху людини і водночас певний ступінь її розвитку як особистості. У межах кожного вікового періоду відбуваються не тільки кількісні, а і якісні зміни психіки, які дають підстави виділяти у ньому певні стадії, що послідовно змінюють одна одну.

У процесі психічного розвитку та його результатах існують типологічні й індивідуальні відмінності. Вони виявляються у функціональних особливостях нервової системи, у розумових, емоційних, моральних, вольових якостях, у потребах, інтересах, здібностях і характерологічних рисах дітей та дорослих людей. У процесі розвитку складається неповторна індивідуальна своєрідність особистості.

Зрілість (особистості) – сукупний стан високого розвитку фізіологічних, інтелектуальних, вольових, моральних, соціальних параметрів людини. В генезисі спочатку настає біологічне і фізіологічне дозрівання організму (нині у зв'язку з акселерацією воно дещо зсунулося в бік молодшого віку: для хлопців 14–16 років, для дівчат 12–15 років), потім приходить психічна зрілість як високий показник роботи сенсорних, мнемічних, інтелектуальних функцій людини. Згодом настає моральна і світоглядна зрілість як свідчення соціальної зрілості особистості. Соціальна зрілість формується (ґрунтується) на ідейних переконаннях, сформованому світогляді і включає в себе оперативне, вправне й ефективне здійснення практичної діяльності.

Важливим чинником, що забезпечує надійність і валідність психологічного діагнозу властивостей особистості віку зрілості, є розробка та практичне застосування психодіагностограм. Суттєвим елементом психодіагностограми є визначення конкретних психодіагностичних методик, за допомогою яких має здійснюватися визначення психологічного діагнозу для даного типу відхилень, недоліків тощо.

Психодіагностограма (від грецького – душа, розпізнавання, написання) – програма психодіагностичного обстеження особистості, побудована відповідно до типу відхилення, яке підлягає діагностиці. Психодіагностограма – це своєрідний алгоритм перевірки робочих гіпотез щодо тих чинників, які в конкретному випадку «відповідальні» за виникнення певного відхилення, недоліку тощо. Кожний етап психодіагностограми містить у собі визначення конкретних психодіагностичних методик, а також проміжних ви­сновків, які може бути зроблено за їх допомогою.

У психологічній діагностиці психодіагностограми повинні будуватися з урахуванням вікових особистісних властивостей людини, новоутворень та проблемності різних вікових періодів життя людини та їх впливу на навчальну й трудову діяльність людини.

Психодіагностограма обстеження дітей підліткового віку містить діагностику новоутворень когнітивної сфери дитини (динаміки працездатності та стійкості, вибірковості, концентрації уваги, опосередкованого запам'ятовування, мовних асоціативних здібностей, аналітико-синтетичної діяльності мислення) і особистісної сфери дитини (акцентуації характеру, рівня самооцінювання, соціально-психологічної адаптації, мотивації успіху, невдачі, схвалення тощо).

Психодіагностограма обстеження дітей юнацького віку будується з урахуванням спрямування особистості дитини (цінностей, ідеалів, стилю життя, адаптації до впливів середовища тощо), первісної професійної орієнтації (інтереси, професійні переваги, здатність до встановлення контактів з іншими людьми та ін.), особистісних рис характеру та темпераменту.

Психодіагностограма особистості зрілого віку (наприклад, педагогічного працівника) як суб'єкта педагогічної взаємодії передбачає включення в процес обстеження характеристики професійної діяльності (наприклад, стилю поведінки в конфліктній ситуації) та особистісних властивостей учителя (самооцінювання, рівня емоційного вигоряння, емпатичних здібностей, со­ціально-психологічних настанов у мотиваційній сфері тощо).

Ціна 12,00 грн