Ляльчук Г.Д. Я серед інших. Соціально-комунікативний тренінг конструктивної взаємодії для учнівської молоді (9–10 кл.).

Запропонована програма має чисто практичне значення. Викладена в ній інформація корисна не тільки для практичних психологів, а й для вчителів-предметників, класних керівників – для підвищення їх власної компетенції в спілкуванні, для допомоги в цьому учням, для впровадження активних методів роботи в навчально-виховний процес.

Дана програма пройшла апробацію в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 24 м. Івано-Франківська.

Використання в практиці роботи школи психолого-педагогічного проектування соціального розвитку особистості, проведення корекційно-виховних міні-модулів (тренінгових занять) зводить до мінімуму педагогічні експромти, перетворює навчально-виховний процес із маловпорядкованої сукупності дій педагога на цілісну, спроектовану педагогічну взаємодію, що дає змогу дійсно спрямувати діяльність педагогічних працівників школи на реалізацію особистісно-розвиваючого підходу до навчання та виховання. А психолого-педагогічна діагностика та комплексний аналіз дають можливість не тільки встановити рівень особистісного розвитку кожного учня, виявити основні фактори впливу на його розвиток, а й відслідкувати динаміку його розвитку.

Порівнюючи результати психолого-педагогічної діагностики, можна відслідкувати покращання показників особистісного розвитку школярів.

Розглянемо динаміку змін вад особистісного розвитку по школі (табл. 1).

Відповідно знизився і рівень розвитку вад по школі (рис. 1) .

Розглянемо для прикладу дина­міку особистісного розвитку учнів 8-В класу (рис. 2) . Загальний показник розвитку вад в 8-В класі минулого року становив 4,26; цього року – 4,01 (рис. 3) .

Розглянувши динаміку розвитку кожної з дев'яти вад особистісного розвитку, можна прослідкувати такі зміни (рис. 4).

Як бачимо, в учнів, які беруть активну участь в корекційно-виховних міні-модулях (тренінгових заняттях), знижується рівень тривожності, невпевненості, замкнутості. Вони стають більш врівноваженими (знижується рівень імпульсивності), вчаться відповідати за свої вчинки – знижується рівень екстернальності.

Та позитивні зміни спостерігаються не тільки в особистісному розвитку, а й в соціальному та духовному.

Експериментальна програма, за якою працює загальноосвітня школа, передбачає психолого-педагогічну діагностику та комплексний аналіз со­ціального розвитку кожного школяра і включає:

• експертну оцінку класним керів­ником рівня активності учнів;
• опитування учнів щодо їхньої соціальної активності;
• соціометричне дослідження.

Щодо експертної оцінки класним керівником активності учнів в основних видах діяльності, то варто зазначити, що рівень активності учнів підвищився в предметно-перетворюючій, навчально-пізнавальній, соціально-комунікативній, громадсько-корисній, національно-громадянській та духовно-катарсичній діяльності (рис. 5) .

При опитуванні учнів щодо їхньої соціальної активності, труднощів, з якими вони стикаються під час спілкування з оточуючими, виявилось, що (рис. 6) :

• 72 % відчувають труднощі у спілкуванні (особливо з незнайомими);
• 53 % учнів хотіли б навчитись правильно спілкуватися;
• 17 % учнів іноді розгублюються, не знають, що відповісти;
• 90 % опитаних учнів хотіли б більше дізнатися про конфлікт та шляхи його вирішення;
• 48 % учнів хотіли б навчитись керувати своїми емоціями під час конфлікту (зробити так, щоб вирішити конфлікт і при цьому не залишитися ворогами).

Матеріали цього номеру газети ви можете знайти в книзі з серії

Психологічний Інструментарій у 2008 році