Потреба у прекрасному

Перша сходинка до психічного вдосконалення

Жанна Михайлівна Маценко

Процес психічного вдосконалення , якнайтісніше пов ' язаний із розвитком вищих ( духовних ) потреб людини , відбувається у такій динаміці : від потреби пізнання свічу — до самопізнання ; від очікування турботи , піклування з боку оточуючих осіб — до потреби у їхньому визнанні , повазі , прагнення любити та бути коха ­ ним ; від самоусвідомлення — до потреби у самовдосконаленні .

Унікальною людською потребою є потреба у «спілкуванні» з пре­красним, яка за сприятливих умов може розвинутися від бажання спостерігати, сприймати — до прагнення створювати та зберігати красу. Психологічні особливості естетичної потреби, на відміну від інших видів духовних потреб, у тому, що:

• Ця потреба відрізняється безкорисливим характером, орієнтованим не на прагматичне, а на почуттєво-інтелектуальне пізнання та засво­єння дійсності. Сутність його у тому, що від процесу задоволення потреби людина очікує ефект у вигляді не матеріального здобутку, а інтелектуально-почуттєвої, творчої, а отже, духовної насолоди. А там, де панує безкорисливість, народжується духовність.

Духовне ставлення, на відміну від утилітарно-споживчого, — це ставлення до предмета, об'єкта, явища у його самоцінності. Специфіка задоволення естетичної потреби у тому, що людина отримує задоволення від своєї здатності ставитися до об'єкта як до самоцінності. Отже естетична потреба відрізняється особливою формою задоволення — насолодою самим процесом естетичної діяльності (сприйманням, спогляданням, образотворчою діяльністю).

• Як свідчать результати наших досліджень, створюючи умови для формування естетичної потреби, здатності до естетичного сприймання можна ефективно впливати на розвиток духовності в усій цілісності її структури.

Так, сприймання естетичних об'єктів стимулює розвиток пізнавально-інтелектуального компонента духовності: тренує спосте­режливість, розвиває вміння оцінювати, аналізувати, співставляти, висловлювати відповідні судження — тобто основні мислительні про­цеси. Крім того, кожне естетичне явище здатне викликати емоції радості, захоплення, піднесення, а твори мистецтва – й складні почут­тя, переживання, співпереживання. Відтак, естетичне сприймання сприяє розвитку емо­ційно-почуттєвої складової духовності.

Потреба та здатність сприймати естетичні об'єкти складає основу морально-гуманістичного компонента духовності. Адже саме під час спогля­дання краєвидів природи, слухання музики можуть виникнути духовні стани, що супроводжуються відчуттям нескінченності, безмежності життя, його розмаїття, і водночас — тісної єдності. У таку мить людина відчуває себе невід'ємною часткою всього, що існує в світі, і це допомагає зрозуміти рівну цінність будь-якої форми життя на Землі. За твердженням осіб, які мають досвід переживання духовних станів, такі почуття сприяють виникненню та розвитку емпатійності, пробуд­жують бажання творити добро, що позитивно відбивається на вчинково-поведінковій складовій духовності. До того ж здатна до естетичних почуттів людина не зашкодить ні природі, ні продукту праці, ні твору мистецтва, бо в них закладено красу, гармонію. Нарешті, людина з розвиненою естетичною потребою сама прагне бути красивою, як зовні, так і в думках, вчинках, поведінці, адже добро — прекрасне, а зло — потворне.

• Специфіку естетичної потреби можна визначити лише у порівнянні з іншими духовними потребами, зміст яких визначається відповідними їм видами діяльності. Так, пізнавальна потреба за своїм змістом є системою мотивів суб'єкта, що відбиває його прагнення до пізнання істини про об'єкти довкілля, їх взаємодію та взаємозв'язок. Комунікативна потреба — це прагнення до суб'єкт-суб'єктної взаємодії з метою обміну інформацією, думками, почуттями, діями.

У змісті естетичної потреби виявляються психічні особливості цілісної особистості: здатність до мислення, спілкування, творчості, пізнання, переживання почуттів. Така різноманітність проявів сукупності складає своєрідну психологічну якість естетичної потреби — її синкретичність.

Зазначені специфічні особливості естетичної потреби дозволяють роз­глядати процес її цілеспрямованого формування як шлях до психічно-особистісного вдосконалення людини.

Здійснюючи аналіз естетичної потреби, ми виділили два основних типи її функціонування: специфічний та неспецифіч­ний.

Специфічний тип функціонування естетичної потреби виявляється в тому, що вона є провідним чинником виникнення, перебігу та розвитку усіх видів естетичної діяльності людини: від сприй­мання прекрасного — до його створення.

Неспецифічний — пов'язаний з тим, що естетична потреба детер­мінує й позаестетичні види діяльності — комунікативну, пізнавальну, виробничу тощо, — а також відповідні їм види потреб. Характерним прикладом неспецифічного типу функціонування естетичної потреби є її вплив на потребу комунікативну, яка є складним утворенням. Це випливає із різноманітності цілей, змісту, форм та типів спілку­вання. Саму потребу у спілкуванні, у певному розумінні, можна роз­глядати як потребу у широкому виявленні та різнобічній актуалізації людських думок, переживань, почуттів.

Отже, простежується функціональний зв'язок між потребою у спілкуванні та естетичною потребою, у якому остання виконує активізуючу функцію. Оскільки комунікативна потреба є елементом морально-гуманістичної складової духовності, то відносно цієї складової естетична потреба функціонує як розвивальна.

Естетична потреба виконує щодо психіки людини й гармонізуючу функцію, яка, на нашу думку, виявляється у двох аспектах: зовнішньому та внутрішньому.

У зовнішньому аспекті ця функція естетичної потреби впливає на процес подолання відчуження людини від довкілля (природи, культури, інших людей). Психологічну основу механізма цього аспекта функціонування естетичної потреби складають естетичні почуття, процес спілку­вання, ціннісні орієнтації. Отже, паралельно здійс­нюється функція розвитку гуманістичного, емоційно-почуттєвому та потребово-ціннісного компонента духовності.

Внутрішній аспект гармонізуючої функції естетичної потреби модифікується у формах відповідно до:

а) співвідношення з іншими компонентами духовності:

• потреба у пізнанні довкілля (когнітивно-інтелектуальний компонент);
• бажання та здатність переживати духовні стани (почуттєво-емоційний компонент духовності);
• потреба у доброчинності, намагання зберегти або (та) удосконалити довкілля (морально-гуманістичний компонент);
• прагнення до духовного самовдосконалення (вчинково-діяльнісний компонент духовності);

б) співвідношення зі здатністю до естетичного світосприйняття:

• потреба в естетичному сприйманні дов­кілля;
• бажання пережити естетичні почуття; потреба в естетико-комунікативній діяльності, тобто в обміні з ін­шими людьми інформацією, оцінками, думками, почуттями щодо естетичних цінностей;
• намагання відтворити або вдосконалити довкілля засобами художньої діяльності.

Специфіка естетичної потреби та змісту її функцій щодо психіки людини визначається психологічними особливостями впливу естетичних цінностей:

1. Характер впливу об'єктів естетичної потреби на суб'єкт завжди:

а) стенічний;

б) активізуючий;

в) розвивальний.

2. Здатність естетичних об'єктів викликати у людини естетичні емоції, почуття, переживаня, духовні стани.

3. Об'єкти естетичної потреби не можуть сягати нульового ступеня цінності, оскільки естетичні почуття (за умовою їх розвиненості у суб'єкта) не мають межі задоволення.

Завдяки чому естетична потреба невичерпна? Результатом задоволення естетичної потреби є естетичні почуття, які завжди носять пози­тивний характер. І ось тут вступає в дію своєрід­ний психічний механізм естетичної антиципації. Його сутність полягає в тому, що людина, яка має певний досвід естетичного сприймання, а отже й позитивних вражень, зберігає у своїй пам'яті згадки про приємні почуття естетичної насолоди, а тому має готовність та, як правило, прагнення до повторного здійснення естетичної діяльності. Ця потреба утворюється внаслідок очікування вже пережитого почуттєво-інтелекту­ального задоволення. Схематично цей механізм можна представити як своєрідну безперервну «реакцію»:

Таким чином, процес задоволення естетичної потреби, якщо вона є у людини, — нескінченний. Проблема в тому, чи сформована така потреба?

Отже, розуміння проблеми духовного розвитку особистості у тісному взаємозв'язку із проблемою естетичної потреби відкриває широкі можливості для визначення й розробки методів посилення її впливу на психічно-особистісне вдосконалення людини.

Література

1. Баленок В. С. Естетичне і природа. — К., 1973.

2. Кант И. Соч., т. 4, ч. 2. — М., 1965.

3. Неизданный Достоевский. Литературное наследство. Т. 83. — М., 1971.

4. Проблемы формирования социогенных потребностей / Под ред. Ш. Н. Чхартишвили,
Н. С. Сарджевеладзе. — Тбилиси: Менциеба, 1974.

5. Филипьев Ю. А. Сигналы эстетической информации. — М.: Наука, 1971.