Вишневський О.О. Шкільний стрес та його наслідки. За книгою В.П. Базарного «Школьный стресс, или демографическая катастрофа России».

Відомо: споконвічно дитина змушена стати такою, якою її хочуть бачити дорослі. А вдома й у школі з ранку до вечора її запевняють: найважливішою справою твого життя є навчання. Навчання і ще раз навчання, знання і ще раз знання! І щоб стати успішним учнем і знати все те, чого вимагає школа, він повинен з ранку до вечора «висиджувати на сідницях» ці самі знання, ігноруючи вимоги природи самого життя — почуття, рухи і зусилля тіла, ігноруючи вимоги природи — живі відчуття, рукотворчість, емоційне натхнення красою природного і перетвореного життя, словотворчість і т. ін. І от настає час, коли нікого не хвилює: усе те, у що з таким трудом «вчитується» дитина, вже давно поза її уявою, поза її мотивами, поза її інтересами, а звідси завжди поза її волею і поза її можливостями!

Поступово усі звиклися з вічно схиленою над книгою і зошитом замученою дитиною. І для закріплення такої моделі дитинства, її ще й хвалять за такий спосіб життя. Хвалять як посидющу, старанну, сумлінну, слухняну, зразкову. Словом, ідеал, та й тільки! І в погоні за «знавцями-геніями» ні батьки, ні школа не помічають, як рік від року в'януть і сохнуть їхні чада, як з покоління в покоління в'януть і всихають самі корені сімейно-генеалогічних окультурених дерев людського життя. А непомітність і поступовість наростання трагедії в поколіннях на тлі поточних безладь не дозволяє переважній більшості людей розпізнати й усвідомити справжні джерела катастрофи, що невблаганно насувається, загибелі від пізнання.

Хочемо ми цього чи ні, але нам доведеться усвідомити невблаганність біогенетичного закону: тілесно і духовно незрілі молоді люди, уражені шкільними недугами, залишать після себе ще більш хворобливе, слабко-життєздатне потомство. Фундаментальною наукою доведено: усі ті 10 найважливіших форм хронічної патології, що стали нині визначати зверхзахворюваність і зверхсмертність народу, або, за твердженням демографів, демографічну катастрофу, беруть свій початок від школи! І хто уважно стежить за офіційною медичною пресою, той побачить наступне: незважаючи на економічну і соціальну стабільність у державі, ситуація зі здоров'ям дітей продовжує погіршуватися. І погіршуватися вже повально!

А в цей час розумні люди з академічними званнями продовжують грати у свої ігри, що мають назву «концепції охорони здоров'я».

Так буває завжди, коли представники вищої державної влади не ставлять чітких цілей і задач перед наукою, перед міністрами, коли ніхто не запитує їх про кінцевий результат діяльності.

Але сьогодні ясно одне: всесвітній лемент у нікуди про вимирання народу справі не допоможе. Не допоможуть і руки, простягнені до неба із заклинанням до Бога! Тільки усвідомлення глибинних джерел і механізмів розвитку зверхзахворюваності і зверхсмертності народу, мобілізація всіх сил суспільства і влади на їхнє припинення, переорієнтація охорони здоров'я на справжню профілактику хвороб, відповідальність політичної влади за демографічну катастрофу держави — наші останні реальні шанси в майбутніх епідеміях і хаосі.

Матеріали цього номеру газети ви можете знайти в книзі з серії

Психологічний Інструментарій у 2008 році