Стежинами психічного вдосконалення

Віктор Федорович Маценко

Особисте гасло — професіоналізм

Проходячи строкову службу на одній із «гарячих точок», рядовий Віктор Маценко мріяв стати кадровим військовим, офіцером.

Та на півдорозі до мрії, будучи вже курсантом Вищого військового училища, він проходив курс спеціальної психологічної підготовки. Це й стало поворотним пунктом його життя — він приймає тверде рішення — стати професійним психологом.

Декілька місяців без сну і відпочинку — і Віктор успішно складає вступні іспити до Київського держуніверситету імені Т. Шевченка та проходить нелегкий конкурс на психологічне відділення філософського факультету.

Будучи за своїми ціннісними орієнтаціями та установками гуманістом та альтруїстом, він має палке бажання допомагати людям.

Після закінчення університету
В. Маценко йде працювати медичним психологом до Київської психоневрологічної лікарні. Досі згадують там теплим словом Віктора Федоровича, а дерева, посаджені ним, вже вищі лікарняних корпусів.

Та задля професійного росту потрібно було вчитись далі, тому наступною сходинкою стає аспірантура Інституту психології, плідне спілкування зі старшими колегами (Г. С. Костюком, С. Д. Максименком, О. В. Скрипченком, Н. Ю. Малковим, О. Т. Губком, В. А. Роменцем та ін.), захист кандидатської дисертації.

У 80-ті роки відбувалося становлення шкільної психологічної служби. Як людина небайдужа до благородної справи освіти, В. Ф. Маценко включився в підготовку психологічних кадрів для школи, розробку для них програм, методичного та психодіагностичного інструментарію. Все це віднайшло свою реалізацію в написанні чисельних науково-методичних посібників, програм та курсів лекцій, понад 100 наукових статей.

А ще у колі професійних психологів ім'я Віктора Маценка добре відоме як ім'я кваліфікованого діагноста-консультанта. Та інтереси В. Маценка не обмежуються класичною психологією: він цікавиться системами психічного та фізичного самовдосконалення. Вільний час присвячує спілкуванню з творами мистецтва, захоплюється поезією та музикою. А його любов до живої природи просто не має меж.

Сподіваємось, що зустріч з цією цікавою людиною на сторінках нашої газети надихне Вас, шановні читачі, стати на благородну стежину самовдосконалення.

Жанна Михайлівна Маценко

Хист до наукових досліджень виявився у Жанни Михайлівни ще під час навчання в інституті, який було закінчено з відзнакою. А інтерес до психології спостерігався ще раніше — в Педагогічному училищі (м. Київ), навчання у якому також завершилося «червоним» дипломом. Вона була членом психологічного гуртка, брала участь у студентських наукових конферен­ціях, на «відмінно» захищала курсові й дипломні роботи. Проте по закінченню вищої школи твердо вирішила зачекати з аспірантурою, до якої запрошували викладачі, а набути досвіду практичної роботи.

Три з половиною роки Жанна Михайлівна працювала в тоді ще молодому Мінському РВНО м. Києва, створювала районний методичний кабінет з дошкільного виховання. А починала з нуля — не було навіть приміщення. Минув лише рік, а навчаль но-методична робота дитячих садків уже «кипіла». Колишній інтерес до психології таки дався взнаки: обов'язки районного методиста Жанна Михай­лівна успішно поєднувала з викладацькою роботою — давала уроки у пед­училищі, викладала психологію в установах післядипломної освіти. Досі випускники Жанни Михайлівни тепло згадують її самобутні уроки з психології.

Час минав, і досвід роботи доводив необхідність «психологізувати» педагогічний процес у школах, дитячих садках. І думки Жанни Михайлівни знов і знов поверталися у бік психологічної науки. Вона складає на «відмінно» вступні іспити до аспірантури інституту психології України, та не проходить за конкурсом. Проте здібну людину помічають і пропонують їй займатися пошуковою діяльністю на посаді молодшого наукового співробітника інституту психології,

За десять років Жанна Михайлівна пройшла шлях від молодшого до провідного наукового співробітника, захистивши кандидатську дисертацію. Минуло ще десять плідних років. Результати власного наукового доробку нею опубліковано у близько 100 авторських (без співавторів) публікаціях, серед яких монографія, науково-практичні рекомендації та посібник, наукові статті. Дослідниця зробила понад 20 доповідей на міжнародних психологічних конференціях, а також численні виступи на науково-практичних семінарах для педагогів різних категорій та психологів.

Науково-методичні розробки Жанни Михайлівни, впроваджені в практику роботи установ народної освіти, складають основу спецкурсів, що, викладаються на факультетах післядипломної освіти.

Спектр наукових інтересів цього науковця не обмежується тематикою планових досліджень, які пов'язані з філософсько-психологічними та практичними аспектами проблеми духовного роз­витку особистості. Вона цікавиться технологіями створення іміджу психолога, груповою психотерапією, психотерапевтичними техніками в індивідуальному та сімейному консультуванні.

Ця дивовижна людини знаходить час і для самовдосконалення — Жанна Михайлівна обожнює споглядати природу, поєднуючи її з зображенням за допомогою живопису, складає ліричні вірші та пісні і є їx виконавцем у колі родини, вміє створювати чудові художні фотокартки, допомагає знедоленим безпритульним тваринкам. Щоправда, робочий день Жанни Михайлівни завжди починається о п'ятій ранку. І так усі довгі двадцять наукових років.

Ось позаду вже й докторантура. Залишилось «небагато» — захистити докторську. Та це справа майбутнього. Побажаймо Жанні Михайлівні, щоб недалекого.