Здоровим бути здорово

Теглівець Лариса Вікторівна

 

З січня 2003 року науково-методичним центром м.Миколаєва
у школах міста та області запропонована та діє програма «Корисні звички».
Психолог-методист НМЦ м.Миколаєва Теглівець Лариса Вікторівна доскладає багато зусиль для втілення цієї програми. Дуже цікавим є досвід роботи практичних психологів міста Миколаєва: Овчаренко Катерини Федорівни (Перша українська гімназія), Датченко Ірени Казимирівни
(ЗОШ № 65), Жиляєвої Олени Олександрівни (ЗОШ № 14).
На шпальтах ПГ пропонуємо плани-конспекти уроків для учнів 1-4 класів.

Вживання тютюну й алкоголю — дуже поширене явище. Ми щодня стикаємося з ним у засобах масової інформації та у повсякденному житті. У порівнянні з традиційними тютюном і алкоголем, вживання підлітками й молоддю наркотиків — відносно нове соціальне явище, яке ще треба навчитися переборювати.

За останні роки зростання вживання тютюну й алкоголю дітьми й підлітками відбувається дуже інтенсивно. Досить сказати, що більше половини п'ятнадцятирічних вінницьких школярів хоча б раз у житті напивалися до стану сп'яніння, а третина палить. Тривожним є і той факт, що все більше молоді прилучається до наркотиків.

Добре відомо, наскільки шкідливим і небезпечним як для окремої людини, так і для суспільства в цілому є вживання тютюну, алкоголю й наркотиків. Дев'ять з десяти хворих на рак легень палили. Аварії й насильство, пов'язані з уживанням алкоголю, є головною причиною смертності підлітків і молоді. Основним каналом зараження СНІДом в Україні стало внутрішньовенне введення наркотиків, а злочини, пов'язані з наркотиками, не менш небезпечні та дають не менше прибутків, ніж нелегальна торгівля зброєю.

Метою превентивної програми «Корисних звичок» є оволодіння учнями об'єктивними, відповідними до віку знаннями, а також формування здорових установок і навичок відпо­відальної поведінки, що знижують імовірність прилучення до вживання тютюну, алкоголю й інших психоактивних речовин.

Завданням превентивної програми «Корисних звичок» є:

• Надати дітям об'єктивну, відпо­відну до віку інформацію про тютюн і алкоголь; сприяти збільшенню знань учнів шляхом обговорення проблем, пов'язаних з тютюном і алкоголем.
• Вчити дітей краще розуміти самих себе і критично ставитися до власної поведінки.
• Вчити дітей ефективно спілкуватися; сприяти прагненню дітей зрозуміти оточуючих і аналізувати свої стосунки з ними.
• Вчити дітей робити здоровий вибір і приймати адекватні рішення.
• Допомогти школі й батькам у попередженні прилучення учнів початкової школи до тютюну й алкоголю.

Матеріали з превентивного навчання «Корисні звички» створювалися за участю значної кількості людей, що узгоджено працювали разом. У відповідь на запит Московського комі­тету освіти про розробку навчальних матеріалів з превентивного навчання для початкових шкіл Північного адміністративного округу м. Москви в 1997 році Міжнародна некомерційна орга­нізація Project HOPE розпочала п'ятирічний проект «Шкільна програма з профілактики вживання тютюну й алкоголю». Кошти на її здійснення надала комерційна компанія Glaxo-SmithKline (Великобританія).

Плани уроків для вчителів розроблені групою авторів: Т.Б.Гречаною, Л.Ю.Івановою і Л.С.Колесовою. Відповідно до пропозицій авторів художником В.В.Ісайчевою створювалися ілюстрації для учнівських робочих зошитів. Загальне керівництво колективом і редагування «Корисних звичок» здійснювалося О.Л.Романовою. Після створення планів уроків «Корисних звичок» у п'яти школах м. Москви (№ 744, 216, 645, 568, 848) були проведені уроки для їхньої оцінки вчителями й учнями. Після уроків учителі, представники адміністрації шкіл, автори й співробітники Project HOPE обговорювали необхідне удосконалення тексту й малюнків. Пізніше з текстом «Корисних звичок» працював пос­тійний консультант лондонських шкіл з превентивної освіти п. Блейн Стотхард, рекомендований Міністерством освіти Великобританії і запрошений Project HOPE.

Запит про створення української версії «Корисних звичок» виник одночасно в керівництва (Міністерство освіти і науки України) і вчительської громадськості країни. Відповідно до запиту, Project HOPE звернувся до компанії GlaxoSmithKline із проханням про фінансову підтримку програми. Робота зі створення української версії посібника почалася взимку 2001 року, з моменту одержання організацією Project HOPE фінансування програми.

Вивченню і поясненню причин вживання тютюну, алкоголю й інших психоактивних речовин (далі психоактивні речовини) присвячено багато досліджень. Тому перед тим, як приступити до опису сучасної про­філактики в школі, варто звернутися до розгляду науково встановлених причин цього явища. Це допоможе вчителю зрозуміти контекст, у якому розроблялися плани уроків, і належним чином оцінити використані підходи й методи.

Звичайно вживати тютюн і алкоголь діти починають у підлітковому віці. Що їх спонукає до цього?

Вік. Діти «пробують» різні стилі поведінки. Це природний прояв нормального вікового розвитку. Вони поступово віддаляються від батьків, стають більш автономними й незалежними, шукають себе, набувають навичок самостійного життя в суспільстві. При цьому ті ж причини, з яких дитина перетворюється в здорового й благополучного підлітка, можуть спонукати до ризикованих, шкідливих для здоров'я вчинків.

Діти хочуть швидше вирости, здаватися дорослішими. Уживання психоактивних речовин іноді сприймається ними як атрибут дорослого життя. Часто така «доросла поведінка», поряд із правопору­шеннями й неповагою до авторитету старших, є наслідком приналежності до групи однолітків.

Загальні риси підлітків — перебільшені уявлення про резерви власного здоров'я, свої фізичні можливості й неадекватний оптимізм щодо здоров'я в майбутньому Саме тому їх не цікавлять шкідливі наслідки вживання психоактивних речовин для здоров'я й численні застереження з боку дорослих.

Мислення. В міру дорослішання дитини змінюється її мислення. Наприклад, мислення підлітків більш гнучке й абстрактне порівняно з мисленням молодших школярів. Воно дозволяє розглядати логічні альтернативи поведінки, можливість відхилення від правил, помічати нераціональні й суперечливі вчинки дорослих. Старші підлітки формулюють твердження, протилежні тому, що їм прищеплюють дорослі, шукають контраргументи, раціонально пояснюють, чому вони ігнорують відому їм інформацію. Зміни мислення підривають, здавалося б, міцно засвоєні раніше знання про шкідливість уживання психоактивних речовин, а питання здоров'я, що за­криваються соціальними інтересами, відходять на задній план.

Тиск однолітків. Вплив батьків з віком зменшується, а однолітків — зростає. Спілкування з групою однолітків часто сприяє вживанню психоактивних речовин. Чим сильніший зв'язок із групою, тим більше дитина піддається її впливу, тим більш конформно вона поводиться. Особливо стрімко конформізм наростає в передпідлітковому і підлітковому віці. Хоча конформізм — неминуче явище вікового розвитку, індивідуальні розходження можуть бути дуже істотними. Те, наскільки дитина піддається тиску групи, залежить від статі (дівчатка більш конформні, ніж хлопчики) і психологічних характеристик. Залежні від оточуючих, тривожні, з низькою самооцінкою діти сильніше піддаються впливу.

Родина. Поведінка й установки членів родини дитини безпосередньо пов'язані з її життєвими перспективами. Якщо в родині є люди, що зловживають психоактивними речовинами, ризик прилучення до них для дитини різко зростає.

Засоби масової інформації. Засоби масової інформації часто показують, як відомі люди, що досягли великих успіхів, проводять дозвілля, вживаючи психоактивні речовини. Наслідування таких людей небезпечне для дітей.

Знання, установки, очікування. Недостатні знання, позитивні установки щодо психоактивних речовин, уявлення про те, що вживання психоактивних речовин — норма життя, сприяють прилученню до них.

Психологічні риси. Уживання психоактивних речовин пов'язане з такими психологічними якостями, як низька самооцінка, невпевненість у собі й незадоволення собою, підвищена потреба в соціальному схваленні, тривожність, невміння наполягати на своєму й недостатній самоконтроль. Наявність таких рис у дитини підвищує ризик прилучення до вживання психоактивних речовин.

Фармакологічні властивості психоактивних речовин. Усі психоактивні речовини, хоча й різною мірою, спричиняють звикання (залежність). Тому, розпочавши вживання психоактивної речовини із соціальних або психологічних причин, підліток згодом продовжує його через фізіологічну потребу. Формування фізіологічної потреби су­проводжується розвитком толерантності (переносимості) і збільшенням доз. Якщо вживання психоактивної речовини припиняється, то виникає неприємний, хворобливий стан (абстинентний синдром). Таким чином, фармакологічні властивості психоактивних речовин сприяють їхньому регулярному вживанню. Перехід від нерегулярного вживання до регулярного є поворотним моментом у розвитку залежності.

Самолікування. Однією з причин уживання психоактивних речовин є самолікування. Деякі підлітки з підвищеною тривожністю, зниженим настроєм, депресивними станами використовують їх для поліпшення самопочуття, щоб розслабитися й почувати себе більш упевнено. Наприклад, тривожна особа випиває для того, щоб розслабитися й відчути себе впевненіше.

Поведінка, що відхиляється. Фахівці вважають, що вживання психоактивних речовин — частина синдрому поведінки, що відхиляється. Для неї характерний особливий стиль життя і цінності. Ті діти, що палять, п'ють, вживають інші психоактивні речовини, звичайно погано вчаться, не займаються спортом, не відвідують клуби за інтересами, обманюють, займаються дрібним злодійством і шахрайством.

Як тільки людина набуває залежності від психоактивних речовин, відмовитися від них навіть на деякий час їй надзвичайно важко. Існуючі методи лікування малоефективні. Тому цілком очевидно, що максимум зусиль повинен бути спрямований на про­філактику.

Існує декілька перевірених підходів до шкільної профілактики. Традиційними підходами вважа­ються інформаційний, емоційний та організація дозвілля. Більш сучасні підходи включають «психологічні щеплення», формування навичок опору тиску і розвиток особистісної й соціальної компетентності. До комплексних шкільних програм звичайно включають елементи як традиційних, так і більш сучасних підходів.

Інформаційний. Це найбільш поширений підхід. Його суть полягає в повідомленні дітям фактичних даних про природу, фармакологічні властивості й шкідливі наслідки паління, вживання алкоголю й інших психоактивних речовин. Інформаційний підхід заснований на переконанні, що діти, які довідалися про шкоду психоактивних речовин, вироблять до них негативне ставлення і приймуть раціональне рішення ніколи їх не вживати.

Залякування. На противагу об'єк­тивній інформації, на якій ґрунтується інформування, залякування використовує перебільшені емоційно насичені заклики не вживати психоактивних речовин. Класичним прикладом є демонстрація фотографій автомобільних аварій з метою попередити керування автомобілем в нетверезому стані.

Моралізування. Профілактика, подана у формі моральних і етичних суджень, є наступним традиційним підходом. Лекції про «диявольські зілля» іноді комбінуються з інформуванням і залякуванням. Хоча підхід досить популярний унаслідок своєї простоти, він, на жаль, неефективний. Дійсно, релігійні люди звичайно не вживають психоактивних речовин, а для нерелігійних підлітків, що мають інші ціннісні орієнтири, моральні й етичні заклики малопривабливі.

Емоційний. Із середини 70-х років профілактика звернулася до стимуляції особистісного росту й соціального розвитку дітей. Підхід ґрунтувався на переконанні, що адекватна самооцінка, розвинені навички спілкування й прийняття рішень, усвідомлення власних цінностей підвищують імовірність участі підлітків у призначених для них організованих колективах і позашкільних установах додаткової освіти, знижують вплив вулиці з її небезпеками.

Організація дозвілля. Підхід заснований на ідеї надання дітям можливості випробувати й проявити себе в різних формах активного відпочинку, додаткової освіти, суспільної роботи.

Ефективність традиційних підходів. Ефективність традиційних підходів низька. Інформаційний підхід дає дітям знання і змінює їхні установки. Однак він не попереджує вживання психоактивних речовин і не скорочує його. Скоріше, навпаки. Наявність фактичної інформації стимулює допитливість дітей. Неефективність залякування й моралізування не потребує спеціальних доказів.

 

Конспекти уроків для 1 класу

Урок 1.

Я — неповторна людина

Тема: Позитивний образ Я.

Мета уроку: Показати дітям унікальність кожного учня.

Завдання уроку:

3 Дати дітям можливість порівняти ознаки людей, відшукуючи схожість і відмінність.

3 Пояснити, що таке унікальність.

Теоретичні положення: Позитивне ставлення до себе — важлива умова повноцінного розвитку особистості дитини. Для його формування дітям необхідно відчувати власну значимість в очах інших людей. Визнання цінності дитини виражається в батьківській любові, увазі, турботі та повазі її гідності оточуючими. Формуванню позитивного ставлення дитини до себе й інших сприяє усвідомлення неповторності, унікальності себе й оточуючих.

Словник: Неповторність людини — це поєднання її здібностей, зовнішності й рис характеру.

Матеріали для уроку: Дошка й крейда або великі аркуші паперу й фломастери, робочі зошити.

Підготовка до уроку: Попросіть дітей принести з дому камінь, мушлю або горіх.

Хід уроку

• Скажіть дітям, що урок присвячений вивченню унікальності, неповторності людей.
• Попросіть дітей дістати й роздивитися принесені з дому дрібні предмети.
• Запропонуйте в групах по чотири розкласти предмети за якою-небудь ознакою, наприклад, за розміром.
• Запропонуйте довести, що навіть схожі предмети різняться. Нехай знайдуть і вкажуть їхні особливі прикмети.
• Підведіть дітей до висновку про те, що в природі однакові об'єкти зу­стрічаються вкрай рідко.
• Попросіть дітей скласти всі камені в одну купку.
• Підведіть дітей до висновку про те, що різні камені доповнюють один одного, утворюючи ціле.
• Попросіть дітей у групах по чотири стати за зростом, за кольором волосся (наприклад, від темного до світлого).
• Запропонуйте подумати про переваги високого й маленького зросту в різних ситуаціях. Наприклад, перший космонавт Юрій Гагарін був невеликого зросту. Скажіть, що людина може розвинути в собі деякі якості в результаті систематичних занять. Наприклад, заняття спортом розвивають силу і спритність.
• Дайте дітям у парах завдання порівняти малюнок ліній на долонях. Підкресліть, що в людей двох абсолютно тотожних візерунків на пальцях і долонях не буває. Це говорить про унікальність кожного учня. Його унікальність — це цінність. Тому діти повинні бути уважні і дбайливі по відношенню один до одного, а також піклуватися про себе. Спитайте дітей, що означає піклування про себе. У чому воно повинно виражатися? (Діти можуть назвати повноцінне харчування, згадати про необхідність вдягатися за погодою тощо).
• Попросіть дітей намалювати улюблену домашню тварину, улюблене місце відпочинку, людину, яку вони люблять, улюблене заняття, хобі. Нехай покажуть свої малюнки класу.
• Зробіть висновки (1) про неповторність кожного учня, що володіє унікальним поєднанням рис, уподобань, інтересів; (2) про те, як таланти й здібності кожного учня роблять усіх разом унікальним класом.

 

Висновки

• Кожна людина, кожний учень неповторний.
• Завдяки своїй неповторності, кожний учень (у тому числі й ти) доповнює клас.
• Неповторність кожного учня цінна для класу.

Урок 2. Культура моєї країни і Я

Тема: Позитивний образ Я.

Мета уроку: Показати дітям унікальність культури, до якої вони належать, і давні корені здорового способу життя.

Завдання уроку:

• Нагадати дітям про багатство рідної культури.
• Показати зв'язок культури родини з культурою народу.
• Пояснити дітям, що слід критично ставитися до вживання тютюну, алкоголю як до явищ, що поширені в даний час, але не мають давніх коренів.

Теоретичні положення: Дитина прилучається до культурних цінностей через родину, що є носієм національних традицій, традицій суспільства. Кожна національна культура унікальна і робить внесок у світову культуру. Формування в дітей почуття гордості за свою культуру; знання культурних традицій здорового способу життя важливе для становлення особистості.

Словник: Культура — це книги, картини, музика, танці, а також традиції, створені людьми протягом сторіч.

Матеріали для уроку: Дошка, крейда, робочі зошити, ілюстрації пам'яток природи й культури.

Підготовка до уроку:

Підберіть:

• плакати й фотографії пам'яток, що становлять велику історичну та художню цінність,
• ілюстрації із зображенням народних костюмів, оздоблення житла, виробів народних промислів, зразків народної творчості,
• невеличкі дитячі книжки з українськими народними казками.

 

Хід уроку

• Скажіть дітям, що наша країна багата культурними пам'ятками. Історія, минуле, традиції народу цінні для нас, сучасників. Покажіть кілька плакатів і фотографій. Запропонуйте дітям назвати відомі їм визначні пам'ятки Києва.
• Зверніть увагу на те, що ми є продовжувачами давньої культури, яку важливо вивчати. Культура — це не тільки будинки, монументи, картини, національні костюми, але також і казки, танці, ігри, пісні, загадки, прислів'я, приказки.
• Запропонуйте дітям назвати улюблені казки. Нехай згадають якнайбільше. Запитайте, хто їм читає казки вдома. Підкресліть, що в народній творчості багато повчального. Наприклад, зміст казки «Ріпка» в тому, що мети легше досягти спільними зусиллями. Роздайте дітям книжки з казками й попросіть дітей у парах або групах по чотири чоловіки обговорити їхній зміст.
• Спитайте дітей, чи знають вони прислів'я або приказки. Запропонуйте назвати приказки, які вони чули в родині. Скажіть, що батьки почули ці приказки від своїх близьких. Так з покоління в покоління передаються рідна мова, казки, пісні. Попросіть їх записати кілька приказок і запропонуйте в групах по чотири обговорити їхній зміст.
• Попросіть дітей пригадати, як веселилися казкові персонажі. Попросіть розповісти, як святкують ту чи іншу подію, дату в їхній родині. Як відзначають свята в народі? Що їм подобається на цих святах, а що — ні? Підкресліть негативну оцінку вживання тютюну й алкоголю під час свят.
• Скажіть дітям, що вживання тютюну й міцних алкогольних напоїв не було традиційним в Україні аж до XVI століття. Наші предки не пили й не палили. Вони опанували велику територію, виграли багато битв. Кольчуги їхні були важкими, так що воїни повинні були мати добре здоров'я. Попросіть дітей подумати, що зміцнювало здоров'я людей у минулі часи. Правильна відповідь: це загартовування. Влітку — ходьба босоніж, купання в річці, а взимку — в ополонці. Фізична робота: вони рубали дрова, валили ліс, орали, сіяли, косили, збирали ягоди, гриби. Дотримання особистої гігієни й чистоти: милися в лазні, чистили річковим піском чи попелом посуд.

Висновки:

• Культура України — одна з найдавніших і розвинених культур світу. Нам пощастило, що ми можемо продовжувати культурні традиції України.
• Одна з традицій, що ми повинні продовжувати, — це традиція здорового способу життя.

 

Урок 3. Почуття

Тема: Спілкування.

Мета уроку: Дати дітям уявлення про різні почуття людей і можливості керування ними.

Завдання уроку:

• Привернути увагу дітей до факту різноманітності людських почуттів.
• Пояснити, що неприємних почуттів можна уникнути.

Теоретичні положення: Вчені розрізняють емоції та почуття. Почуття менше залежать від ситуації і більш тривалі, ніж емоції. Уміння розпізнавати емоції та почуття оточуючих і правильно виражати свої підвищує соціальну компетентність дітей. Для простоти на уроці використовується один термін — почуття.

Словник: Почуття — це переживання, що людина відчуває в різних ситуаціях.

Матеріали для уроку: Крейда, дошка, робочі зошити, фотографії, ілюстрації, репродукції із зображенням людей з різними почуттями.

Підготовка до уроку: Підберіть фотографії, ілюстрації з книг, репродукції картин із зображенням різних почуттів людей.

Хід уроку

• Повідомте учням, що урок присвячений почуттям. Попросіть дітей пригадати казки про козаків. Нагадайте кілька казок. Поставте запитання:
• Які почуття козака зобразив художник?
• Що ви­кликало почуття, зображене на малюнку?
• Чому зрадів козак?
• Чому засмутився?
• Запропонуйте дітям у парах по черзі зобразити радість, а потім розповісти про те, як її виражали. Діти назвуть сміх, посмішки, веселі вигуки і вираз очей, те, що дехто стрибав, плескав у долоні. Запропонуйте дітям у парах зобразити горе, розповісти, як вони дізналися, що зображувалося горе. Діти назвуть такі ознаки: похилена голова, зітхання, сльози на очах.
• Скажіть, що радість і горе, які діти показували одне одному, і стан казкових героїв, зображений на малюнках, називаються почуттями.
• Попросіть дітей із двох почуттів — радість і горе — вибрати те, що вони воліють переживати частіше. Запитайте, чому. Підведіть дітей до думки про те, що приємне почуття пов'язане з гарними подіями. Поставте подібне запитання відносно горя. Подведіть дітей до думки, що горе пов'язане з неприємними по­діями.
• Попросіть учнів назвати відомі їм почуття. Запишіть почуття на дошці. Зачитайте отриманий список. Доповніть список самі. Поясніть дітям, що означають названі вами почуття, якщо діти про них не знали. Виберіть відповідні почуття зі списку: тривога, гордість, ревнощі, образа, любов, безнадійність, ненависть, заздрість, злість, задоволення, радість, наснага, упевненість, співчуття, жалість, ніжність, сумнів, сором, сум, обожнювання, розчулення, страх, гнів, щастя, нудьга.
• Скажіть дітям, що зараз вони, як актори, будуть зображати різні почуття. Зобразити почуття легше, якщо уявити собі ситуацію, яка його спричиняє. Тому учні розіграють сценки, що супроводжуються почуттями. Приклади сценок:
• гордість — хлопчик у переможній позі розгортає піджак, а на його грудях висить медаль;
• дружба — хлопчик дає дівчинці іграшку, повітряну кульку або квітку;
• жалість — дівчинка плаче, а інша гладить її по голові;
• страх — діти здригаються від звуку повітряної кульки, що лопнула;
• нудьга — діти нудьгують, дивлячись нудну передачу по телевізору.

Якщо завдання викликає труднощі, сценки можна підготувати заздалегідь.

• Попросіть дітей розповісти, якими виразними засобами вони користувалися. Діти назвуть жести, міміку, пози, вигуки. Запропонуйте: спостерігати за оточуючими людьми, за акторами, що грають ролі, і подумати, якими виразними засобами вони користуються. Підкресліть, що, спостерігаючи за людьми, ми багато чого можемо довідатись і про їхні почуття.
• Розвішайте малюнки, що зображують людей з різними почуттями. Попросіть дітей вгадати почуття. Підведіть до висновку про розмаїття почуттів, серед яких є приємні і неприємні.
• Скажіть, що: почуттями важливо керувати. Керуванню почуттями можна навчитися. Запитайте бажаючих розповісти, як вони справляються з неприємними почуттями. Діти можуть назвати кілька способів:

лягти спати або з'їсти щось смачне;

розповісти про подію, що викликала неприємні почуття, мамі, татові чи бабусі;

посміятися над тим, що сталося;

погуляти;

сходити в зоопарк;

пограти в улюблену гру;

почитати;

погладити собаку.

Запропонуйте дітям намалювати різні способи подолання неприємних почуттів.

 

Висновки:

• Кожна людина переживає різні почуття в різних ситуаціях свого життя.
• Кожна людина може навчитися керувати своїми почуттями.

 

Урок 4. Про що говорять почуття

Тема: Спілкування.

Мета уроку: Показати дітям способи попередження і подолання негативних почуттів.

Завдання уроку:

• Показати зв'язок почуттів із бажаннями, очікуваннями, наслідками вчинків.
• Пояснити, що для подолання неприємних почуттів існують спе­ціальні прийоми.

Теоретичні положення: Немає.

Словник: Немає.

Матеріали для уроку: Дошка, крейда, робочі зошити.

Підготовка до уроку: Не потрібно.

 

Хід уроку

• Попросіть дітей перелічити приємні та неприємні почуття, про які йшлося на минулому уроці.
• Попросіть у парах обговорити, як поставляться до оцінки «дев'ять» Галя й Роман. Галя хоче отримати «дванадцять». Роман думає, що більше, ніж «шість», йому не поставлять. Запитайте, чому оцінка одна, а почуття різні. Підведіть дітей до ви­сновку про те, що почуття залежать від очікувань.
• Запитайте, що ми можемо припустити про очікування двох людей, що виграли ту саму невелику суму грошей у лотерею. Один засмутився, а інший зрадів. Хто чекав великий ви­граш?
• Поставте учням, об'єднаним у групи по четверо, запитання: як можна здогадатися, що людині подобається, а що — ні.
• Попросіть уявити, що діти спостерігають за кимось:

на виставці;

на концерті;

у магазині;

біля театральної каси;

біля телевізора;

на уроці;

y транспорті.

Учні можуть зобразити обрані ситуації, звертаючи увагу на почуття героїв, які модулюються.

Якщо дітям важко імпровізувати, то підготуйте сценки заздалегідь. Приклади сценок:

захоплення красивою картиною;

страх при перегляді фільму;

радість, коли побачив потрібну іграшку в магазині;

за­смучення, що її немає.

Підведіть дітей до думки, що почуття говорять про те, що нам подобається.

• Діти повинні зрозуміти, що неприємних почуттів можна уникнути, якщо думати про наслідки своїх дій. Наприклад: Петрусь з'їв забагато морозива, Аня занадто довго гуляла в холодну погоду. У результаті обоє занедужали. Запитайте, як Петрусь і Аня могли б уникнути хвороб.
• Поставте запитання про те, кому з пішоходів на дорозі загрожує більша небезпека. Хто більше ризикує зазнати переляку: той, хто йде на червоне світло, чи той, хто дотримується правил вуличного руху?
• Попросіть учнів навести критичні історії зі свого життєвого досвіду. Під­ведіть учнів до висновку про можливість здійснення в тій самій ситуації різних вчинків, що супроводжуються різними почуттями.
• Запитайте учнів, в яких ситуаціях вони відчувають неприємні почуття. Що чи хто допомагає їх перебороти? Скажіть, що є прийоми, які знижують страх, тривогу.

Приклад прийомів:

• Напружити всі м'язи, а потім різко розслабитися.
• Зробити повільний, глибокий вдих, а потім глибокий, повільний видих.
• Для заспокоєння корисно повторювати спеціальні слова, наприклад: «Я спокійний!»

Спробуйте виконати ці вправи всі разом.

 

Висновки:

• Почуття говорять про те, чого людина хоче і чого очікує, що їй подобається.
• Неприємних почуттів можна уникнути, якщо думати про наслідки своїх вчинків.

Домашнє завдання: Запропонуйте дітям тренуватися в прийомах, що зменшують страх і тривогу.

Урок 5. Безліч рішень

Тема: Прийняття рішень.

Мета уроку: Показати учням різноманітність рішень, що приймають люди.

Завдання уроку:

• Показати зв'язок вчинків і рішень.
• Пояснити кроки прийняття рішень.

Теоретичні положення: Навчання дітей навичкам прийняття рішень — одна з головних задач превентивного навчання. Набуваючи навички, дитина вчиться аналізувати життєві ситуації, передбачати наслідки своїх рішень, залучається до процесу свідомого вибору.

Словник: Рішення — це те, що ти вирішив/ла зробити після обмірковування ситуації, з якої потрібно знайти вихід.

Матеріали для уроку: Дошка, крейда, малюнки із сюжетами, що зображують позитивні й негативні вчинки персонажів. Дрібні предмети за кількістю груп по чотири, наприклад: газета, пластикова пляшка, катушка ниток, шишка тощо.

Підготовка до уроку: Підібрати малюнки, принести дрібні предмети.

 

Хід уроку

• Скажіть учням, що урок присвячено різноманітності рішень, які приймають люди. Розділіть клас на групи по чотири. Дайте кожній групі один з дрібних предметів. Запропонуйте поміркувати й вирішити, що можна зробити з предметом, а результати рішення повідомте класу. Вислухайте звіти груп, поставивши такі запитання:

Чи важко було вирішувати?

Які були пропозиції?

Чому група вирішила саме так?

• Зверніть увагу учнів на те, що:

Предмет може бути той самий, а рішення про його використання різні.

Іноді рішення прийняти нелегко.

Рішення, яке швидко приймається, не завжди найкраще.

Недарма народна мудрість говорить: «Хто спішить, той людей смішить».

• Послідовно зачитайте дітям кілька проблемних ситуацій. Нехай хтось із учнів назве найперші рішення кожної з них, що спали на думку. Потім обговоріть із класом інші варіанти рішення, зважте їхні наслідки та поверніться до першого варіанту. Чи було перше рішення найкращим?
• Приклади ситуацій:

Ти граєшся на вулиці й бачиш, що хлопці твого віку забрали м'яч у малюка;

Тебе покарали за те, що зробив/ла твій друг (подруга).

На перерві до тебе чіпляється хлопчик із сусіднього класу.

Перебігаючи вулицю, ти впустив/ла ключа від квартири, а на дорозі багато машин.

Ти не записав/ла домашнє завдання з математики.

Ти ненавмисно зламав/ла іграшку молодшого брата, і він плаче.

Ти загубив/ла чужу книгу.

Ти одержав/ла двійку з математики. Зверніть увагу дітей на те, що обмірковане рішення не завжди збігається з тим, що першим спало на думку. Перше рішення не завжди буває кращим.

• Скажіть, що в житті кожному доводиться приймати багато рішень, думати, як вчинити. Одні рішення бувають простими, на них не витрачається багато зусиль і часу. Інші складні, що потребують уміння думати. Зверніть увагу дітей на те, що з віком людині доводиться вирішувати все більш складні проблеми. Запитайте дітей, чи приймають вони рішення, і попросіть навести приклади. Хто їм допомагає в цьому вдома й у школі? Дайте дітям і завдання по парах поділитися один з одним важкими чи важливими рішеннями, що вони приймали. Попросіть бажаючих розповісти про це класу.
• Обговоріть із дітьми відповідальні і безвідповідальні, гарні і погані вчинки.

Підведіть до думки про те, що:

Той, хто цінує і поважає оточуючих, ніколи не стане їх кривдити.

Завжди потрібно думати про наслідки своїх вчинків.

• Обговоріть запропоновані способи вирішення проблем. Підведіть учнів до розуміння того, що:

Перед тим як щось робити, треба подумати.

Послідовні кроки прийняття рішень: зупинися, подумай, вибери.

Висновки:

• Вчинки кожної людини та її стосунки з людьми залежать від прийнятих нею рішень.
• Приймаючи рішення, дотримуйся таких кроків: зупинися, подумай, вибери.
• Приймаючи рішення, важливо думати про його наслідки.

 

Урок 6. Рішення і здоров'я

Тема: Прийняття рішень.

Мета уроку: Сприяти формуванню в дітей ставлення до здоров'я як до цінності,

Завдання уроку:

• Показати дітям чинники, що впливають на здоров'я.
• Дати дітям уявлення про ознаки здорової людини.
• Пояснити, що означає відповідальна поведінка щодо здоров'я.

Теоретичні положення: Відмова від уживання тютюну й алкоголю, уміння робити здоровий вибір формується шляхом привертання уваги дітей до здорового способу життя, ознак здорової людини, а також шляхом обговорення відповідальних вчинків щодо власного здоров'я.

Словник: Здоров'я — це коли ти почуваєшся чудово, а не тільки коли ти не хворієш.

Матеріали для уроку: Дошка, крейда, робочі зошити, великий аркуш білого паперу, фломастери.

Підготовка до уроку: Підготувати плакат «Квітка здоров'я» класу.

 

Хід уроку

• Скажіть дітям, що на уроці йтиметься про здоровий спосіб життя та про нашу відповідальність за своє здоров'я.
• Запропонуйте дітям висловити свою думку про те, що впливає на красу і здоров'я дерев.

Запишіть відповіді на дошці і прокоментуйте.

Зробіть висновок про те, що на ріст і здоров'я впливає багато умов.

• Нехай учні назвуть умови, які необхідні домашній (садовій) квітці, щоб вона виросла здоровою й красивою. Вислухайте відповіді та підкресліть, що рослинам потрібні освітленість, волога, добрива. Скажіть, що все живе, у тому числі й людина, для росту й розвитку потребує певних умов.

Дітям потрібні:

їжа;

одяг;

будинок;

батьки, що їх люблять;

школа, в якій вони вчаться.

• Запропонуйте подумати, чим відрізняється хвора людина від здорової. За якими ознаками можна визначити, що людина хвора.

До них належить поведінка:

сонливість;

поганий настрій.

Хворобливе самопочуття:

кашель;

нежить.

• Нехай діти назвуть причини, що можуть погано впливати на здоров'я. Запишіть їх на дошці. Зробіть акцент на шкідливому впливі на здоров'я вживання алкоголю та паління.
• Запитайте, для чого потрібно мати добре здоров'я.

Обговоріть разом із дітьми життя здорової людини. Що може дозволити собі здорова людина і чого не може дозволити хвора?

• Запитайте учнів, що потрібно робити дітям їхнього віку, щоб добре рости й бути здоровими. Нехай діти в парах по­діляться одне з одним тим, як вони піклуються про своє здоров'я. Підведіть клас до думки про те, що дотримання правил безпеки, здорова їжа, заняття спортом, уміння переборювати неприємні почуття, відсутність шкідливих звичок зміцнюють здоров'я.
• Скажіть учням, що наше здоров'я багато в чому залежить від нас самих. Іноді люди роблять такі вчинки, що призводять до хвороби.

До них належать:

недотримання правил безпеки;

особистої гігієни;

уживання ліків без призначення лікаря;

паління;

вживання алкоголю.

Зробіть висновок, що така поведін­ка є безвідповідальною щодо власного здоров'я.

• Деякі вчинки зміцнюють здоров'я, роблять людину життєрадісною. Це загартовування, зарядка, дотримання режиму дня, заняття спортом. Зробіть висновок, що така поведінка є відповідальною. Вона сприяє зміцненню здоров'я.
• Запропонуйте дітям у парах обговорити й навести приклади відповідального ставлення до здоров'я. Кожна пара представить класу свою «Квітку здоров'я». На її пелюстках будуть написані чи намальовані способи зміцнення здоров'я. Узагальніть приклади зміцнення здоров'я, вироблені дітьми в парах, і запишіть їх на плакаті «Квітка здоров'я».

 

Висновки

• Здоров'я залежить багато від чого, а насамперед — від прийнятих тобою рішень і твоїх вчинків.
• Щоб рости й учитися, тобі треба піклуватися про своє здоров'я.

Домашнє завдання: Запропонуйте дітям вдома скласти режим дня і записати його .

 

Урок 7. Потрібні

і непотрібні тобі ліки

Тема: Інформація.

Мета уроку: Ознайомити дітей з поняттями «ліки» і «отрута».

Завдання уроку: Дати дітям уявлення про те, що ліки можуть виявитися корисними і шкідливими залежно від ситуації.

Словник: Ліки — це засіб для лікування хвороби. Отрута — це речовина, що може вбити людину.

Матеріали для уроку: Робочий зошит, кольорові олівці чи фломастери, мультфільм або діафільм «Білосніжка та сім гномів» (за бажанням учителя).

Підготовка до уроку: Не потрібно.

 

Хід уроку

• Скажіть учням, що урок присвячений лікам. Ліки можуть бути корисними і шкідливими. Запитайте учнів, чи знають вони, що таке ліки. Вислухайте кілька відповідей. Визначте ліки як речовини, що використовуються для лікування хворих людей. Запитайте учнів, чи знають вони, що таке отрута. Вислухайте кілька відповідей. Визначте отрути як речовини, що завдають шкоди чи призводять до смерті.
• Покажіть фрагмент із мультфільму чи діафільму, починаючи з того моменту, коли чаклунка пропонує дівчині отруєне яблуко, а собака намагається не допустити цього.
• Попросіть дітей подивитися на малюнок завдання 27 у робочому зошиті. Обговоріть різні ситуації, коли діти приймали ліки.

Нехай дадуть відповіді на запитання:

Хто призначав лікування?

Хто давав їм ліки?

Як мама дізнавалася, скільки таблеток чи яку їх частину потрібно дати дитині?

Що станеться, якщо випити більше таблеток, ніж призначив лікар?

• Обговоріть зображену ситуацію. Підведіть учнів до висновку, що навіть корисні ліки можуть стати отрутою, якщо їх приймати неправильно, і діти не повинні самі приймати ліки і незнайомі речовини.
• Запропонуйте групам обговорити намальовані ситуації та відповісти на запитання про те, як би вони повелися в кожній із ситуацій.

Дайте на обговорення десять хвилин. Вислухайте кожну групу.

Можна попросити дітей представити відповіді у вигляді сценок, що виконуються перед класом.

Узагальніть відповіді груп.

• Запропонуйте ситуацію. «Марійка гуляла у дворі. Поруч із нею зупинилася машина. Незнайомий чоловік підійшов до Марійки і запитав, чи не бачила вона Сашка із сусіднього будинку. Він додав, що домовився із Сашком зустрітися, а той спізнюється. Чоловік сказав, що його звуть дядьком Петром, і запитав, як звуть дівчинку. Марійка відповіла. Дядько Петро за­пропонував Марійці кольорові горошинки, схожі на вітаміни, ліки чи цукерки».

Поставте запитання:

Як ви думаєте, що зробила Марійка?

Як би ви вчинили в даній ситуації?

Обговоріть можливі відповіді:

Просто піти.

Чемно відмовитися під якимось приводом.

 

Висновки

• Залежно від ситуації, ліки для тебе можуть бути потрібними або непотрібними.
• Діти не повинні приймати ліки самі і пробувати незнайомі речовини.
• Діти не повинні брати ліки й інші схожі речовини в незнайомих людей.

 

Урок 8. Пасивне паління: учуся робити здоровий вибір

Тема: Інформація про пасивне паління.

Мета уроку: Надати дітям відомості про шкідливість пасивного паління.

Завдання уроку:

• Пояснити дітям, що пасивне паління шкідливе для здоров'я.
• Навчити дітей робити здоровий вибір у ситуації пасивного паління.

Теоретичні положення: Діти повинні мати інформацію про пасивне паління, щоб уникати пов'язаних з ним ситуацій.

Словник: Пасивне паління — це вдихання некурящими диму чужих цигарок та диму, який видихають курці.

Матеріали для уроку: Робочі зошити, кольорові олівці чи фломастери, мультфільм «Ну, постривай!» (фрагмент де Вовк «викурює» Зайця з телефонної будки).

Підготовка до уроку: Знайти відеозапис мультфільму.

 

Хід уроку

• Покажіть фрагмент з мультфільму «Ну, постривай!» (фрагмент з Вовком, що намагається «викурити» Зайця з телефонної будки за допомогою диму від цигарок). Запитайте учнів, чи є тютюновий дим ліками, чи він є отрутою. Скажіть, що тютюновий дим є отрутою. Він містить багато отруйних речовин, шкідливих для здоров'я.
• Розкажіть, що тютюновий дим уражає легені й серце, подразнює очі. Крім того, через паління погано пахне з рота, від одягу, жовтіють зуби.
• Запропонуйте дітям оповідання. «Наталка, Марійка і Юрко сиділи на лаві у дворі й розглядали нову книжку, яку приніс Юрко. Її щойно купили. Книжка розповідала про динозаврів, вона 6ула гарна, з малюнками. Наталка — молодша сестра Марійки. Вона сиділа збоку, і їй було погано видно. Раптом вона сказала: «Чому так погано пахне? Мені навіть очі защипало!» Марійка з Юрком підвели голови, відірвавшись від чудових малюнків, і побачили, що поруч із ними на лаву присіли незнайомі чоловіки. Вони розмовляли, дивлячись якісь документи, і палили. На дітей вони не звертали уваги. Юрко запропонував перейти на іншу лаву, яка стояла порожня на осонні. Наталка спитала: «Чому ми пішли з тієї лави?

Адже ми її першими зайняли!». Юрко пояснив, що дим цигарок не просто погано пахне — він містить отруту. Пасивне паління небезпечне.

Діти можуть попросити дорослих не палити або відійти вбік. «Ми можемо відійти в інше місце. Весь двір в нашому розпорядженні...» — сказав Юрко «.

Обговоріть питання:

Чим шкідливе пасивне паління?

Що можна зробити, щоб уникнути пасивного паління?

• Існують правила, що захищають права людей, які не палять. Запитайте дітей, чи знають вони знак (піктограма), який забороняє палити у громадських місцях.

Запропонуйте розфарбувати знак. Коло повинне бути червоним, оскільки це знак заборони. Запитайте дітей, чи бачили вони де-небудь подібний знак.

Вислухайте відповіді. Попросіть дітей навести приклади місць, де паління заборонене чи обмежене.

Приклади:

метро;

магазини;

купе потяга;

вагон електрички;

літак;

школа.

Чи скрізь висить знак, що забороняє паління? Правильна відповідь: у деяких місцях паління не дозволяється, але знака немає. Запитайте учнів про те, що повинні робити діти, якщо хтось палить у тому місці, де це заборонено. Правильна відповідь: чемно попросити дорослого не палити.

• Поділіть дітей на групи по чотири.

Запропонуйте групам обговорити питання:

Чи дозволяється палити в кожній з намальованих ситуацій?

Що слід робити дітям у цих ситуаціях?

Запитайте групи, яке їхнє спільне рішення, що б вони зробили в кожній ситуації.

3 Запропонуйте групам вибрати акторів і підготуватися до того, щоб ро­зіграти ці сценки перед класом. Ви будете грати роль дорослих курців. Обі­грайте сценки.

Ліфт. У ліфті палити не дозволяється, але в ньому немає знака, що забороняє паління. Діти можуть чемно попросити дорослого не палити. Якщо діти чекають ліфта, двері відчиняються і вони бачать дорослого, який палить, то краще не входити в ліфт, а почекати.

Купе потяга. У купе потяга палити заборонено. Там висить знак, що па­ління забороняється. Діти можуть чемно попросити дорослих не палити.

Тамбур електрички. У тамбурі електрички немає знака, що забороняє паління. Діти можуть перейти з тамбура у вагон електрички, де палити не дозволено.

Квартира. У приватній квартирі господарі можуть дозволити паління. У цьому випадку діти можуть вирішити піти в іншу кімнату, попросити дорослих не палити.

• Запропонуйте дітям намалювати себе на тому стільці, де їм було б найкраще сидіти.
• Попросіть кількох учнів показати свої малюнки класу та пояснити свій вибір.

Запитайте:

«Який вибір є здоровим?

Яке рішення є відповідальним?»

 

Висновки

• Якщо хтось при тобі палить, виходить, він/вона змушує і тебе пасивно палити.
• Пасивне паління шкідливе для здоров'я.
• Діти можуть попросити дорослого не палити в їхній присутності або відійти від курця.

 

Інформація для вчителя про паління

Науковими дослідженнями доведено, що паління тютюну є чинником ризику розвитку важких хронічних захворювань, включаючи за­хворювання серця, рак легень, емфізему та бронхіт. Оскільки паління сигарет сприяє появі цих захворювань, Всесвітня організація охорони здоров'я вважає паління найважливішою переборною причиною хвороб, інвалідності й смертності у світі. Дослідження показали, що кожна випалена людиною сигарета забирає 6 хвилин життя.

Цигарки небезпечні тому, що містять і при горінні виробляють отруйні речовини, такі як смоли, нікотин, чадний газ.

Смоли (частки) — загальна назва суміші речовин, що виникають при горінні тютюну і є причиною чи сприяють розвитку раку легень. Вони паралізують клітини війок у легенях і загальмовують механізми нормального очищення легень. Вони спричиняють «кашель курців».

Нікотин — отрута, що діє як стимулятор центральної нервової системи. Нікотин прискорює серцебиття, звужує кровоносні судини і призводить до підвищення тиску. Це — єдина психоактивна речовина, що є смертельною отрутою в чистому вигляді. Ін'єкція однієї краплі (4—7 мг) здатна вбити чоловіка середнього зросту протягом кількох хвилин. Більшість цигарок містять від 0,2 мг до 2,2 мг нікотину.

Чадний газ (окис вуглецю) є ще одною отруйною речовиною, знайденою в димі сигарет. Чадний газ витісняє кисень у червоних кров'яних тільцях. Це знижує здатність крові насичувати клітини організму необхідною кількістю кисню й сприяє розвитку атеросклерозу.

В останні два десятиліття паління серед дорослих істотно скоротилося в деяких розвинених країнах, наприклад у США. В Україні ситуація залишається несприятливою.

Паління — серйозна проблема підлітків. За даними опитування учнів дев'ятих класів вінницьких шкіл у 2001 році, 76% з них курили хоча б один раз у житті.

Паління серед молоді викликає занепокоєння з кількох причин: Ті, хто почав щоденно курити в підлітковому віці, звичайно курять усе життя; За даними опитування вінницьких школярів, у віці 8—10 років викурили першу сигарету 22 % п'ятикласників, 29 % семикласників і
37 % дев'ятикласників; Паління сприяє високому ризику розвитку хронічних захворювань, пов'язаних із палінням (захворювання серця, рак легень, емфізема).

Хоча хронічні захворювання, пов'язані з палінням, звичайно з'являються тільки в зрілому віці, підлітки-курці частіше страждають від звичайного кашлю, дисфункції дихальних шляхів, утворення мокротиння, задишки й інших респіраторних симптомів.

Побічний дим — це дим, що йде від запаленої сигарети й містить більш високу концентрацію подразнюючих чи шкідливих речовин, ніж основний дим, що вдихають курці. Діти батьків, що палять, частіше страждають від респіраторних інфекцій, у тому числі бронхіту, пневмонії, ніж діти тих, хто не палить.

 

Плани уроків для 2 класу

Урок 1.

Смаки і захоплення

Тема: Позитивний образ Я.

Мета уроку: Показати різноманітність смаків і захоплень учнів класу.

Завдання уроку:

• Дати дітям можливість розповісти про свої смаки і захоплення.
• Перелічити здорові захоплення.

Теоретичні положення: Дітям подобаються різні речі, і вони одержують задоволення від різних здорових занять, альтернативних уживанню тютюну й алкоголю. Знання смаків і захоплень дозволяє краще пізнати одне одного, стати більш толерантними.

Словник: Твої смаки — це те, що тобі подобається, наприклад: музика, одяг, їжа. Твої захоплення — це те, чим ти любиш займатися у вільний від навчання час.

Матеріали для уроку: Дошка, крейда, робочі зошити, аркуші білого паперу та фломастери.

 

Хід уроку

• Скажіть дітям, що знання смаків і захоплень допомагає більше дізнатися про оточуючих.
• Попросіть дітей виконати завдання 1 у робочому зошиті. Вислухайте пояснення кількох учнів з приводу зображених ними гербів.
• Об'єднайте дітей у групи по чотири. Дайте кожній по великому аркушу паперу. Кожна група одержує завдання: розповісти на вибір про щось одне, за допомогою малюнків кожного з членів групи, наприклад, про улюблену:

їжу;

гру;

іграшку;

вид спорту;

пісню;

книгу;

навчальний предмет;

тварину;

пору року.

• Розвішайте плакати, виконані дітьми, на стінах для загального огляду. Заслухайте розповіді кожної з груп про смаки і захоплення її членів. Обговоріть з дітьми подібність та відмінності у смаках і зробіть висновок, що подібність зустрічається порівняно рідко. Підведіть дітей до ви­сновку, що людям подобаються різні речі, і захоплення в учнів класу різні.
• Запропонуйте подумати і назвати якнайбільше захоплень, що сприяють зміцненню здоров'я. Дайте завдання в групах по чотири обговорити, як поліпшується здоров'я за допомогою:

спорту;

правильного, раціонального харчування;

фізичної праці;

загартовування;

прогулянок на свіжому повітрі;

зарядки.

Нехай за бажанням намалюють плакат зі здоровими захопленнями.

• По закінченню роботи кожна група розповість про якесь одне захоплення, що поліпшує здоров'я. Під­ведіть дітей до висновку про те, що здорові захоплення, переходячи у звички, зміцнюють організм людини.

 

Висновки

• Кожний учень має різні смаки і захоплення.
• Корисні захоплення зміцнюють здоров'я.

Домашнє завдання: Попросіть дітей взяти інтерв'ю у своїх батьків (інших дорослих) про їхні захоплення у вільний час.

Урок 2. Учуся знаходити нових друзів і цікаві заняття

Тема: Позитивний образ Я.

Мета уроку: Показати, що в однокласників можна багато чого навчитися.

Завдання уроку:

• Дати дітям можливість дізнатися щось нове про однокласників.
• Допомогти знайти друзів за інтересами.

Теоретичні положення: Самовираження дитини через захоплення, що розвивають її особистість, — важливий захисний фактор проти вживання тютюну й алкоголю.

Словник: Немає.

Матеріали для уроку: Дошка, крейда, великі аркуші білого паперу, дитячі вироби, клей.

Підготовка до уроку: Попросіть дітей принести на урок щось зі своїх колекцій, виробів або намалювати й підписати те, що вони вміють добре робити.

 

Хід уроку

• Попросіть кількох учнів розпо­вісти про інтерв'ю, що вони взяли у своїх батьків. Скажіть, що знання про захоплення людей дозволяє нам краще їх розуміти.
• Запропонуйте учням розповісти й показати те, що вони вміють робити добре, що вважають своїм досягненням, чого можуть навчити інших. Діти покажуть принесені з дому вироби, хтось заспіває, хтось заграє на музичних інструментах, покаже фокус чи розповість вірш. Зробіть колаж із принесених малюнків і повісьте його на стіну.
• Дайте завдання в групах по чотири обговорити, а потім розповісти всьому класу, які якості розвивають такі захоплення:

колекціонування;

рукоділля;

конструювання;

вирощування квітів;

догляд за домашніми тваринами;

малювання;

гра на музичних інструментах;

танці;

співи.

Кожна група отримає для обговорення один вид захоплень. За­слухайте звіти груп. Зверніть увагу на те, що за допомогою захоплень людина може розвинути в собі багато позитивних якостей, знайти друзів.

• Зверніть увагу дітей на колаж і дайте їм можливість вибрати те, чого вони хотіли б навчитися. Запропонуйте кожному знайти однокласника, що може в цьому допомогти (показати щось чи розповісти, де він цього навчається).
• Запропонуйте прочитати оповідання про дитинство великого полководця О. В.Суворова, про переростання раннього захоплення в професію. Обговоріть, що допомогло Суворову домогтися величезних успіхів. Підведіть до висновку про важливість поєднання інтересів і наполегливої праці.

 

Висновки

• Поруч із нами завжди є цікаві люди, у яких багато чого можна навчитися.
• Постарайся бути поруч із тими, хто займається цікавими справами, корисними для здоров'я.

 

Урок 3. Про що говорять виразні рухи

Тема: Спілкування.

Мета уроку: Ознайомити дітей з виразними рухами як невербальними засобами спілкування.

Завдання уроку:

• Привернути увагу дітей до виразних рухів.
• Дати можливість потренуватися в невербальному спілкуванні.

Теоретичні положення: У процесі спілкування люди використовують як вербальні засоби (словесні), так і невербальні (виразні рухи). Уміння правильно користуватися не тільки вербальними, але й невербальними способами передачі інформації підвищує ефективність спілкування.

Словник: Спілкування — це коли різні люди обговорюють те, що їх усіх цікавить. Спілкуватися можна за допомогою слів і без них. Спілкування без слів — це коли люди щось повідомляють одне одному за допомогою виразних рухів. Виразні рухи — це пози, жести, міміка.

Матеріали для уроку: Дошка, крейда, робочі зошити.

 

Хід уроку

• Скажіть, що, спостерігаючи за людьми, ми бачимо виразні рухи (пози, жести, міміку). Дайте визначення виразних рухів зі словника.
• Запитайте, що вони знають про жести регулювальників, спортивних суддів, диригентіві та про їхнє значення. Запропонуйте пригадати, що треба зробити на уроці, щоб учня викликали? Який це жест?
• Скажіть, що про значення деяких жестів люди домовилися. Попросіть згадати, чи доводилося дітям бачити передачі, де текст диктора перекладається на мову жестів, розроблену спеціально для глухих і глухонімих людей.
• Поясніть, що в людини при вираженні почуттів особливу роль відіграють м'язи обличчя. Це особливі мімічні м'язи. Нехай бажаючі назвуть почуття. Переконайтеся, що почуття визначені правильно. Попросіть дітей пояснити значення вислову: «Написано на обличчі».
• Завдання-енергізатор «Дзеркало» виконується за бажанням учителя. Нехай діти в парах стануть обличчям одне до одного. Один з них починає повільно рухати рукою, а другий повторює його рухи, немов відбиваючи ведучого в дзеркалі. Завдання полягає не в тому, щоб обдурити чи розсмішити партнера, а в тому, щоб точно відтворити його жести. Потім партнери міняються ролями.
• Скажіть учням, що існує спе­ціальний театр, де протягом усього спектаклю не вимовляється жодного слова. Вся вистава складається з поз, міміки і жестів акторів. Це — «Театр міміки і жесту».
• Запропонуйте гру «Телевізор — без звуку». Діти в групах по чотири вирішать, яку передачу вони будуть «показувати» класу (спортивний матч, «Новини», «Поле чудес», «Вечірня казка»). Клас відгадує зображуване кожною групою. Запитайте дітей, які виразні рухи допомогли відгадати передачу. Дітям, можливо, буде потрібна допомога вчителя чи попередня підготовка.

Висновки

• Виразні рухи говорять про почуття, настрій людини та її ставлення до співрозмовника.
• Виразні рухи — важливий спосіб спілкування.

Домашнє завдання: Запропонуйте дітям дізнатися, у яких телевізійних передачах використовується мова жестів.

 

Урок 4.

Учуся розуміти людей

Тема: Спілкування.

Мета уроку: Показати, що ефективне спілкування передбачає збіг вербальних і невербальних компонентів повідомлення.

Завдання уроку:

• Привернути увагу до тотожності/розбіжності вербальних і невербальних компонентів повідомлення.
• Показати важливість тотожності вербальних і невербальних компонентів спілкування для розуміння повідомлення.

Теоретичні положення: Необхідною умовою ефективного спілкування є використання однієї мови та однакове розуміння ситуації, у якій воно відбувається. Останнє великою мірою залежить від тотожності вербальних і невербальних компонентів повідомлення.

Словник: Учитися розуміти людину — це означає не тільки прислухатися до її слів, але й намагатися зрозуміти її почуття й настрій за виразними рухами.

Матеріали для уроку: Крейда, дошка, робочі зошити, великі аркуші паперу та фломастери.

 

Хід уроку

• Скажіть учням, що те, що люди говорять, і те, як вони при цьому поводяться, не завжди збігається. Урок присвячений таким ситуаціям. Підведіть до висновку про те, що виразні рухи і те, що говориться, повинно відповідати одне одному.
• Попросіть дітей у групах по чотири придумати сценки й показати, як різні інтонації, що супроводжують повідомлення, змінюють зміст сказаного.

Наприклад:

Діти вітаються один з одним з радісним/плаксивим виразом обличчя.

Добрі слова й теплі побажання вимовляються байдуже.

Підкресліть, що інтонація — важливий виразний засіб, поряд з позами, мімікою й жестами.

• Поставте запитання:

Чи збігається сказане з тим, що виражають жести, пози, міміка зображених людей?

Що «говорять» виразні рухи персонажів кожного з малюнків?

Обговоріть розбіжності з усім класом. Поцікавтеся думкою дітей про правдивість людей, зображених на малюнках.

• Підведіть до висновку, що невідповідність виразних рухів і слів плутає співрозмовника, створює труднощі в спілкуванні, взяти під сумнів правдивість висловленого.
• Поділіть клас на групи по чотири і роздайте кожній групі по великому аркушу паперу. Запропонуйте дітям у парах чи в групах по чотири придумати й намалювати ситуації, що ілюструють невідповідність між словами і виразними рухами. Допоможіть групам, якщо в них виникнуть труднощі.

Для цього запропонуйте такі ситуації:

Хлопчик відмовляється йти до зубного лікаря через страх і говорить, що в нього із зубами все гаразд.

Дівчинка відмовляється від допомоги, говорячи, що їй не важко, а сама не може підняти важкі сумки.

Хлопчик говорить бабусі, що сходить до магазину, а сам сидить перед телевізором тощо.

• Попросіть кожну групу показати, що вона намалювала, і пояснити зображене. Нехай весь клас аналізує протиріччя між словами і виразними рухами персонажів плакатів кожної групи. Запитайте, чому слід вірити. Діти повинні дійти висновку, що при невідповідності вербального і невербального компонентів повідомлення слід вірити виразним рухам.
• Запитайте, чому люди іноді говорять не те, що думають, чи те, що не відповідає дійсності. Діти назвуть страх, бажання не ображати іншу людину, прагнення краще виглядати, свідоме прагнення ввести в оману. Запитайте, чи важко спілкуватися з нещирою людиною, яка боїться сказати правду чи обманює. Підведіть клас до висновку, що для того, щоб тебе добре розуміли, потрібно говорити правду.

 

Висновки

• Щоб люди краще розуміли одне одного, їхні слова і виразні рухи не повинні різнитися за змістом.
• Щоб люди краще розуміли одне одного, спілкування повинне бути щирим і правдивим.

 

Урок 5. Небезпечні

і безпечні ситуації

Тема: Прийняття рішень.

Мета уроку: Обговорити з дітьми небезпечні і безпечні ситуації.

Завдання уроку:

• Обговорити безпечні ситуації.
• Обговорити небезпечні ситуації.

Теоретичні положення: Навчання дітей навичок орієнтування в ситуаціях і прийняття раціональних рішень сприяє попередженню вчинків, що руйнують здоров'я.

Словник: Небезпека — це коли людині хтось або щось загрожує.

Матеріали для уроку: Дошка, крейда, робочі зошити.

 

Хід уроку

• Скажіть дітям, що на уроці обговорюватимуться безпечні і небезпечні ситуації. Вислухайте бажаючих поділитися тим, що вони написали. Запишіть частково їхні відповіді на дошці під заголовком «Безпечні місця».
• Запропонуйте пригадати небезпечну ситуацію. Діти можуть пригадати ситуації, подібні до таких: діти за­блукали в лісі; під час купання лопнуло надувне коло і хтось ледве не потонув; у двері подзвонила незнайома людина, коли дитина була вдома сама; влітку на дачі були змії тощо.

Попросіть бажаючих розповісти:

Що з ними трапилося?

Що вони відчували?

Де і з ким вони перебували в цей час?

Хто чи що допомогло їм?

Чому вони вважають цю ситуацію небезпечною?

Запишіть частково відповіді дітей на дошці під заголовками: «Небезпечні місця» і «Люди, які мені допомогли».

• Підведіть до висновку про те, що діти можуть навчитися визначати небезпечні ситуації й уникати їх.
• Запропонуйте учням перелічити, людей, що можуть допомогти в небезпечних ситуаціях. Висловіть припущення, що допомогти можуть різні люди, але до них треба вчасно звернутися.
• Запропонуйте дітям пригадати, чи робили вони щось небезпечне. Запишіть приклади на дошці.
• Запитайте, як вони себе при цьому почували. Підведіть до думки про те, що людина, яка створює небезпечну ситуацію, як правило, переживає неприємні хвилини.
• Запропонуйте в групах по чотири проаналізувати по одній життєвій ситуації. Вислухайте звіти груп. Нехай діти знайдуть і прочитають у робочому зошиті «Кроки прийняття рішень». Обговоріть ситуації з усім класом продемонструвавши «Кроки...» у дії.
• Зробіть висновок, що небезпечним ситуаціям можна запобігти.
• Кроки прийняття рішень:

Зупинися.

Подумай.

Вибери.

Похвали себе.

• Попросіть дітей пояснити значення прислів'їв: «Обачність — половина порятунку» «Бережися лиха, поки тихо».

 

Висновки

• Існують небезпечні для дітей ситуації.
• Для того, щоб їх уникнути, слід виконувати «Кроки прийняття рішень».

 

Урок 6. Учуся приймати рішення, в небезпечних ситуаціях

Тема: Прийняття рішень.

Мета уроку: Сприяти раціональному прийняттю рішень дітьми.

Завдання уроку:

• Поговорити про різні варіанти вирішення проблемних ситуацій і їхні наслідки.
• Обговорити небезпечні для здоров'я ситуації.
• Обговорити небезпечні ситуації, пов'язані з тютюном.

Теоретичні положення: Навчання навички прийняття рішень передбачає свідомий вибір дітьми таких варіантів поведінки (альтернатив), що не завдають шкоди здоров'ю (не мають шкідливих наслідків). Навичка прийняття рішень є важливою умовою невживання тютюну й алкоголю.

Матеріали для уроку:   Дошка, крейда, робочі зошити, кілька великих аркушів паперу, фломастери.

 

Хід уроку

• Скажіть учням, що на уроці йтиметься про прийняття рішень і небезпечні для здоров'я вчинки. Запитайте їх, як вони розуміють значення прислів'їв. Обговоріть значення прислів'їв із усім класом.
• Скажіть, що іноді, зробивши вчинок, люди шкодують, що не подумали про інші (альтернативні) варіанти поведінки. На жаль, деякі вчинки впливають на здоров'я все життя. Тому, перш ніж щось зробити, треба подумати (прийняти рішення).
• Підкресліть необоротний характер деяких наслідків непродуманих вчинків для здоров'я. Зверніть увагу дітей на те, що не завжди дійсно небезпечна ситуація здається людині небезпечною.
• Поділіть клас на групи по чотири. Кожна група повинна відповісти на запропоновані вчителем запитання. Заслухайте звіти груп і обговоріть їх усім класом.
• Підведіть дітей до думки про те, що кожна проблема може мати кілька рішень. Важливо навчитися знаходити рішення, що не завдає шкоди здоров'ю.
• Обговоріть усім класом ситуацію, що вимагає прийняття відповідального рішення щодо здоров'я. Ситуація: Сергійко знайшов у під'їзді пачку цигарок і хоче спробувати випалити одну. Під час обговорення діти повинні використовувати «Кроки прийняття рішень» з робочого зошита. Запропонуйте дітям назвати варіанти поведінки в ситуації. Клас повинен переконатися в різноманітності варіантів. Нехай учні обговорять і зважать наслідки кожного із запропонованих варіантів. Зробіть вибір одного з них. Підведіть дітей до розуміння того, що відповідальний варіант рішення — не пробувати палити.

 

Висновки

• У небезпечних для здоров'я ситуаціях люди чинять по-різному.
• Приймаючи рішення в небезпечній для здоров'я ситуації, слід до­тримуватися «Кроків прийняття рішень».

 

Урок 7. Реклама тютюну й алкоголю

Тема: Інформація.

Мета уроку: Ознайомити учнів з рекламними прийомами.

Завдання уроку:

• Обговорити мету реклами.
• Описати рекламні прийоми.
• Поговорити про рекламу цигарок і алкоголю.

Теоретичні положення: Нас оточує реклама, що часто подає недостовірну інформацію про тютюнові вироби та напої, що містять алкоголь.

Словник: Споживач — це той, хто купує й використовує товари. Прийом — це спосіб щось зробити. Рекламний прийом — це спосіб продати споживачеві товар.

Матеріали для уроку: Дошка і крейда, робочі зошити, зразки реклами цигарок і алкоголю з журналів, кольорові олівці чи фломастери.

Підготовка до уроку: Підберіть кілька зразків реклами цигарок і алкоголю з журналів.

 

Хід уроку

• Запитайте дітей, чи часто їм доводиться бачити рекламу. Попросіть розповісти про рекламу, яку вони нещодавно бачили. Скажіть, що багато наших вчинків пов'язано з рекламою. На уроці будуть обговорюватися рекламні прийоми, використовувані для того, щоб люди купували товари. Якщо учні будуть розуміти, які прийоми використовує реклама, то вони менше їй коритимуться і не стануть купувати все те, що їм пропонує реклама.
• Запитайте учнів, чому комерційні компанії рекламують свою продукцію. Чи вважають вони, що вся реклама правдива?

Підведіть учнів до висновку, що:

Мета реклами — продати товар.

Реклама перебільшує гарні властивості товару, а також приховує погані, щоб товар краще купувався.

• Скажіть дітям, що паління і вживання алкоголю не є природними потребами людини, як їжа чи вода. Для того, щоб люди звикали до них, а потім купували, тютюнові й алкогольні компанії витрачають щорічно величезні кошти на рекламу. Обговоріть рекламні прийоми з усім класом.
• Запропонуйте учням у парах або у групах по чотири обговорити рекламну продукцію.

Попросіть обговорити питання:

Що реклама намагається сказати?

Чи є це правдою?

Про що реклама умовчує?

Вислухайте й обговоріть виступи всіх груп.

• Роздайте учням зразки реклами з журналів. Попросіть обговорити їх у парах або у групах по чотири. Вислухайте виступи всіх груп і узагальніть їх.

 

Висновки

• Мета реклами — продати споживачеві товар.
• Реклама цигарок і алкоголю потрібна тільки для того, щоб продати їх.

Домашнє завдання: Попросіть дітей вдома знайти рекламу тютюну або алкоголю й обговорити її з батьками.

 

Інформація для вчителя

Приклади загальновідомих рекламних закликів цигарок.

Marlboro — романтика, задоволення, популярність, життєлюбство, чистота й здоров'я і активних людей, що мешкають у селі.

Winston — мужність, свобода вибору, здоров'я.

L&M — подорож до Америки, незалежність і цікаве життя, як в американської молоді.

Salem — сексуальний заклик, успіх, привабливість, задоволення, насолода.

Урок 8.

Правда про алкоголь

Тема: Інформація.

Мета уроку: Розповісти учням про дію алкоголю на організм.

Завдання уроку:

• Повідомити дітям, що алкоголь загальмовує роботу організму,
• Описати різні ефекти алкоголю.

Теоретичні положення: Діти, що зростають у суспільстві, де вживання алкоголю дуже поширене, повинні мати інформацію про дію алкоголю.

Словник: Алкоголь — це шкідлива для здоров'я речовина, що міститься в пиві, вині, шампанському й горілці.

Матеріали для уроку: Дошка і крейда, робочий зошит, кольорові олівці або фломастери.

 

Хід уроку

• Запитайте в учнів, чи знайшли вони рекламу алкоголю. Обговоріть кілька реклам.

Поставте запитання:

Що хоче сказати реклама?

Що діти про неї думають?

Скажіть учням, що обманлива реклама створює неправильне уявлення про алкоголь. Ці уявлення називаються міфами.

Відзначте, що, крім міфів, що створюються рекламою, існують міфи, створювані засобами масової інформації та громадською думкою.

• Запитайте в учнів, яким чином можна дізнатися, що є правдою, а що — неправдою. Підведіть до правильної відповіді: «Для цього потрібно отримати достовірну інформацію — факти».
• Скажіть, що на уроці обговорюватимуться факти про алкоголь.
• Запитайте, чи знають учні, що таке алкоголь. Вислухайте відповіді й визначте алкоголь як небезпечну речовину, що міститься в пиві, вині й горілці. Запитайте про те, як алкоголь впливає на людину. Узагальніть висловлення. Скажіть, що алкоголь є речовиною, що впливає на роботу орга­нізму. Наприклад, люди, що випили, хочуть спати, втрачають координацію рухів.
• Запропонуйте обговорити в парах міфи про алкоголь.

Поставте запитання: що думають учні про алкоголь і чи здивували їх які-небудь факти.

Обговоріть відповіді всім класом.

• Обговоріть дію алкоголю. Звер­ніть увагу на різницю у впливі невеликої і великої кількості алкоголю.
• Скажіть, що алкоголь особливо шкідливий для дітей. Діти завжди повинні казати «ні», якщо їм пропонують алкоголь.
• Скажіть, що алкоголь не потрібний для того, щоб веселитися. Запропонуйте розмалювати картинки, на яких зображені улюблені заняття учня, а потім показати їх сусіду по парті. Запитайте, що учні довідалися про улюблені заняття своїх сусідів по партах. Вислухайте кілька відповідей.
• Запитайте в учнів, що нового вони дізналися про алкоголь. Чи здивували їх якісь факти?

 

Висновки

• Алкоголь міститься в пиві, вині, шампанському й горілці.
• Алкоголь шкідливий для дітей. Вони завжди повинні казати «ні», якщо їм пропонують алкоголь.
• По-справжньому веселитися краще без алкоголю.

Домашнє завдання: Попросіть дітей вдома намалювати свої улюблені заняття або розваги.

Інформація для вчителя

Алкоголь міститься в алкогольних напоях, називається також етанолом, етиловим спиртом чи просто спиртом. У середньому пиво містить від 3 % до 8 % чистого алкоголю, вино — від 8 % до 21 %, а міцні спиртні напої — від 40 % до 50 %. Незважаючи на те, що процентний вміст алкоголю в різних напоях різний, звичайно одна порція різних алкогольних напоїв містить приблизно однакову кількість чистого алкоголю: 330 мл пива, 110—150 мл вина і 40 мл міцного алкоголю (горілки) містять близько 15 мл (13 г) чистого алкоголю.

Поширеність. Алкогольні напої є найбільш часто вживаним видом психоактивних речовин у нашій країні. Дослідження показали, що до дев'ятого класу (14—15 років) алкогольні напої пробували 95 % вінницьких школярів. Із них у віці 8—10 років уперше спробували пиво — 40 % п'ятикласників, вино — 57 %, горілку — 8 %. Підлітки не тільки вживають алкоголь, але і зловживають ним. Так, 51 % дітей у віці 14—15 років були п'яні хоча б раз у житті.

Ефекти. Ефект алкоголю залежить від вмісту алкоголю в крові (далі ВАК). Наприклад, ВАК 0,1% означає, що 1 частина з 1000 частин об'єму крові є чистим алкоголем. Реакція людей на алкоголь залежить від різних чинників:

Наявність їжі в шлунку уповільнює попадання алкоголю в кровоносну систему, а газовані, напої прискорюють.

Однакова кількість алкоголю звичайно більш сильно діє на жінок, ніж на чоловіків, а також на молодих людей і людей похилого віку, порівняно з людьми середнього віку.

Тіло і мозок підлітків більш чутливі до алкоголю, ніж тіло і мозок дорослих.

 

Типові ефекти алкоголю:

• ВАК 0,05 % — відчуття блаженства, кровоносні судини розширюються, серцеві скорочення частішають, знижується кров'яний тиск.
• ВАК 0,1 % — уповільнюються реакції, порушуються рухові функції, знижується обережність, цей рівень алкоголю в крові вважається показником алкогольної інтоксикації (отруєння).
• ВАК 0,2 % — порушуються скорочення м'язів, координація рухів, слух, зір, нюх, смак, людина, що випила, хитається, легко злиться, засмучується чи стає буйною, мова нерозбірлива.
• ВАК 0,3—0,5 % — порушення дихання, серцевого ритму, температури тіла, можливі непритомний стан і смерть.

Єдиним способом зменшення цих ефектів є зниження вмісту алкоголю в крові. Це відбувається з часом, коли спрацьовують обмінні процеси. Алкоголь, в основному, знешкоджується в печінці зі швидкістю від 7 до 8 г на годину. Кава, холодний душ і свіже повітря не допомагають швидше протверезіти. Координація рухів і здатність приймати правильні рішення порушуються навіть від невеликої кількості алкоголю. Алкоголь «винний» у більшості дорожньо-транспортних пригод.

У невеликих кількостях алкоголь може ви­кликати відчуття гарного самопочуття і розслаблення. Він знімає скутість і може допомагати людям почуватися вільніше з іншими людьми. Однак нерідко, коли знімаються природні обмеження, поведінка стає імпульсивною й нера­ціональною. Це може призвести до автокатастроф, нещасних випадків, пожеж, насильства.

Тривале надмірне вживання алкоголю призводить до таких фізіологічних проблем:

• зниження опірності інфекціям;
• подразнення шлунка й виразок;
• високого кров'яного тиску та інсультів;
• сексуальної дисфункції;
• необоротних змін у печінці і мозку.

У довго питущих чоловіків порушується продукування чоловічого гормону (тестостерону) і може настати імпотенція. У жінок відбувається зміна гормонального циклу. Вживання алкоголю вагітним жінками веде до внутрішньоутробних дефектів плоду і немовляти. У багато й давно питущих людей можуть виявитися провали в пам'яті, що тривають від кількох годин до кількох днів, під час яких вони розмовляють і поводяться нормально, але не пам'ятають, де були, що робили.

Психологічні ефекти тривалого вживання алкоголю ведуть до депресії, докорів сумління, зниженої самооцінки, нездатності контролювати свій гнів та інших змін особистості, до со­ціальної ізоляції (втрати друзів, сім'ї, роботи) і зміни способу життя.

Імовірність розвитку залежності. Приблизно в 10% людей, що вживають алкоголь, розвивається залежність від нього або хвороба, що називається алкоголізмом. Інші 90%, що зловживають алкоголем час від часу, не виявляють ознак хвороби. Молоді люди, у яких є схильність до алкоголізму, можуть «спитися» (захворіти на алкоголізм) за період від 6 місяців до 3 років, тобто дуже швидко. Дорослі «спиваються» протягом значно більш тривалого періоду — до 10 років і більше.

 

Плани уроків для 3 класу

Урок 1. Мій характер

Тема: Позитивний образ Я.

Мета уроку: Сприяти аналізу дітьми власних якостей.

Завдання уроку:

• Поговорити з дітьми про зов­нішність і риси характеру людей.
• Дати дітям можливість подумати про риси свого характеру.

Теоретичне положення: Для самоаналізу дитині необхідно мати уявлення про різні людські якості (зов­нішність і риси характеру) і про те, які з них важливі для досягнення цілей. Самоаналіз необхідний для формування реалістичної самооцінки.

Словник: Самоаналіз — це коли ти розбираєш, оцінюєш свої переживання, вчинки, зовнішність, риси характеру.

Матеріали для уроку: Дошка, крейда, робочі зошити, фотографії різних років.

Підготовка до уроку: Попросити дітей принести по 2—3 свої фотографії різних років.

 

Хід уроку

• Для того, щоб зацікавити дітей аналізом якостей людини, почніть урок із гри «Хто це?». Один учень виходить із класу за двері. Клас загадує будь-якого учня, якого той, що за дверима, повинен буде вгадати. Запросіть першого учня ввійти до класу. Він повинен ставити запитання про зовнішність і риси характеру того учня, якого загадав клас, і з відповідей здогадатися, про кого йдеться. Повторіть гру кілька разів і зробіть висновок про те, що кожен учень має унікальний набір рис характеру і зовнішності.
• Попросіть дітей у групах по чотири запропонуйте обговорити характерні риси героїв народних казок. Попросіть довести думку групи, пояснивши, чому та чи інша якість властива кожному з персонажів.

Запишіть перелічені риси на дошці. Записуйте якості на дошці так, щоб у двох колонках були:

якості, що описують зовнішність;

риси характеру.

• Попросіть дітей обговорити в парах, які якості потрібні космонавту, співаку, вчителю, спортсмену, міліціонеру, балерині. Вислухайте відповіді пар. Запитайте, чому діти так думають. Запишіть перелічені риси на дошці. Підведіть учнів до думки, що для ус­пішної діяльності у будь-якій галузі і особливо там, де людина зазнає великих навантажень, необхідне міцне здоров'я.
• Попросіть дітей назвати якості, які вони знають, але ще не згадували. На свій розсуд ви можете використовувати в роботі якості зі списку: добрий, злий, чуйний, байдужий, охайний, неохайний, розумний, дурний, веселий, сумний, чесний, брехливий, щирий, нещирий, сміливий, боязкий, слухняний, неслухняний, миролюбний, ворожий, сміхотливий, похмурий, говіркий, мовчазний, рум'яний, блідий, блондин, брюнет, шатен, спокійний, неспокійний, непосидючий, посидючий, високий, низький, сумлінний, безвідповідальний, терпимий, нетерпимий, обережний, безрозсудний, дратівливий, спокійний, ласкавий, довірливий, турботливий, щедрий, сором'язливий, упертий, товариський, акуратний, допитливий, працьовитий, спортивний, лютий, кирпатий, блакитноокий, заповзятливий, витривалий, цілеспрямований, кмітливий, доброзичливий, тямущий, серйозний, порядний, хоробрий. \
• Скажіть дітям, що одні якості характеризують зовнішній вигляд людини, а інші — її характер, внутрішній світ. Прочитайте разом якості, виписані на дошці. Діти повинні назвати, які прикметники описують зов­нішність, а які — характер. Скажіть, що не всі зовнішні якості свідчать про внутрішній світ людини. Попросіть пояснити значення прислів'я «Не суди за одягом — суди за розумом».
• Запропонуйте дітям переконатися, що риси перелічені правильно.
• Потім учні в парах чи групах по чотири обговорюють свої фотографії, зміни зовнішності, характеру.

Надайте учням можливість описати власні якості, використовуючи прикметники, виписані на дошці.

Зробіть акцент на рисах характеру. Запитайте дітей, які якості вони хотіли б розвинути в собі. Нехай бажаючі зачитають опис власних якостей.

• Запропонуйте учням у групах по чотири обговорити, що потрібно зробити для розвинення тих чи інших якостей. Група може обрати для дискусії будь-які якості, що її члени хотіли б розвинути в собі. Підведіть дітей до висновку, що, працюючи над собою, ми удосконалюємося, змінюємо свої риси.

 

Висновки

• У кожної людини є зовнішні якості, що всі разом складають її зовнішність.
• У кожної людини є внутрішні якості, що всі разом складають її характер.
• Риси характеру можна змінити.

 

Урок 2. Учусь оцінювати себе сам

Тема: Позитивний образ Я.

Мета уроку: Поговорити з учнями про самооцінку.

Завдання уроку:

• Дати учням уявлення про самооцінку.
• Надати можливість оцінити себе.

Теоретичні положення: Ставлячи завдання, людина співвідносить їх з уявленнями про свої можливості. Міра відповідності цих уявлень до реальності може бути різною. Вчені розрізняють занижену, завищену та реалістичну (адекватну) самооцінку. Самооцінка тісно пов'язана з рівнем домагань людини. Саме тому занижена самооцінка заважає розвитку людини. Побоюючись невдач, вона знижує рівень домагань, ухиляється від вирішення проблем. Завищена самооцінка призводить до постановки недосяжних цілей. Реалістична самооцінка означає здоровий, конструктивний підхід до своїх завдань і можливостей.

Словник: Самооцінка — це коли людина оцінює себе сама. Занижена самооцінка — це коли людина принижує свої здібності. Це робить її невпевненою і тривожною. Завищена самооцінка — це коли людина звеличує свої здібності, а успіхи оточуючих принижує. Реалістична самооцінка — це коли людина бачить себе такою, яка вона є насправді.

Матеріали для уроку: Дошка, крейда, робочі зошити, великі аркуші білого паперу, фломастери.

Підготовка до уроку: Підготувати плакат класу «Я розвиваюся».

 

Хід уроку

• Обговоріть з класом домашнє завдання. Заслухайте відповіді на запитання про Сашка. Обговоріть по черзі відповіді на кожне запитання. Сформулюйте разом проблему хлопчика і те, як вона вирішувалася. Запишіть на дошці ті відповіді дітей, де йдеться про способи подолання труднощів. Зверніть увагу на те, що хлопчик недооцінював себе, і це заважало йому домогтися кращих результатів. Запропонуйте кільком учням зачитати відповіді на запитання про Марійку. Обговоріть, у чому полягала її проблема. Зверніть увагу на те, що дівчинка зіткнулася з труднощами через переоцінку своїх можливостей. Запишіть на дошці способи, що допомогли Марійці подолати невдачі.
• Скажіть, що урок присвячений самооцінці. Запитайте в дітей, як вони розуміють, що таке самооцінка. Дайте визначення самооцінки зі словника. Звертаючись до оповідань про Сашка й Марійку, поясніть, що самооцінка буває занижена, як у Сашка, завищена, як у Марійки, і реалістична, коли людина свої можливості та здібності вважає такими, які вони є насправді.
• Запропонуйте індивідуально виконати наступне завдання, та дайте таку ін­струкцію: «Уявіть собі, що в одну лінію вишикувані всі діти у світі вашого віку за якоюсь якістю, наприклад за зростом. На дошці ця лінія зображена у вигляді прямої. Ліворуч будуть стояти найвищі третьокласники, а праворуч — найнижчі. Більшість дітей не високі і не низькі, а звичайного зросту. Отже, вони будуть стояти приблизно в середині». Проілюструйте інструкцію, показавши відповідні місця на лінії, проведеній вами на дошці. Для цього позначте на шкалі «Зріст» місця, що займають конкретні учні вашого класу. Потім діти позначать хрестиком на кожній зі шкал місце, де, на їхню думку, вони знаходяться зараз (реальна самооцінка). Двома хрестиками — місце, де вони хотіли б знаходитися (ідеальна самооцінка). Під­кресліть, що учні не повинні обговорювати виконання завдання з однокласниками. Само­оцінка — особиста справа кожного.
• Запитайте учнів, чи завжди в них збігаються хрестик і два хрестики на шкалах (реальна й ідеальна самооцінки). Зверніть увагу на те, що реальна й ідеальна самооцінки можуть не збігатися. Скажіть, що є способи розвинення якостей, яких людина прагне.
• Об'єднайте дітей у групи по чотири, роздайте великі аркуші паперу. Запропонуйте обговорити, як можна розвинути в собі якості зі списку:

фізична сила і спритність;

працьовитість;

витривалість;

акуратність і охайність;

заповзятливість;

хоробрість чи сміливість;

допитливість і гарна пам'ять;

почуття гумору;

уміння долати труднощі.

Після обговорення учні запишуть на великих аркушах паперу і/або намалюють способи розвинення обраних якостей, покажуть свої плакати класу і зроблять необхідні пояснення до них. Заслухайте всі групи й випишіть запропоновані дітьми способи розвинення якостей на плакаті класу «Я розвиваюся».

• Попросіть дітей пригадати та розповісти, чого нового вони навчилися за останні кілька місяців.

Запитайте:

• якими труднощами вони зіткнулися?

Як вони ці труднощі долали?

Чи все в них вийшло?

Що вони відчували, коли в них не виходило?

Які почуття викликав успіх?

 

Висновки

• Реалістична самооцінка — важлива умова розвитку учня.
• Є безліч способів змінити свої якості на краще.

Урок 3. Учуся взаємодіяти

Тема: Спілкування.

Мета уроку: Сприяти розумінню дітьми важливості шанобливих стосунків у взаємодії.

Завдання уроку:

• Пояснити роль шанобливих стосунків у взаємодії.
• Пояснити значення правила «Стався до інших людей так, як ти хочеш, щоб вони ставилися до тебе».

Теоретичні положення: Ефективне спілкування передбачає шанобливе ставлення людей одне до одного. Шанобливі стосунки формуються в процесі спільної діяльності.

Словник: Взаємодія — це коли людина робить щось разом з іншими людьми, наприклад: грається, навчається, працює. Агресивна поведінка — це коли одна людина так висловлює свою думку, що інша почуває себе нерозумною, лякається або злиться.

Матеріали для уроку: Дошка, крейда, робочі зошити, ножиці для кожного учня.

 

Хід уроку

• Скажіть, що урок присвячений тому, як потрібно взаємодіяти з людьми, спілкуватися, щоб розуміти співрозмовника і бути зрозумілим.
• Попросіть пригадати байку Л.Глібова «Лебідь, Рак і Щука». Запитайте учнів, у чому її мораль. Скажіть, що уникнути суперечок і конфліктів важко, але і під час суперечки чи конфлікту слід ставитися до співрозмовника з повагою.
• Попросіть дітей подумати і відповісти, з чого починається спілкування, спільна робота, гра. Вислухайте їхні відповіді. Зверніть увагу дітей на те, що розуміння й узгодженість дуже важливі для досягнення будь-якої спільної мети.
• Скажіть, що узгодженості дій чи взаємодії потрібно вчитися. Простежте за тим, щоб діти, які сидять за однією партою виконували завдання за таким планом:

Один учень вирізує малюнок 1, а інший — малюнок 2.

Кожний розрізує свій малюнок.

Учні разом складають розрізані картинки.

• Запитайте дітей:

Що вони говорили одне одному під час виконання завдання?

Чи завжди розуміли, чого від них хоче сусід?

Яке «чарівне» слово допомагає швидко і злагоджено працювати?

• Підведіть учнів до думки, що для ефективного спілкування і взаємодії необхідне шанобливе ставлення до партнера, ввічливість у розмові.
• Підведіть дітей до думки, що персонажі картинок, що говорять, мають одну думку про роботу партнера, однак висловлена вона по-різному. В одному випадку шанобливо, в іншому — нешанобливо.
• Запитайте в учнів:

У чому виражається шанобливе ставлення (спокійний тон, відсутність брутальних висловів, підбадьорення, посмішка, уміння помічати все хороше, вислухати партнера)?

У чому виявляється нешанобливе ставлення (глузування, підкреслення промахів, слабких сторін, недоліків партнера)?

Яке ставлення до себе учні хотіли б відчувати з боку інших людей? Чому?

У чому смисл правила «Стався до інших людей так, як ти хочеш, щоб вони ставилися до тебе»?

• Запропонуйте дітям у групах по чотири чемно звернутися до співрозмовника і при цьому зберегти значення висловів.

Приклади висловів:

«Ти все читаєш і читаєш підручник увесь день, тобі шо, робити більше нема чого, йдемо гуляти!»

«Ти зовсім не розумієш правила гри! Ми тебе не приймаємо. Іди звідси!»

«У тебе багато красивих речей, але зовсім немає смаку. Ти не вмієш одягатися: цю блискучу блузку не можна надягати з джинсами і кросівками».

«Ти зовсім не розумієшся на музиці, слухаєш усе підряд цілий день. Ми всі втомилися від цієї музики».

 

Висновки

• Щоб успішно взаємодіяти одне з одним, потрібно поводитися неагресивно.

Урок 4. Учуся наполягати на своєму

Тема: Спілкування.

Мета уроку: Навчити дітей відстоювати свої інтереси в неагресивній формі.

Завдання уроку:

• Показати можливість неагресивного відстоювання своєї позиції.
• Дати уявлення про можливість відмови в ситуації тиску.

Теоретичні положення: Навичка неагресивного відстоювання своєї думки дозволяє виражати свою волю в позитивній формі, захищати та підтримувати свої інтереси й права, сміливо заявляти про особисту думку, не намагаючись маскувати чи приховувати її. Неагресивне відстоювання своєї думки є психологічним фундаментом уміння відмовитися в ситуації тиску, наприклад відмовитися від уживання тютюну чи алкоголю, коли їх пропонують оточуючі.

Словник: Тиск однієї людини на іншу — це коли одна людина намагається примусити іншу зробити те, чого та не хоче.

Матеріали для уроку: Дошка, крейда, робочі зошити.

 

Хід уроку

• Скажіть учням, що шанобливі стосунки не означають, що в усьому потрібно погоджуватися з іншими людьми. Урок присвячений тому, як наполягати на своєму.
• Розкажіть учням життєву ситуацію про покупця, якого обрахували. Однак поведінка покупця може бути різною:

Він змирився з тим, що сталося, і відійшов убік.

Вирішив з'ясувати, що відбулося.

Запропонуйте учням у групах по чотири чи в парах подумати:

Що відчуває людина, яка зіткнулася з несправедливістю і спасувала перед нею (образа, приниження, безпорадність, злість)?

Чому покупцю важко заперечувати (невпевненість у собі, бажання уникнути пояснень, суперечок)?

• Запитайте дітей:

Хто з двох покупців скоріше розбереться в спірній ситуації? Чому?

Хто ризикує нарватися на грубощі продавця? Чому?

Попросіть учнів обвести колом покупця, на місці якого вони б хотіли бути, поведінка якого їм подобається.

• Підведіть дітей до висновку, що за спокійним запереченням у конфлік­тній ситуації стоїть самоповага, впевненість у собі й своїй правоті, повага партнера по взаємодії.
• Запитайте у дітей, коли й кому їм важко заперечувати?

Вислухайте кілька відповідей.

Підведіть підсумки, сказавши, що іноді важко заперечувати дорослим, близькому другу чи групі, але цього треба вчитися.

• Запитайте :

Чому діти іноді виявляють наполегливість і нав'язують те, від чого відмовляються їхні однолітки (легкодумство, незнання наслідків, егоїзм, дотримання тільки своїх інтересів)?

Якими прийомами користуються діти, щоб домогтися свого (домовленості, глузування, фізичний вплив)?

Як протистояти наполегливим пропозиціям, тиску?

• Для відповіді на третє запитання об'єднайте учнів у групи по чотири. Кожній групі дайте одне з оповідань. Запропонуйте групам подумати про способи наполягання на своєму. Нехай приготують і покажуть класу короткі сценки, що ілюструють неагресивне відстоювання своїх інтересів.
• Підведіть учнів до думки, що деякі люди не уявляють собі наслідків того, що пропонують іншим, чи просто про них не думають.
• Запитайте у дітей, чи сумісне шанобливе ставлення до людини і нав'язування їй того, чого вона не хоче. Ви­слухайте відповіді. Узагальніть сказане, зробивши висновок, що повага до людини починається з поваги її права на вибір і на власну думку. Підведіть учнів до думки, що в крайньому випадку кожний може в спірній (конфліктній) ситуації запропонувати партнеру робити те, що той вважає потрібним, а сам скористатися правом вільного вибору своєї поведінки.
• Поговоріть з дітьми про прийоми неагресивного відстоювання своєї думки, успішної відмови в ситуації тиску (аргументи, впевнена поведінка, умін­ня сказати «ні»). Підкресліть, що якщо людина в якій-небудь ситуації ризикує своїм здоров'ям, то їхній обов'язок попередити її про це.

 

Висновки

• У кожної людини є право відстоювати свою думку.
• Коли на тебе тиснуть, обстоюй свою думку неагресивно.

 

 

Урок 5. Я стаю більш впевненим

Тема: Прийняття рішень.

Мета уроку: Сприяти подоланню учнями невпевненості в собі.

Завдання уроку:

• Поговорити про невпевненість у собі і її причини.
• Перерахувати способи подолання невпевненості в поведінці.

Теоретичні положення: Подолання невпевненості в собі сприяє прийняттю рішень і відповідальності за свою поведінку. Впевненість у собі допомагає ставити цілі й досягати успіху. Упевненіть у собі дозволяє не піддаватися тиску оточуючих.

Матеріали для уроку: Дошка, крейда, робочі зошити, великий аркуш білого паперу, фломастери.

Підготовка до уроку: Підготуйте сценки, що показують упевнену і невпевнену поведінку учня біля дошки. Підготуйте плакат «Поради невпевненим». Знайдіть портрети Бетховена, Шекспіра, Ренуара.

 

Хід уроку

• Запропонуйте дітям подумати й навести приклади поведінки людей, не впевнених у собі. Запишіть їх на дошці. Скажіть, що урок присвячений невпевненості в собі і тому, як її подолати.
• Покажіть класу сценку з невпевненим учнем, що відповідає біля дошки. Попросіть описати його поведінку.

Запитайте:

Як він тримається (прямо, сутулиться)?

Який у нього голос (тихий, голосний, виразна чи невиразна мова)?

Який у нього погляд (дивиться прямо чи опускає очі, дивиться вбік)?

Яка в нього пове­дінка (метушиться, говорить грубощі вчителю)?

• Підведіть до думки про те, що бувають різні ситуації, в яких люди відчувають невпевненість у собі.
• Скажіть, що невпевненість у собі іноді пов'язана з побоюванням помилитися чи бути покараними. Поясніть, що всі люди мають право робити помилки, вчитися на них, виправляти їх. Попросіть учнів пояснити значення приказок: «Не помиляється той, хто нічого не робить», «На помилках вчаться». Узагальніть відповіді. Зверніть увагу на те, що раціональне прийняття рішень допомагає уникнути помилок.
• У випадку, якщо, на думку учнів, причиною невпевненості в собі є фізична вада чи некрасива зовнішність, обговоріть з класом їхній неоднозначний вплив на поведінку.

Запитайте:

Чи всі згодні з цим твердженням? Класифікуйте відповіді (бажано показати, що фізичні вади можуть бути причиною невпевненості в собі, а можуть і не бути; фізичні вади можуть бути уявними, але породжувати невпевненість у собі).

Поясніть, що часто діти й підлітки соромляться і страждають від вигаданих вад чи «некрасивої» зовнішності (комусь не подобається їхня форма носа, вух, зріст чи ластовиння на обличчі).

Скажіть, що кожна людина унікальна, вона має безліч зовнішніх і внутрішніх якостей, що доповнюють одна одну.

• Розкажіть, що в історії є приклади, коли люди з фізичними вадами домагалися значних успіхів. Наприклад, великий полководець Олександр Македонський був горбатим. Вільям Шекспір — кульгавим. Наприкінці життя Бетховен оглухнув, але продовжував складати музику. Поет Гомер був сліпим, а художник Ренуар одну зі своїх картин написав скрюченими від ревматизму пальцями.
• Запропонуйте подумати, що можна порадити людині, незадоволеній своєю зовнішністю і тому невпевненій в собі (ластовиння, маленький зріст, зайва повнота). Запишіть відповіді на дошці (заняття спортом, макіяж, новий стиль в одязі, нова за­чіска, дієта).
• Підведіть до думки про те, шо охайність і доброзичливість, бажання допомагати людям роблять людину привабливою і красивою в їхніх очах.
• Будьте обережні, якщо в класі є діти з явно вираженими фізичними вадами!
• Покажіть сценку з упевненим у своїх знаннях учнем, що відповідає біля дошки.

Попросіть описати його поведінку:

Як він тримається?

Який у нього голос?

Який у нього погляд?

Які в нього манери?

• Запропонуйте дітям назвати ситуації, у яких вони почуваються впевнено. Подякуйте їм за відповіді. Похваліть упевнених у собі учнів.
• Охарактеризуйте впевнену в собі людину, як таку, що чітко виражає свої думки й почуття, відповідальна за прийняті рішення, що дотримується своїх переконань і цінностей, що вміє їх відстоювати і тому не піддається тиску оточуючих.

Підкресліть, що невпевнена у собі людина, навпаки, оглядається на інших і піддається тиску.

• Запропонуйте учням у групах по чотири обговорити, що можна зробити, щоб почувати себе впевнено. Кожна група аналізує одну ситуацію.

Запропонуйте групам при виконанні завдання скористатися порадами для тренування впевненості та правами з робочого зошита.

Заслухайте звіти груп.

Запишіть найбільш вдалі відповіді на плакат «Поради невпевненим».

 

Висновки

• Люди бувають невпевненими в собі з різних причин.
• Впевненість у собі слід розвивати.

Урок 6.

Коли на мене чинять тиск

Тема: Прийняття рішень.

Мета уроку: Пояснити дітям, що тиск — одна з форм впливу на людей.

Завдання уроку:

• Поговорити про джерела впливу і тиску.
• Показати, що вплив може мати позитивні і негативні наслідки.
• Пояснити, що в ситуації тиску слід самостійно приймати рішення.

Теоретичні положення: Тиск однолітків є одним з чинників прилучення дітей до вживання тютюну, алкоголю й інших психоактивних речовин. Усі підлітки тою чи іншою мірою піддаються впливу групи однолітків, але ті з них, хто має занижену самооцінку, не вміє протистояти тиску, не впевнений у собі і тривожний, опиняються в найменш сприятливій ситуації. Тому навчання дітей проти­стояти тиску і формування реалістичної самооцінки і впевненості в собі — важливі завдання превентивного навчання.

Словник: Тиск однолітків — це коли кілька людей намагаються примусити одного робити те, чого той не хоче.

Матеріали для уроку: Дошка, крейда, великий аркуш білого паперу, фломастери, музичні записи, робочі зошити.

Підготовка до уроку: Підберіть два музичних уривки, наприклад, марш і ліричну пісню. Приготуйте «Плакат непокори».

 

Хід уроку

• Скажіть, що урок присвячений впливу на нашу поведінку. Прослухайте два музичних уривки. Запитайте в учнів, який настрій створює марш і лірична музика.
• Запропонуйте визначити, як впливає на людей природа, погода, настрій інших людей.
• Запропонуйте прочитати оповідання «Рожева сукня» і відповісти на запитання. Попросіть розповісти про різні впливи, яких зазнавали учні. Загостріть увагу на прикладах позитивних і негативних впливів на здоров'я. Запишіть ці приклади на дошці.
• Зробіть висновки про те, що:

На наш настрій і поведінку впливає багато чинників.

Деякі впливи позитивні, викликають гарний настрій.

Інші впливи негативні, викликають поганий настрій, вони шкідливі для здоров'я.

Під впливом оточуючих ми можемо змінювати свою думку, рішення чи поведінку.

• Скажіть, що іноді хтось хоче від нас домогтися, щоб ми щось зробили, але не пояснює причин, чому це треба зробити. Це означає, що на нас чинять тиск. Потім нехай бажаючі зачитають свої приклади. Поділіть дошку на дві частини (позитивний і негативний вплив) і запишіть приклади. Виділіть серед усіх прикладів приклади тиску.
• Зробіть висновок, що оточуючі можуть по-різному впливати на нас. Тому важливо вміти розбиратися в характері впливу на нас, відрізняти вплив від тиску і навчитися самостійно приймати рішення, що не завдають шкоди нашим інтересам і здоров'ю.
• Запитайте дітей:

Чи завжди треба опиратися тиску?

Коли це особливо важливо?

Вислухайте різні думки.

Запропонуйте в групах по чотири обговорити ситуації, коли діти мають право не додержуватися слів (команд, прохань, порад, домовленостей) оточуючих (у тому числі дорослих) і не піддаватися тиску. Вислухайте результати обговорення тиску в кожній групі. Запишіть найбільш вдалі відповіді на заготовленому «Плакаті непокори».

• Підведіть до думки про те, що слід навчитися опиратися тиску, особливо в ситуації, пов'язаній з ризиком для здоров'я. Підкресліть, що опиратися тиску часто важко. Тому в ситуа­ціях тиску слід подумати й визначити для себе:

Чи можна довіряти тому, хто намагається впливати на твої рішення і вчинки?

Чи збігається те, чого від тебе хочуть, з тим, чого хочеш ти?

Які можливі наслідки того, чого від тебе хочуть?

• Обговоріть всі разом ситуацію, враховуючи «Поради людині, яка сумнівається». Під­кресліть, що опір тиску вимагає уміння перевіряти інформацію й аргументи, що виходять від того, хто намагається тиснути.

Запитайте:

Користь пива — міф чи факт?

Чи корисний алкоголь для орга­нізму?

Чи можна пити алкоголь дітям?

 

Висновки

• Вплив, що справляють на нас інші люди, може бути корисним або шкідливим.
• Якщо нас змушують зробити щось, не пояснивши, навіщо це потрібно, то такий вплив називається тиском.
• Ми повинні опиратися тиску.

 

Урок 7. Паління (частина 1)

Тема: Інформація.

Мета уроку: Показати шкідливий вплив тютюнового диму на організм.

Завдання уроку:

• Ознайомити дітей зі шкідливим впливом паління на здоров'я.
• Показати, що існує багато безпечних і цікавих способів проводити час.

Теоретичні положення: Діти, що зростають у суспільстві, де дуже поширене паління, повинні мати інформацію про тютюн і нікотин, щоб зробити здоровий вибір: не палити.

Словник: Нікотин — це отрута, що міститься в тютюні та спричиняє звикання. Смоли — це назва кількох речовин, що виникають при горінні тютюну. Чадний газ — це одна з отрут, що містяться в тютюновому димі. Звикання — це такий стан, коди здається, що кинути палити неможливо.

Матеріали для уроку: Кольорові олівці або фломастери.

 

 

Хід уроку

• Запитайте в учнів, чи було в них коли-небудь у роті що-небудь страшенно несмачне.

Запитайте:

Що це було?

Чи будуть вони пробувати це ще раз?

Скажіть, що тютюн — це речовина, неприємна на смак. Люди вживають його тому, що він містить нікотин — речовину, що спричиняє звикання.

• Запитайте в дітей, чи знають вони, які речовини містяться в тютюновому димі. Вислухайте бажаючих висловитися. Визначте основні компоненти тютюнового диму зі словника. Скажіть, що урок присвячений інформації про нікотин.

Поясніть, що нікотин:

отрута;

впливає на роботу мозку;

призводить до звикання;

утруднює доставку кисня до м'язів і серця;

прискорює серцебиття.

Тому люди, що палять, не можуть бігати, швидко починають задихатися, їхньому серцю важко, воно страждає й хворіє.

• Уточніть, для учнів:

На які органи впливає тютюновий дим?

Що з ними відбувається? Переконайтеся, що всі діти правильно зрозуміли та запам'я­тали такі факти:

• Дим цигарок робить зуби й пальці рук курця жовтими.
• З рота курця погано пахне.
• У курця поганий апетит.
• Курець погано розрізняє смак їжі.
• Дим сигарет забруднює легені та спричиняє кашель.
• Нікотин утруднює роботу серця, прискорює пульс.
• Людина, яка палить, стає напруженою, дратівливою.
• Запропонуйте учням у парах чи в групах по чотири обговорити, які ще наслідки, крім шкоди для здоров'я, має паління. Запитайте кожну групу, які наслідки вона може назвати. Під­кресліть такі наслідки паління: одяг і волосся курців погано пахнуть, паління — часта причина пожеж, підлітки, що палять, сваряться через це з батьками, на сигарети витрачається багато грошей, у приміщеннях з'являється стійкий неприємний запах.
• Запитайте в учнів, чому ж багато людей палять. Вислухайте відповіді (важко кинути палити, нікотин призводить до звикання, при спробі кинути палити може погіршуватися самопочуття і виникає бажання знову запалити).
• Підведіть учнів до думки, що найбільш розумно не починати палити взагалі.
• Для того, щоб брати участь у багатьох цікавих справах і подіях, потрібно добре себе почувати, бути здоровим і сильним. Паління несумісне зі спортом, тому більшість спортсменів не палять. Запропонуйте дітям обговорити в парах свої улюблені види спорту. Попросіть бажаючих розповісти, що нового вони довідалися про свого партнера.
• Запропонуйте учням індивідуально порахувати, скільки коштує па­ління однієї пачки цигарок щодня протягом року.

Наприклад:

2 гривні • 365 днів = 730 гривень.

Запропонуйте в парах порівняти відповіді й обговорити, що можна купити на ці гроші.

Попросіть пари поділитися результатами підрахунків з класом.

Запишіть на дошці, що можна купити на цю суму.

• Запитайте учнів, що нового вони довідалися на сьогоднішньому уроці, які факти були для них найбільш цікавими. Повторіть заклик: краще за все не починати палити.

 

Висновки

• Паління тютюну шкідливе для здоров'я.
• Паління може призвести до зайвих витрат грошей, конфліктів з людьми, які не палять, пожеж.
• Паління і спорт несумісні.

 

Інформація для вчителя

Нікотин і тютюн. Нікотин — хімічний компонент тютюнового листя. Нікотин — психоактивна речовина, що впливає на роботу мозку й організму в цілому та спричиняє звикання. Нікотин — отрута, його ніколи не приймають у чистому вигляді. В основному, люди вдихають нікотин при палінні. Тютюновий дим, крім нікотину, містить ще сотні хімічних речовин, включаючи смоли й окис вуглецю. 43 речовини, що містяться в тютюновому димі, можуть призвести до утворення раку. Фільтри зменшують кількість вдихуваних речовин, але не усувають їх.

Частота вживання. Нікотин у формі цигарок — друга після алкоголю за поширеністю психоактивна речовина. За останні два десятиліття паління серед дорослих істотно скоротилося в розвинених країнах, а в тих, що розвиваються, зросло. Ситуація в Україні несприятлива. За даними опитувань школярів, паління — серйозна проблема підлітків. У 2001 році 76 % учнів дев'ятих класів вінницьких шкіл палили хоча б один раз у житті, 8 % палили щодня. Паління підлітків викликає тривогу з кількох причин. По-перше, ті, хто почав щодня палити в підлітковому віці, звичайно палять усе життя. По-друге, паління підвищує ризик розвитку хронічних захворювань (захворювання серця, рак, емфізема легень). По-третє, хоча хронічні за­хворювання, пов'язані з палінням, звичайно з'являються тільки в зрілому віці, підлітки-курці частіше страждають від кашлю, дисфункції дихальних шляхів, утворення мокротиння, задишки й інших респіраторних симптомів.

Безпосередні ефекти паління. При вдиханні тютюнового диму нікотин потрапляє в легені та всмоктується в кров. Досягає мозку через 7 секунд, швидше, ніж ліки, що вводяться внутрішньовенно. Впливає на клітини мозку, чутливі до нікотину. Призводить до збільшення числа серцевих скорочень, звуження судин і уповільнення циркуляції в периферичних судинах, збільшує споживання кисню тканинами, що також змушує серце працювати швидше. Коли людина тільки починає палити, вона може відчувати нудоту й запаморочення. Пізніше нікотин погіршує перистальтику кишковика, злегка підвищує вміст цукру в крові та приглушує чутливість смакових сосочків. Це часто призводить до зниження апетиту в курців. Інші наслідки паління — жовті зуби й пальці, специфічний несвіжий запах шкіри, волосся й одягу.

Тривалі ефекти паління. Паління цигарок є основною причиною раку, емфіземи легень, ішемічної хвороби серця й хронічного бронхіту. Паління також може спричинити різні види раку: рак порожнини рота, стравоходу, носоглотки, гортані, сечового міхура, нирок, шийки матки і підшлункової залози. Основне захворювання, що асоціюється з палінням, — рак легень. У чоловіків 85 % випадків раку легень пов'язано з палінням цигарок, у жінок — 75 %. У тих, хто палить по 2 пачки цигарок на день, у 15—25 разів підвищується небезпека померти від раку легень. У чоловіків, що палять тільки півпачки цигарок на день, ризик смерті на 60 % вищий, ніж у некурящих. У тих чоловіків, що викурюють по 2 пачки цигарок щодня, ризик на 120 % вищий.
У жінок, що палять під час вагітності, у 2 рази частіше бувають викидні, передчасні пологи, ускладнення при пологах, мертвонароджені. Діти матерів-курців важать менше, ніж діти тих, що не палять.

Звикання. Люди палять з різних психологічних і фізіологічних причин. Виділяють такі основні причини: Нікотин стимулює курців, допомагає їм прокинутися вранці й працювати;
Нікотин дає курцю приємне відчуття; Нікотин діє як транквілізатор, допомагає курцю боротися зі стресом; Ритуал паління: взяти сигарету, запалити її, тримати її — діє на курця заспокійливо; Звичка палити часто асоціюється з яким-небудь місцем («Я палю тільки на роботі») чи з якою-небудь діяльністю («Я палю після гарної їжі чи в компанії»). Звиклі палити запалюють сигарету машинально; У курців психологічна потреба в сигареті. Як тільки вони випалять одну цигарку, їм відразу ж хочеться випалити іншу; з першої ж цигарки до нікотину виникає і наростає опір орга­нізму (толерантність або переносимість, стійкість). Це значить, що курцю потрібно все більше й більше нікотину, щоб домогтися такого ж ефекту. Багато курців хочуть наступну порцію нікотину вже через півгодини після того, як випалили попередню.

Типовими симптомами у курців при припиненні паління є: уповільнення серцебиття, головний біль, легке запаморочення, тремтіння рук, втрата апетиту, шлунково-кишкові розлади, жага паління, бажання солодкого, занепокоєння, зміна настрою, дратівливість, безсоння і труднощі концентрації уваги. Ці симптоми згодом вгавають, але продовжуватися вони можуть тижні й навіть місяці. Близько половини курців у старших класах школи хочуть кинути палити. Багато хто з них думає, що вони кинуть палити через п'ять років, але дослідження показують, що в серед­ньому 73 % продовжують палити протягом 8 років після закінчення школи. Близько 70 % курців, що кидають палити, знову починають палити через 3 місяці після цього або навіть раніше. Але багато з тих, хто дійсно хоче кинути, зрештою кидають.

Ціна паління для суспільства. Паління — це важке захворювання, від якого можна вмерти. Але цьому захворюванню можна запобігти, просто не починаючи курити. У розвинених країнах 16% смертей пов'язані з палінням. Наприклад, у США щороку 390 000 помирають від наслідків паління. З вини курців відбувається 65 000 пожеж, що забирають 2 300 життів, вони спричиняють 5 000 нещасних випадків. За даними дослідження, що проводилося в Росії, серед чоловіків у віці 40—59 років, які палять інтенсивно, смертність у 4 рази вища, ніж серед тих, що ніколи не палили.

 

Урок 8. Паління

(частина 2)

Тема: Інформація про паління.

Мета уроку: Показати шкідливий вплив тютюнового диму на організм.

Завдання уроку:

• Надати дітям можливість описати наслідки паління.
• Пояснити, що інформацію про дію тютюну на організм можна отримати в учителя чи від батьків.

Теоретичні положення: Діти, що зростають у суспільстві, де дуже поширене паління, повинні мати інформацію про тютюн і нікотин, щоб зробити здоровий вибір: не палити.

Словник: Нікотин — це отрута, що міститься в тютюні і спричиняє звикання. Смоли — це назва кількох речовин, що виникають при горінні тютюну. Чадний газ — це одна з отрут, що містяться в тютюновому димі. Звикання — це такий стан, коли здається, що кинути палити неможливо.

Матеріали для уроку: Робочий зошит, модель паління (пластикова пляшка, вата чи марля, цигарка без фільтру, сірники).

Підготовка до уроку: Прочитати «Інформацію для вчителя», прочитати «Випадок із Цигарченком», продумати читання в ролях у класі. Підготувати модель паління. (Спробуйте її дію за­здалегідь!)

 

Хід уроку

• Запитайте, хто з дітей взяв інтерв'ю в дорослого. Обговоріть відповіді дорослих з кількох інтерв'ю.
• Запитайте в учнів, що потрібно для того, щоб розгадати загадку чи таємницю. Підведіть учнів до думки, що для розгадки таємниці треба зібрати інформацію та проаналізувати її. Розкажіть, як детективи збирають інформацію, щоб розкрити злочин. Скажіть дітям, що сьогодні вони мають виступити в ролі детективів і розгадати загадку.
• Поділіть клас на групи по чотири. Запропонуйте вибрати одного-двох акторів з кожної групи (усього повинно бути 9 акторів). Умовою вибору є уміння виразно і швидко читати. Скажіть, що клас зараз прочитає п'єсу «Випадок із Цигарченком». Учитель буде читати репліки детектива Відгадайка. Усі ролі п'єси розподіліть між акторами. Попросіть учнів, що залишилися, записувати найбільш важливі докази. Якщо хтось уже здогадався, що відбулося з Цигарченком, нехай скаже це тихенько тільки членам своєї групи. Коли читання закінчиться, клас обговорить список доказів, зібраних кожною групою, і вислухає її здогади.
• Прочитайте п'єсу.

Запитайте в групи:

Що сталося з Цигарченком?

Що робив Цигарченко?

Чому Цигарченко занедужав? Підведіть клас до висновку, що Цигарченко був курцем тютюну й занедужав від отруєння нікотином.

• Запитайте в учнів, які наслідки па­ління обговорювалися на поперед­ньому уроці. Вислухайте відповіді. Запишіть їх на дошці. Доповніть неназваними.
• Скажіть дітям, що вони побачать експеримент, що демонструє дію паління на організм. Поясніть дію моделі паління. Продемонструйте паління 1—2 цигарок (біля розкритого вікна). Передайте результати всім учням, щоб вони могли подивитися. За­пропонуйте їм уявити, що відбувається з легенями курця, якщо випалюється по 10—20 і більше цигарок на день протягом багатьох років.
• Підкресліть, що:

Курцям важко кинути палити через звикання до нікотину.

Особливо швидко звикання виникає в підлітків.

• Запитайте:

Що нового учні довідалися на уроках про паління?

Чи здивувала їх яка-небудь інформація?

У кого можна отримати інформацію про паління?

• Підкресліть, що інформацію про вплив тютюну на організм можна отримати в учителя (наведіть як приклад два останніх уроки) чи в батьків (нагадайте про інтерв'ю).

 

Висновки

• Паління підриває здоров'я людини, ускладнює її стосунки з тими, хто не палить.
• Правду про тютюн і отрути, що містяться в ньому, можна дізнатися в батьків або вчителів.

 

Модель паління

Візьміть порожню пластикову пляшку великого розміру. Вимийте й висушіть її. Обмотайте один кінець цигарки без фільтру ватою чи марлею і вставте в горлечко пляшки вільним кінцем назовні. Запаліть цигарку і почніть «розкурювати» її, натискаючи на пляшку, як на гумову грушу. «Випаліть» цигарку до кінця поблизу вікна. Дістаньте вату з пляшки й покажіть дітям її колір. Запропонуйте понюхати.

 

Випадок із Цигарченком

П'єса на одну дію.

Дійові особи: Відгадайко, детектив; Шлунчук, доктор.

Свідки: Розглядаєва, Гостинна, Куховаркіна, Роздратований, Пожежченко, Запашенко, Пальченко, Зубов, Дружина Цигарченка.

 

Дія п'єси відбувається в офісі приватного детектива Відгадайка. Детектив сидить за столом, закинувши ногу на ногу. Потім встає і записує ви­сновки на дошці. Інші сидять на стільцях, що стоять в один ряд. По ходу дії детектив ходить туди-сюди. Актори, реагуючи на репліки своїх колег, можуть охати й ойкати там, де вони вважають за потрібне. Їм також не забороняється підхоплюватися зі своїх місць і жестикулювати.

 

Відгадайко. Давайте познайомимося. Я приватний детектив Відгадайко. Попрошу всіх присутніх відрекомендуватися.

(Кожний із присутніх називає своє прізвище.)

Відгадайко. Я займаюся розслідуванням трагічного випадку з Цигарченком на прохання його дружини. Не виключено, що мав місце замах на вбивство...

(Всі, крім доктора Шлунчука, здивовано-перелякано вигукують.)

Відгадайко: Отже, ви всі, добродії, були присутні вчора на вечірці в будинку пані Гостинної. Просто звідти Цигарченко в непритомному стані був відвезений «швидкою допомогою» в лікарню. Там, на щастя, після надання йому медичної допомоги він опритомнів. Але показань поки давати не може. А тому саме від ваших свідчень залежить, як швидко я піймаю злочинця. Свідок Розглядаєва, ви першою знайшли потерпілого. Що ви можете розповісти слідству?

Розглядаєва. Я ввійшла в кімнату й побачила Цигарченка, що сидів у кріслі з книгою в руці. Голова в нього була похилена. Спочатку я подумала, що він задрімав. Але ця неприродна поза мене насторожила. Я покликала його дружину й інших гостей. Ми виявили, що Цигарченко непритомний, і відразу викликали «швидку допомогу».

Відгадайко. Дякую вам за свідчення. Тепер я хотів би почути, що скаже хазяйка дому Гостинна.

Гостинна. Я відразу зрозуміла, що з Цигарченком щось негаразд. У мене були приголомшливі страви: свіжесенька шинка, солоні грибочки, мариновані огірочки й помідорчики... Навіть бутерброди з червоною й чорною ікрою! І чудові напої! Широкий вибір. Але, знаєте, Цигарченко не доторкнувся ні до чого. І був якийсь знервований...

Відгадайко. У таке дійсно важко повірити. Не спробувати таку смакоту... У нього що, зовсім не було апетиту?

Гостинна. Зовсім. Навіть шматочка не з'їв...

Відгадайко. Так і запишемо... (Пише на дошці.)

1. Відсутність апетиту... Це, можливо, ключ до розгадки злочину. Продовжимо опитування свідків. Свідок Роздратований, що ви можете розповісти слідству?

Роздратований. Цигарченко здався мені чи то злим, чи то напруженим, чи то роздратованим, чи то чимось стривоженим. Скоріше за все, він був одночасно і стривоженим, і роздратованим, і напруженим. Загалом, його стан мені не сподобався...

Відгадайко. Так і запишемо... (Пише на дошці.)

2. Нервовий стан... Тепер слово свідкові Пожежченку.

Пожежченко. Ми розмовляли з Цигарченком хвилин п'ятнадцять. І весь цей час він розповідав мені про пожежу, яка сталася в його квартирі. Жахлива історія! Майже всі меблі згоріли... Він, щоправда, не сказав, чому почалася пожежа. Тільки весь час повторював: «Це моя провина... це моя провина...» Радів, що залишився живий. Пожежники скоро приїхали.

Відгадайко. Пожежа... Гм... Це підозріло! Так і запишемо... (Пише на дошці.)

3. Пожежа у квартирі... Тепер послухаємо, що скаже свідок Куховаркіна.

Куховаркіна. Я взагалі не бачила Цигарченка й не розмовляла з ним. Я весь вечір провела на кухні, допомагала господині готувати. В мене не було часу розглядати гостей, а от чути — чула...

Відгадайко. Що ж ви чули?

Куховаркіна. Протягом тривалого часу я чула надсадний кашель за стіною. Я вже збиралася піти запитати, чи не потрібна допомога: можливо, в когось напад... Але саме хазяйка веліла подавати гостям гаряче. Я й пішла у вітальню...

Відгадайко. Яка кімната знаходиться поруч із кухнею?

Гостинна. Та, де ми знайшли Цигарченка...

Відгадайко. Отже, кашляв Цигарченко. Так і запишемо... (Пише на дошці.)

4. Сильний кашель... Так, випадок починає вимальовуватися. Треба уточнити ще дещо. Свідок Запашенко, що ви можете нам розпо­вісти?

Запашенко. Коли ми укладали Цигарченка на ноші, я відчув жахливий запах. У нього з рота так огидно пахло! Просто жах! Мене ледве не знудило...

Відгадайко. Дуже важлива деталь. Дякую! Так і запишемо... (Пише на дошці.)

5. Неприємний запах із рота... Свідок Пальченко, будь ласка, ваше враження.

Пальченко. Я ввійшов у кімнату відразу після того, як знайшли Цигарченка. У нього в руці була книга. Коли я забирав її, то звернув увагу на пальці. Вони були жовті. Не яскраво-жовті, не бананово-жовті, а такі, як старий, засохлий майонез.

Відгадайко. Спасибі, пане Пальченко. Ваші свідчення дуже точні. Так і запишемо... (Пише на дошці.)

6. Пальці брудно-жовтого кольору... У нас залишився останній свідок, пан Зубов. Що ви можете сказати слідству?

Зубов. Цигарченко лежав у кріслі з напіввідкритим ротом. І я звернув увагу на його зуби. Вони були такі жовті! Ви хотіли б знати, якого відтінку був цей жовтий колір?..

Відгадайко. Ні-ні, дякую, свідок. Сідайте. Запишемо... (Пише на дошці.)

7. Зуби жовтого кольору... Так. Мені вже ясно, що сталося з Цигарченком. Але за правилами розслідування ми зобов'язані вислухати доктора Шлунчука, що оглядав потерпілого. Будьте ласкаві, докторе, повідомте результати обстеження.

Шлунчук. Я оглядав пана Цигарченка в приймальному відділенні лікарні швидкої допомоги. Поставив йому градусник, перевірив пульс. Медсестра взяла кров на аналіз... У пацієнта виявилися прискорений пульс, знижена температура, низький рівень кисню в крові. Коли він опритомнів, я призначив рентген легень. Ось висновок. (Протягує Відгадайку листок з висновком.) Він написаний медичними термінами, не буду його повністю читати. Основний висновок полягає в тому, що легені потерпілого дуже закопчені...

Відгаданко. Спасибі, докторе. Так і запишемо... (Пише на дошці.)

8. Легені закопчені... Це остаточно прояснює справу. Тепер я точно знаю, що сталося з Цигарченком. (Звертається до глядачів.) Тепер ваша черга сказати, що ж сталося з Цигарченком...

(Після того, як усі висловили свої версії, дружина Цигарченка з трагічним виглядом робить висновок.)

Дружина Цигарченка. Тепер я все зрозуміла! Я зрозуміла, що мій чоловік, Цигарченко, ледве сам не вбив себе! Вірніше, він повільно і поступово вбивав себе протягом тридцяти років. Адже всі ці роки він постійно палив цигарки...

 

Конспекти уроків для 4 класу

Урок 1. Самоповага

Тема: Позитивний образ Я.

Мета уроку: Сприяти самоповазі дітей.

Завдання уроку:

• Поговорити про якості, гідні поваги.
• Перелічити якості, які дітям хотілося б розвинути в собі.

Теоретичні положення: Повага означає позитивне ставлення до людини, засноване на визнанні її чеснот. Самоповага — визнання власних чеснот. Кожній людині необхідна повага оточуючих і самоповага для самореа­лізації й успішної взаємодії з людьми. Самоповага — захисний фактор проти прилучення до психоактивних речовин.

Словник: Повага — це добре ставлення оточуючих людей до людини, яка багато знає і вміє. Самоповага — це повага до самого себе. Мета — це те, чого прагне людина.

Матеріали для уроку: Дошка, крейда, робочі зошити, білий аркуш паперу для плаката, фломастери, картинки із сюжетами.

Підготовка до уроку: Підберіть малюнки із сюжетами, що зображують гідні поваги вчинки. Підготуйте плакат «Дерево досягнень класу».

 

Хід уроку

• Попросіть учнів розповісти про ситуації, в яких люди чи герої літературних творів виявляли гідні поваги якості. Якщо виникнуть труднощі, за­пропонуйте розглянути заготовлені малюнки. Вислухайте відповіді й обговоріть усім класом кілька ситуацій.
• Запропонуйте учням назвати якості, що їм подобаються в самих собі. Нехай бажаючі зачитають свої відповіді вголос. Запишіть їх на плакаті «Дерево досягнень класу». Скажіть учням, що вдома вони можуть заповнити в робочих зошитах особисті «Дерева досягнень».
• Попросіть учнів, працюючи в парах, перелічити якості особистості один одного, гідні поваги оточуючих і гордості того, хто ними володіє. Ви­слухайте відповіді пар.
• Підведіть клас до висновку про те, що кожна людина повинна усвідомлювати свої позитивні якості й поважати себе за них.
• Запропонуйте учням проаналізувати ситуацію, коли людина досягає поставленої мети, вона гідна поваги оточуючих, а сама переживає позитивні почуття. Тому важливо вчитися ставити цілі і домагатися їх. Ви­значте мету (ціль) як те, що бажано здійснити. Скажіть, що цілі можуть бути різні. Запропонуйте учням навести приклади цілей. Зверніть увагу на те, що цілі повинні бути досяжними. Досягнення мети вимагає зусиль. Зробіть акцент на тому, що помилки чи невдачі на шляху до досягнення мети не повинні ставати причиною для відмови від неї.
• Запропонуйте учням подумати й розповісти, які їхні цілі. Вислухайте всіх бажаючих. Підведіть клас до висновку, що цілеспрямованість гідна поваги.

 

Висновки

• Багатьох людей можна поважати за їхні знання й уміння.
• Кожна людина може поважати себе сама.
• Цілеспрямованість гідна поваги.

Домашнє завдання: Попросіть учнів удома подумати про свої цілі на день, тиждень, місяць, використовуючи посібник «Як досягти мети» з робочого зошита. Запропонуйте допомогу і тим, кому важко скласти особистий план розвитку.

 

Урок 2. Звички

Тема: Позитивний образ Я.

Мета уроку: Сприяти аналізу своїх звичок учнями.

Завдання уроку:

• Поговорити з учнями про звички.
• Перелічити звички, що зміцнюють здоров'я.

Теоретичні положення: Вживання тютюну й алкоголю, яке ще не стало захворюванням, але вже регулярне, розглядається деякими фахівцями як шкідлива звичка (поведінка, що має відхилення від норми). Попередження виникнення шкідливих звичок у підлітків є важливим захисним фактором.

Словник: Звичка — це те, що ти робиш постійно.

Матеріали для уроку: Дошка, крейда, робочі зошити.

 

Хід уроку

• Запитайте в дітей, що таке звичка. Дайте визначення звички, користуючись словником. Пригадайте приказку «Звичка — друга натура». Запропонуйте учням спробувати пояснити її значення. Попросіть перелічити звички, які учні спостерігають у своїх однолітків чи знайомих дорослих. Якщо серед звичок названо паління чи вживання алкоголю, то нагадайте, що в міру вживання тютюну й алкоголю розвивається спочатку звичка, а потім залежність (хвороба). Зверніть увагу учнів на те, що відмовитися від паління і вживання алкоголю людині, що має звичку, а тим більше попала в залежність, дуже важко. Наприклад, більшість курців (75%) хотіли б кинути палити, але не можуть.
• Підведіть учнів до висновку, що найвірніший спосіб не мати звички палити і пити — це ніколи не починати.
• Запропонуйте учням визначитися з понятятми хороші та погані звички. Запишіть відповіді на дошці, роз­діливши її на дві частини: хороші звички та погані звички. Обговоріть звички, вислухавши всіх бажаючих висловитися.
• Скажіть учням, що звички є в кожного.

Вони різні:

Погані або шкідливі (гризти нігті, читати лежачи, обманювати).

Хороші або корисні звички (акуратність, робити зарядку, не спізнюватися).

Одні звички згодом проходять, другі з'являються, треті залишаються з людиною все життя.

• Поділіть клас на шість груп. Три групи будуть обговорювати погані звички і три групи — хороші. Кожна група аналізує один малюнок. Заслухайте звіти груп, що обговорювали шкідливі звички. Підкресліть, що шкідливі звички не тільки завдають шкоди здоров'ю, але й псують стосунки з людьми, тому що можуть дратувати оточуючих.
• Заслухайте звіти груп, що обговорювали хороші звички. Скажіть, що людина, яка має корисні звички, не тільки рідше хворіє. З нею приємно спілкуватися, тому що підтягнутий ви­гляд, точність і акуратність викликають позитивні почуття в оточуючих.
• Запропонуйте бажаючим перелічити звички, необхідні для здоров'я, успішного навчання. Поділіть дошку на дві частини й запишіть звички. Обговоріть вчинки, що роблять учнів здоровими, успішними в навчанні, приємними в спілкуванні. Запропонуйте подумати, як слід поводитися, щоб не набувати шкідливих звичок. Обговоріть, що можна порадити тому, хто хоче позбутися шкідливої звички.
• Ознайомте клас з «Кроками по­збавлення поганої звички». Зверніть увагу на те, що корисні звички можна в собі розвивати.

 

Висновки

• Існують різні звички: шкідливі і корисні.
• Треба намагатися поводитися так, щоб не набувати шкідливих звичок.

 

Урок 3. Дружба (частина 1)

Тема: Спілкування.

Мета уроку: Поговорити про дружбу.

Завдання уроку:

• Перелічити важливі для дружби якості.
• Описати прояви дружби.
• Показати зв'язок дружби і со­ціального здоров'я.

Теоретичні положення: Дружба — важливе явище вікового розвитку. Наявність друзів означає, що дитина со­ціальне й емоційно здорова. Для зовсім маленьких дітей, якщо вони зростають серед дорослих поза дитячим колективом, «другом» може стати улюблена іграшка. Друзями підлітків є, як правило, однолітки. Уміння відрізняти дружбу від конформного підкорення тиску однолітків є захисним чинником проти вживання психоактивних речовин.

Словник: Дружба — це коли люди хочуть бути разом, коли вони цікавлять одне одного, довіряють одне одному.

Матеріали для уроку: Дошка, крейда, робочі зошити, кола з паперу червоного, зеленого й жовтого кольору для гри «Світлофор».

Підготовка до уроку: Вирізати кола по три для кожного учня для гри «Світлофор».

 

Хід уроку

• Скажіть, що урок присвячений близьким стосункам людей — дружбі. Попросіть учнів перелічити іменники, що підходять за змістом до прикметників: дружний (клас, загін, хор), дружна (родина, команда), дружні (сусіди, дівчатка й хлопчики, брати й сестри). Запишіть переліки на дошці. Попросіть визначити, що таке дружба. Дайте ви­значення зі словника.
• Запропонуйте учням у групах по чотири обговорити:

Що відрізняє дружних людей, що притаманно їхнім стосункам?

Що невластиво дружнім стосункам?

Кожна група відповість тільки на одне запитання. Розділіть дошку на дві частини. На першій запишіть стосунки, характерні для дружби (довіра, щирість, взаєморозуміння й ін.). На другій — те, що не характерно для дружби (заздрість, бійки, глузування й ін.).

Запитайте в учнів:

Чому стосунки з другого стовпчика несумісні з дружбою?

Чому стосунки з першого стовпчика зміцнюють дружбу?

• Запитайте:

Між ким стосунки більш дружні: знайомими, приятелями, друзями?

У чому різниця стосунків цих людей? Підкресліть можливість дружби різних людей.

Попросіть навести приклади того, як стосунки зі знайомства переростали в дружбу.

Вислухайте відповіді. Узагальніть вислови учнів.

• Запропонуйте в групах обговорити:

Чому люди товаришують?

Чому цінують дружбу?

Вислухайте відповіді. Зробіть узагальнюючий коментар.

• Підбиваючи підсумки роботи в групах і класній дискусії, відзначте, що чим краще люди знають одне одного, тим більше ймовірність дружніх стосунків.
• Скажіть учням, що люди, щоб бути здоровими, обов'язково повинні дружити. З другом можна поділитися, друг зрозуміє й допоможе. За бажанням учителя, учні індивідуально можуть виконати два додаткових завдання.

Завдання 1. Заготуйте по аркушу паперу з намальованими на ньому чотирма концентричними колами для кожного учня. Запропонуйте написати в центрі одне слово «Я». Потім нехай перелічать близьких друзів у прилеглому до кола кільці. Друге кільце заповнюється добре знайомими людьми. Зовнішнє кільце буде містити людей, яких діти знають.

Попросіть учнів подумати над тим, що в них вийшло, і відповісти на запитання:

Кого вони найбільше люблять? (батьків, братів і сестер...).

До кого вони дуже добре ставляться? (до друзів, однокласників...).

Кого вони просто знають? (родичів, сусідів...).

Завдання 2. Запропонуйте на зворотному боці того ж листа паперу поставити крапку й позначити її «Я», потім розташувати імена людей, з якими учні дружать, з'єднуючи щораз ім'я людини з крапкою, позначеною «Я», відрізком прямої. Довжина відрізка в цьому завданні буде тим більшою, чим далі від учня (емоційно) знаходиться дана людина.

Запропонуйте накреслити 5—7 відрізків, а потім подумати і відповісти на запитання:

Що нового про самого себе ти до­відався/лась під час виконання цього завдання?

Хотів/ла б ти мати більше друзів?

Чому?

• Підкресліть, що здоров'я — це не тільки відсутність хвороб в організмі, але також соціальне й емоційне благополуччя людини. Уміння дружити відіграє для здоров'я важливу роль.
• Попросіть учнів пояснити значення приказки «Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти».
• Якщо дозволить час, то запропонуйте пограти в «Світлофор». Перелічуйте різні якості. Коли називається якість, що сприяє дружбі, учні піднімуть угору коло зеленого кольору, що заважає — червоного, коли нейтральне — жовтого. Список якостей можна запозичити в уроці 3 для третього класу.

 

Висновки

• Дружбу можна створювати, зміцнювати, зруйнувати.
• Дружба залежить від наших якостей і якостей наших друзів.

Домашнє завдання: Запропонуйте учням вдома подумати, які якості їм слід розвивати, щоб дружити.

 

Урок 4. Дружба (частина 2)

Тема: Спілкування.

Мета уроку: Поговорити про
дружбу.

Завдання уроку:

• Перелічити умови дружби.
• Описати різні впливи дружби.
• Поговорити про вплив друзів одне на одного.

Теоретичні положення: Дружба можлива тільки за умови дотримання певних умов, найважливішими з яких є повага прав одне одного, уміння ви­знавати свої помилки, обов'язковість, відсутність суперечок про смаки, терпимість і конструктивна критика. Дружні стосунки можуть по-різному впливати на підлітків. Тому знання умов дружби і її можливих впливів дозволить підліткам відрізняти дружбу від інших стосунків.

Словник: Конструктивна критика, або критика, що творить, — це коли різні якості людини обговорюють для того, щоб похвалити за чесноти і за­пропонувати способи усунення недоліків. Критиканство, або критика, що руйнує, — це здатність в усьому знаходити тільки недоліки.

Матеріали для уроку: Дошка, крейда, робочі зошити.

Хід уроку

• Нагадайте дітям тему минулого уроку і скажіть, що вона буде продовжена на цьому уроці. Запропонуйте учням у групах по чотири подумати, що можна порадити одноліткам для поліп­шення дружніх стосунків. Вислухайте відповіді всіх груп.
• Підведіть учнів до думки, що дружба можлива лише при дотриманні певних умов. Послідовно пропонуйте групам обговорювати ситуацію за ситуацією. Вислуховуйте відповіді кожної групи, поради друзям, як вчинити, пояснення причин поведінки персонажів, подібні ситуації з реального життя тощо. Після цього зробіть свій коментар. Кожна ситуація і короткий висновок, який слід зробити вчителю після вислуховування відповідей груп, наведені в таблиці.
• Запишіть на дошці «формули»:

Визнання своїх помилок.

Незгоди з чиєюсь думкою.

Конструктивної критики.

Запропонуйте учням навести приклади визнання своїх помилок, незгоди з думкою однокласників, конструктивної критики з життя класу і закінчити відповідні речення на дошці.

Я була не права. Тепер я....

Я помилився, але надалі...

Мені важко з цим погодитися, тому що...

У мене інша думка з цього приводу. Я вважаю, що...

Це зроблено добре, але можна зробити ще краще, якщо....

Це так, але давай обговоримо ще й...

• Підкресліть різницю між конструктивною критикою і критиканством. Визначте обидва поняття зі словника. Попросіть дітей навести кілька прикладів того й іншого. Поясніть, що конструктивна критика дозволяє поліп­шити стосунки, а критиканство руйнує дружбу.
• Попросіть учнів пояснити значення приказки «З ким поведешся, від того й наберешся».
• Підведіть до думки, що друзі впливають один на одного. Попросіть навести приклади впливу друзів. Розділіть дошку на дві частини. Записуйте окремо приклади позитивного і негативного впливу. Запропонуйте подумати, чим відрізняється вплив у двох стовпчиках. Одержавши правильну відповідь, озаглавте стовпчики. Підведіть учнів до думки, що важливо, щоб друг поводився добре.
• Запитайте, що можна зробити, якщо друг поводиться погано. Вислухайте всіх бажаючих. Якщо діти згадають пропозиції друзів спробувати цигарки чи алкогольні напої, обговоріть варіанти відповідальної поведінки в цих ситуаціях докладно. Підведіть до думки, що є кілька способів поведінки, наприклад:

конструктивна критика;

пошук нових друзів.

 

Висновки

• Справжня дружба — коли поважають права друга і критикують конструктивно.
• Не треба піддаватися поганому впливу друзів.

 

Урок 5.

Учусь опиратися тиску

Тема: Прийняття рішень.

Мета уроку: Обговорити тиск і способи опору тиску.

Завдання уроку:

• Ознайомити з видами тиску.
• Обговорити способи опору тиску.

Теоретичні положення: Друзі дітей дуже впливають на їхні вчинки. Найчастіше вживання тютюну, алкоголю й інших психоактивних речовин починається з тиску дружньої компанії, що пропонує спробувати. Тому обговорення опору тиску є необхідною умовою превентивного навчання.

Словник: Тиск — це коли тебе змушують зробити щось таке, чого ти не хочеш.

Матеріали для уроку: Дошка, крейда, робочі зошити, картки зі способами тиску.

Підготовка до уроку: Підготуйте картки. Продумайте рольову гру.

 

Хід уроку

• Попросіть учнів навести приклади ситуацій, коли:

Учня просять (переконують) зробити щось таке, чого він робити не хоче.

Від учня вимагають (змушують) зробити щось таке, чого він зробити не може.

Учню погрожують.

• Вислухайте всі приклади. Скажіть учням, що кожна людина може опинитися в ситуаціях, подібних до перелічених. Визначте ці ситуації як ситуації тиску. Наведіть визначення тиску зі словника.
• Скажіть, що тиск виявляється по-різному. Запропонуйте подивитися рольову гру з метою виявити й записати всі види тиску, що будуть показані. Поясніть зміст рольової гри.
• Учень у центрі кола не хоче співати, але однокласники зговорилися примусити його.
• Роздайте картки з репліками кільком учням. Запросіть їх вийти до дошки й утворити коло. Учень, що стоїть у центрі кола, буде об'єктом тиску групи однолітків. У центр кола поставте учня, що здатний упевнено опиратися тиску. Члени групи, використовуючи фрази на картках, будуть намагатися змусити його заспівати. Клас буде стежити за грою та фіксувати методи тиску (чи слова, якими група змушує того, хто стоїть у центрі, заспівати).
• Приклади карток:

1. Заспівай, будь ласка. У тебе такий гарний голос, кращий, ніж в Алли Пугачової. (Лестощі).

2. Заспівай, будь ласка. Учителька співу говорила, що в тебе найкращий голос у школі. (Посилання на авторитет).

3. Заспівай! А якщо не заспіваєш, я тобі не дам послухати нову касету. (Погроза).

4. Заспівай, будь ласка. У мене болить голова, а від твого співу біль одразу пройде. Якщо ти не заспіваєш, мені стане зовсім погано. (Почуття провини).

5. Заспівай! Якщо не заспіваєш, я розкажу вчительці, що ти накоїв. (Шантаж).

6. Заспівай, будь другом! Ти ж знаєш, як мені подобається твій спів. (Дружній тиск). Якщо ти заспіваєш, я подарую тобі гру, про яку ти давно мрієш. (Обі­цянка нагороди).

• Попросіть дітей перелічити способи тиску, які використовувала група. Якщо дітям важко використовувати незнайомі слова: шантаж, погроза, лестощі, авторитет, — то попросіть просто навести фрази, вимовлені учасниками рольової гри.

Запитайте в учня, що опирався тиску групи:

Чи важко йому було відмовлятися?

У якому випадку найважче?

Прокоментуйте відповіді й узагальніть результати обговорення.

• Зверніть увагу учнів на те, що важливо вміти розпізнавати тиск, щоб самостійно приймати рішення, що не завдають шкоди здоров'ю.
• Запитайте учнів, як слід поводитися в ситуації тиску (неагресивно наполягати на своєму, сказати «ні», піти тощо). Вислухайте всі відповіді. Запишіть їх на дошці. Узагальніть відповідь на запитання, сказавши, що, опираючись тиску, не слід говорити грубощі чи поводитися агресивно. Це може призвести до ще більшого тиску. Стриманість і твердість, навпаки, не тільки допомагають наполягати на своєму, але і викликають повагу. Запропонуйте прочитати способи опору тиску в робочому зошиті.
• Запропонуйте свої варіанти ситуацій та їх розв'язання. Групи можуть за бажанням подавати у вигляді коротких сценок чи традиційних відповідей. Вислухайте всі групи. Підведіть клас до висновку про те, що в різних ситуаціях тиску потрібні відповідні способи опору.

 

Висновки

• Тиск на людину можуть чинити по-різному.
• Необхідно опиратися тиску.
• Щоб успішно опиратися тиску, треба самостійно вирішити, як поводитися в кожному випадку.

Урок 6. Учуся казати «ні»

Тема: Прийняття рішень.

Мета уроку: Навчити відмовлятися в небезпечних ситуаціях.

Завдання уроку:

• Показати учням ситуації, у яких відмова — єдиний спосіб відповідальної поведінки.
• Ознайомити учнів з формами відмови від тютюну й алкоголю.

Теоретичні положення: Однією з причин, з якої підлітки починають палити чи вживати алкоголь, є невміння відмовлятися. Формування навички відмови незнайомим, друзям, старшим є захисним чинником, що попереджає вживання психоактивних речовин.

Матеріали для уроку: Дошка, крейда, робочі зошити.

Підготовка до уроку: Підготуйте короткі сценки за участю учнів вашого класу й підлітків зі старших класів, що демонструють ситуації, коли відмовитися необхідно.

 

Хід уроку

• Скажіть учням, що урок присвячений навичці, яка дозволяє з честю виходити з небезпечних для здоров'я ситуацій і вибирати відповідальні способи поведінки. Запитайте учнів, чи були в їхньому житті випадки, коли хтось пропонував їм спробувати цигарки чи алкогольні напої. Учні можуть навести свої спостереження, коли ці речовини пропонували іншим дітям, чи пригадати сюжети з кінофільмів і книг. Вислухайте відповіді.
• Підведіть до думки, що такі ситуації іноді трапляються.
• Запитайте учнів:

Що вони відчували?

Що говорили?

Погоджувалися чи відмовлялися?

Якщо відмовлялися, то як?

Запишіть фрази, що містять відмову, на дошці.

Продовжіть бесіду, поставивши запитання:

Чи важко було відмовлятися?

Кому з тих, хто пропонував цигарки чи алкоголь, найважче було відмовити (дорослим, одноліткам, старшим братам, сестрам)?

Чому одним вдається відмовитися, а іншим — ні?

• Зверніть увагу на важливість невербального компонента спілкування в момент відмови (упевнена інтонація голосу, поза, міміка, жести).
• Запропонуйте відповісти на запитання, чому важливо навчитися відмовлятися від пропозиції цигарок і алкоголю. Вислухайте всі відповіді. Підкресліть особливу важливість відмови від тютюну й алкоголю для здоров'я.
• Скажіть, що хоча підлітки звичайно багато знають про шкідливий вплив тютюну й алкоголю на здоров'я та соціальне благополуччя, деякі з них усе-таки починають палити і вживати спиртні напої. Часто це відбувається тому, що вони не можуть відмовити одноліткам, знайомим або членам сім'ї, що пропонують цигарки чи алкоголь. Зробіть ствердження, що існують дійові форми відмови, яких можна навчитися.
• Покажіть класу заздалегідь підготовлені сценки за участю старшокласників. Учні продемонструють різні способи відмови в ситуації, коли їм пропонують цигарки старші (шкільний туалет, шкільний двір, компанія друзів старшої сестри в квартирі тощо). Запишіть вдалі фрази, що містять відмову, на дошці, продовживши початий список.
• Зверніться до виразів на дошці, що дозволили уникнути пропозиції тютюну й алкоголю. Скажіть, що ці, а також інші форми відмови допомагають відмовитися в складній ситуації.
• Обговоріть з учнями ефективність таких форм відмови:

«Ні, дякую, + пояснення причини (головний біль, необхідність іти на тренування, побоювання засмутити батьків)».

«Ні, дякую, + пропозиція чогось іншого (погратися разом, з'їсти цукерку, запропонувати жуйку, іграшку)».

«Ні, дякую!» (говориться впевненим тоном без пояснення причин).

Зроби вигляд, що не почув/ла пропозиції.,

Коротка відповідь на всі пропозиції й умовляння: «Ні!», «Не буду!», «Не хочу!».

Відійти вбік від тих, хто пропонує.

• Запитайте:

Які форми відмови виглядали найбільш переконливо?

Яким чином було найлегше відмовитися?

 

Висновки

• У ситуаціях, небезпечних для здоров'я, необхідно казати «ні».
• Можна навчитися чемно, але твердо відмовлятися.
• Існує багато ефективних способів відмовитися.

Домашнє завдання: Запропонуйте учням взяти інтерв'ю в дорослих, які не палять.

 

Урок 7. І знову алкоголь

Тема: Інформація.

Мета уроку: Повторити інформацію про алкоголь і його рекламу.

Завдання уроку:

• Повторити основні факти про алкоголь.
• Освіжити уявлення про рекламу.

Теоретичні положення: Знання фактичної інформації про алкоголь і розуміння механізмів дії реклами сприяють свідомому прийняттю рішень дітьми і відповідальній поведінці в складних ситуаціях.

Матеріали для уроку: Дошка й крейда, робочі зошити.

Підготовка до уроку: Освіжіть у пам'яті факти про алкоголь з матеріалів для вчителя.

 

Хід уроку

• Скажіть учням, що про алкоголь і рекламу вони вже говорили раніше. Сьогоднішній урок присвячений тим самим темам, але учням буде нагода поговорити про героїв коміксів Дениса й Оленку і їхні пригоди, пов'язані з алкоголем і рекламою.
• Попросіть учнів індивідуально прочитати запропонований вчителем комікс. Нехай у парах поділяться враженнями.

Попросіть клас відповісти на такі запитання:

Яка основна ідея коміксу?

Хто є позитивним героєм коміксу, а хто — негативним?

Чому?

Яку неправильну інформацію про алкоголь пропонував хлопцям Крутий Нік?

Які факти про алкоголь повідомили хлопцям Оленка й Денис?

• Запитайте:

Які відповіді дітей містили нову для них інформацію?

Чим відрізняються міфи від фактів?

Чи можна вірити міфам? Ви­слухайте відповіді кількох бажаючих.

• Попросіть індивідуально прочитати наступний комікс. Потім нехай у парах обговорять його зміст.

Поставте класу такі запитання:

Яка основна ідея коміксу?

Хто позитивні і хто негативні герої коміксу?

Що говорили про дію алкоголю на людей ділки Купи-Продай?

Чи правда це?

Чим відрізняється від фактів реклама алкоголю ділками Купи-Продай?

• Запропонуйте учням обговорити те, про що реклама умовчує, і дійдуть спільного рішення. Попросіть кілька пар висловитися.

 

Висновки

• Не все, що говорять про алкоголь різні люди або реклама, правда.
• Реклама алкоголю умовчує про його шкоду для здоров'я.

 

Урок 8. Алкоголь у компанії

Тема: Інформація.

Мета уроку: Ознайомити дітей з поширеними мотивами й наслідками вживання алкоголю в компанії.

Завдання уроку:

• Ознайомити дітей з мотивами вживання алкоголю в компанії.
• Ознайомити дітей з наслідками вживання алкоголю в компанії.

Теоретичні положення: Знання причин вживання алкоголю в компанії однолітків і його можливих наслідків сприяє відповідальній поведінці і здоровому вибору.

Словник: Мотив — це те, що підштовхує людину до дії.

Матеріали для уроку: Робочі зошити.

 

Хід уроку

• Запитайте в дітей, чи спостерігали вони, як люди відмічають свята. Скажіть дітям, що на уроці вони ознайомляться з поширеними мотивами вживання алкоголю підлітками в компанії і тим, що з цього може вийти. Ви­значте поняття «мотив» зі словника.
• Запропонуйте учням індивідуально прочитати комікс. Потім нехай пари обговорять зміст коміксу і дійдуть спільної думки щодо його змісту.

Запитайте клас:

Яка основна ідея коміксу?

Хто поводився на вечірці відповідально?

Хто поводився безвідповідально?

Чому?

Чому деякі підлітки вживали алкоголь?

Які наслідки вживання алкоголю підлітками?

• Запропонуйте бажаючим перелічити причини, з яких вони не стали б вживати алкоголь.
• Запитайте:

Що нового про алкоголь вони дові­далися на уроці?

Чи здивувала їх яка-небудь інформація?

 

Висновки

• Підлітки вживають алкоголь у компанії тому, що хочуть здаватися не такими, які вони є насправді.
• Вживання алкоголю підлітками в компанії призводить до негативних наслідків.

 

Оцінка «Корисних звичок»

Нижче наведені результати опитування вчителів і батьків, діти яких навчалися за посібником протягом 2000—2001 навчального року у школах м. Вінниці.

Оцінка батьками. В опитуванні взяли участь 58 батьків, діти яких навчалися за посібником «Корисні звички» протягом 8 уроків. Анкета містила 6 питань.

1. Чи прочитали ви «Уроки для батьків»?

2. Якщо так, то чи вважаєте ви, що прочитали їх з користю для себе?

3. Чи ділилася ваша дитина своїми враженнями про уроки з «Корисних звичок»?

4. Чи вважаєте ви, що дитині були корисні ці уроки?

5. Хотіли б ви, щоб робота за посібником продовжувалася?

6. Чи вважаєте ви, що посібник повинен бути перекладений українською мовою?

Аналіз результатів опитування показав, що тільки одна родина не прочитала «Уроки для батьків» і тільки одна дитина не поділилася з батьками тим, що відбувалося на уроках з «Корисних звичок». Для абсолютної більшості батьків запропонована інформація виявилася цікавою й важливою для виховання. Усі батьки вважають, що уроки за посібником необхідно продовжувати, тому що їхній зміст необхідний дітям. 93 % батьків вважають, що «Корисні звички» повинні бути перекладені українською мовою.

Оцінка вчителями. В опитуванні, присвяченому думці вчителів про роботу з посібником, взяли участь 26 учителів вінницьких шкіл №№ 6, 4, 1 і 25. Анкета для вчителів містила такі питання:

1. Чи сподобалося вам працювати з посібником «Корисні звички»?

2. Чи стала в пригоді вам теоретична інформація про превентивне навчання?

3. Чи виявилися корисними для вас методичні матеріали, що містяться в посібнику?

4. Чи сподобалися вам плани уроків?

5. Як ви вважаєте, чи вдало складені робочі зошити для учнів?

6. Чи вважаєте ви, що «Уроки для батьків» були корисні батькам ваших учнів?

7. Як ви вважаєте, чи подобалися дітям уроки з «Корисних звичок»?

8. Хотіли б ви продовжити роботу за посібником у наступному році?

9. Як ви вважаєте, чи потрібні «Корисні звички» українською мовою?

Вчителі, що взяли участь в опитуванні, виявилися напрочуд одностайними. Всі опитані були задоволені теоретичною інформацією про превентивне навчання і методичними мате­ріалами книги, призначеної для вчителів. Більшість учителів (88 %) ви­знали зручними плани уроків. Вчителям сподобалися робочі зошити для учнів, і всі вони висловили готовність працювати з посібником у наступному році.

На думку більшості вчителів, «Корисні звички» повинні бути перекладені на українську мову (96 %).

Відповідаючи на запитання про те, чи сподобалися уроки за посібником учням і чи виявилися корисними батькам «Уроки для батьків», учителі були не настільки однозначні, хоча більшість і на ці два запитання відповіли позитивно. 95 % учителів вважали, що уроки для батьків необхідні родинам. При цьому частина вчителів указала на необхідність проведення батьківських зборів. Близько 90% опитаних учителів вважали, що уроки за посібником дітям подобалися.

Інформація про наркотики

для вчителів

Інгалянти — загальна назва речовин, пари яких вдихають підлітки з метою досягнення стану сп'яніння. До них належать засоби побутової хімії (аерозолі, речовини для чищення) і бензин.

Одноразове вживання інгалянтів може призвести до порушень настрою, оніміння рук і ніг, зорових галюцинацій, удушення і навіть раптової смерті.

Ефекти нетривалого вживання інгалянтів: запаморочення, головний біль, порушення дихання.

Ефекти тривалого вживання інгалянтів: головні болі, нудота, болі в животі, порушення нюху і смакових відчуттів, м'язова слабкість, необоротні порушення печінки, легень, нирок і мозку.

Маріхуана — найпоширеніший із заборонених наркотиків. Найчастіше саме маріхуану підлітки пробують вперше.

Ефекти нетривалого вживання маріхуани: сонливість, прискорене серцебиття, почервоніння білків очей, відчуття сухості в роті й у горлі, труднощі орієнтування в часі, у концентрації уваги, координації рухів, по­гіршання пам'яті та порушення здатності виконання завдань.

Ефекти тривалого вживання маріхуани: фізична залежність від наркотику, загальне зниження сексуаль­ності, ризик безплідності в жінок і чоловіків, ризик виникнення серцево-судинних і онкологічних захворювань.

Кокаїн — заборонений наркотик, що відноситься до групи стимулянтів.

Ефекти вживання кокаїну: підвищення артеріального тиску, прискорення серцебиття й дихання, підви­щення температури тіла.

Ризик, пов'язаний із вживанням кокаїну: порушення психіки, включаючи виникнення «кокаїнового психо­зу», зниження опірності організму, серцеві напади, інсульти.

Героїн — заборонений наркотик, що швидко спричиняє звикання. Належить до групи опіатів. Звичайно вводиться внутрішньовенно.

Одноразове вживання супроводжується підвищенням температури шкіри, сухістю в роті, важкістю в кінцівках, можуть виникати нудота, блювота, сверблячка. При передозуванні героїну може наступити раптова смерть.

Ефекти нетривалого вживання: швидко розвивається залежність (наркоманія). При вживанні героїну хворий впадає в сонливий стан, під час якого серцебиття й дихання уповільнюються, а розумова діяльність ускладнена.

Ефекти тривалого вживання героїну: хронічна залежність із можливістю виникнення синдрому відміни (занепокоєння, болі в м'язах і кістках, безсоння, пронос, блювота, мурашки). Внутрішньовенне введення героїну може супроводжуватися вірусними й бактеріальними інфекціями (СНІД, гепатити), захворюваннями печінки й нирок, артритом, захворюваннями серцево-судинної і дихальної систем організму.

Галюциногени — група заборонених наркотиків, що змінюють сприйняття об'єктивної реаль­ності людиною, наприклад: ЛСД, «магічні гриби» тощо.

Ризик, пов'язаний із вживанням галюциногенів для фізичного здоров'я: підвищення артеріального тиску, прискорене серцебиття, безсоння, порушення координації рухів, нечітка мова, зниження порога чутливості до болю, судорожні стани.

Ризик, пов'язаний із вживанням галюциногенів для психічного здоров'я: депресія, тривожність, параноя, втрата контролю за власною поведінкою, жорстокість, порушення психіки, подібні до проявів шизофренії.

 

Казка «Чарівна країна Пухнастія»

Далеко-далеко, на великому острові серед теплого моря розташована чарівна країна Пухнастія.

Чому вона так називається? Тому що в цій країні здавна існував один чарівний звичай. Коли тут народжувалася нова людина, їй вручали м'яку пухнасту торбинку, в якій жив маленький теплий пухнастик. І протягом усього життя власник торбинки міг хоч щохвилини діставати пухнастика й ніжитися з ним.

А це, треба сказати, було велике задоволення. Пухнастик притискався до свого хазяїна, як маленьке тепле кошеня, і тихо муркотів лагідні пісеньки. І людині від цього ставало тепло і радісно на душі. Тому всі жителі країни Пухнастії жили радісно й щасливо.

Вони так звикали до тепла, яке дарували пухнастики, що вже не могли без них обходитися. Людина, у якої не було із собою пухнастика, могла занедужати небезпечною хворобою — засиханням. Вона починала швидко засихати, зменшуватися в розмірах доти, поки не зникала зовсім.

Усі жителі країни Пухнастії дуже боялися занедужати, тому вони завжди допомагали один одному — ділилися пухнастиками.

Людина, що забувала вдома свого власного пухнастика, могла підійти на вулиці до будь-якого незнайомця і сказати: «Будь ласка, дайте мені на якийсь час вашого пухнастика». І незна­йомець діставав із торбинки пухнастика.

Пухнастик підморгував своєму хазяїну і стрибав у руки до незнайомця. Він зігрівав його й заряджав життєвою енергією за п'ять хвилин. А потім повертався в торбинку до свого хазяїна.

Ось так жителі країни Пухнастії підтримували одне одного. І це теж допомагало їм почуватися дуже щасливими.

Але одного разу до країни Пухнастії завітала зла чаклунка. Вона торгувала натираннями, що, за її словами, рятували людей від засихання.

— Вам не потрібні ці дурні пухнастики! — кричала чаклунка. — Змащуйтеся моїм засобом, і ви ніколи не засохнете... Купуйте мої натирання!

Але жителі Пухнастії не хотіли купувати їх у чаклунки. Адже вони любили пухнастиків не тільки за те, що ті рятували їх від засихання. Пухнастики допомагали їм спілкуватися одне з одним, ділитися теплом. А це — головне, що робить людей щасливими.

І тоді зла чаклунка навіяла людям чорні думки про те, що незабаром енергія пухнастиків почне висихати. Вона стверджувала, що енергії одного пухнастика ледь вистачить на одну людину. А якщо ділитися цією енергією ще з кимсь, то незабаром хазяїну пухнастика не вистачить тепла для себе самого...

І люди повірили чаклунці. У газетах навіть стали з'являтися статті «Про велику нестачу пухнастиків». І люди перестали ділитися пухнастиками.

А чаклунка стала роздавати людям торбинки, схожі на торбинки для пухнастиків. Тільки в них замість теплих пухнастиків лежали крижані колючі реп'яхи. І люди стали ділитися одне з одним колючками реп'яхів.

Тепер вони очікували одне від одного вже не тепла, а тільки холодних колючих уколів. Люди стали дра­тівливими, злими й нещасними.

Такими їх зробили навіяні чаклункою чорні думки про нестачу пухнастиків.

І ось одного теплого сонячного ранку у країні Пухнастії з'явилася добра чарівниця. Вона нічого не чула ні про злу чаклунку, ані про нестачу пухнастиків. І тому сама охоче роздавала свій запас пухнастиків усім бажаючим.

Багатьом дорослим це не дуже подобалося. Тому що, яік вони вважали, така вільна роздача може відучити їхніх дітей тривожитися про нестачу пухнастиків. І діти стануть зовсім безтурботними...

А діти, що одержували від доброї чарівниці торбинку з пухнастиком, забували чорні думки «про велику нестачу...» і ділилися своїми пухнастиками з друзями.

Минув час, і всі жителі цієї країни, як і їхні діти, забули чорні думки, навіяні злою чаклункою. І, як і раніше, стали ділитися одне з одним своїми пухнастиками, як і раніше, почувалися щасливими.

А зла чаклунка, кажуть, зникла з цієї щасливої країни, не залишивши й сліду.