На допомогу класному керівнику

Главник Віктор Олексійович

Залежно від виховних завдань класний керівник може використову­вати найрізноманітніші методики вивчення особистості учня у вільний від навчання час. Важливо навчитися здійснювати кількісний і якісний аналізи отриманих результатів такого педа­гогічного обстеження. Це дозволить з'ясувати ступінь вираженості певної якості, вивчити умови, за яких вона яскраво виявляється, спонукати вихованців до самови­вчення, самовиховання відсутніх якостей, або дозволить по­збутися негативних форм поведінки тощо.

У практиці виховної роботи з класним колективом педагог може використову­вати або окремі, поодинокі методики, або кілька, комплексно. При доборі не­обхідних діагностико-корекційних методик обов'язково враховуються вікові, індивідуальні особливості та психофі­зіологічні можливості конкретної дити­ни, які порівнюються з фоном класно­го колективу, і лише після цього визна­чаються шляхи подальшого виховного впливу на учня. Суворої необхідності дотримання будь-якої послідовності використання діагностичних методик немає. Тому класний керівник може застосовувати виховні прийоми посту­пово, крок за кроком — від простих методів обстеження до складних. Не­абияку роль при цьому відіграють заці­кавленість педагога у моральному ста­новленні особистості кожного учня, власний консультаційний досвід, педа­гогічний такт і уміння переконувати.

Методика «закінчення речення»

(для учнів 5—6-х класів)

Мета. Виявити ступінь розвитку в учнів таких якостей, як самокритичність, колек­тивізм, самостійність, справедливість, принциповість, чесність.

Учням пропонується послухати речення (коротке оповідання) і в досить швидкому темпі закінчити це речення або повідом­лення.

1. Якщо я знаю, що вчинив неправильно, то...

2. Коли я відчуваю утруднення при прий­нятті певного рішення, то...

3. Обираючи між цікавим, але необов'яз­ковим. і необхідним, але нудним заняттям, я звичайно...

4. Коли в моїй присутності ображають людину, я...

5. Коли брехня стає єдиним засобом збереження доброго ставлення до мене, я...

6. Якби я був на місці вчителя, то я...

 

Оповідання

1. У шкільній їдальні черговий учень зне­нацька впустив шматок хліба в котел з мо­локом і нікому не сказав про це. Один з од­нокласників бачив, що трапилося, але так само ні з ким не поділився. Молоко скисло, і вся школа залишилася без сніданку.

 

Я думаю, що...

2. На традиційній зустрічі з колишніми випускниками школи мав виступати вокально-інструментальний ансамбль стар­шокласників, який підготував спеціальну програму. Однак соліст ансамблю, без яко­го виступ відбутися не міг, у той же вечір мав брати участь у відбіркових змаганнях з боксу. Участь у змаганнях була для хлопця надзвичайно важливою, оскільки відкри­вала йому можливість увійти до складу збірної юнацької команди міста.

Довелося...

 

Обробка отриманих даних — якісний аналіз моральних суджень школярів.

 

Методика виявлення моральних уявлень учнів

(для 5—7-х класів)

Мета. Встановити ступінь уявлень учнів про моральні якості — чуйність, принципо­вість, чесність, справедливість, дисциплі­нованість, відповідальність.

Учням пропонується пригадати або на­звати добре відомі їм випадки певної пове­дінки дітей і дорослих людей. Педагог вго­лос називає моральні ситуації перед кла­сом, а потім пропонує учням дати стислі письмові відповіді.

1. Наведи приклад принципового вчинку, що зробив ти або хтось інший.

2. Зло, що скоїли тобі інші діти, дорослі люди.

3. Добра справа, свідком якої ти був.

4. Безчесний вчинок, скоєний кимось.

5. Справедливий вчинок твого знайо­мого.

6. Безвольний вчинок відомої тобі лю­дини.

7. Проявлена кимось із твоїх друзів від­повідальність.

 

Обробка отриманих даних , аналіз відпо­відей учнів дозволяють визначити ступінь сформованості в них понять про деякі мо­ральні якості, що можуть бути оцінені таким чином:

• неправильне уявлення.
• правильне, але недостатньо повне й чітке.
• повне й чітке уявлення про мораль­ну якість.

Методика «Вибір»

(для учнів 5—7-х класів)

Мета. Виявити ставлення школярів до моральних норм, певних моральних якос­тей (відповідальність, колективізм, спря­мованість, самокритичність, совісність, принциповість, чуйність, справедливість). Учням пропонується виконати завдання. Як ти поводитимеш себе у таких ситуа­ціях? Вибери відповідь відповідно до твого вчинку або допиши нову відповідь.

1. Під час канікул, коли ти збирався поїхати на відпочинок, класний керівник несподівано попросив тебе допомогти на­вести порядок у класній кімнаті. Як ти вчиниш:

а) відповіси, що згоден допомогти, і відкладеш свій від'їзд;

б) збереш хлоп'ят і разом з ними зро­биш роботу за один день;

в) пообіцяєш виконати роботу після повернення;

г) порадиш залучити на допомогу того, хто залишається на канікули у місті;

д) або ж...

2. Тобі дали доручення, яке не зовсім до душі, але його виконання є необхідним для класу. Як ти вчиниш:

а) сумлінно виконаєш доручення;

б) залучиш до виконання доручення товаришів, щоб не виконувати ро­боту самому;

в) попросиш дати тобі більш цікаве завдання;

г) знайдеш причину для відмови;

д) або ж...

3. Ти випадково почув, як група одно­класників виказувала справедливі, але не­приємні зауваження на твою адресу. Як ти вчиниш:

а) спробуєш пояснити однокласникам, чим саме були викликані прорахунки в твоїй поведінці;

б) переведеш розмову на жарт, або спробуєш швидше виправити недо­ліки, про які йшлося;

в) спробуєш зробити вигляд, що нічого не чув;

г) вкажеш однокласникам, що вони самі не кращі за тебе, особливо то­му, що обговорюють твою поведінку без тебе;

д) або...

4. У таборі праці й відпочинку під час прополювання овочів у тебе на руках зро­билися мозолі. Як ти вчиниш:

а) будеш, переборюючи біль, викону­вати норму нарівні з усіма;

б) звернешся до друзів з проханням допомогти тобі виконати норму;

в) попросиш звільнити тебе від цієї роботи і перевести на іншу;

г) залишиш роботу незакінченою і підеш відпочивати мовчки;

д) або…

5. Ти став свідком того, як одна людина незаслужено образила іншу на твоїх очах. Що ти зробиш?

а) почнеш вимагати від винуватця пробачень на адресу постраждалої людини;

б) дізнаєшся про причину кон­флікту і вимагатимеш її усунення;

в) висловиш співчуття тому, кого образили;

г) зробиш вигляд, що це тебе не стосується;

д) або…

6. Ти випадково, не бажаючи того, заподіяв зло іншій людині. Що ти вдієш:

а) зробиш усе можливе, щоб усунути зло;

б) попросиш вибачення, поясниш скривдженому, що того не хотів;

в) намагатимешся, щоб ніхто не помітив скоєного тобою зла, зробиш вигляд, що не винен;

г) перенесеш провину на того, хто постраждав; хай не лізе — сам винен;

д) або…

 

Обробка отриманих даних. Вибір відповідей:

а) у кожному з питань міститься активне, позитивно-стійке ставлення до відповідних моральних норм;

б) показує, що це ставлення хоч і активне, але недостатньо стійке (можливі компроміси).

Якщо учень обрав варіант відповіді «в», його ставлення пасивне і недостатньо стійке.

Вибір останнього варіанта відповіді, «г», свідчить про негативне, нестійке ставлення учня до моральних норм.

Анкета соціоніки, самохарактеристики учня

(5—9-і класи)

1. Прізвище, ім'я…

2. Чи задоволений ти самим собою?

Так, ні.

3. Як, на твою думку, ставляться до тебе в класі?

4. Якщо б тобі запропонували перейти до іншого класу, ти б погодився?

Так, ні.

5. Що ти більш за все цінуєш у своєму характері? (Якщо можеш, перелічи.)

6. Чи є у тебе недоліки в характері? Якщо так, то які? (Напиши, будь ласка.)

7. Чи думаєш ти позбавитись недоліків? Так, ні, не замислювався.

8. Хто твій улюблений вчитель?

9. Які в тебе навчальні успіхи з предмета цього вчителя?

10. Чи впевнений ти у своїх знаннях?

Так, ні.

Як ти їх оцінюєш; задовільні, хороші, відмінні (необхідне підкреслити)

11. Чи в повну міру своїх можливостей ти навчаєшся? Якщо ні, то за яких умов ти навчався б добре? (Будь ласка, напиши.)

 

Анкета учня

1. Чи впливає твій настрій на взаємини з педагогами? Так, ні, частково, важко відповісти.

2. Чи можеш ти перерахувати теми бесід класних годин про норми й правила, культуру поведінки, що проводились у класі?

3. Чи були в тебе конфлікти з педагогами? Якщо так, назви, будь ласка, їхню причину:

1. Нерозуміння вчителем учня.

2. Висока вимогливість учителя до вчинків, поведінки учнів.

3. Незнання вчителем інтересів, прагнень учнів.

4. Відсутній контакт з учнями після уроків.

5. Вчитель припускається по відношенню до учнів нетактовності, некоректності.

6. Неоднакове (можливо, несправедливе) ставлення до різних учнів класу.

7. Відсутність взаєморозуміння педагога з батьками.

8. Несучасність поглядів, світогляду педагога.

9. Педагог має своєрідну манеру одягатися.

10. Відсутність у педагога терплячості до недоліків школярів (роздратованість, голосна мова, знервованість та ін.).

11. Припущення прикрості з мого боку.

12. Не вмію сам вести бесіду стримано.

13. Відчуваю несправедливість, надмірну критичність з боку педагога до мене.

14. Маю нахил здійснювати вчинки швидко, не замислюючись над їх осмисленням.

15. Не вмію (не хочу) знайти спільну мову з педагогом.

16. Втратив інтерес до навчання.

4. Чи є серед оточуючих такі, яких ти хотів би наслідувати?

Так, ні, важко відповісти.

5. Що, на твій погляд, дозволяє людині відчувати себе рівною серед інших людей:

1. Уміння прислухатися до інших.

2. Уміння розуміти інших людей.

3. Поступливість.

4. Ввічливість.

5. Принциповість.

6. Прагнення до пізнання.

7. Уміння вчити і навчатися самому.

8. Прагнення допомогти іншим.

9. Доброта, сердечність.

10. Готовність прийти на допомогу.

11. Працелюбність.

12. Самостійність.

13. Мовчазність.

14. Уміння ризикувати.

15. Бажання успіху.

16. Корисливість.

Дякуємо за щирість.

Методика «Моя самооцінка»

Мета. Заохочувати учнів до здійснення самооцінки власних якостей особистості, усвідомлення їх значення для підлітка.

Спочатку учням пропонується прочитати слова, що характеризують окремі якості особистості; охайність, безтурботність, вдумливість, сприйнятливість, заздрість, сором'язливість, злопам'ятність, щирість, вишуканість, поміркованість, легковажність, повільність, мрійливість, поміркованість, мстивість, наполегливість, ніжність, невимушеність, нервовість, нерішучість, нестриманість, образливість, обережність, педантичність, підо­зрілість, принциповість, презирливість, розв'язність, рухливість, розсудливість, рішучість, стриманість, співпереживання, терплячість, боягузливість, завзятість, поступливість, чуйність, ентузіазм.

Після того, як учні прочитають усі наведені якості, їм можна запропонувати скласти два рядки слів по 10—15 у кожному. У перший рядок слів, що розміститься на аркуші паперу ліворуч, учні вписують ті слова, які, на їх думку, характеризують їхній ідеал рядка. На аркуші праворуч пропонується записати перелік якостей, що характеризують так званий антиідеал учня.

Коли слова будуть записані в обох рядках, учням рекомендується з першого (позитивного) і другого (негативного) дібрати ті слова, які характеризують їхні якості.

Вибір учнями якостей здійснюється за системою «так» чи «ні», є певна риса характеру чи ні, незалежно від ступеня вираженості.

 

Обробка результатів і висновки

Кількість позитивних рис, які ви собі дібрали, поділіть на кількість слів, що містяться в рядку ідеалу. Якщо результат є близьким до одиниці, ви себе переоцінюєте. Результат, близький до нуля, свідчить про недооцінку і підвищену самокритичність. При результаті, близькому до 0,5, можна говорити про нормальну (адекватну), середню самооцінку, про те, що ви достатньо критично себе сприймаєте.

Таким самим чином робляться висновки на основі подібного порівняння виділеним рівнем негативних якостей у рядку антиідеал. Тут результат, близький до нуля, свідчить про завищену самооцінку; до одиниці — занижену; до 0,5 — про адекватну (нормальну, об'єктивну).

Для перевірки індивідуальних особливостей старшокласники можуть скористатися запропонованою таблицею. Класний керівник звертається до учнів: «У таблиці в рядках ліворуч і праворуч подано опис уда­ваної пове­дінки двох різних людей. До кого з них ви більше подібні?».

Уважно прочитайте спочатку речення ліворуч, потім — праворуч і всередині арку­ша у відповідній графі зробіть позначення «пташкою», наскільки подібні ваші якості до якостей першої чи другої людини. Якщо ви подібні до людини, якості якої описано ліво­руч, то й «пташку» треба поставити в одній з двох граф з лівого боку. Якщо ви побачите, що подібні до людини, якості якої вказано в правому рядку, позначку слід робити ближ­че до правого рядка. Якщо ви вважатиме­те, що певні якості обох людей у вас вияв­ляються однаковою мірою, «пташку» можна поставити всередині. Це означатиме, що ви подібні до першого та другого типів.

• Дуже подібний
• В основному подібний
• Подібний до першого й другого
• В основному подібний
• Дуже подібний

Таблиця №1

(Ви можете завантажити таблиці №1- №7 у форматі *.doc)

Тепер підрахуйте «пташки» ліворуч і пра­воруч та з'ясуйте, які якості у вас переважають.

Класний керівник може не використову­вати методи анкетування, а поставити ряд нескладних питань щодо самоаналізу осо­бистості учням:

(необхідне підкресли, будь ласка)

1. Чи можеш ти володіти собою?

Так, ні, буває по-різному

2. Чи можеш ти підкорятися іншим?

(Так, ні, буває по-різному)

3. Маєш досвід прийняття самостійних рішень?

(Так, ні, буває по-різному)

4. Чи завжди виявляєш готовність до активних дій?

(Так, ні, буває по-різному)

Наступним етапом у діагностичній роботі за умови відсутності явних відхилень, вад у відповідях учнів класний керівник може ви­користати такий прийом, як поради з само­виховання:

1. Коли берешся за будь-яку справу, подумай: який результат повинен отримати.

2. Записуй згідно з важливістю свої тер­мінові справи, які маєш виконати протягом тижня, дня.

Берись за справу сміливо і не відступай, поки її не виконаєш. Якщо в кінці тижня або дня залишаються невиконаними один чи два запланованих тобою пункти, перепиши їх у план на наступний тиждень (наступний день).

3. Візьми собі за правило обов'язково аналізувати: чому саме ти не виконав той чи інший пункт. Намагайся сам усувати причини невиконання. Спочатку це здава­тиметься важким, але з часом ти зрозу­мієш, що головне — це правильно оцінюва­ти свої сили і не гаяти марно часу.

4. Ніколи не практикуй перенесення ви­конання справи на наступний день. При­ступай до виконання запланованого одра­зу ж, без зволікань.

5. Не роби жодних попускань, навчися своїм примхам відповідати коротко, але твердо — «ні».

6. Навчися сам собі наказувати, будь до себе непохитним, але став перед собою завдання реальні, ні в якому разі «не зари­вайся», бо не спрацює твій внутрішній на­каз «Так треба», «Я мушу».

7. Спробуй проаналізувати: на що ти пе­реважно витрачаєш свій вільний час?

8. Твій організм здатний до тривалих на­вантажень, але, щоб уникнути стомлення, переборюй втому, змінюй види діяльності протягом дня.

9. Приймаючи на себе будь-яке завдан­ня навчитися слухати уважно вказівки до­рослих, користуйся нотатками, щоб нічого не пропустити повз увагу і зберегти час.

Основні правила поведінки при самовихованні

Ніколи не уникати персональної відпові­дальності.

Свою думку не тільки виробляти, а й ви­словлювати.

Прагнути самостійно вирішувати усі пи­тання, що стосуються власного життя.

Не боятися помилок — просто треба їх своєчасно виправляти.

Чесно визнавати неправоту, пам'ятати, що впертість — самозахист людини слабкої.

Не вийде задумане — обов'язково роз­берися, чому. Починай робити все спочатку і так доти, поки не вийде.

Іноді учні (особливо старшого шкільного віку) звертаються до класного керівника за порадою щодо можливостей підвищення якості навчання. Як правило, такі старшо­класники вже мають певні життєві плани, уявлення про свою майбутню професію та про вимоги, які ставить вона до спе­ціаліста. Класний керівник може порадити своєму вихованцеві орієнтовну програму розумо­вого самовиховання, ознайомивши його з такою пам'яткою:

 

Пам'ятка з самоосвіти

1. Постав собі завдання самостійно по­ліпшувати якість свого навчання, проявляй при цьому неухильну наполегливість.

2. Спробуй уявити, які особистісні якості тобі можуть бути потрібними в самостійно­му житті. Подумай, які з цих якостей ти мо­жеш сформувати у себе під час навчання?

• . Проаналізуй індивідуальні особливості виконання навчальних завдань. Дай собі відповідь на такі запитання:
• для чого ти навчаєшся (які мотиви навчання)?
• чи вмієш ставити перед собою нав­чальне завдання і самостійно його вирішувати?
• як ти зазвичай контролюєш себе: по ходу виконання домашнього зав­дання, у кінці, коли все зробиш, чи плануєш очікуваний результат?
• чи довго можеш лишатися праце­здатним?
• коли протягом дня ти працюєш про­дуктивніше?
• чи вмієш зосереджуватися на нав­чальних завданнях, коли тебе відво­лікають: чи намагався утримувати свою увагу?
• яким чином ти запам'ятовуєш мате­ріал: які прийоми при цьому використовуєш?
• які недоліки твоєї навчальної діяль­ності можуть тобі заважати у самоосвіті?

Спробуй скласти план своєї самоосвіти, відповідаючи на вищенаведені питання.

 

Що тобі потрібно врахувати

Засвоюй прийоми запам'ятовування та опрацювання в свідомості навчального матеріалу.

Формуй і тренуй у собі якості культури розумової праці:

• конспектувати, записувати тези;
• самостійно знаходити необхідну ін­формацію в підручнику і запам'ято­вувати її;
• робити картотеку додаткових ві­домостей за навчальними пред­метами.

Регулярно користуйся само­перевір­кою домашніх завдань.

При вивченні особистості особливу увагу слід приділяти виявленню спрямованості школяра, зокрема професійної. Спрямова­ність особистості виявляється в її інтере­сах, нахилах, переконаннях, ідеалах, світог­ляді. Інтереси — це форма пізнавальної ак­тивності дитини, позитивне ставлення до чогось, що є актуальним для неї. Стійкі інте­реси часто переростають у нахили — праг­нення займатися певною діяльністю, на­громаджувати знання, вдосконалювати уміння й навички, що необхідні для цієї ді­яльності.

Для виявлення ступеня самооцінки, са­мохарактеристики професійних інтересів, нахилів класний керівник може використа­ти анкету. Дані анкети дозволяють дібрати оптимальні для учня позакласні види діяль­ності.

 

Анкета вивчення професійних нахилів учнів

(для 7—11-х класів)

1. Чи є, на твою думку, твій нахил до об­раної галузі праці істинним, чи він тимчасо­вий?

2. Чи відповідає вимогам професії стан твого здоров'я та фізичного розвитку?

3. Чи відповідають твій характер і мо­ральні риси особистості особливостям обраної професії?

4. Чи дозволять твої здібності сподіва­тися на успішне оволодіння спеціальністю?

5. Як, на твою думку, зможе за­доволь­нити обрана професія твої духовні потреби?

6. Чи допоможе обрана тобою професія визначити своє місце в житті?

7. Чи збігається обрана тобою професія з традиціями твоєї сім'ї, поглядами батьків, їхніми планами?

8. Наскільки важлива ця професія для суспільства, для вашого регіону?

Однією з відомих методик для визначен­ня професійних інтересів і нахилів учнів є диференціально-діагностичний опитувальник (ДДО). Ця методика надзвичайно проста, її опрацювання потребує 25 хв.

 

Методика ДДО

(для 7—11-х класів)

Інструкція для учнів. Припустимо, що з об'єктивних причин Ви не потрапили на навчання і не працевлаштувались, як сподівалися. У центрі зайня­тості вам на вибір пропонують 20 пар варі­антів роботи. Ви повинні з кожної пари обо­в'язково дібрати один варіант, який би Вас влаштовував. Навіть якщо не подобаються обидва варіанти, треба вибрати один з них, який не подобається менше.

Після закінчення роботи з анкетою учні під керівництвом педагога підраховують свої відповіді в «Аркуші відповідей». Клас­ний керівник пояснює їм, що номери та лі­терні позначки у клітинках «Аркуш відпові­дей» відповідають номерам і позначкам питань анкети. Тому відповісти на питання — значить поставити плюс («так») або мінус («ні») у відповідній клітинці «Аркуша відпо­відей». Відповідати треба без пропусків, на кожне питання.

Якщо немає бланків, педагог голосно читає варіанти відповідей по парах, а учні ставлять номер варіанта і літеру, яка їм більше підходить, на своєму аркуші паперу.

 

Обробка отриманих результатів не­складна, не потребує спеціальних умінь. Школярі підраховують кількість «плюсів» (+) по кожному з п'яти вертикальних рядків і проставляють відповідні суми «плюсів» нижче кожного з п'яти рядків.

Запитання дібрані а такий спосіб: у пер­шому вертикальному рядку вони належать до професій типу «людина — природа» (умовне позначення — П); у другому — «лю­дина — техніка» — Т; у третьому — «людина — людина» — Л; у четвертому — «людина — знакова система» — З і в п'ятому рядку — «людина — художній образ» — X.

Максимальні суми «плюсів» (7, 6, 5) у позначених літерах П, Т, Л, З, Х (вертикаль­них рядках) свідчить про наявність інтере­сів, а можливо й нахилів учнів до певних ви­дів професійної діяльності.

 

Анкета ДДО

Припустимо, що після відповідного навчання Ви зможете виконувати будь-яку роботу. Однак, якщо вам довелося б обирати тільки з двох можливостей, чому б ви віддали перевагу?

1а. Доглядати за тваринами.

1б. Обслуговувати машини, прилади (стежити, регулювати).

2а. Допомагати хворим людям.

2б. Складати таблиці, схеми, програми обчислювальних машин.

3а. Стежити за якіс­тю книжкових ілюстрацій, пла­катів, художніх карток, грампла­тівок.

3б. Стежити за станом розвитку рослин.

4а. Обробляти ма­теріали (дерево, тканину, метал, пластмасу тощо).

4б. Доводити товари до споживача (рекламувати, продавати).

5а. Обговорювати науково-популяр­ні книжки, статті.

5б. Обговорювати художні книжки (або п'єси, концерти).

6а. Вирощувати мо­лодняк (тварин будь-якої породи).

6б. Тренувати товаришів (або молодших) у виконанні будь-яких дій (трудових, навчальних, спортивних).

7а. Копіювати ма­люнки, зобра­жен­ня (або настрою­вати музичні ін­струменти).

7б. Управляти будь-яким вантажним (підйомним чи транспортним) засобом, підйомним краном, трактором, тепловозом тощо.

8а. Повідомляти, роз'яснювати пот­рібні відомості (у довідковому бюро, під час екскурсій тощо).

8б. Художньо оформлювати ви­ставки, вітрини (чи брати участь в підготовці п'єс, концертів).

9а. Ремонтувати речі, вироби (одяг, техніку, житло).

9б. Шукати і виправляти помилки в тексті (таблицях, малюнках).

10а. Лікувати тварин.

10б. Виконува­ти обчислення, розрахунки.

11а. Виводити нові сорти рослин.

11б. Конструювати, проектувати нові види промис­лових виробів (продукти харчу­вання тощо).

12а. З'ясовувати суперечки, сварки між людьми, переконувати, роз'яснювати, карати, заохочувати.

12б. Розумітися у кресленнях, схемах, таблицях, приводити їх до ладу.

13а. Спостерігати, вивчати роботу гуртків художньої самодіяльності.

13б. Спостерігати, вивчати життя мікробів.

14а. Обслуговувати, налагоджувати медичні прилади, апарати.

14б. Надавати людям медичну допомогу при пораненнях, ударах, опіках.

15а. Складати точні описи-звіти про явища, події, що спостерігаються, про вимірювані об'єкти та ін.

15б. Художньо описувати, зображувати події (що спостерігаються або уявляються).

16а. Робити лабораторні аналізи.

16б. Приймати, оглядати хворих, вести розмову з ними, призначати лікування.

17а. Фарбувати або розписувати стіни приміщень, поверхонь виробів.

17б. Здійснювати монтаж будівлі або збирання машин, приладів.

18а. Організовувати культпоходи однолітків або молодших школярів (до театрів, му­зеїв), екскурсії, туристичні поїзд­ки тощо.

18б. Грати на сцені, брати участь у концертах.

19а. Виготовляти за кресленнями деталі, вироби (машини, одяг), зводити споруди.

19б. Займатися кресленням, копіювати креслення, карти.

20а. Вести боротьбу з хворобами рослин, із шкідниками лісу, саду.

20б. Працювати на клавішних машинах (друкарських, телетайпі, набірній машині тощо).

Аркуш відповідей ДДО

Таблиця №2

Усі попередні відомості про школяра, які систематизує класний керівник під час пе­дагогічної діагностики, не можуть давати відповіді на питання: а як саме учень ста­виться до результатів своєї діяльності, як їх оцінює? Кількісні результати анкети, на жаль, не дозволяють виявити емоційні стани вихованців, їх емоційні оцінкові судження.

Щоб уявлення про учня було більш пов­ним, глибоким, у практиці роботи класний керівник може використовувати «Анкету для оцінювання орієнтації особистості на до­сягнення». Відомо, що хлопчики й дівчатка мають різні рівні емоційних переживань за своїми результатами діяльності, тому про­понуємо названу анкету використовувати в двох варіантах: чоловічому та жіночому.

 

Анкета для оцінки орієнтації особистості на досягнення

(для 9—11-х класів)

Чоловічий варіант

Вашій увазі пропонуються вислови, від­повіді на які допоможуть класному керівни­кові краще дізнатися про деякі ваші особ­ливості, що пов'язані з виробленням плану самовиховання та з вибором професії в майбутньому. Необхідно обвести кружеч­ком цифру тієї відповіді, яка більше, ніж інші, відповідає вашій власній точці зору. Відпо­відайте, будь ласка, на кожний вислів, оби­раючи тільки одну з готових відповідей. Па­м'ятайте, що відповідей хороших і поганих не буває. Під час заповнення анкети нама­гайтеся бути щирим і самокритичним. Цифри, проставлені після кожного вислову, означають таке:

1 — Цілком правильно.

2 — Правильно.

3 — Швидше правильно, ніж непра­вильно.

4 — Важко сказати.

5 — Швидше неправильно, ніж правильно.

6 — Неправильно.

7 — Зовсім неправильно.

1. Я наполегливий у досягненні своїх цілей.

2. У спілкуванні з однолітками дотриму­юсь правила: нехай буде менше друзів, але найкращих.

3. Я впевнений, що зможу працювати на повну силу повний робочий день.

4. Краще погодитися з думкою то­варишів, ніж відстоювати свою.

5. Я готовий зробити багато для того, щоб досягти певного становища в суспільстві.

6. Свою правоту не варто доводити іншим.

7. Я зазвичай не відкладаю на завтра ті справи, які можна зробити сьогодні.

8. Зазвичай мені важко переконувати інших у правильності моїх поглядів.

9. Якщо відчуваю свою правоту, обо­в'язково доводжу її іншим.

10. У спілкуванні з товаришами мені часто доводиться бути в центрі уваги.

11. Мене не можна назвати ініціатив­ною людиною.

12. Я відчуваю в собі здібності вносити пожвавлення в будь-яку компанію.

13. Я готовий відстоювати свою думку до кінця.

14. Я завжди доводжу розпочату справу до кінця, до її цілковитого завершення.

 

Жіночий варіант

1. Я наполеглива у досягненні своїх цілей.

2. У спілкуванні з однолітками прагну до того, щоб було менше по­друг, але най­кращих.

3. Впевнена, що зможу працювати на повну силу повний робочий день.

4. Я частіше погоджуюсь з думкою подруг, ніж відстоюю свою.

5. Мені б хотілося досягти значного ста­новища в суспільстві.

6. Мені важко доводити свою правоту іншим.

7. Я зазвичай не відкладаю на завтра ті справи, що можна зробити сьогодні.

8. Зазвичай мені важко переконувати інших у правильності моєї точки зору.

9. Якщо я відчуваю свою правоту, обо­в'язково доводжу її іншим.

10. У спілкуванні з подругами мені час­то трапляється бути в центрі уваги.

11. Мене не можна назвати іні­ціатив­ною людиною.

12. Я відчуваю в собі здібності вносити пожвавлення в будь-яку компанію.

13. Я готова до відстоювання своєї дум­ки до кінця.

14. Я завжди доводжу розпочату справу до кінця, до її цілковитого завершення.

Для отримання оцінки рівня орієнтова­ності учня на досягнення бали, що утвори­лися при відповідях кожного анкетованого на 14 висловлювань, необхідно підсумува­ти. Через те, що є розбіжність в ключі і різ­на кількість балів, усі відповіді на вислов­лювання з ключем «правильно» необхідно перекодувати. Для цього бали, що отримав респондент у цих завданнях, необхідно від­няти від загальної кількості — від восьми.

Наприклад у висловлюванні «Я наполегли­вий у досягненні своїх цілей» у відповіді «Цілком правильно» обводиться номер 1. Після віднімання від восьми за цю відповідь дається (8 — 1) = 7 балів. Відповідно за від­повідь «Правильно» дається (8 — 2) = 6 балів, а за відповідь «Важко сказати» (8 — 4) = 4 бали, за відповідь «Зовсім неправильно» — (8 — 7) = 1 бал. Внаслідок такого перекоду­вання найбільша сума балів за всіми вис­ловлюваннями буде в тих учнів, у яких орієн­тація на досягнення виражена найбільш чітко, тобто отримана сума балів має яс­краво виражений змістовний характер.

Зрозуміло, що висока орієнтація учня на досягнення успіху певним чином впливає на якість його (навчальної, трудової, гро­мадської, спортивної) діяльності. Але це відбувається за умови адекватної само­оцінки, уміння порівнювати свої результати з результатами інших однолітків. На прак­тиці ж нерідко виявляється, що безпідстав­не прагнення учня на досягнення будь-якого успіху сприяє формуванню в нього демонстративності, невміння рахуватися з думкою інших однокласників. З приводу цього в класному колективі можливі конф­лікти. Як у такому випадку, не виявляючи педагогічної недалекоглядності, з'ясувати винуватця, допомогти йому відрегулювати свої взаємини із однолітками? З метою поглиблення уявлення про вихованців як членів класного колективу можна скорис­татися «Анкетою для оцінки орієнтації особистості на спілкування».

Анкета для оцінювання орієнтації особистості на спілкування

(для 8—11-х класів)

Анкета являє собою модернізований ва­ріант шкали для оцінювання загальної орі­єнтації особистості на спілкування.

Отримані кожним анкетованим бали на всі 15 висловлювань необхідно скласти, щоб здобути суму. Однак для цього відпові­ді на висловлювання з ключем «правиль­но» слід перекодувати. З цією метою бали, отримані респондентами в цих завданнях, віднімають від восьми. Наприклад, у вис­ловлюванні «Я маю багато друзів» учень відповів «Цілком правильно» і обвів круж­ком цифру 1. Після віднімання від восьми за цю відповідь дається 7 балів (8 — 1). Відпо­відно за відповідь «правильно» дається 6 балів (8 — 2), за відповідь «Важко сказати» 4 бали (8 — 4), за відповідь «Зовсім непра­вильно» 1 бал (8 — 7). Внаслідок такого пе­рекодування найбільша сума балів буде у тих школярів, орієнтація на спілкування в яких виражена найбільш яскраво, тобто отри­мана сума має змістовний характер.

При подачі інструкції школярам можна ще раз нагадати, записати на дошці, за­здалегідь підготувати плакат, що означа­ють цифри, які стоять під рядком кожного висловлювання, котрі школярі мають обво­дити кружечком. Таким чином:

1. Цілком правильно.

2. Правильно.

3. Швидше правильно, ніж неправильно.

4. Важко сказати.

5. Швидше правильно, ніж неправильно.

6. Неправильно.

7. Зовсім неправильно.

Таблиця №3

 

Анкета оцінки рівня особистісної тривожності за Спілбергом

(9—11-і класи)

Тривожність визначає індивідуальну чут­ливість людини до різних стресових ситуацій. Як риса особистості тривожність певною мірою характеризує схильність люди­ни до переживання, страху. Тривожність вимірюється і як стан.

Особистісна шкала Спілберга виклю­чає 20 запитань. Кількість балів підраховується таким чином: з суми відповідей на запитання 2, 3, 4, 5, 8, 9, 11, 12, 14, 15, 17, 18, 20 відніміть суму відповідей на за­питання 1, 6, 7,10, 13, 16, 19. До отриманої різниці додайте число 35. Сумарний по­казник за шкалою Спілберга засвідчує: до 30 балів — низький, від 30 до 45 — се­редній і понад 45 балів — високий рівень тривожності.

 

Шкала самооцінки

(9—11-і класи)

Школярам пропонується уважно прочи­тати кожне з поданих у тексті речень і об­вести кружечком відповідну цифру право­руч — залежно від того, як звичайно відчу­ває себе учень. Над питанням рекомен­дується довго не замислюватися, оскільки правильних і неправильних відповідей не буває.

Нерідко висока думка учня про себе, свої можливості не збігається з думкою вчите­ля, класного керівника. У такому разі педа­гог, відчуваючи утруднення в налагоджені довірливих взаємин з вихованцем, у пошу­ках оптимальних засобів виховного впливу на нього може скористатися тестом оцінювання рівня домагань.

Таблиця №4

 

Тест «Оцінка рівня домагань»

До характеристик особистості, пов'яза­них з досягненням мети, належить рівень домагань. Він визначається рівнем важливості обраної мети, ступенем збігу очікуваного та справжнього результату.

Рівень домагань визначається різноманітними модифікаціями методики Ф. Хоппа.

Класний керівник в інструкції звертається до учнів: «Перед вами лежать картки, на звороті яких написані завдання. Номери в картках означають ступінь складності завдання. Усі завдання розташовуються у порядку зростання складності. На вирішення кожного завдання відведено певний час, який вам невідомий. Я стежу за ним за допомогою секундоміра. Якщо ви не встигнете за певний час виконати завдання, я вва­жатиму, що воно вами не виконане. Якщо завдання виконується за вказаний час — я ставлю вам «плюс». Які вам виконувати завдання — вибирайте самі.

Педагог може на свій розсуд збільшува­ти або зменшувати відведений на запитан­ня час і довільно оцінювати пра­вильно чи неправильно воно виконано. Тільки після виставлення оцінки педагога учень може виб­рати наступне завдання. Кількість таких виборів доцільно обмежити до п'яти.

Завдання кожного рівня складності оці­нюються відповідним числом балів: І ступінь складності — 1 бал, II ступінь складності — 2 бали, III ступінь складності — 3 бали тощо.

Оцінка рівня домагань дорівнюватиме сумарній кількості набраних очок.

Якщо при виконанні тесту учневі не по­таланить, він може обрати наступне зав­дання, легше за складністю. Якщо учень виконає попереднє завдання успішно, то, як правило, він візьме інше завдання, складніше за попереднє.

Автор тесту Хопп виявив, що в цілому в людині спостерігається тенденція бути скоріше задоволеною малим ус­піхом, ніж припинити свої дії після невдачі. Таким чи­ном, учень зберігає свій рівень домагань і високу думку про свої можливості.

Знаючи характер особистості учня, мож­на передбачити поведінку його за певних обставин. Характер, як і темперамент, за­лежить від фізіологічних особливостей лю­дини, передусім від типу нервової системи. Саме в основі характеру лежить сукупність стійких індивідуальних особливостей осо­бистості, що формуються та виявляються в процесі її діяльності. Для характеристики дій, вчинків учня педагогові необхідні знан­ня про його психічні якості. Крім знань типів темпераменту (холеричний, сангвіністичний, флегматичний і меланхолічний), педагогові необхідно з'ясувати поняття екстраверсії — інтроверсії. Екстравертований тип відріз­няється зверненістю особистості до навко­лишнього світу (сангвініки й холерики). Інтровертований тип (флегматики й мелан­холіки) характерний фіксацією інтересів на явищах власного внутрішнього світу. Екс­траверти є імпульсивними, ініціативними, мають гнучку лінію поведінки, вони комуні­кативні, як правило, є соціально адаптованими.

Інтроверти — люди некомунікативні, замк­нені, соціально пасивні, схильні до само­аналізу, самобичування, вони відчувають утруднення в процесі соціальної адаптації.

Виявити екстра-, інтроверсію, а також типи темпераменту учнів класний керівник може з допомогою адаптованого варіанта опитувальника
Г. Айзенка.

 

Тест «Оцінка рівня домагань»

Картка 1. Написати три слова на літеру «Н» (І ступінь складності).

Картка 2. Написати назву чоти­рьох фруктів на лі­теру «А» (II ступінь складності).

Картка 3. Написати шість імен на «П» (III ступінь складності).

Картка 4. Написати назви шести держав на «І» (ІV ступінь складності).

Картка 5. Написати п'ять назв станцій метро на «П» (V ступінь складності).

Картка 6. Написати 20 слів на «С» (VI ступінь складності).

Картка 7. Написати, які материки починаються з букви «А» (VIІ ступінь складності).

Картка 8. Написати назви п'яти держав на літеру «М» (VIII ступінь складності).

Картка 9. Написати назву п'яти фільмів на літеру «М» (IX ступінь складності).

Картка 10. Написати прізвища п'яти відомих вітчиз­няних кіноакторів на літеру «Л» (Х ступінь складності).

Картка 11. Написати прізвища п'яти відомих вітчиз­няних композиторів, письменників на літеру «Р» (XI ступінь складності).

Картка 12. Написати прізвища п'яти відомих худож­ників на літеру «К» (XII ступінь складності).

 

Методика Айзенка (діагностика темпераментальних характеристик)

(для 8—11-х класів)

Автор пов'язує екстраверсію та інтро­версію із ступенем збудження й гальмування у центральній нервовій системі, роз­глядаючи цей фактор як певний результат балансу процесів збудження й гальмування, що значною мірою є вродженими. Він вказує також на значення біоло­гічних факторів. Так, деякі наркотичні засоби інтровертують людину, тоді, як анти­депресанти її екстравертують.

Типовий ектраверт і типовий інтроверт розглядаються Айзенком як протилежні особистості, краї континууму, до якого різні люди певною мірою наближаються.

За Айзенком, екстраверт любить спілку­ватися, веселитися, має багато друзів, не любить сам читати і навчатися. Він прагне до збудження, ризикує, діє під впливом моменту, є імпульсивним. Екстраверт любить різні жарти, не лізе, як то кажуть, до кишені по слово, безтурботний, доброзичливо веселий, оптимістичний, має тенденцію до агресії, запальний. Його емоції і почуття строго не контрольовані, тому на екстра­верта не завжди можна покластися.

На відміну від ектраверта, інтроверт — спо­кійний, сором'язливий, інтроспективний. Він надає перевагу книжці перед спілку­ванням з людьми. Стриманий, віддалений від інших, окрім близьких людей. Планує свої дії заздалегідь, не має довіри до рапто­вих потягів. Серйозно ставиться до прий­няття рішень, любить у всьому порядок, контролює свої почуття, рідко робить агре­сивні вчинки, «не виходить» з себе. На ін­троверта можна покластися, він цінує етич­ні норми, хоча за характером дещо песи­містичний.

За Айзенком, фактор нейротизму свід­чить про емоційно-психологічну стійкість — нестійкість, стабільність або нестабільність і розглядається у зв'язку з вродженою мо­більністю вегетативної нервової системи. Фактор нейротизму являє собою параметр, відповідно до якого усіх індивідів можна розташувати в ряд, на одному полюсі якого знаходиться тип особистості, що характе­ризується надзвичайною стійкістю, зріліс­тю, чудовою адаптованістю. На другому по­люсі — надзвичайно знервований, нестій­кий, погано адаптований тип. Переважно люди перебувають у просторовому інтер­валі між описаними Айзенком полярними типами особистості.

Крім того, до опитувальника Айзенка введено контрольну шкалу, так звану «шкалу неправди». Вона служить у методи­ці для виявлення в досліджуваних учнів прагнення до бажаної установки (давати відповіді такими, якими їх чекають дорослі).

Опитувальник складається з 60 питань, 24 з яких — за шкалою інтро-, ектраверсіі, 24 — за шкалою нейротизму, 12 — за шка­лою неправди. Респондент відповідає на пропоновані питання швидко, довго не за­тримуючись з обдумуванням.

Педагог звертається до учнів з такою інструкцією: «Вам пропонується ряд запи­тань про особливості вашої поведінки. Як­що ви відповідаєте на запитання ствер­джувально («згоден»), то поставте у відпо­відній клітинці знак «+», якщо реагуєте на питання негативно («не згоден»), то ставте знак
«—». Відповідати треба на кожне запи­тання.

Обробка результатів

1. Шкала ектраверсії—інтроверсії виз­начається за сумою збігу знаків з таких за­питань:

1+, 3+, 9+, 11+, 14+, 17+, 19+, 22+, 25+, 27+, 30+, 35+, 38+, 41+, 43+, 46+, 53+, 57+, 6-, 33-, 51-, 55-, 59-.

Значна інтроверсія, якщо в учнів буде 1—7 збігів з названими числами; помірна — якщо 8—11. Коли збіглося 12—18 відпові­дей — помірна ектраверсія, 19—20 — свід­чать про значну ектраверсію.

2. Шкала емоційної стабільності визна­чається за утвореною сумою позитивних відповідей (+) з таких питань: 2, 5, 7, 10, 13, 18, 21, 23, 26, 29, 3, 34, 37, 38, 39, 42, 45, 47, 50, 52, 54, 56, 58, 60.

Високій емоційній стабільності відповідають 1—10 збігів, середній емоційній стабільності — 11—14. Високій емоційній нестабільності відповідають 15—18 збігів, дуже високий нестабільності — 19—24.

3. Коректурна шкала (шкала неправди). При обробці результатів підрахунок балів за цією шкалою здійснюється в першу чергу. Кількість набраних балів підраховується за числом збігів знаків з таких питань: 8+, 16+, 24+, 28+, 36+, 44+, 4-, 12-, 20-, 32-, 40-, 49-. Показник збігів 4—5 — критичний, свідчить про демонстративність у поведінці учня.

Оцінка результатів. Вираженість досліджуваних характеристик оцінюється за схемою.

 

Анкета Айзенка

1. Чи любиш маяту і шум навколо себе?

2. Часто відчуваєш потребу в друзях, які могли б тебе підтримати?

3. Ти завжди знаходиш швидку відповідь, коли тебе про що-небудь запитують?

4. Чи буває так, що ти роздратований чим-небудь?

5. Часто в тебе змінюється настрій?

6. Чи тобі легше й приємніше з книжка­ми, ніж з хлопцями?

7. Чи часто тобі заважають заснути різні думки?

8. Чи завжди робиш так, як тобі гово­рять?

9. Чи любиш ти висміювати когось?

10. Ти коли-небудь відчував себе не­щасливим, хоча для цього не було справжньої причини?

11. Ти можеш сказати собі, що ти весе­ла людина?

12. Ти хоч раз порушував правила пове­дінки в школі?

13. Ти буваєш чимось роздратований?

14. Чи подобається тобі все робити в швидкому темпі (якщо, навпаки, ти схиль­ний до неквапливості, скажи «ні»)?

15. Ти переживаєш через різні страшні події, які мало не відбулися, але все скінчи­лося добре?

16. Тобі можна довірити будь-яку таєм­ницю?

17. Чи можеш ти без зайвого напружен­ня внести пожвавлення у сумну компанію?

18. Чи буває так, що в тебе без будь-якої причини б'ється серце?

19. Чи робиш ти звичайно перший крок до того, щоб з кимось потоваришувати?

20. Ти хоч раз говорив неправду?

21. Ти легко засмучуєшся, коли критику­ють тебе і твою роботу?

22. Ти часто жартуєш і розповідаєш сміш­ні історії своїм друзям?

23. Ти часто відчуваєш себе втомленим?

24. Ти завжди робиш спочатку уроки, а потім усе інше?

25. Ти зазвичай веселий і всім задово­лений?

26. Чи вразливий ти?

27. Ти дуже любиш спілкуватися з інши­ми хлопцями?

28. Чи завжди ти виконуєш прохання рідних про допомогу в господарстві?

29. У тебе бувають запаморочення?

30. Чи буває так, що твої дії та вчинки ставлять інших людей у незручне становище?

31. Ти часто відчуваєш, що тобі все на­бридло?

32. Чи любиш ти вихвалятися?

33. Ти переважно сидиш і мовчиш, коли потрапляєш у товариство незна­йомих людей?

34. Чи хвилюєшся ти іноді так, що не мо­жеш всидіти на місці?

35. Ти звичайно швидко приймаєш рі­шення?

36. Ти ніколи не галасуєш у класі, навіть коли немає вчителя?

37. Тобі часто сняться страшні сни?

38. Можеш ти дати волю своїм почуттям і від душі повеселитися в колі друзів?

39. Тебе легко засмутити?

40. Чи бувало так, що ти погано говорив про когось?

41. Ти говориш і дієш швидко, особливо не задумуючись?

42. Якщо потрапляєш у скрутне стано­вище, ти довго потім переживаєш?

43. Тобі дуже подобаються веселі ви­тівки?

44. Ти завжди їси те, що тобі подають?

45. Тобі важко відповісти «ні», коли тебе про що-небудь прохають?

46. Ти любиш часто ходити в гості?

47. Чи бувають такі моменти, коли тобі не хочеться жити?

48. Був ти коли-небудь грубий з бать­ками?

49. Вважають тебе хлопці веселою і жвавою людиною?

50. Ти часто відволікаєшся, коли робиш уроки?

51. Ти частіше сидиш і дивишся, ніж береш активну участь?

52. Тобі звичайно буває тяжко від різних думок?

53. Чи буваєш ти абсолютно впевнений, що зможеш впоратися з будь-якою спра­вою, яку маєш виконати?

54. Чи буває, що ти відчуваєш себе са­мотнім?

55. Ти соромишся заговорити першим з незнайомою людиною?

56. Ти часто спохвачуєшся, коли пізно будь-що змінити?

57. Коли хто-небудь з хлопців кричить на тебе, ти так само кричиш у відповідь?

58. Чи буває так, що ти відчуваєш се­бе веселим або сумним без будь-якої причини?

59. Ти вважаєш, що важко отримати справжнє задоволення від веселої компанії?

60. Тобі часто доводиться непокоїтися від того, що ти щось зробив не подумавши?

Відомо, що темперамент людини змінити досить важко, але позитивно впливати на очікувані дії, лінію пове­дінки учнів — пред­ставників різних типів темпераменту клас­ний керівник може. Так, сангвініка слід за­лучати до активної діяльності, ставити пе­ред ним дедалі складніші завдання, конт­ролюючи якість його діяльності.

Учневі-холерику важливо давати простір для виявлення ініціативи, доручати справи недовготривалі, часто змінювати види його діяльності.

Сприяти виробленому ритмові життя флегматика, формувати в нього прагнення до системи послідовності, не створювати стресових ситуацій шляхом частої зміни різноманітних видів діяльності.

Меланхолікові важливо створити пози­тивний емоційний фон щодо впевненості в його діях, не завантажувати зайвим спілку­ванням з однолітками та швидкими видами діяльності.

Таблиця №5

Практикум для вчителів-предметників, класних керівників, вихователів

щодо визначення способу розв'язання пропонованої проблемної ситуації

Вибір того чи іншого способу розв'язан­ня кожної з пропонованих ситуацій, а їх чо­тири варіанти — А, Б, В, Г, залежить від то­го, як зрозуміла людина запропоновану си­туацію, як зорієнтувалася на власний соці­альний досвід, якими домінуючими інтере­сами й мотивами керується при відповіді. Тест вимірює чотири типи нахилів або орі­єнтацій педагога на виявлення власної по­зиції у взаєминах з людьми. Це:

Д — орієнтація на інтереси справи;

П — орієнтація на психологічний клі­мат і взаємини в колективі;

С — орієнтація на себе самого;

О — орієнтація на офіційну суборди­націю.

Орієнтація на інтереси справи (Д) відби­ває мотиви, пов'язані з діяльністю: захоп­лення процесом роботи, прагнення до піз­нання, оволодіння новими навичками й уміннями, зацікавленість у кінцевому ре­зультаті, висока продуктивність діяльності.

Орієнтація на психологічний клімат і взаємини в колективі (П) визначається потре­бою особистості в спілкуванні, в прагненні педагога підтримувати доброзичливі взає­мини з колегами й учнями. Такий педагог виявляє інтерес до спільної діяльності, хоча не завжди сприяє її успішному завершен­ню. Іноді фактична допомога вчителя може бути мінімальною.

Орієнтація на себе самого характеризу­ється перебільшенням мотивів власного добробуту. Переважно це — прагнення до особистої першості, власного престижу. Як правило, така людина частіше буває зай­нята собою, своїми емоціями, почуттями і рідко реагує на запити, потреби оточуючих її людей. Часто такий педагог байдужий до своїх колег, до емоцій вихованців.

Орієнтація на офіційну субординацію (О) визначається прагненням людини сумлін­но виконувати вимоги керівника. Як прави­ло, такий педагог о­рієнтується на думку ад­міністрації, рідко висловлює власні пропо­зиції, не враховує думок своїх колег та ви­хованців.

Визначення таких орієнтацій педагогів дозволяє ефективно розміщувати педаго­гічні кадри в межах кон­кретної школи. Зро­зуміло, що, добираючи кандидатури на класних керівників, директорові важливо враховувати такі типи, як орієнтація на ін­тереси справи (Д), психологічний клімат і взаємини в колективі (П).

Пропоновані ситуації можна використо­вувати на педраді, методичних об'єднаннях, семінарах-практимумах тощо. Ситуації мо­жуть бути доповнені іншими, взятими з конкретного життя школи.

У роботі з педагогічними кадрами про­понуємо використати усі вісім проблемних ситуацій. Підрахувавши кількість відпові­дей, можна скласти уявлення про педагога, характер його педагогічної діяльності.

 

Ситуація 1

Завуч, обминаючи вас, дає термінове завдання вашому вихованцеві, який в цей час вже виконує відповідальне дору­чення. Ви і завуч вважаєте свої доручення невідкладними.

Оберіть оптимальний для вас варіант ви­ходу з проблеми.

А. Не піддаючи сумніву завдання завуча, буду суворо дотримувати посадової субор­динації, запропоную вихованцеві відкласти виконання поточної роботи, дорученої мною напередодні.

Б. Все залежить від того, наскільки для мене є авторитетним завуч.

В. Висловлю учневі свою незгоду із зав­данням завуча, попереджу його, що в май­бутньому у подібних випадках буду відміня­ти завдання, що доручаються без згоди зі мною.

Г. В інтересах справи запропоную учневі виконати прийняте на себе доручення.

 

Ситуація 2

У найнапруженіший період — кінець чверті, коли учні виконують контрольні ро­боти з різних навчальних предметів, учень у класі скоїв негативний вчинок. По­рушено навчальну дисципліну, психологіч­ний мікроклімат у класному колективі. Класному керівникові невідомий винува­тець, але його необхідно виявити та покарати.

Як би ви вчинили на місці класного ке­рівника? Оберіть найбільш прийнятний для вас варіант рішення.

А. Залишу з'ясування фактів цього інци­денту до закінчення чверті.

Б. Підозрілих у скоєному вчинку викличу до себе для розмови віч-на-віч. Запропо­ную назвати винуватця.

В. Повідомляю про те, що трапилося, тим учням, яким найбільше до­віряю. Запропо­ную їм самостійно з'ясувати, хто конкретно винний, і доповісти про це мені.

Г. Після завершення контрольних робіт проведу збори класу, публічно буду вимагати виявлення і покарання винуватців.

 

Ситуація 3

Між двома вашими вихованцями виник конфлікт, який негативно впливає на пози­тивний емоційний фон класного колективу. Кожен з учнів звертається до вас окремо по допомогу і підтримку його в конф­ліктній ситуації.

Оберіть свій варіант поведінки у цій си­туації.

А. Я маю припинити конфлікт у класному колективі, а вирішувати конфліктні взаєми­ни — це справа самих конфліктуючих.

Б. Найкраще звернутися з проханням розібратися в суті конфлікту активістів класу.

В. Насамперед особисто спробую розіб­ратися в мотивах конфлікту і знайти спосо­би примирення, які влаштовують обидві сторони.

Г. З'ясую, хто з класного колективу є ав­торитетом для конфліктуючих, і спробую через нього вплинути на цих учнів.

 

Ситуація 4

Коли вам доводиться спілкуватися з ви­хованцями у неформальній обстановці під час дозвілля, для вас властивою є манера:

А. Вести розмови, що стосуються успіхів у навчанні, дотримання учнями норм та правил у школі.

Б. Задавати тон бесіди, уточнювати дум­ку з питань, де є розходження, відстоювати свою точку зору, прагнути переконати в чо­мусь учня.

В. Підтримувати загальну тему розмов, не нав'язувати своєї думки, підтримувати загальну точку зору, прагнути не виділяти­ся своєю активністю, а лише вислуховува­ти учнів як співбесідників.

Г. Намагатися не говорити про справи й навчання, бути посередником у спілкуванні, а також уважним і невимушеним до вихо­ванців як співбесідників.

Ситуація 5

Учень вдруге не виконав у строк вашого завдання, хоч обіцяв і давав слово, що по­дібного більше не повторить.

Як би ви вчинили?

А. Дочекатися виконання завдання, а потім суворо поговорити з ним наодинці, попередивши востаннє.

Б. Не чекаючи виконання завдання, по­говорити з ним про причини повторного зриву, домогтися виконання завдання, вдатися до прийому покарання.

В. Порадитися з досвідченим колегою, авторитетним у колективі, яким чином вплинути на порушника. Якщо такого ко­леги немає, винести питання про недисциплінованість учня на збори класу або й педраду.

Г. Не чекаючи виконання завдання, пос­тавити питання про покарання вихованця на рішення активу класу. Надалі підвищити вимогливість і контроль за діяльністю ви­хованця.

Ситуація 6

Учень ігнорує ваші поради й вка­зівки, робить все по-своєму, не звертаючи уваги на зауваження, не виправляючи того, на що ви йому вказуєте.

Як ви вчините з цим вихованцем надалі?

А. З'ясувавши мотиви впертості, засто­сую різні міри покарання.

Б. В інтересах справи викличу його на відвертість, спробую знайти з ним спільну мову, настроїти на діловий контакт.

В. Запропоную активу класу звернути увагу на його неадекватну пове­дінку і застосувати міри громадського впливу.

Г. Спробую розібратися в тому, чи я сам не припускаюся педагогічних помилок у взаєминах з цим учнем, а потім вирішу, яким чином реагувати.

Ситуація 7

У найнапруженіший період завершення роботи у підготовці до зустрічі з колишніми випускниками один з активних учасників захворів. Кожен з учнів має своє завдання, підготовчі роботи мають бути завершени­ми. Як правильно зробити?

А. Подивлюся, хто з учнів менше завантажений, і дам розпорядження виконати справу учня, що захворів.

Б. Запропоную класному колективу разом обговорити, як краще вийти з цього становища.

В. Попрошу членів активу висловити свої пропозиції, попередньо обговоривши з однокласниками, а потім прийму рішення.

Г. Викличу до себе найнадійнішого учня, звернуся до нього з проханням виручити колектив, виконавши роботу хворого учня.

 

Ситуація 8

Одного разу ви стали учасником дискусії педагогів з приводу, як краще поводитися з вихованцями.

Одна з точок зору найбільше вам сподобалася. Яка саме?

А. «Щоб вихованець добре навчався, не порушував дисципліну, треба підходити до нього з урахуванням його індивідуальних особливостей».

Б. «Все це дрібниці. Головне в оцінюванні людей — це їхні ділові якості, виконавська дисципліна. Кожен має робити те, що йому належить».

В. «Я вважаю, що успіху у виховній роботі школи можна досягти лише в тому разі, якщо педагоги тобі довіряють, поважають тебе».

Г. «Це правильно, але все ж най­кращими стимулами в роботі є чіткий наказ, хороша зарплата, заслужена премія».

 

Визначення рівня ставлення до вживання наркогенних речовин

Примітка. Поставте у дужках позначення тих видів наркогенних речовин, які збігаються з твердженнями:

Т — тютюн

Н — наркотики

А — алкоголь

Р — токсичні речовини

1. Мені подобається вживати ( ).

2. Вживаю ( ), бо не хочу відрізнятись від однолітків.

3. Ризикнути вжити ( ) іноді не завадить.

4. Не вживаю ( ), але іншим перешкоджати не став би.

5. Вживанню ( ) необхідно найактивніше протидіяти.

 

Анкета визначання рівня установки на вживання учнями тютюну чи алкоголю

Примітка. Класний керівник може подавати анкету в пропонованому ви­-г­ляді або проводити визначення установ­ки на вживання тютюну чи алкоголю ок­ремо.

Максимальна шкала установки на вжи­вання тютюну має 21 бал. Чим більшу кіль­кість балів набере учень, тим вища його позитивна установка (+) на вживання тю­тюну чи алкогольних напоїв, а значить, і ймовірність формування адиктивної поведінки.

Запропонована анкета на виявлення рівня установки щодо вживання наркотичних чи токсичних речовин також до­сить інформативна, її доцільно використовувати при групових формах анкету­вання (за соціометричним, статевим визначенням).

Максимальна кількість балів щодо уста­новки учнів на вживання наркотиків або токсичних речовин дорівнює 21. Чим біль­ше набере учень балів, тим вища його по­зитивна установка ( + ) на вживання цих наркотичних речовин, а значить, імовірність формування адиктивної поведінки.

Загальну установку класу на вживання тютюну, алкоголю і токсичних речовин можна визначити за формулою

де У — загальна установка на вживання наркогенної речовини;

Н — загальна кількість набраних балів у класі;

Р — вид речовини (Р = У тютюну + ал­коголю + наркотиків + токсичних речовин);

П — кількість учнів у класі.

Таке визначення доцільно проводити для подальшого зіставлення загальних уста­новок між класами школи, що дає змогу визначити не лише динаміку формування установок серед різних вікових груп, а й стратегію профі­лактичної діяльності, а са­ме профілактичну роботу на ранніх стадіях відхилень у поведінці, що є запорукою ус­піху.

Визначення в учнів ступеня ризику залу­чення їх до вживання наркогенних речовин пропонуємо проводити за анкетою.

Характер опитування (особистісний чи анонімний) класний керівник визначає, орієнтуючись на ступінь довіри між ним та учнем його класу.

Результати цієї анкети допоможуть визначити ступінь ризику учня щодо вжи­вання наркогенних речовин.

Сума балів від 5 до 15 означає, що ризик залучення до наркогенних речовин вірогідно існує. Від 16 до 32 — ризик є ре­альний, не виключене епізодичне вживання.

Якщо сума балів перевищує 33, підліток перебуває в досить небезпечній ситуації ризику.

Діагностичні відомості, які визначаються за допомогою анкетного методу, доцільно доповнювати інформацією, зібраною клас­ним керівником під час бесід на різнома­нітні теми з учнями.

Анкета визначення рівня установки на вживання учнями тютюну чи алкоголю

1. Мені не подобається, коли алкогольні напої чи тютюн вживають учні.

Ні — 2

Згоден — 0

2. Мені не подобається, коли алкогольні напої чи тютюн вживає хтось.

Згоден — 0

Ні — 2

3. Мені не подобається, коли алкогольні напої чи тютюн вживає дівчина.

Ні — 2

Згоден — 0

4. Мені не подобається, коли алкогольні напої чи тютюн вживають мої найближчі друзі.

Ні — 2

Згоден — 0

5. Якщо мені запропонують випалити цигарку чи випити алкогольний напій мої друзі, я не виконаю їхнє прохання.

Ні — 2

Згоден — 0

6. Я не зміг би запропонувати випалити цигарку чи випити алкогольний напій своєму другу, який його не вживає.

Згоден — 0

Ні — 3

7. Я не почуваю себе вільно в компанії, де вживають алкогольні напої та тютюнові вироби.

Ні — 2

Згоден — 0

8. Мене не цікавить оформлення алкогольних напоїв чи тютюнових виробів.

Згоден — 0

Ні — 1

9. Я думаю, що не можна вживати алкогольні напої та палити і во­дночас не бути правопорушником.

Згоден — 0

Ні — 2

10. Вживання тютюну чи алкоголю відзначають найбільш авторитетних у моїх очах підлітків.

Згоден — 3

Ні — 0

 

Анкета визначення рівня установки на вживання учнями наркотиків чи токсичних речовин

1. Мені подобаються люди, які вживають наркотики або токсичні речовини.

Згоден — 0

Ні — 2

2. Мені не подобається, коли це робить мій товариш.

Згоден — 0

Ні — 2

3. Я заперечуватиму, якщо на моїх очах вживатиме наркотики або токсичні речовини мій друг.

Згоден — 0

Ні — 3

4. Якщо мені запропонують вжити наркотики або токсичні речовини близькі друзі, я не погоджусь з ними.

Згоден — 0

Ні — 3

5. Я б ніколи не зміг запропонувати своєму другові вживати нарко­тики або токсичні речовини.

Згоден — 0

Ні — 2

6. Я б не зміг перебувати у приміщенні, де вживають наркотики або токсичні речовини.

Згоден — 0

Ні — 2

7. Мені не подобається, коли хтось розповідає про приємне вра­ження від наркотиків чи токсичних речовин.

Згоден — 2

Ні — 0

8. Я не думаю, що можна продавати чи вживати наркотики або ток­сичні речовини і водночас бути приємною людиною.

Згоден — 0

Ні — 2

9. Вживання наркотиків чи токсичних речовин є причиною багатьох злочинів.

Згоден — 0

Ні — 3

Таблиця №6

Таблиця №7