Психологія на кожен день. Конспекти занять.

Борисова Л. М.

 

«Хто Я»

Перший конспект

 

1.Вступ (необхідність розуміння і пізнання людиною самої себе).

2. Який (а) Я (поняття про типи темпераменту і характер людини).

3. Самовдосконалення особистості (Самоорганізації. Пошук свого покликання. Оцінка своїх здібностей. Удоско­налення пам'яті, розвиток уваги та почуття гумору. )

 

Себе зрозуміти, себе змінити

Давайте поговоримо про нас... Так, так, про кожного з нас.. Звичайно, нам приємно, коли говорять про наші позитивні якості, а от коли вказують на недоліки — не дуже... То­му сьогодні кожен самостійно здійснить одну із захоплюючих і надзвичайно корисних подорожей «всередину себе».

Для чого потрібно знати, яким я є насправді? Перш за все, для того, щоб зуміти виховати себе такою людиною, якою хотілося б стати. Пізнання самого себе впливає на лінію життя, майбутнє людини.

 

Дещо про темперамент

Багатьом з вас, певно, відомий роман Дюма «Три мушкетери». Згадаємо його головних героїв. Усі вони – сміливі лицарі без страху і докору, і в той же час помітно відрізняються один від одного: д'Артаньян — жвавий і енергійний, Портос — запальний, гарячкуватий, Атос — мовчазний і стриманий, Араміс — чуйний і м'який. Справді, за темпераментом д'Артаньян — сангвінік, Портос — типовий холе­рик, Атос — флегматик, Араміс — меланхолік.

Темперамент — одна з основних якостей особистості, вияв характеру людини.

Видатні особи мали різні темпераменти. І.Крилов і М.Кутузов були флегматиками, Петро І, О.Пушкін, О.Суворов — холериками, М.Лермонтов і Наполеон — сангвініками, М.Гоголь і П.Чайковський — меланхоліками. Але і в одній людині за різних умов можуть виявлятися риси, властиві для різних темпераментів. Спостерігаючи, наприклад, як повільно учень виконує домашню роботу або допомагає вдома матері, можна подумати, що він - типовий флегматик. Але його поведінка на стадіоні, коли улюблена команда забила гол, може свідчити про те, що він — хо­лерик. У класі він може здаватися сангвініком, проте біля дош­ки — це яскраво виявлений меланхолік.

Проведемо невеличкий експеримент. У кожного з вас на сто­лі лежать чотири аркуші із штрихами до портретів: холерика, сангвініка, флегматика, меланхоліка ( Див. Рухманов А.А. Познать себя. — М., 1981) . Позначте в них знаком «+» ті якості, які, на вашу думку, властиві вам.

 

Аркуш №1

Штрихи до портрета холерика

Якщо ви: 1) непосидючі, метушливі; 2) невитримані, запальні; 3) нетерплячі; 4) різкі та прямолінійні у відносинах з людьми; 5) рішучі й ініціативні; 6) вперті; 7) спритні (винахідливі) у суперечці; 8) пра­цюєте ривками; 9) любите ризикувати; 10) незлопам'ятні і не­образливі; 11) говорите швидко, але плутано; 12) схильні до за­пальності; 13) агресивні забіяки (шибеники); 14) нетерплячі до недоліків; 15) маєте виразну міміку; 16) здатні швидко діяти і вирішувати; 17) прагнете до нового; 18) ваші рухи різкі, поривчасті ; 19) наполегливі у досягненні поставленої мети; 20) схильні до різкої зміни настрою, то ви — хо­лерик.

 

Аркуш №2

Штрихи до портрета флегматика

Якщо ви: 1) спокійні й холоднокровні; 2) послідовні й розсудливі у спра­вах; 3) обережні й розважливі; 4) вмієте чекати; 5) мовчазні й не любите марно базікати; 6) маєте спокійну розмірену мову із зупинками, без різко виявлених емоцій, жестикуляції та міміки; 7) стримані й терплячі; 8) доводите розпочату справу до кінця; 9) не розтрачаєте даремно сили; 10) суворо дотримуєтеся вироб­леного розпорядку життя, системи у роботі; 11) легко стримуєте пориви; 12) малосприйнятливі до схвалення й осуду; 13) зносите «колкості» на свою адресу; 14) стабільні у своїх відносинах та інтересах; 15) повільно включаєтесь у роботу і переключаєтесь з однієї справи на іншу; 16) рівні у відносинах з усіма; 17) любите акуратність і порядок у всьому; 18) важко пристосовуєтесь до но­вих обставин; 19) маєте витримку, то ви — флегматик.

 

Аркуш №3

Штрихи до портрета сангвініка

Якщо ви: 1) веселі й життєрадісні; 2) енергійні та ділові; 3) часто не до­водите розпочату справу до кінця; 4) схильні переоцінювати се­бе; 5) здатні швидко сприймати нове; 6) нестійкі в своїх інте­ресах та нахилах; 7) легко переживаєте невдачі та неприємності; 8) легко пристосовуєтесь до різних обставин; 9) із захопленням беретесь за будь-яку нову справу; 10) швидко остигаєте, якщо справа перестає вас цікавити; 11) швидко включаєтесь у нову роботу і швидко переключаєтесь з однієї роботи на іншу; 12) вважаєте обтяжливою одноманітну, повсякденну, копітку роботу; 13) комунікабельні та чуйні, не відчуваєте себе скуто з новими людьми; 14) витривалі та працездатні; 15) маєте голосну, швидку, чітку мову, яку супроводжуєте жвавими жестами, виразною мі­мікою; 16) зберігаєте самовладання в несподіваних складних об­ставинах; 17) завжди перебуваєте у бадьорому настрої; 18) швидко заси­наєте і прокидаєтесь; 19) часто незібрані, проявляєте поспішність у прийнятті рішень; 20) схильні відволікатися, то ви — сангвінік.

 

Аркуш №4

Штрихи до портрета меланхоліка

Якщо ви: 1) сором'язливі; 2) розгублюєтесь у нових обставинах; 3) вам важко встановити контакт з незнайомими людьми; 4) не вірите в свої сили; 5) легко переносите самотність; 6) іноді відчуваєте пригніченість і розгубленість; 7) схильні замикатися у собі; 8) швидко втомлюєтесь; 9) маєте слабку, тиху мову, що іно­ді зводиться до шепоту; 10) мимоволі пристосовуєтесь до характеру співбесідника; 11) вразливі до слізливості; 12) ви дуже реагуєте на схвалення і осуд; 13) ставите високі вимоги до себе і до оточуючих; 14) схильні до підозри, недовіри; 15) болісно чутливі і легко вразливі; 16) дуже образливі; 17) некомунікабельні, не ділитесь ні з ким своїми думками; 18) малоак­тивні та боязкі; 19) схильні до покори; 20) намагаєтеся викликати співчуття в оточуючих, то ви — меланхолік.

Можливо, зараз вам важко точно визначити притаманні вам якості, бо ще недостатньо знаєте себе. Не поспішай­те... Вам допоможе самоспостереження. Але для цього слід ніби «роздвоїтися»: одне ваше «я», котре умовно назвемо «я-діяч», активно діє, а друге - «я-спостерігач» - у цей час оцінює, контролює, іншими словами, «підглядає» за першим.

Тож розпочнемо довгий, але цікавий шлях дослідження себе! А чотири «паспорти» темпераментів можуть стати віхами на цьому шляху.

Підрахуйте кількість позитивних відповідей у кожному пас­порті. Якщо їх нараховується 16—20, це означає, що у вас яскраво виявлені риси саме цього типу темпераменту. Якщо ви поставили «+» поруч з 11—15 якостями, то риси цього типу темпераменту виявлені у вас значною мірою. Якщо ж позитивних відповідей 6—10, то риси цього типу темпераменту притаманні вам зовсім незначною мірою...

 

Що таке особистість?

Подумайте про те, чи маєте ви власні переконання, чи посилаєтеся на те, що хтось на вас вплинув і не туди повів? Якщо ви самі змінюєте себе, намагаючись підтягнутись до ідеалу, то ви — особистість, а якщо ні, то... людина з нерозвиненими особистісними якостями... Образ такої людини, мабуть, найточніше зображено у «Марсіанських хроніках» американського письменника-фантаста Рея Бредбері. Частиною цього художнього твору є новела «Марсіанин». Це оповідання про істоту, яка позбавлена особистісної визначеності і самостійності. Марсіанин постійно змінюється, залежно від бажань тієї людини, до сфери впливу якої потрапляє: тужить старий за своїм померлим сином, - і Марсіанин, що опинився поблизу, набуває подоби його Тома; а потрапивши до людей, у яких нещодавно за­гинула дочка, він перевтілюється в неї... Поліцейські ін­спектори змушують його набувати вигляду вбивці, котрого роз­шукують... І ось Марсіанин у натовпі. «Він, — пише Р. Бредбері,— змінювався на очах у всіх. Це був Том і Джеймс, і людина з прізвищем Свічмен, і друга, з прізвищем Баттерфільд; це був мер міста, і дівчина на ім'я Юдіф, і чоловік Уільям, і дружина Клариса. Він був, ніби м'який віск, слухняний їхній уяві... Він ле­жав на камінні — застигав розтоплений віск, і його обличчя було, як усі обличчя, одне око голубе, друге золотисте, волосся кашта­нове, руде, чорне, русяве, одна брова кошлата, друга — тонка, одна рука велика, друга — маленька...».

Однак поведінка людини з нерозвиненими особистісними якостями притаманна не тільки вигаданій, фантастичній істоті. Її можна часто спостерігати і в повсякденному житті.

Особистість — це людина, поведінка якої визначається вироб­леною суспільством культурою і засвоєними цінностями. Особистість — це ті якості, з якими людина народилася і яких набула протягом життя, а також ті, якими вона відрізняється від інших осіб.

Особистість — це дещо «в мені», яке виявляється стосовно інших. Це можуть бути доброта, чуйність, принциповість, гордість, скромність, турботливість, охайність, непосидючість, грубість, підо­зріливість та інші 1500 якостей, зафіксованих у нашій мові.

Подумайте, які якості особистості властиві вам... Які у вас позитивні якості, а які недоліки... Чи згодні ви миритися зі своїми не­доліками? Порівняйте риси характеру, властиві вам і вашому ідеалу... Яких позитивних якостей вашого ідеалу у вас поки що немає, але ви хотіли б запозичити? З роздумів над цими запитаннями починається формування свого характеру. Необхідна мужність, тому що доведеться не тільки суворо спитати себе самого, а й правдиво, щиро відповісти.

 

Вправа з самопізнання

Як людина створює образ свого «я»? (Див. Томан І. Як удосконалювати самого себе. — К., 1984). У першу чергу, за реак­цією, яку вона викликає в інших людей. Подальшу інформацію про себе людина одержує, порівнюючи себе з іншими. Пропонуємо вам пізнати самого себе.

Кожен учасник за допомогою бланків з переліком якостей, які характеризують ставлення особистості до людей, порівнює власне уявлення про себе з уявленнями про нього оточуючих і таким чином виявляє свої індивідуальні характеристики (кількість бланків відповідна до кількості учасників, мінус один (крім свого) .

У верхній частині бланка друкованими буквами (для збереження анонімності) учень записує прізвище та ім'я того, кого буде характеризувати, і підкреслює у переліку ті риси, які, на його думку, притаманні цій людині. Коли усі бланки заповнені, їх роздають тим, кого вони сто­суються.

Перш ніж читати бланки з характеристикою своєї особи, підготуйтеся до несподіванок. Це природньо. Кожен із нас дивиться на себе із кращого боку. І коли несподівано дізнається, що його оцінюють інакше, не завжди почувається добре. Проте краще знати про себе правду, щоб у майбутньому позбутися вад і виробити чи вдосконалити якості, які, на думку товари­шів, потрібно розвивати.

Не звинувачуйте товаришів у поганих намірах. Вони хотіли звернути вашу увагу на те, про що вголос не завжди варто говорити. Радійте тому, що дізналися, якої думки про вас інші. Характеристики були анонімними, тому ніхто з учасників не знатиме, хто і як оцінив вашу особистість.

Отже, кожен отримав декілька своїх характеристик. Тепер спробуйте порівняти їх із власною, виявіть свої достоїнства і недоліки, назвіть риси, які б ви хотіли мати. Успіхів вам!

Повернемось до аркушів №№1-4. У вас було достатньо часу для того, щоб спостерігати за собою у різноманітних життєвих ситуаціях, а також проаналізувати характеристики, які склали товариші.

Тепер спробуйте ще раз заповнити паспорти темпераментів: сангвініка, холерика, меланхоліка, флегматика. Нагадуємо, що ви повинні помітити знаком «+» ті якості, що, на вашу думку, притаманні вам. Розпочинайте роботу.

Сьогодні ви дізналися про себе ще більше. Тепер ви можете відкоректувати список своїх достоїнств і недоліків, сконструювати образ свого ідеалу, досягти якого ви прагнете.

Як організувати себе

Організована людина завжди вміє організувати свій час, економити його. У порівнянні з неорганізованими, вона робить у три рази більше, проживаючи ніби три життя...

Чи організовані ви? З'ясувати це допоможе тест (Горелов И.Н., Житникова В.Ф., Зюзько М.В., Шпатова Л.А. Умеете ли ви общаться? — М., 1991).

 

Тест

Інструкція. Прочитайте запитання. До кожного з них виберіть лише один варіант відповіді, після чого запишіть на листку номер питання і букву обраної відповіді.

1. Чи є у вас головна, основна мета в житті, досягти якої ви прагнете?

А. У мене є така мета.

Б. Чи варто мати таку мету, якщо життя так швидко змінюється?

В. У мене є головна мета, і я підпорядковую своє життя її досягненню.

Г. Мета в мене є, але моє життя, діяльність не сприяють її досягненню.

2. Чи складаєте ви план роботи, справ на тиждень, використовуючи для цього щотижневик або свій особистий щоденник?

А. Так.

Б. Ні.

В. Не можу сказати ані «так», ані «ні», оскільки намічаю основні справи подумки, а план на поточний день — теж подумки або на листку паперу.

Г. Намагався (лася) скласти план, використовуючи для цього щотижневик, але потім зрозумів (ла), що це нічого не дає.

3. Чи докоряєте ви собі за невиконання наміченого на день, на тиждень?

А. Докоряю в тих випадках, коли у цьому винні мої лінощі або неповороткість.

Б. Докоряю, незважаючи на причини.

В. Зараз і так усі лають одне одного, навіщо ще докоряти самому собі?

Г. Дотримуюсь такого принципу: що вдалося зробити сьогодні — добре, а що не вдалося — виконаю, можливо, іншого разу.

4. Як ви ведете свого записника з номерами телефонів знайомих, ро­дичів, товаришів?

А. Я — господар(ка) своєї записної книжки. Як хочу, так і веду за­писи. Якщо буде потрібен чийсь номер телефону, то знайду обов'язково. Б. Часто міняю записні книжки із номерами телефонів, записи веду до­вільно.

В. Записи веду «за настроєм». Вважаю за головне, щоб був записаний номер, прізвище, ім'я, а на якій сторінці, охайно чи ні — це не має особли­вого значення.

Г. Користуюсь загальноприйнятою системою, відповідно до алфавіту записую прізвище, ім'я, номер телефону, якщо потрібно — то і додаткові відомості.

5. Вас оточують різні речі, якими ви часто користуєтесь. Які ваші прин­ципи щодо місця їх розташування?

А. Кожна річ лежить там, де їй заманеться (куди потрапить).

Б. Кожній речі — своє місце.

В. Періодично наводжу порядок. Потім кладу речі, куди заманеться. Через деякий час знову наводжу порядок.

Г. Вважаю, що це питання не має ніякого відношення до самооргані­зації.

6. Чи можете ви у кінці дня сказати, де, скільки і з яких причин вам до­велося марно втратити час?

А. Можу сказати про втрачений час.

Б. Можу сказати про місце, де було марно втрачено час.

В. Якби втрачений час був чогось вартий, то рахував(ла) би його.

Г. Завжди чітко уявляю, де, скільки і чому було втрачено часу.

Д. Чітко уявляю собі, де, скільки і чому було втрачено часу, знаход­жу способи скорочення втрат у цих ситуаціях.

7. Чи намагаєтесь ви використовувати буквально кожну хвилину для виконання запланованого?

А. Намагаюся, але в мене не завжди все виходить (спад сил, не той настрій, немає бажання і т. ін.).

Б. Не прагну до цього, бо вважаю, що не потрібно бути дріб'яз­ковим щодо часу.

В. Для чого намагатися, якщо час все одно не випередиш.

Г. Намагаюсь, не зважаючи ні на що.

8. Як ви фіксуєте доручення, завдання, прохання?

А. Записую у тижневик, що виконати і в який термін.

Б. До тижневика записую тільки найважливіші доручення, прохання. Дрібниці намагаюся запам'ятати.

В. Намагаюся запам'ятати доручення, завдання, прохання, оскільки це тренує пам'ять. Проте пам'ять мене часто підводить.

Г. Нехай пам'ятає про завдання той, хто їх дає. Якщо доручення по­трібне (важливе), про нього не забудуть і нагадають мені.

9. Чи не запізнюєтесь ви на зустрічі?

А. Приходжу раніше, за 5—7 хвилин.

Б. Приходжу своєчасно.

В. Як правило, запізнююсь з різних причин.

Г. Завжди запізнююсь, хоч і намагаюся прийти своєчасно.

Д. Якби мені розповіли, як не запізнюватися, я б навчився(лась) цьому.

10. Якого значення ви надаєте своєчасності виконання завдань, доручень, прохань?

А. Намагаюся виконати завдання вчасно, хоча мені це не завжди вдається.

Б. Завжди краще трохи зволікати з виконанням завдання.

В. Виконую завдання згідно зі встановленим терміном.

Г. Ініціатива буде покарана. Своєчасність виконання — певний шанс одер­жати нове завдання.

11. Припустимо, ви пообіцяли щось, але обставини змінилися так, що вико­нати обіцяне важко. Як ви будете поводити себе?

А. Повідомляю людині про зміну обставин і про неможливість виконан­ня завдання.

Б. Скажу людині, що обставини змінились і виконати обіцянку важко, але не треба втрачати надію.

В. Буду намагатися виконати обіцянку, але якщо не зроблю — не бі­да, я ж рідко не дотримувався(лась) слова.

Ключ до тесту.

Користуючись ключем, підрахуйте кількість балів за всі відповіді, які ви обрали.

Оцінка результатів

60 — 66 балів. Ви організована людина. Єдине, що вам можна порадити, — розвивайте й надалі самоорганізацію. Нехай не здається вам, що ви досягли межі. Організованість дає найбільший ефект тому, хто вважає її ресурси неви­черпними.

49 — 59 балів. Ви вважаєте організованість частиною свого «я». Це дає вам переваги перед тими, хто розраховує на організованість у крайніх випадках. Покращуйте самоорганізацію.

Менше 48 балів. Організованість то з'являється у вас, то зникає. Немає чіткої системи самоорганізації. Намагайтеся проаналізувати свої дії, витрати часу — і ви побачите його резерви. Використовуйте свою волю і наполегливість, пере­борюйте себе.

 

Що таке характер

Що таке характер, здається, знають усі, і разом з тим - нічого певного. Кажуть: хороший характер або поганий; люди­на сильного характеру, безхарактерний; подолав свій характер, не зміг виховати характеру тощо.

Характер — це своєрідна звична манера поведінки людини, в якій виявляється її ставлення до навколишнього світу.

Характер тісно пов'язаний з вольовими якостями людини. Можна сказати, що характер — це сформована воля.

Психологи називають волею напруження сил при зустрічі з перешкодою. Якщо немає боротьби, немає опору, немає і необхідності у вольових зусиллях.

Видатний художник Мікеланджело Буонаротті працював над фресками у Сікстинській капелі на риштованні, закинувши назад голову. Робота була тривалою і напруженою, вимагала неабияких фізичних зусиль. Це далося взнаки: митець протягом певного часу не міг опустити голову. Звичайні листи він читав, піднісши їх над головою. Однак жодної миті не пошкодував про те, що робив; його воля, спрямована до великої мети, допомогла побороти фізичні страждання. Майстер закінчив роботу. Відтоді минуло багато часу, а людство й досі із вдячністю згадує ім'я живописця, який створив шедевр.

Дуже важливо в житті мати справжню велику мету і спрямо­вувати на її досягнення свою волю.

Чи сильна у вас воля? Перевірте себе. Поставте собі мету, на­віть найпростішу — наприклад, робити вранці зарядку, і прагніть будь-що досягти її. Тоді і дізнаєтесь, чи є у вас воля.

Якщо коло інтересів людини обмежене, не виникає потреби для «включення» вольового апарату. У такому випадку корисно розширити коло своїх інтересів, завдяки яким виникатимуть цілі та прагнення досягти їх. А прагнення саме покличе на допомогу волю, змусить її працювати.

Видатна російська актриса Гликерія Миколаївна Федотова в своїх спогадах розповіла, як її учитель Михайло Семенович Щепкін виховував волю у неї та в інших учнів-акторів.

«Бувало, тільки розіграється молодь у крокет, Щепкін кличе їх на заняття. Важко кинути гру, не хочеться йти, але нічого не поробиш: треба! Нелегко одразу переключитися, увійти в атмосферу занять. Б'єшся, б'єшся, збираєш всю увагу, ніяк крокет з голови не викинеш. Нарешті, викинеш, роль піде. Тут Михайло Семенович відпустить. Але варто знову погратися — старий знову кличе займатися. Та це не було самодурством, деспотизмом. Щепкін тренував нашу волю, вчив нас керувати своїми бажаннями».

Керувати своїми бажаннями може людина, котра здатна з­мусити себе працювати, сконцентрувати увагу, свої думки на пев­ній справі. Цими якостями володіли видатні письменники Л.М. Толстой, Оноре де Бальзак, Д. Лондон та ін.

Починати тренувати свою волю треба якомога раніше. Звичайно, виховання волі не зводиться лише до розв'язання цікавих задач. Щоб навчитися володіти собою, слід долати перешкоди на шляху до мети.

Треба вчитися боротися з поганими звичками, перемагати їх за допомогою простого способу: оскільки це погано, буду робити навпаки! Тоді кожний день буде для вас днем перемоги над собою.

В одному із своїх листів А.П. Чехов зауважував: «Ти пишеш, що заздриш моєму характеру. Мушу сказати тобі, що від природи характер у мене різкий, я запальний і таке інше, але звик стримуватись, бо розпускати себе порядній людині не до лиця».

Як виховати в собі стриманість — один із елементів уміння володіти собою? Якщо ви запальні, намагайтеся щодня виконувати роль врівноваженої людини. Змусьте себе спокійно реагувати на неприємне не лише зовнішньо, а й у душі. У такій грі ви мимоволі перевтілитесь у того, чию роль граєте.

Отже, поставте перед собою мету і намагайтеся обов'язково її досягти; ламайте погані звички за принципом «буду робити навпаки!»; живіть за правилом: не завдавати людям зла, неприємностей, а допомагати; виховуйте у собі бажані риси характеру «граючись» — перевтілюючись у людину, яка їх має... Бажаємо успіхів!

Не забувайте про створення образу свого ідеалу, скоро він вам знадобиться!

 

Як у вас з почуттям гумору?

Чи знаєте ви, що таке почуття гумору? Це коли людина сама вміє жартувати і легко відгукується, реагує на жарти, витівки інших. Важко уявити собі, що станеться з людством, якщо раптом у всіх людей зникне почуття гумору.

А як справи з почуттям гумору у вас? Чи добре воно у вас роз­винене, допоможе визначити тест ( Горелова И.Н., Житникова В.Ф., Зюзько М.В., Шкотова Л.А . Умеете ли вы общаться? –М., 1991).

 

Тест

1. Оцініть за п'ятибальною системою жартівливий діалог.

— Ви вірите в привиди?

— Ні! — відповів той і зник.

2. Оцініть за зворотною п'ятибальною системою (1 — найвища оцінка, 5 — найнижча) гумористичний ефект циркового номера такого змісту. Один клоун хоче забити гвіздка у дошку, широко замахується величезним молотом (гвіздок крихітний) і вже опускає молот, але другий клоун забирає дошку із гвіздком, і тут перший з усієї сили вдаряє себе молотом по нозі. Голосно кричить, підгинає ногу і, підскакуючи, йде з арени. Другий клоун голосно сміється. Зрозуміло, що удар по нозі молотом не справжній і реально безболісний.

3. Чи образитесь ви, якщо ваші друзі намалюють у стінгазеті дуже схожу на вас карикатуру (дружній шарж) із жартівливим словесним супроводом?

а) так, ображусь;

б) ні, не ображусь;

в) не лише не ображусь, а й сам посміюся;

г) не лише сам посміюся, а й похвалю авторів шаржу.

4. Чи любите ви розігрувати своїх домашніх, друзів?

а) так;

б) ні.

5. Чи любите ви, коли вас дотепно розігрують так, як ви самі хотіли б розігрувати інших?

а) люблю;

б) не люблю.

6. Чи любите ви самі розповідати дотепні анекдоти, веселі випадки із свого життя, життя інших?

а) так;

б) ні.

7. Чи добре ви запам'ятовуєте жарти, анекдоти, котрі прочитали або почули від інших?

а) завжди запам'ятовую надовго;

б) запам'ятовую не завжди, навіть якщо сподобалось;

в) майже зразу забуваю,

8. Чи намагаєтесь ви дивитися гумористичні передачі по телебаченню, читати гумористичні розділи в журналах?

а) так, намагаюся дивитися і читати;

б) не намагаюсь.

9. Оцініть за п'ятибальною системою «навпаки» (1 — найвища оцінка, 5 — найнижча) гумористичний ефект такої ситуації. У розташування військової частини приносять пошту. Молодий солдат жадібно розкриває довгоочікуваний лист, адресований йому. В конверті записка: «Перш ніж від дівчат листів чекати, навчись краще ліжко заправляти. Ось коли навчишся ліжко заправляти, тоді і дівчата будуть тобі листи надсилати».

10. За тією ж п'ятибальною системою «навпаки» оцініть гумористичний ефект такого початку листа до друга: «Здрастуй, Сашко, усім ти козак, та тільки чуб не так, бо болить живіт, але не закривається рот, який робить все навпаки, ніби бегемот чи кашалот!»

11. За п'ятибальною системою, де 1 — найвища оцінка, оцініть гумористичний ефект такої ситуації. Дівчинка чотирьох років возить візок з лялькою і, наслідуючи матір, розповідає ляльці казку. Хлопчик років дев'яти непомітно витягує з візочка ляльку і заміняє її на іграшкового зеленого крокодила. Побачивши це, дівчинка плаче, а хлопчик сміється.

12. Оцініть за прямою (не переплутайте з оберненою) п'ятибальною системою гумористичний ефект ситуації в бібліотеці:

— Що б таке почитати?

— Класиків любите?

— Класиків? Люблю.

— Рекомендую Гоголя, «Мертві душі».

— Мертві?.. А живого нічого немає?

— Живого? Рекомендую Толстого, «Живий труп».

Ключ до тесту.

1. Рекомендується оцінка 4 — 5.

2. Рекомендується оцінка 5.

3. а) — 1 бал; б) — 3 бали; в) — 4 бали; г) — 5 балів.

4. а) — 4 бали; б) — 2 бали.

5. а) — 5 балів; б) — 2 бали.

6. а) — 4 бали; б) — 2 бали.

7. а) — 5 балів; б) — 3 бали; в) — 2 бали.

8. а) — 4 бали; б) — 2 бали.

9. Рекомендується оцінка 5.

10. Рекомендується оцінка 5.

11. Рекомендується оцінка 5.

12. Рекомендується оцінка 5.

Тепер підрахуйте набрану вами кількість балів з тесту. Якщо загальна кількість балів нижча за 38, почуття гумору у пас недостатньо розвинене. Треба працювати над собою, розвиваючи його.

Хороший результат — 53 — 55 балів, середній — 45 — 52.

 

Допоможе перевтілення

Отже, кожний з вас сконструював образ свого ідеалу — наді­лив його достоїнствами, які хотів би мати, і позбавив своїх недоліків. Але тепер постає питання: «Як стати схожим на свій ідеал?» У цьому вам допоможе перевтілення!

Що для цього потрібно робити?

1. Зосереджуйтеся на новому «я-образі», наділеному рисами вашого ідеалу. Познайомтеся з ним так, як познайомились би з товаришем. Вивчайте його, випробовуйте... Уявіть, як він поводить себе за різних обставин: у школі, вдома, на вулиці, якщо станеться бійка, на спортивних змаганнях, у театрі, у спорі, на іменинах, на екскурсії. І так щодня протягом15 — 20 хвилин!

2. Уявляйте, що ви — це ваш ідеал! Поводьте себе так, як поводив би себе він!

Незабаром за абсолютно конкретними ознаками, іноді навіть непередбаченими вами, ви почнете помічати, що почали перевтілюватися у свій ідеал. Проте не сподівайтеся, що таким чином ви досягнете досконалості! Ваш ідеал, у який ви перевтілились, — теж людина, і він може виявити в собі недоліки, частину яких успадкував від вашого попереднього «я», а частину — набув самостійно. Він теж буде незадоволений собою, і це цілком природно. Ваш ідеал має абсолютно ті ж самі права і ті ж самі обов'язки, що і ваше попереднє «я»; усвідомивши свої недосконалості, він, як і ви, зможе скористатися перевтіленням. Так само, як ви, він зможе сконструювати новий «я-образ» і, звичайно, охоче скористається при цьому нагромадженим досвідом... Щасливої дороги на шляху самовдосконалення!

 

Шукайте своє покликання

Чи не спадало вам на думку таке: «Мені вже одинадцять років, а в мене не виявилося поки що ніякого таланту. Отже, нічого хорошого з мене не вийде... А як би хотілося бути талановитою людиною!»

Справді, трапляється, що видатні музичні, художні й літературні таланти виявляються вже у ранньому дитинстві. Моцарт з чотирьох років грав на клавесині, у п'ять — вже писав музику, у вісім — створив оперу. Глінка у сім-вісім років влаштовував передзвони, розвішу­ючи по кімнатах тази. Вже у дворічного Римського-Корсакова помітили музичний слух і пам'ять. Рєпін у три роки вирізав з паперу коників, а у шість — малював фарбами. Сєров з трьох років ліпив, а в шість - малював з натури. Суриков також рано захопився малюванням. Пушкін вже семи-восьмирічним хлопчиком писав вірші і навіть епіграми французькою мовою.

Але серед людей, які залишили помітний слід у історії культури й науки, чимало було таких, чий талант виявився не одразу. Зараз важко повірити, що фізиків І. Ньютона, Б.Франкліна і П'єра Кюрі, винахідників Д. Уатта, С. Морзе і Т. Едісона, біологів Ч. Дарвіна і К. Ліннея, філософів Г. Спенсера, О.Герцена, В.Бєлінського, письменників і поетів Вальтера Скотта, Роберта Бернса, Джорджа Байрона, Едгара По, Миколу Гоголя вважали в школі нездібними учнями. А відомого оперного співака Ф.Шаляпіна не прийняли до хору «за відсутністю здібностей».

Тому у вас немає жодних підстав говорити: «Нічого хорошого з мене вже не вийде». Краще сказати: «Нічого визначного з мене поки що не вийшло».

Однак, чим раніше людина знайде своє покликання, тобто вид праці, який їй найбільше до вподоби і в якому вона зможе найліпше розкрити свої здібності і принести користь людям, тим краще. А для цього потрібно не лише мати реалістичні уявлення про різні професії, а й про самого себе...

Свої здібності можна виявити й оцінити, лише спробувавши застосувати їх. Звичайно, не розкривши рота, не дізнаєшся, чи можеш ти співати, чи є у тебе голос. Але знайти своє покликання — справа не проста. І не всім це вдається... Однак безталанних людей не буває — є люди, що займаються не своєю справою.

Допомогти виявити ваші здібності можуть як оточуючі вас люди, так і ви самі.

В одному науковому інституті провели експеримент, у якому взяли участь 300 учнів з 1—12-х класів. За три роки вони виконали близько 3000 самостійних робіт з різних розділів науки, мистецтва, техніки. Це були моделі і макети, вироби прикладного мистецтва, реферати з тем навчальних предметів тощо. У кінці експерименту кожен з учнів уже мав уявлення про свої нахили, які він визначив практично, тобто на фоні різнобічних інтересів виділявся основний нахил.

Це ще раз підтверджує істину: немає людей нездібних, є ті, що не знайшли свого місця в житті, тобто не знайшли застосування своїм здібностям.

Отже, щоб знайти своє покликання, випробуйте себе у різних видах діяльності. Той, який вам сподобається більше за інші, в якому ви будете виконувати роботу краще за своїх товаришів, напевно, і є вашим покликанням.

 

Виявлення інтересів за допомогою анкетування

Допоможе вам визначитись анкета інтересів. ( Дивись Пекеліс В. Твои возможности, человек! – М., 1984 ) Кожному учню роздають перелік питань і таблицю 1 для підрахунку результатів анкетування.)

Інструкція. Спочатку дайте відповіді на питання: «Чи любите ви, чи подобається вам?» Для цього читайте перелік питань від першого до п'ятдесят дев'ятого і одночасно робіть помітки в таблиці для підрахунку результатів анкетування. Якщо ви «любите», вам «подобається» або «хотілось би займатися» тим, про що говориться в питанні, поставте «+» у клітинці таблиці з номером цього питання, якщо «не подобається», «не хочеться» — «—»; «не знаєте, «не впевнені», «сумніваєтесь» — 0.

Анкета інтересів

Чи любите ви, чи подобається вам:

1) уроки з математики;

2) знайомитися з будовою побутових електроприладів і радіоприладів;

3) знайомитися з різними країнами за описом і географічними картами;

4) читати технічні журнали;

5) читати художню літературу;

6) читати книжки про роботу вчителя, вихователя;

7) уроки з історії;

8) читати про лікарів, досягнення в галузі медицини;

9) знайомитися з життям рослин і тварин;

10) турбуватися про затишок у приміщенні, де ви навчаєтесь, мешкаєте;

11) відвідувати театри, музеї, виставки;

12) ходити на матчі і спортивні змагання;

13) читати науково-популярні книжки про математичні відкриття;

14) читати статті з радіотехніки, кібернетики у науково-популярних журналах;

15) дізнаватися про дослідження нових родовищ і корисних копалин;

16) знайомитися з досягненнями сучасної техніки;

17) читати літературно-критичні статті;

18) допомагати у навчанні товаришам;

19) читати книжки про історичні події та осіб;

20) вивчати будову людини;

21) вивчати біологію;

22) складати і вести картотеки;

23) слухати оперну й симфонічну музику;

24) читати спортивні журнали, газети;

25) ремонтувати електроприлади;

26) збирати колекції корисних копалин;

27) ремонтувати різні механізми

28) листуватися з друзями, спілкуватися у чатах;

29) допомагати, читати книжки, розповідати казки малятам;

30) відвідувати історичний, краєзнавчий музеї, знайомитися з пам'ятками культури;

31) допомагати й турбуватися про літніх людей;

32) доглядати за рослинами (тваринами), спостерігати за їх ростом й розвитком;

33) готувати їжу під час походів;

34) читати вірші, співати, виступати на сцені

35) грати у спортивні ігри;

36) займатися в математичному гуртку;

37) збирати й лагодити радіоприлади;

38) брати участь у краєзнавчих експедиціях;

39) майструвати моделі літаків, планерів, кораблів;

40) вивчати іноземні мови;

41) допомагати учням молодших класів;

42) готувати повідомлення з історії;

43) доглядати за хворими;

44) займатися в гуртку юннатів;

45) надавати людям різні побутові послуги;

46) грати на музичних інструментах або малювати, ліпити, різати по дереву;

47) брати участь у спортивних змаганнях;

48) брати участь у математичних олімпіадах;

49) розбирати схеми радіоапаратури;

50) складати географічні карти;

51) розбирати технічні креслення і схеми;

52) складати вірші, записувати свої спостереження;

53) виступати з доповіддю, повідомленням;

54) вивчати особливості та історію виникнення різних народів і держав;

55) читати статті і книжки з медицини;

56) спостерігати за живою природою, проводити досліди з рослинами;

57) допомагати покупцю вибирати в магазині одяг;

58) цікавитися історією розвитку мистецтва;

59) цікавитися історією спорту і долею видатних спортсменів.

Тепер проаналізуйте одержані дані. Спочатку підрахуйте кіль­кість плюсів і мінусів у кожному вертикальному стовпчику таб­лиці з номерами питань. Всього там 12 груп інтересів: І — мате­матика, II — електро- і радіотехніка, III — геологія і географія, IV — техніка, V — філологія і журналістика, VI — педагогіка, VII — історія, VIII — медицина, IX — біологія, Х — праця у сфері обслуговування, ХІ — мистецтво, ХІІ — спорт. З кожної групи в анкеті було п'ять питань. Їх підібрано таким чином, що перші два дають змогу визначити, чи є у вас бажання ознайомитися з тією чи іншою галуззю знань або діяльності. Наступні два — це ваше ставлення до практичних знань у цій галузі, до глибшого пізнання предмета свого інтересу. Той стовпчик, який «набрав» найбільшу кількість «+», і підкаже вам, яка сфера діяльності є вашим покликанням.

Проведемо ще одне самодослідження. З трьох колонок (А, Б, В) випишіть ті професії, які вам подобаються.

Тепер співставте результати аналізу анкети з результатами вашого вибору.

Таким чином, ви приблизно визначили своє покликання. Звичайно, воно ще не остаточне. Працюйте над собою у цьому напрямку. Успіхів вам!

 

Хто така Мнемозина

Зайвий раз доводити значення пам'яті в житті людини немає потреби. Невипадково ще стародавні греки шанували Мнемозину – богиню пам'яті, яка була матір'ю дев'яти муз – покровительок науки та мистецтва.

Колумбійський письменник Маркес у відомому романі «Сто років самотності» спробував намалювати уявну картину людського існування без пам'яті. Жителі міста Макондо, у якому відбувається дія, хворіють на безсоння. Через безсоння виникає втрата пам'яті. Коли герою роману Ауреліо вже важко пригадати назви речей, що його оточують, він клеїть на них ярлики, і тепер «досить було прочитати надпис, щоб визначити, з чим маєш справу». Але люди зрозуміли, що може настати такий день, коли вони, впізнавши предмет за написом, не зможуть пригадати його призначення. Довелось писати докладніші інструкції. Наприклад, з'явилась об'ява, яку почепили корові на шию: «Це корова, її треба доїти щоранку, щоб одержати молоко, а молоко треба кип'ятити, щоб змішати з кавою і отримати каву з молоком». Ось так за допомогою слова на коротку мить людям вдавалося утримати дійсність, яка через проблеми з пам'яттю вислизала від них, але вона мала неминуче й остаточно зникнути, як тільки забудеться значення букв.

Пам'ять — це основа, на якій творить наш мозок. Що означає «хороша пам'ять»? Швидко й багато запам'ятовувати, довго зберігати, точно і своєчасно відтворювати.

Мабуть, кожен з нас час від часу запитував себе: «А хто я є насправді, на що здатний, чи зможу досягти чогось?» Природа надала усім нам величезний запас можливостей, діапазон у яких ми, на жаль, повною мірою не знаємо і тому не завжди користуємося ними.

Декілька років тому відомий математик і кібернетик фон Нейман зробив сенсаційне повідомлення. За його розрахунками, людина може запам'ятати інформацію, що міститься у міль­йонах томів найбільших бібліотек світу. От які у нас резерви пам'яті! А чи багато ми запам'ятовуємо в повсякденному житті? І що ми робимо для того, щоб запам'ятовувати більше? Адже чим більше ми тренуємо пам'ять, тим вона краща!

Письменник Іраклій Андронніков згадує в одному зі своїх усних оповідань про чудову людину Соллертинського, який мав надзвичайну пам'ять. Якщо перед ним відкривали книгу, якої він ніколи не бачив, — він, миттєво глянувши на сторінки, швидко перегорнувши їх, повертав книгу, кажучи: «Перевір». І яку б сторінку йому не називали, промовляв усю напам'ять! І застосовував Соллертинський свою пам'ять чудово — мистецтвознавець, історик, він вільно володів двома десятками мов.

Втім цілком можливо досягти висот науки, культури і мистецтва, маючи звичайну пам'ять. Слід тільки змусити її служити якомога краще.

Як це зробити? Насамперед треба поставити перед собою мету.

У романі В. Кожевникова «Щит і меч» розвідник Бєлов (Вайс), лише один раз прочитавши секретний документ з великою кількістю цифр, потім повністю відтворює його. Бєлов знає: від його пам'яті залежить життя тисяч в'язнів концтаборів...

Ще один «рецепт» запам'ятовування. Заучувати, не розуміючи, немає сенсу. Так само невигідно вчити «на завтра», «до іспиту». Той, хто запам'ятовує «навічно», завжди виграє...

Отже, мета поставлена, матеріал, який необхідно заучувати, зрозумілий. Тепер його слід розбити на маленькі порції. А потім з кожної порції виділити головне — опору. Зібрані разом опори являють собою розгорнутий план.

Спробуйте застосувати такий метод запам'ятовування при підготовці уроків — і на вас чекають успіхи!

 

Розвивайте увагу

Увага також має величезне значення в повсякденному житті людини. Якщо учень не може зосередитися на поясненнях учителя, він не зможе зрозуміти і запам'ятати матеріал. Страшно уявити, що чекає на неуважну людину за кермом автомобіля або як пішохода на вулиці.

Наша увага формується і розвивається в процесі навчання, праці, спортивних ігор, іншими словами, у різноманітних видах діяльності. Проте якість уваги визначається не лише здатністю зосередитись на якомусь предметі. Не менш важливо вміти розподіляти її на кілька об'єктів одночасно і швидко переключати з одного на другий. Наприклад, про деяких футболістів і хокеїстів коментатори кажуть, що вони добре бачать поле. Ці спортсмени розподіляють свою увагу і на м'яч (шайбу), і на своїх партнерів, і на суперників.

Увага людини має такі властивості, як стійкість, розподіл, здатність перенесення та об'єм.

Хочете перевірити, яка у вас увага? Давайте проведемо кілька простих експериментів.

1. Експеримент на розподіл уваги

Треба написати числа від 1 до 20 і одночасно голосно рахувати в зворотному порядку — від 20 до 1. Якщо почнете одразу збиватися, то у вас слабкий розподіл уваги. (У класі це можна зробити так: учні, які сидять за партою зліва, записують у зошиті числа від 1 до 20 і одночасно тихо рахують в зворотному порядку, а їхні сусіди за партою слідкують, де буде допущено помилку. Потім вони обмінюються ролями.)

2. Експеримент на об'єм і розподіл уваги

Інструкція . Протягом однієї секунди вчитель демонструє малюнок, на якому зображено декілька геометричних фігур із написаними на них числами. Уважно подивіться на малюнок, запам'ятайте числа, складіть їх і запишіть суму.

А тепер запишіть, на яких фігурах були написані ці числа. (Вчитель ще раз показує малюнок.) Тепер порівняйте свої записи з малюнком. Якщо ви запам'ятали 5 об'єктів, то у вас середній об'єм уваги. Якщо більше — хороший, а якщо менше, то... замисліться над цим. Експерименти на дослідження різних властивостей уваги дають її кількісну характеристику. Для того щоб визначити її якісну характеристику, наприклад, як вона виявляється в зви­чайних умовах, або, скажімо, на уроках, пропонуємо вам скорис­татися самоспостереженням. У цьому допоможе анкета:

1. Чи легко тобі вдається мобілізувати свою увагу на початку уроку?

2. Чи часто ти відволікаєшся від роботи?

3. Чи можеш довго працювати не відволікаючись?

4. Які причини зменшення уваги?

5. Чи можеш ти швидко переходити до нового виду роботи?

6. Чи подобається тобі такий перехід?

7. Ти втомлюєшся від різноманітної роботи чи вона підвищує твою працездатність?

8. Коли у тебе стійкіша увага (вранці, в середині дня чи наприкінці його)?

9. За яких обставин ти можеш краще зберігати стійку увагу? У яких умовах ти звик працювати?

Успіхів на шляху самопізнання!

 

 

Перевірте свою пам'ять

Розглянемо деякі особливості пам'яті. Ви помічали, що деякі ваші друзі швидко «схоплюють» матеріал на уроці, а за день чи тиждень нічого не можуть згадати? Отже, важливими якостями пам'яті є не лише здатність запам'ятовувати матеріал, а й певний час зберігати, утримувати його в голові.

Засвоєні знання були б марними, якби ми не могли використовувати їх на практиці, в житті. Здатність нашого мозку відтворювати раніше набуті знання чи досвід з метою застосування у якійсь справі також є характерною особливістю пам'яті.

У психологічній науці розрізняють чотири типи пам'яті: образна, моторна (рухова), словесно-логічна й емоційна . Образна — це запам'ятовування образів предметів і явищ за допомогою органів чуття (зору, слуху, дотику). Моторна пов'язана із запам'ятовуванням і відтворенням рухів, практичних умінь і навичок. Словесно-логічна пам'ять зберігає наші поняття і думки в словах, якими позначаються різні предмети і явища. Логічному запам'ятовуванню матеріалу передує осмислення, усвідомлення його змісту, встановлення зв'язків між його об'єктами (частинами). Цей вид пам'яті грає вирішальну роль у засвоєнні знань у школі. На відміну від логічної пам'яті, матеріал можна запам'ятати і механічно, не вникаючи у його сутність, просто вивчити набір слів тексту чи порядок якихось об'єктів. Але завчений у такий спосіб матеріал недовго зберігається у пам­'яті. І нарешті, емоційна пам'ять фіксує, відбиває почуття і переживання, пов'язані з різними подіями і життєвими обставинами (радість від добре виконаної роботи, жаль від втрати тощо).

Хоч усі ці типи властиві кожній людині, але переважає у різних людей або один, або другий.

Спробуємо за допомогою нескладних експериментів виявити, яка па­м'ять найбільш розвинена у вас.

1. Виявлення співвідношення образного і моторного типів пам'яті.

Вчитель читає рядок із 10 слів (інтервал між словами — чо­тири-п'ять секунд): дирижабль, лампа, яблуко, олівець, гроза, качка, обруч, млин, папуга, листок. Після 10-секундної перерви учні записують слова, які запам'я­тали, і відпочивають протягом10 хвилин. Потім учитель дає кожному учню картку зі словами, які він повинен прочитати і записати по па­м'яті: літак, чайник, метелик, ніж, по­ліно, свічка, тачка, журнал, малина, стовп. Після 10-се­кундної перерви учні записують слова, що запам'ятали.

Знову відпочинок протягом 10 хвилин, і учитель читає вголос іще один рядок слів, а учні подумки повторюють кожне слово, після чого записують ті, що запам'ятали: пароплав, собака, парта, чоботи, сковорода, калач, чай, гриб, жарт, сіно.

Через 10 хвилин учитель роздає учням картки зі словами і читає їх уголос, учні повторюють кожне слово пошепки, потім записують їх на листку: вовк, діжка, ковзани, самовар, пилка, весло, загадка, прогулянка, книга, трактор.

Після цього вчитель читає всі чотири рядки слів, а учні підраховують кількість утриманих у пам'яті з кожного рядка. Перший ряд слів було розраховано на образну пам'ять, а саме на слуховий її тип, другий — на зоровий тип образної пам'яті, третій — на моторну пам'ять, четвертий — на комбінацію образної і моторної пам'яті. Таким чином, ви визначаєте, який тип пам'яті у вас найрозвиненіший. При запам'ятовуванні спирайтеся саме на нього.

2. Дослідження механічної і логічної пам'яті методом запам'ятовування двох рядків слів.

Учитель читає 10 пар слів з інтервалом 4—5 секунд. Після 10-секундної перерви вчитель читає лише слова з лівого рядка, а школярі в цей час записують слова правої половини рядка:

баян — грати

лампа — світло

олівець — папір

літак — крило

соловейко — співати

газета — новини

музика — настрій

земля — врожай

школа — знання

Після цього проводиться перевірка: вчитель знову читає пари слів, а учні позначають знаком «+» правильно записані слова і знаком «—» не правильно записані або взагалі пропущені, підраховують суму з кількості слів, які запам'яталися. Чим ближче вона до 10, тим більший об'єм смислової пам'яті.

Аналогічну роботу проводять і з іншими парами слів:

стілець — склянка

скрипка — вогнище

цвях — відро

дах — чайник

вогонь — ґанок

лінійка — туфлі

сокира — килим

поїзд — лава

книжка — м'яч

графин — годинник

Таким чином учні можуть визначити об'єм своєї механічної пам'яті і зробити висновок про те, який вид пам'яті у них переважає.

Сьогодні ви ще більше дізналися про себе, про можливості вашої пам'яті... Ми продовжуємо подорож по шляху самопізнання і самовдосконалення!

 

Як покращити пам'ять

Як покращити пам'ять? Це можна зробити, постійно навантажуючи і використовуючи її, постійно запам'ятовуючи, відтворюючи матеріал і знову запам'ятовуючи. Отже, головне правило пам'яті — повторення . Невипадково прислів'я каже: «Повторення — мати навчання». Слід повторювати вивчене через годину-дві і навіть через добу, але повторення має бути усвідомлене, цілеспрямоване. А дехто робить так: вивчив тему, коли готував уроки, увечері за вимогою батьків повторив. Але ж як повторив? Не осмислено і цілеспрямовано, а механічно! Механічне повторення, як відомо, є малопродуктивним.

Ось що ще слід мати на увазі при заучуванні. У деяких людей найпродуктивніший час для цього — вечір, у інших — ранок. Найнижчий ефект дає запам'ятовування вдень, поміж справами. Доцільніше за все запам'ятовувати надвечір і повторювати наступного ранку.

Заучувати матеріал необхідно спочатку якомога повільніше, щоб полегшити його усвідомлення, а потім швидше.

Згадаємо про те, як змусити па­м'ять служити нам якнайкраще (про це йшлося у нашій першій бесіді про па­м'ять).

Можна вказати і на такі можливості поліпшення пам'яті, як правильний режим дня і роботи. Знайте: все, що покращує здоров'я і самопочуття, підвищує і продуктивність пам'яті.

Допоможуть вам і такі вправи.

 

«Прожектор»

Уявіть собі, що у вас у голові знаходиться прожектор, його промінь може висвітити все, що завгодно. Коли він спрямований на щось, нічого іншого не існує, все останнє занурюється у пітьму. Цей прожектор — ваша увага! Уявили? Тепер виберіть яку-небудь точку. Виберіть ще одну точку і здійснюйте змахи прожектором уваги від точки до точки... Тепер закрийте очі і здійснюйте змахи прожектором подумки... Відкрийте очі, здійснюйте змахи прожектором уваги від точки до точки... Знову закрийте очі, повторюйте змахи подумки... Повторюйте так декілька разів. Ця вправа не вимагає від вас жодного зусилля, але добре тренує вашу увагу.

Якщо у вас бувають моменти, коли нічого не хочеться робити, ні про що не хочеться думати, використайте цей час для вправи «прожектор уваги».

 

«Уявне фото»

Розслабтеся, сядьте зручніше — освітлюйте прожектором уваги будь-який предмет — монету, коробку, олівець, все, що завгодно, протягом 5 хвилин. Ви можете моргати, але погляд має залишатися в межах предмета. Якщо ви помічаєте, що ваша увага постійно хоче кудись відволіктись, повертайте її назад! Розглядайте предмет, знаходьте у ньому найдрібніші деталі... Якщо увага затримується на предметі легко, закрийте очі і спробуйте викликати його образ протягом 3 хвилин... Повністю - до найдрібніших деталей... Відкрийте очі, порівняйте уявне фото з реальним предметом...

Повторіть це ще раз... Звичайно, спочатку образ предмета не буде таким яскравим, як насправді — він буде схожий на розмитий силует, але поступово ви побачите його чітке зображення.

Навчившись подумки створювати образи простих предметів, з часом ви дійдете до більш складних картин. Ваша зорова пам'ять стане значно потужнішою, і ви зможете швидко і надовго запам'ятовувати будь-який матеріал.

Отже, щоб покращити пам'ять , потрібно:

1. Дотримуватися режиму дня.

2. Виконувати вправи «Прожектор» і «Уявне фото».

3. Запам'ятовувати матеріал надвечір і повторювати наступного ранку.

4. Дотримуватися такої послідовності при запам'ятовуванні:

а) поставити перед собою мету;

б) зрозуміти той матеріал, який треба запам'ятати;

в) розбити матеріал на невеликі частини;

г) з кожної частини виділити головне — опору;

д) спочатку необхідно запам'ятовувати якомога повільніше, а потім швидше;

е) свідомо і цілеспрямовано повторити вивчене через годину-другу, через добу.

Таким чином тренуючи свою па­м'ять, ви досягнете значних успіхів не лише у навчанні, а й у тій сфері діяльності, яка вас цікавить!

 

Мистецтво бути собою

Прагнення до самовдосконалення існує стільки ж, скільки існує людство. Всі люди дуже різні. І у кожного є свої спонукання (мотиви) змінювати себе. Почати цю роботу ніколи не пізно.

Перша умова будь-якого самовдосконалення — прийняти себе таким, яким є насправді, полюбити себе з усіма своїми достоїнствами і недоліками, врешті-решт, бути самим собою. Лише за такого ставлення до себе має сенс ця робота — інакше для чого вдосконалювати те, що не любиш? Любити себе означає: бути вимогливим до себе.

Роботу з самовдосконалення слід починати з аналізу свого власного «я», що ми і намагалися робити під час кожної нашої зустрічі. Сподіваємось, що ви вже добре знаєте, чого ви хочете позбавитися і чого набути.

Для цього слід чітко поставити собі внутрішнє завдання. Наприклад.

«Мої внутрішні вороги» — це:

1. Млявість, лінь, інерція, важке включення в роботу і переключення з одного виду діяльності на інший; пошуки приводу для того, щоб відкласти справу.

2. Невпевненість у спілкуванні, побоювання можливих глузувань, засуджень, а звідси — недостатня рішучість, надмірна різкість.

3. Постійне внутрішнє переживання за все погане, тривожність.

Це, хоча і не охоплює всього, але, мабуть, є найголовнішим у цей момент.

«Я — проспект» — це:

1. Бадьорість, легкість, чіткість у роботі, швидке переключення з однієї справи на іншу.

2. Невимушеність, впевненість, доброзичливість у спілкуванні.

3. Наодинці з собою: оптимізм, зібраність.

Чітке визначення своїх «внут­рішніх ворогів» і складання «я — проспекту» — вже велике досягнення. У тих, хто не хоче жити звичайним тваринно-рослинним життям, ця операція має час від часу повторюватися.

Отже, завдання зрозуміле — позбутися «внутрішніх ворогів» і втілити «я — проспект», тепер треба визначити методи виконання цих завдань...

Ми з вами говорили про виховання характеру, загартування волі, про розвиток пам'яті і навіть про перевтілення! Це має вам допомогти! А ще допоможуть книги, які ми вам пропонуємо.

Успіхів вам на важкому шляху самопізнання й самовдосконалення!

 

Рекомендована література

Айзенк Г.Ю . Проверьте свои способности. — М., 1992.

Александровский Ю.А. Познай и преодолей себя: Наедине со всеми. — М., 1992.

Алякринский Б.С. Беседы о самовоспитании. — М., 1977.

Антонова-Турченко О.Г. Від конфлікту до взаєморозуміння. — К., 1992.

Брудний А.А. Понимание и общение. — М., 1989.

Величие здравого смысла. Человек эпохи просвещения: Кн. для учителя / Сост. С.Я.Карп. — М., 1992.

Гільбух Ю.З. Темперамент і пізнавальні здібності школяра: Діагностика-педагогіка. — К., 1992.

Гільбух Ю.З. Умственно одаренный ребенок: Психология, диагностика, педагогика. — К., 1992.

Каган М.С. Мир общения. — М., 1988.

Кащенко В.П . Педагогическая коррекция: Исправление недостатков характера у детей и подростков: Кн. для учителя. — М., 1992.

Коломинский Я.Л. Познай самого себя. — Минск, 1962.

Леви В.И. Искусство быть собой. — М., 1977.

Матюгин И., Чалаберия С. Зрительная память. — М., 1992.

О достоинствах и пороках человека: Сборник афоризмов. — М., 1992.

Пекелис В. Твои возможности, человек! — М., 1984.

Платонов К.К. Занимательная психология. — М., 1986.

Познай себя: 30 популярних тестов / Сост. М.М.Белый. — М., 1992.

Рейнуотер Дж. Это в ваших силах: Как стать собственным психотерапевтом. / Пер. с англ. — М., 1992.

Фрейд А. Техніка дитячого психоаналізу: Лекції / Під ред. А.В.Фурмана. — К., — Донецьк, 1993.

 

Вчимося товаришувати

Другий конспект

1.Вступ. Поняття про товариськість. Виявлення рівня товарись­кості учнів.

2. Шляхи розвитку товариськості

3. Мистецтво спору

 

Скажи мені, чи є у тебе друзі, і я скажу, хто ти

Пам'ятаєте прислів'я: «Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти»? Але можна сказати і так: «Скажи мені, чи є у тебе друзі, і я скажу, хто ти». Якщо у людини багато друзів, то вона, певно, хороша. Адже дружба вимагає чимало душевних сил. Кожний друг займає своє місце в нашому житті, ми постійно пам'ятаємо про його справи, інтереси, турботи, намагаємося зрозуміти його і допомогти... Водночас наші думки, почуття, наша увага, наші справи важливі і потрібні нашим друзям.

Так, посправжньому дружити нелегко... Однак шкода людей, котрі ніколи не замислювалися над цим, розгубили друзів, пошкодували для них свого часу і душевних сил, тож залишилися лише із знайомими...

Згадайте, можливо колись ви хотіли дружити з кимось, намагалися налагодити дружні стосунки, але ваші дії не знаходили відповіді? Як ви вважаєте, чому так сталося? Може, това­риші черстві? Але чи варто звинувачувати когось у бездушності? Причину слід шукати перш за все у собі!

Ситуацію можна змінити, але для цього вам ще багато доведеться попрацювати над собою. Щоб успішно сформувати характер, важливо розібратися, в чому особливості вашої товариськості. Цьому допоможе спеціальний тест.

Інструкція.

Щоб визначити коефіцієнт товариськості, треба відповісти на 16 запитань. Відповісти слід ( одночасно ): «так», «ні», «інколи». Починаємо.

1. Ти хвилюєшся, якщо на тебе чекає будь-яка звичайна зустріч (з друзя­ми, родичами)?

2. Чи відкладаєш візити до лікаря на останній момент?

3. Викликає в тебе незадоволення, роздратування доручення виступити з доповіддю чи з повідомленням на уроці, на класній годині або зборах?

4. Тебе просять піти з дорученням в іншу, зовсім незнайому школу. Намагатимешся не йти туди?

5. Чи любиш ти ділитися своїми переживаннями з рідними, друзями, знайо­мими?

6. Чи дратує тебе, якщо незнайома людина на вулиці звертається з прохан­ням (вказати дорогу, повідомити час, відповісти на якесь запитання)?

7. Чи вважаєш ти, що існує проблема «батьків і дітей» і що людям різних поколінь важко зрозуміти одне одного?

8. Посоромишся нагадати товаришу (подрузі) про те, що він(вона) забув(ла) повернути три карбованці, які давно позичив(ла) у тебе?

9. У буфеті чи в їдальні тобі подали недоброякісну страву. Промовчиш і сердито відсунеш тарілку?

10. Чи неприємно тобі, якщо, наприклад, у гостях незнайома людина чіп­ляється до тебе з розмовами?

11. Ти не любиш будь-яких черг (у магазині, бібліотеці, касі кінотеатру). Відмовишся у зв'язку з цим від наміру подивитися новий фільм?

12. Чи боїшся ти брати участь у будь-якому розборі конфліктних ситуацій в класі?

13. Ти не приймаєш ніяких оцінок популярної музики, фільмів, книг, які не співпадають з твоєю точкою зору?

14. Ти не будеш втручатися у спір, з'ясування якихось питань, навіть якщо знаєш правильне розв'язання?

15. Тобі легше висловити свою думку, свою точку зору в письмовій формі?

16. Чи викликає в тебе прикрість чиєсь прохання допомогти розібратися в навчальному матеріалі?

Ключ до тесту.

Тепер самі оцініть свої відповіді: за кожне «так» — 2 бали, «інколи» — 1 бал, «ні» — 0 балів. Знайдіть суму всіх балів і за класифікатором визначте, до якої категорії людей ви належите.

30—32 бали. Ви явно нетовариська людина (некомунікабельна) і це ваша біда, оскільки від цього найбільше страждаєте самі. Але і близьким людям з вами нелегко. На вас важко покладатися у справах, які потрібно зробити усім разом, групою. Вам слід намагатися бути відвертішим, не боятися спілкуватись з ровесниками, викликати у людей довіру.

25—29 балів. Ви замкнені, любите бути на самоті, і тому у вас, мабуть, мало друзів. Зміна школи, перехід до іншого класу і необхідність спілкування з новими людьми засмучують вас, псують настрій. Ви знаєте за собою цю особливість і буваєте невдоволені собою. Але у вашій волі змінити ці особливості свого характеру. Варто тільки захотіти. Згадайте, хіба у вас не буває, що, захоплені якоюсь цікавою справою, ви почуваєте себе вільно і невимушено, не відчуваєте ніякого страху мати той вигляд, який хочеться?

19—24 бали. Ви достатньою мірою комунікабельні, і в незвичних обставинах почуваєте себе досить впевнено. Нові проблеми не лякають вас. І все-таки з новими людьми знайомитесь неохоче, не любите брати участь у диспутах і суперечках. Але все це не є недоліками. В житті ви можете стати дуже приємною для оточуючих людиною.

14—18 балів. У вас нормальна комунікабельність. Ви допитливі, охоче слухаєте цікавого співбесідника, терплячі у спілкуванні з іншими, вмієте відстоювати свою точку зору без запальності. Без неприємних відчуттів ідете на знайомство з однолітками, але не любите галасливих компаній, балакучість викликає у вас роздратування.

8—13 балів. Ви дуже товариські (інколи, може, навіть надміру). Ви допитливі, балакучі, любите висловлюватися з різних питань, що, буває, викликає роздратування оточуючих. Охоче знайомитеся з новими людьми. Любите бути в центрі уваги, нікому не відмовляєте у проханнях, хоч не завжди можете їх виконати. Буває, що ви можете зірватися, але швидко відходите. Чого вам не вистачає, так це терпіння у вирішенні серйозних проблем. За наявності бажання, однак, ви можете змусити себе не відступати.

4—7 балів. Ви, мабуть, людина «своя в дошку». Комунікабельність б'є з вас джерелом. Ви завжди в курсі всіх справ. Любите брати участь у всіх суперечках, дискусіях, хоча серйозні проблеми викликають у вас інколи нудьгу. Всюди почуваєте себе «у своїй тарілці». Беретеся за будь-яку справу, хоч не завжди вмієте довести її до кінця. З цієї причини ваші друзі і знайомі можуть ставитися до вас з певною недовірою. Варто над цим замислитися і попрацювати над собою.

3 бали і менше. Ваша товариськість носить болісний характер. Ви балакучі, багатослівні, втручаєтеся в справи, до яких не маєте ніякого відношення. Беретеся судити про все на світі. Свідомо чи мимоволі часто буваєте причиною конфліктів у своєму оточенні. Ви запальні, вразливі, нерідко буваєте необ'єктивними. У школі і вдома близьким важко з вами. Увага: вам потрібно подумати і попрацювати над собою і своїм характером. Виховуйте у собі терпимість і стриманість, з повагою ставтеся до людей.

Тепер кожний з вас дізнався про рівень своєї товариськості. Але що таке товариськість і в чому вона виявляється? Перш за все у потребі людини до контактів з іншими людьми, у схильності до дружби. Можливо, ви хотіли б стати товариською людиною, але сором'язливість часто заважає вам у цьому... Як же її подолати?

Для цього потрібно:

1. Знаходити для себе щось приємне в контактах з оточуючими людьми.

2. Бути доброзичливим до них.

3. Намагатися зацікавити інших людей спілкуванням із собою, для чого треба: виявляти інтерес до їхніх захоплень, проблем, співчутливо ставитись до переживань; дати їм можливість відчути себе розумними, обізнаними співрозмовниками, а не вихвалятися самому.

4. Бути ввічливим.

5. Вміти слухати інших.

6. Уміти висловлювати свою думку доречно.

7. Вміти підтримувати бесіду.

Ось у цих напрямках слід працювати над собою, і тоді не лише ви будете відчувати задоволення від спілкування з іншими людьми, а й самі будете приємним співрозмовником. Як цього досягти? Про це йтиметься далі.

Вчимося спілкуватися

Ми дуже чутливі, якщо хтось до нас виявляє неувагу, але часто буваємо самі неуважні до інших, навіть до друзів. Чи не так? Ми займаємося собою — своїми справами, інтересами, настроєм, думками — ось і все. Для інших просто не залишається місця і часу.

Згадайте, чи бувало так: до вас прийшов однокласник або однокласниця, а розмова у вас «не клеїться», зустріч обтяжує вас, думаєте про те, щоб швидше позбутися відвідувача... Чи не тому таке відбувається, що ви були зайняті своїми справами, своїми думками? А тепер між вами виросла стіна, якої раніше не було! Щоб подібного не сталося надалі, треба просто відкласти свої справи і виявити інтерес до свого товариша, до його справ і думок! Хто не має інтересу до співрозмовника, спілкуватися не навчиться ніколи. У такої особи друзів практично немає!

Дивно, як мало людей по-справжньому, тобто безкорисливо, цікавляться іншими людьми! Але це вкрай необхідно для кожного з нас! Отже, варто щодня при спілкуванні з будь-якою людиною і поза цим спілкуванням подумки повторювати собі: «Я ще зовсім не знаю і не розумію людей, але я хочу їх пізнати і зрозуміти. Відтепер вся моя увага спрямована на Іншого... Немає нічого цікавішого і важливішого за це! Кожного, хто поруч зі мною, намагаюся зрозуміти: чим живе ця людина, чого хоче, до чого прагне, який у неї характер, про що думає, яка в неї самооцінка, чи вона самолюбна, у чому шукає визнання, яка її бажана роль, чому в неї так, а не інакше складаються відносини з людьми, з тією чи іншою людиною, у чому вона схожа на інших, на мене...»

Розпочинайте одразу ж. Подивіться навкруги... Поцікавтеся оточуючими вас людьми. Хоч ненадовго перенесіть увагу з себе і своїх потреб на Іншого і його потреби. Зацікавтеся тим, що в Іншому вам невідомо, знайдіть у ньому щось симпатичне... Можна застосовувати це при кожній слушній нагоді! А коли це стане звичним — перед вами відкриється новий світ... Ви побачите, що люди дуже різні, навіть якщо мають багато схожого, і дуже схожі, хоча багато в чому відрізняються... Ви переконаєтеся, що ваша впевненість у собі і успіх у спілкуванні залежать від вашого інтересу до Іншого... Впевнитеся, що увага, яку ви приділили Іншому, не зникне даремно, а повернеться до вас.

Допоможуть вам дві вправи , які легко, самі по собі стануть звичкою.

Перша: в кожній знайомій вам людині (починаючи з найближчих друзів) щодня знаходьте щось незнайоме — нове або таке, чого раніше не помічали. Хоча б дрібницю: родимку за вухом, якусь особливість мови, що залишалася поза увагою, якусь рисочку характеру тощо. Можна це записувати, а можна просто запам'ятовувати. Повірте, це надзвичайно легко, адже ми усі щодня змінюємося. Спробуйте одразу ж, зараз - не пожалкуєте!

Друга: в кожній незнайомій вам людині знайдіть щось знайоме — схожість з кимось або з чимось. Робіть це завжди і всю­ди на вулиці, вдома, у школі... Пропоную трохи прогулятися по одній із жвавих вулиць міста і потренуватися у виконанні другої вправи.

Отже, щоб зрозуміти іншу людину, треба переключити свою увагу на неї, зацікавитися тим, що вам у ній невідомо, знайти в ній щось симпатичне, приємне...

Спробуйте стати радником вже сьогодні. Що допоможе вам у вивченні і своєї особистості, через якості людини. Але треба навчитися робити поради делікатно: адже не дуже приємно, коли тобі настирно намагаються зазирнути в душу. Зауважте, що підглядати і спостерігати — різні речі.

Діючи так, незабаром ви будете здивовані безліччю несподіваних відкриттів і в оточуючих людях, і у самому собі!

 

Вправа «Погляд»

Мабуть, ви вже добре знаєте ваших друзів і можете про кожного висловити свою думку. Тож пограємо в гру «Погляд».

Нехай один із гравців, хто хоче дізнатися, що про нього думають присутні, на 2—3 хвилини вийде з кімнати або відійде подалі, щоб не чути голосів. Троє з тих, що залишилися, мають висловити про нього свою думку. Припустимо, один скаже: «Валя дуже чуйна», другий: «У неї гарний голос», третій: «Валя — хороша майстриня, вміє добре в'язати».

Ведучий запрошує Валю і повідомляє їй: «Валю, про тебе сказали, що ти, по-перше, дуже чуйна, по-друге, у тебе гарний голос, по-третє, ти добре в'яжеш, чого, на жаль, багато хто не знав. Відгадай, хто про тебе що сказав». Валя уважно дивиться у вічі присутнім (недаремно кажуть, що вони дзеркало душі), аналізує їхні жести, міміку, згадує, хто і за що цінує її, намагається вгадати, хто і що про неї сказав. Якщо вона правильно вгадає, кому належить певна думка, то її автор виходить за двері, і тепер висловлюються думки про нього. Якщо відгадування іде важко, гравці можуть підказувати — «гаряче — холодно».

Умова: висловлюємося лише про позитивне, граємо лише з тими, кому цікаво. У випадку, коли про вас сказали щось таке, з чим ви ніяк не можете погодитися (наприклад, раптом дізнались, що ви товариський, коли ви самі вважаєте себе некомунікабельною людиною), довіримось щиросердю того, хто це сказав, і уважніше придивимось до себе: що ж, це навіть приємно, що про вас так думають!

 

Зрозуміти іншу людину

Уявіть собі таку ситуацію: ви домовилися з товаришем або подругою зустрітися на зупинці тролейбуса, щоб разом подивитися цікавий фільм. І ось ви прийшли на місце зустрічі своєчасно, чекаєте вже 15 хвилин, а вашого товариша нема й нема. Ще 15 хвилин... Фільм уже почався. Вашого друга все немає. «Нічого, почекаю ще трохи, підемо на наступний сеанс. Щоправда, вдома будуть сваритися, адже затримаюсь.» Чекаєте... «Ось, я стільки стою на цій зупинці, а він невідомо чим займається!» Чекаєте ще п'ять хвилин... «Ну, де ж він вештається? Вже й на наступний сеанс квитки, напевно, продано! Досить! Піду додому!»

Уявили? А тепер уявіть собі подальшу зустріч с цим другом. Як ви себе будете поводити? Поміркуйте! Пропоную два варіанти зустрічі:

І варіант. Ви звинувачуєте свого друга в порушенні домовленості, розповідаєте, що чекали його на вулиці 1,5 години, замерзли, на вас увсі дивилися, було дуже незручно, але все одно ви його чекали! Ви дорікаєте йому, що втратили стільки часу, а могли б провести його з користю, ви не побачили цікавий фільм, який давно мріяли подивитися, пропали квитки. Ваш друг намагається, в свою чергу, виправдатися, проте ви його і слухати не бажаєте. Вас за­хлеснуло почуття образи! Ви й знати не хочете, які причини були у вашого друга! І як наслідок: ви з ним посварилися.

II варіант. Ваш друг пояснює, чому не прийшов: у нього захворіла бабуся, потрібно було викликати швидку допомогу і зачекати на неї. Адже він не міг залишити хвору одну вдома! Так, справді, ваш друг ніяк не міг дотримати слова! Як би ви поставилися до нього, якщо б він залишив вдома стареньку з серцевим приступом, а сам пішов у кіно? Отже, ваше серце виправдало друга і образи немає.

Який варіант зустрічі ви обираєте?

У старій німецькій армії солдату не дозволяли подавати скаргу одразу після події чи випадку, які дали до неї привід. Він мав стримати своє перше, найгостріше, почуття образи, «охолонути» . Якщо ж він подавав скаргу одразу, його карали.

Отже, перш ніж звинувачувати людину, треба вислухати її і спробувати зрозуміти, чому вона повела себе так, а не інакше.

Спробуйте провести такий експеримент: наприклад, завтра, якщо вас хтось образить, стримайте перше почуття образи, дайте йому «охолонути», намагайтеся зрозуміти свого кривдника, поставте собі за мету дізнатися, чому він так вчинив із вами, тоді вам буде легше вирішити, що робити далі. Спробуйте це зробити і намагайтеся, щоб так було завжди. Адже навіть дорослі, піддавшись «першому пориву», роблять багато помилок, виправити які іноді нелегко, а інколи й неможливо..

Замість того, щоб засуджувати людей, намагайтеся зрозуміти їх. «Все зрозуміти — все пробачити» — ось найдавніша мудрість...

Застосовуйте цей принцип при кожній слушній нагоді. Записуйте успіхи, котрих вам вдалося досягти. Запитуйте себе, яких помилок ви припустилися, які висновки можна зробити на майбутнє.

Якщо після наших бесід ви набудете здатності приймати точку зору іншої людини, дивитися на події її очима, розуміти її — це може стати важливою віхою на шляху самовдосконалення!

 

Говорити компліменти

Ми вже говорили — щоб придбати справжніх друзів, успішно спілкуватися з ними, потрібно виявляти до них інтерес, намагатися їх зрозуміти.

Годі ж думати лише про наші достоїнства! Намагаймося визначити достоїнства іншої людини! Давайте чесно, щиро визначати хороші риси в інших. Будемо сердечні у своєму схва­ленні, щедрі на схвалення, і люди почнуть цінувати нашу дружбу. Навчити цього може вправа.

 

Вправа «Компліменти»

Комплімент — це приємне схвальне зауваження на чиюсь адресу. Чи часто ви чуєте його стосовно себе? Подумайте, чи є у вас привід похвалити товаришів, знайти гарні слова для кожного з них... Кажуть, один французький письменник сердито зауважив у колі друзів: «Якщо одним словом ти можеш ощасливити людину, якою ж скотиною треба бути, щоб цього слова не сказати!» Різкувато, але правильно. Отже, спробуємо ощасливити!

Візьмемо в руки м'ячика і кинемо його — лови! — тому, для кого ми приготували компліменти, приємні зауваження;

про зовнішність : «Яке у тебе чудове волосся!», «Твої очі, як небо, голубі!», «У тебе дуже мила посмішка!», «Видно, що ти зай­маєшся спортом», «Ти завжди зібраний і підтягнутий», «Я завжди милуюся тобою!», «На тебе завжди приємно подивитися!»... Про­довжуйте самі, знайдіть приємні вислови і супроводжуйте їх теп­лою інтонацією, потрібним поглядом. Тільки не зачепіть ненаро­ком уразливе місце;

про справи: «Мені дуже подобається, як ти шиєш (в'яжеш, випалюєш...)», «Я милуюся тобою, коли ти читаєш (розмовляєш, доглядаєш за бабусею, граєш з маленькою сестричкою...)», «Навряд чи хтось із нас уміє так добре, як ти, грати в шахи (ремонтувати апаратуру, конструювати...)», «Де тільки ти навчився так чудово танцювати (випилювати, малювати...)», «Із задоволенням би на­вчився в тебе грати на гітарі (розподіляти свій час, зберігати спо­кій у важких ситуаціях...)».

Тільки будьте щирі! Неправдивої похвали не кажіть. Краще при­дивіться до друзів — і ви побачите: у кожного є чому повчитися! Отже, спробуйте!

 

Вміти слухати

Якось мені довелося бути у гостях, де були присутні ще декілька чоловік. Більше години зі мною розмовляв один з гостей — ботанік (вивчає рослини). Було вже опівночі, коли я попрощалася і пішла. Після цього ботанік звернувся до господаря дому і сказав кілька компліментів на мою адресу. Виявилося, що я цікава співрозмовниця.

Цікава співрозмовниця? Я? І це тоді, коли я взагалі нічого не говорила. Навіть якби захотіла, то не змогла б нічого сказати, оскільки на біології не розуміюся. Єдине, що я справді робила — це слухала з неослабною увагою. Слухала, тому що була по-справжньому зацікавлена. І він відчув це. Природно, що йому було приємно. Слухати таким чином — найкращий комплімент людині, який ми будь-коли зможемо зробити! Я зробила навіть більше, ніж коли б виявляла бурхливе «захоплення». Внаслідок цього він і сприйняв мене як гарного співрозмовника, хоч насправді я була лише хорошою слухачкою, яка своєю увагою надихала його на розповідь.

Якщо хочете, щоб люди уникали вашого товариства, не бажали з вами спілкуватися, ось вам чудовий рецепт: ніколи нікого довго не слухайте. Постійно говоріть про себе, тільки про те, що вас цікавить. Якщо вам у голову прийшла якась думка, коли говорить інша людина, не чекайте, поки вона закінчить — перервіть її на півслові! Люди, які слідують цьому правилу, всі без винятку дуже набридливі.

Якщо ж ви прагнете стати гарним співрозмовником, станьте насамперед гарним слухачем. Ставте такі запитання, на які співрозмовник відповість із задоволенням. Заохочуйте його до розмови про нього самого, про його досягнення. Дайте йому відчути, що він вас ці­кавить і щось для вас значить.

Французький філософ Ларошфуко якось сказав: «Якщо ви хочете мати ворогів, дайте друзям відчути вашу перевагу над ними, коли ж ви хочете мати друзів, надайте їм можливості відчути перевагу над вами».

Один з найважливіших законів людської поведінки, дотримуючись якого ви ніколи не потрапите в неприємну ситуацію, проголошує: завжди поводься (роби) так, щоб у іншої людини створювалося відчуття її значущості! Бути значущим — важлива потреба людської натури.

Філософи, вивчаючи закони людських стосунків протягом тисячоліть, дійшли дуже важливого висновку. Дотримуватися його навчав Заратустра в Персії, а 24 століття тому Конфуцій проповідував його в Китаї: « Поводьтеся з людьми так, як ви хотіли б, щоб вони поводилися з вами» . Отже, будемо додержуватись цього золотого правила і давати людям те, що хотіли б отримати самі.

Погодьтеся, нам приємно, якщо людина нас слухає і емоційно реагує: співчуває, дивується або просто зацікавлено дивиться в обличчя. А чи вмієте ви слухати, що говорять інші?

Питання може здатися дивним: якщо я веду бесіду, то чую співрозмовника. Але чи вмієте ви слухати, думаючи про нього, а не про себе? Якщо ні, то це дуже погано! Можна провести такий експеримент: у колі друзів, де ви зазвичай говорите все, що спаде на думку, стримайте своє бажання перебивати і мовчки послухайте іншого. Слухаючи, думайте: «Чому він це говорить? Йому весело чи він прикидається? Він справді цікава людина чи тільки намагається справити таке враження? А якщо грає якусь роль — то для чого?» Уявіть, що він — це ви, уявіть собі, який ви маєте вигляд зараз в його очах, намагайтеся зрозуміти його душевний стан. Попрактикуйтеся в цьому, і скоро багато ваших знайомих почнуть щиро радіти зустрічі з вами, а коло ваших друзів набагато розшириться.

 

Поговоримо про самооцінку

Послухаймо записану на магнітофоні бесіду двох товаришів — старшого і молодшого.

— Послухай, Сергійку, ти знаєш, що таке самооцінка?

— Я гадаю, Толю, це - оцінка самого себе.

— Так, справді, це оцінка людиною самої себе, своїх якостей і місця серед людей. Придивися до оточуючих — і ти побачиш, що в характері кожного схована його самооцінка... Якщо люди невпевнені в собі, їхня самооцінка — майже «тремтіння», дуже нестійка, вони так бояться будь-якого приниження, їх так легко вразити...

— Здається, це підходить до мене...

— По-справжньому впевнені в собі люди не прагнуть самоствердження, не бояться приниження і рідко тримаються самовпевнено.

Так, Толя має рацію, але що робити, якщо ти сором'язливий, невпевнений у собі, вважаєш, що ти не такий, як треба, неспокійний, уразливий, часто сперечаєшся з друзями через дрібниці, боїшся приниження... Як бути у цьому випадку? Як виробити у собі впевненість — таку необхідну в спілкуванні?

Проведемо невеличкий експеримент: спробуємо на один день або хоч на годину добровільно увійти в роль Доброго Ангела. Зробимо це серйозно і — підкреслюю — добровільно. Виключно заради себе. Цей день або годину присвятимо не собі, а комусь іншому або якійсь справі, що не має відношення до твоїх особистих інтересів. Не чекаймо ані подяки, ані похвали... Діятимемо інкогніто, щоб ніхто про цей експеримент не здогадався... Домовились?

Наприклад, твій друг засмучений, він не зміг зібрати модель літака. Скажи йому, що це випадковість, він просто неуважно прочитав інструкцію! Адже попередні його моделі були чудові! Ти давно вважав його майстром по складанню моделей! Запропонуй йому свою допомогу, спробуй бути йому корисним.

Проводячись таким чином, ти турбуєшся про самооцінку твого друга. Роблячи це, ти допомагаєш собі почувати і вести себе впевнено. Пам'ятай: піклування про самооцінку іншого — кращий спосіб піклування про свою власну!

Твоя подруга вся в сльозах. Одержала двійку за контрольну з математики, в той час як ти одержала четвірку. Не треба вмовляти її не плакати, не треба її жаліти — це принижує людину! Скажи їй, що вона, звичайно ж, виправить двійку, адже вона знає математику, добре відповідала біля дошки, і вчителька тоді її похвалила, і ти до неї не один раз зверталася по допомогу! А двійка — це випадковість, напевно, контрольна їй здалася надто легкою, тому вона була неуважна і допустила багато помилок.

Усі це розуміють, і вчителька теж. Ти впевнена, що вона незабаром виправить двійку!

У виконанні ролі Доброго Ангела допоможуть вислови:

співчуття і заспокоєння: «Я Вам співчуваю... Прийміть мої співчуття... Мені шкода, що так сталося... Я Вас розумію... Заспокойтеся... Не засмучуйтесь... Не турбуйтесь... Не хвилюйтеся... Не розстроюйтесь... Не журіться... Потерпіть... Забудьте про це... Візьміть себе в руки... Зберіться з думками... Не треба думати про це... Все мине... Всяке трапляється... Нічого не вдієш... Ви не винні...»;

вибачення: «Прошу вибачити... Мені дуже прикро... Мені не­приємно... Мені ніяково... Будь ласка, вибачте... Вибачте, я не хо­тів... Я винен... Дозвольте попросити вибачення... Не гнівай­теся за те, що я... Я не хотів Вас образити... Я винен перед Вами...»

Тепер порівняй пережитий у ролі Доброго Ангела стан зі сво­їм звичайним. Є різниця? Виконуй цю роль хоч би декілька ра­зів на тиждень, і ти скоро відчуєш впевненість у собі і спокій.

Посміхайтесь!

Пропонуємо розгадати загадку: «Вона немає ціни. Вона збагачує тих, хто її одержує, не збіднюючи тих, хто її дарує. Вона продовжується одну мить, пам'ять же про неї часто зберігається надовго. Немає таких багатих, які могли б прожити без неї, і немає таких бідних, які б не стали багатші її милістю.

Вона створює щастя в домі, атмосферу доброзичливості у справах і служить паролем для друзів.

Разом з цим її не можна купити, випросити, позичити чи вкрасти, бо вона являє собою таку цінність, яка не принесе ніякої користі, якщо тільки не буде йти від чистого серця».

Так що ж це? Звичайно ж, посмішка! Тож поговоримо про посмішку ...

Вчинки красномовніші за слова, а посмішка означає: «Ви мені подобаєтесь. Ви робите мене щасливим. Я радий вас бачити». Я кажу про справжню щиру посмішку - посмішку, сповнену сердечної доброти, що йде з глибини душі, посмішку, яка високо цінується в людських стосунках.

Що можна порадити, якщо ви не відчуваєте бажання посміхатись? Спробуйте змусити себе: якщо ви наодинці, наспівуйте якусь веселу пісеньку, згадуйте приємні хвилини вашого життя, коли ви чудово повеселилися у товариша на іменинах, коли ви добре відповідали біля дошки і одержали заслужену п'ятірку, коли вам посміхнулася дівчина, яка вам симпатична, і погодилася піти з вами в кіно... Поводьтеся так, як ніби ви вже щасливі, і це приведе вас до щастя!

Щоразу, коли виходите з дому, наберіть бадьорого вигляду, високо підніміть голову, ніби вона увінчана короною, дихайте на повні груди, «пийте» сонячне світло, вітайте посмішкою ваших друзів. Намагайтеся зосередитися на думці про те, що вам хотілося б здійснити, намалюйте в своїй уяві образ симпатичної і достойної людини, якою вам хотілося б стати. Підтримуваний вашою думкою, він буде щохвилини перетворювати вас саме в таку особистість!

Посміхайтеся! І люди, зігріті вашою посмішкою, будуть тягнутися до вас!

Посміхайтеся! І ваша посмішка створить щастя у вашому домі, атмосферу доброзичливості в спілкуванні.

Тільки ця посмішка має йти від чистого серця, тоді ви станете багатші з її милості. Адже, якщо ви здатні завжди посміхатися життю, життя завжди посміхнеться вам!

 

Хто такі генії комунікабельності

У попередніх бесідах ми з вами говорили про мистецтво спілкування, без якого немислиме людське життя взагалі і особливо дружба! Дізналися про основний закон людського спілкування: поводься з ближнім так, як хочеш, щоб поводилися з тобою! І ви­рішили, що для успішного спілкування необхідно :

1. Виявляти щирий інтерес до інших людей. Бути радником, вивчаючи індивідуальні особливості людей завжди і всюди. Намагатися зрозуміти людей, поглянути на світ їхніми очима. Бути уважним до людей.

2. Не принижувати самооцінку іншого. Пам'ятати, що піклування про самооцінку іншого — кращий спосіб піклування про свою власну! Не звинувачувати, не критикувати, не спробувавши зрозуміти іншу людину; не хвалитися, не демонструвати байдужість до когось, а, навпаки, дати їй можливість відчути перевагу над вами, виявляти в комусь гарні риси характеру, хвалити людину.

3. Бути уважним слухачем. Заохочувати інших розповідати про себе, вести розмову довкола інтересів співрозмовника.

4. Посміхатися!

Бути комунікабельним — означає бути схильним до спілкування з людьми, бути ініціативним у цьому спілкуванні, вміти і бажати спілкуватися.

Чи схильні ви до спілкування з людьми? Чи ініціативні ви в спілкуванні? Чи є у вас прагнення «зігріти словом» близьку людину? Чи завжди ви доброзичливі і рівні у стосунках з оточуючими? Чи вмієте ви говорити? Чи приємно людям спілкуватися з вами?

Є люди, які завжди, за будь-яких обставин успішно спілкуються — це так звані «генії комунікабельності». Зверніть увагу на головні ознаки, що характеризують цих людей.

Інтерес до людей, величезна допитливість; уважність і спостережливість; вони розуміють, чого ти чекаєш, чого прагнеш досягти в житті, чому в тебе так, а не інакше складаються відносини з друзями, з батьками, вчителями; вони можуть «прожити» твоїм життям, як власним, тому що все знають про тебе; таким людям властива чудова пам'ять про все, що стосується іншого: імена, дати, смаки і інтереси знайомих; ці люди дуже спокійні, впевнені в собі, не бояться приниження, не прагнуть самоствердження, не відчувають самозакоханості; вони довірливі, відверті в поведінці, з ними завжди легко.

Ви знайомі не так давно, а така людина вважає тебе справжнім другом. Завжди готова прийти на допомогу. В бесіді вона вловлює найменші зміни інтонації, найменші неусвідомлені рухи і реагує так, що співрозмовник помічає лише одне: бесіда проходить рівно і приємно. Їй властиве багатство жестів, вона славиться як чудовий оповідач і пародист. Вона ставиться до всіх людей з симпатією.

Чи подобається вам така особистість? Якщо ви бажаєте стати такими ж, можливо, наші бесіди допоможуть вам наблизитись до ідеалу.

 

Поговоримо про мистецтво дискусій та суперечок

Чи любите ви сперечатися? Як часто вам доводиться це робити? Сьогодні ми з вами поговоримо про мистецтво дискусії, про те, як навчитися переконувати людей у правильності своєї точки зору.

З чого ви звичайно розпочинаєте спір? Мабуть, з того, що говорите своєму співрозмовнику, що він неправий. Сказати про це поглядом, тоном, жестом можна так само красномовно, як і словом! Проте після цього чи можете ви розраховувати, що вона буде згодна з вами? Адже ви нанесли удар по її почуттю особистого достоїнства, гордості й розумових здібностях. Це може тільки викликати бажання нанести удар у відповідь, але змінити свою точку зору — ніколи!

Тому не розпочинайте диспут із заяви: «Зараз я тобі доведу». Це найгірший з можливих початків спору, це все одно, що сказати: «Я розумніший за тебе. Зараз я тобі наведу аргументи, і відразу стане ясно, що ти дурний». Це виклик, який породжує почуття протесту і бажання вступити в боротьбу з вами ще до того, як ви скажете перше слово.

Навіть за сприятливих обставин дуже важко переконувати людей. Так навіщо ж це ще більше ускладнювати? Для чого самому собі створювати додаткові труднощі? Якщо ви хочете переконати когось, не допускайте, щоб він здогадався про ваші наміри і щоб ніхто з оточуючих цього не відчув. Людей слід навчати так, ніби ти їх не вчиш, а лише нагадуєш те, що вони забули.

Якщо ви вважаєте, що висловлене твердження помилкове, більше того, навіть якщо ви твердо знаєте, що воно помилкове, немає нічого кращого, як почати зі слів: «Оце так! А я міркував зовсім інакше! Але я, звичайно, можу помилитися. Зі мною це не раз бувало. Давай перевіримо факти».

Так, ми переконані, що не варто говорити людині, що вона неправа , слід виявити повагу до точки зору інших.

Можливо, вам відома байка про сонце і вітер. Вони засперечалися, хто сильніший, і вітер сказав: «Я доведу, що я сильніший. Бачиш он там старого в плащі. Даю голову на відсіч, що зможу змусити його зняти плащ швидше, ніж це зробиш ти». Сонце сховалося за хмару, а вітер почав віяти сильніше і сильніше, поки не перетворився на буревій. Та чим сильніше він дмухав, тим щільніше закутувався старий у свій дощовик. Нарешті вітер стих. І тоді сонце виглянуло із-за хмари, ласкаво посміхнулося подорожньому. Він повеселішав і зняв свій плащ. Так сонце довело вітру, що ласка і дружелюбність завжди сильніші за лютість і силу.

То ж якщо ви хочете схилити людину до своєї точки зору, спочатку виявіть до неї своє дружнє ставлення! А тепер послухайте ще про секрет Сократа. Сократ — стародавній грецький філософ, який дуже добре володів мистецтвом спору. У чому ж полягає сутність його секрету? Він ніколи не казав людям, що вони неправі. Він був занадто мудрий, щоб так робити. Його способи доказу, відомі зараз під назвою «сократівського методу», базувалися на одержанні ствердних відповідей. Він задавав питання, з якими співрозмовник змушений був погоджуватися. Він вигравав одне твердження за другим і нагромаджував цілий оберемок виграних «так». Він продовжував ставити питання до того часу, поки співрозмовник, так і не збагнувши, як це сталося, відкривав, що прийшов до висновку, проти якого заперечував кілька хвилин тому.

Отже, вступаючи в суперечку, не розпочинайте її одразу з тих питань, з яких у вас із співрозмовником різні точки зору. Навпаки, з самого початку ставте такі запитання, з яких у вас повна згода. Змушуйте його з самого початку казати «так», стримуйте його, наскільки це буде можливо, від слова «ні». Коли людина говорить «ні», її самолюбство вимагає, щоб вона залишалась «вірною» вже висловленому міркуванню, потім вона може зрозуміти, що це «ні» було нерозумне, проте існує її дорогоцінна гордовитість, з якою вона не може не рахуватися, і яка примушує її дотримуватися сказаного. Тому, чим більше «так» вам вдасться витягнути зі співрозмовника на початку розмови, тим вірогідніше, що ви зможете його переконати!

Наступного разу, коли вам вкрай необхідно буде повідомити людині, що вона неправа, згадайте старого босоногого Сократа і лагідно поставте таке запитання, на яке обов'язково має бути позитивна відповідь.

У китайців є прислів'я, що втілює вікову мудрість Сходу: «Да­леко йде той, хто м'яко ступає». Отже, якщо ви хочете схилити людину до своєї точки зору, зробіть так, щоб ваш співрозмовник з самого початку м'яко ступав по тому, що ви йому «підстелили».

 

Розмова про суперечку

Більшість людей, намагаючись схилити співрозмовника до своєї точки зору, занадто багато говорять самі. Нехай говорить ваш співрозмовник, задавайте йому питання, нехай він говорить!

В жодному разі не піддавайтеся спокусі перервати його, навіть якщо ви з ним не згодні! Він не зверне на це уваги, якщо в ньо­го є ще безліч власних міркувань, які він хоче вам викласти. Слу­хайте його терпляче і з цікавістю. Будьте у цьому щирі. Нехай він повністю викладе свої міркування, заохочуйте його в цьому. Наголошуємо ще раз, якщо ви бажаєте схилити ко­гось до своєї точки зору, намагайтеся, щоб ваш співрозмовник говорив більше за вас і виклав вам усі свої «козирі».

Кожна людина робить і думає так або інакше у зв'язку з пев­ними причинами. Намагайтеся дізнатися про ці причини, і ви за­володієте ключем до її вчинків. Щиро намагайтеся поставити се­бе на місце співбесідника. Якщо ви бажаєте, щоб люди змінили свої вчинки і наміри, не відчуваючи незадоволення і образи, чес­но намагайтеся зрозуміти їхню точку зору.

А якщо ви помиляєтесь? То що ж, визнайте це! Якщо ми відчуваємо, що нам збираються влаштувати добру прочуханку, чи не краще випередити опонента і зробити її самому собі? Чи не легше знести самокритику, ніж вислуховувати звинувачення з чужих вуст? Скажіть самі про себе все те, що, на вашу думку, має намір висловити ваш супротивник, скажіть це раніше, ніж зробить він, і ви залишите без вітру його вітрила, він змінить свою позицію і великодушно виявить готовність пом'якшити вашу провину і навіть повністю вибачить вас.

Виправдовувати свої помилки нерозумно. Більшість людей недалеких так і роблять. А для того щоб визнати свою помилку, потрібні благородство і сміливість. Коли ви помиляєтесь, а це у житті трапляється часто, краще бути чесним із самим собою і з оточуючими і щиро визнати, що ви не праві.

Згадайте стару приказку: «Бійкою багато не досягнеш, а поступившись, отримаєш більше, ніж чекаєш».

Що необхідно, щоб переконати у чомусь людину?

1. Виявляти повагу до думки іншого, ніколи прямо не говорити людині, що вона неправа.

2. На початку розмови виказати свою дружню прихильність до співрозмовника.

3. Дати змогу співрозмовнику говорити більше за вас. Ні в якому разі не перебивати його.

4. Ставити такі запитання, на які ваш співрозмовник змушений відповідати «так».

5. Дати відчути співрозмовнику, що він сам дійшов правильного висновку.

6. Якщо ви неправі, визнати це чесно й щиросердно.

 

Давайте посперечаємось!

Пропонуємо трохи посперечатись. Але спочатку пригадаймо правила, які ми щойно вивчили. Той, хто додержуватиметься цих правил, може легко вийти з дискусії переможцем.

А тепер спробуємо застосувати ці правила на практиці. Про що можна подискутувати? Давайте - про походження людини! Згодні?

Для цього потрібні дві команди, кожна з 3 — 5 чоловік. Перша команда відстоює свою точку зору — людина походить від мавпи, друга свою — людина — космічна істота, яка з'явилася на Землі завдяки інопланетянам.

Визначте склад команд. Команди можуть усамітнюватися від класу і одна від одної, щоб обдумати тактику спору. Далі команди мають зустрітися. Розпочинають диспут капітани, за ними по черзі висловлюються всі учасники команди. Завдання учасників — задати представнику протилежної команди таке запитання, на яке той дасть позитивну відповідь. Перемагає команда, котра навела найбільшу кількість доказів, з якими погодилась протилежна команда. Огульне заперечення доказів не дозволяється. Для заперечення кожного доказу треба навести контрдоказ. Якщо у якості доказу наводиться загальновідомий факт, з ним треба погодитись.

Отже, ми перевірили дієвість правил суперечки на практиці... Спробуйте використовувати їх у повсякденному житті — і у вас буде більше шансів виграти суперечку!

 

Перевір себе

Наприкінці, думаю, кожному цікаво буде дізнатися, чи допомогли йому наші бесіди та вправи стати більш товариською людиною. Тому пропоную всім перевірити свою то­вариськість за допомогою тесту. В тесті на кожне запитання даєть­ся чотири відповіді. Ваше завдання — вибрати із запропонованих відповідей лише одну.

1. Знаходячись у купе поїзда або в салоні літака, ви, як правило:

а) мовчите, не вступаєте в контакт з сусідами;

б) контактуєте в разі необхідності, але без бажання;

в) вступаєте в контакти без будь-яких труднощів;

г) ділитеся з незнайомими своїми заповітними думками.

2. Ваші стосунки з друзями, родичами підтримуються:

а) рідкими візитами (3 —4 рази на рік);

б) частішими візитами (5 — 10 разів на рік);

в) регулярними спілкуванням і відвідуваннями (частіше одного разу на місяць);

г) щотижневими і більш частими побаченнями.

3. Скільки вітальних листівок ви отримуєте протягом року?

а) 1 — 5; б) 6 — 10; в) 11 —1 5; г) 16 — 20.

4. Читаючи (або прочитавши) нову книгу, ви звичайно:

а) самі обдумуєте прочитане;

б) відповідаєте на запитання про прочитане, але неохоче;

в) охоче відповідаєте на запитання про прочитане;

г) ініціативно ділитеся враженнями.

5. Під час кіносеансу, спектаклю, концерту ви звичайно:

а) не любите, щоб у вашій присутності хтось висловлював свої вражен­ня;

б) терпляче ставитесь до цього, вам це буває цікаво;

в) іноді перекидаєтеся репліками зі знайомими;

г) не можете постійно сидіти мовчки, намагаєтесь часто висловлювати свою думку.

6. Зустрічаючи на вулиці знайомих, ви:

а) якщо немає справи до них, киваєте головою й проходите повз;

б) відповідаєте на привітання і обмінюєтеся короткими репліками;

в) не помічаєте, хто привітався перший, охоче дізнаєтеся про новини;

г) перший зупиняєтесь, вітаєтесь, розпитуєте, розповідаєте про себе.

7. Повертаючись додому після школи, ви надаєте перевагу тому, щоб:

а) мовчати;

б) коротко відповідати на запитання;

в) розпитувати своїх домашніх про новини, але без бажання, формально;

г) зацікавлено розпитувати і розповідати про себе. Ображаєтесь, якщо вас не питають або відповідають вам уривками, односкладно.

8. Знаходячись у незнайомому місті або на незнайомій вулиці, розшуку­ючи якийсь будинок, ви, як правило:

а) самостійно розшукуєте потрібне вам;

б) визначаєте серед перехожих («на око») місцевого жителя, питаєте йо­го, а в разі незадовільної відповіді продовжуєте самостійний пошук;

в) зупиняєте перехожих з проханням про допомогу, проте відчуваєте при цьому почуття ніяковості, незручності;

г) те ж саме, але не відчуваєте збентеження, ніяковості.

9. Під час прогулянки ви віддаєте перевагу:

а) самотності;

б) товариству однієї людини;

в) товариству кількох друзів і рідних;

г) товариству багатьох людей (колективні вилазки, культпоходи).

10. Потрапивши випадково в незнайому компанію, ви:

а) почуваєте себе надзвичайно ніяково, хочете піти;

б) внутрішньо згодні залишитися, контактуєте, але без особливого ба­жання;

в) раді новим знайомствам, ініціативно контактуєте;

г) надзвичайно раді новим людям, намагаєтеся дізнатися про них дета­льно і виявити себе з кращого боку.

11. Якщо ви пишете вірші, оповідання, ведете щоденник, то ви звичайно:

а) не ділитеся написаним ні з ким;

б) іноді ділитеся частиною написаного з тим, кому особливо довіряєте;

в) охоче читаєте написане, якщо вас про це попросять;

г) ініціативно читаєте написане, оскільки вам цікаво знати думку інших. Негативна точка зору або стримана похвала вас засмучують.

12. Якщо вас у гостях частують якоюсь новою стравою, яка вам сподоба­лась, ви звичайно:

а) їсте з задоволенням, але не висловлюєте своєї точки зору;

б) можете ініціативно схвалити, а у більшості випадків чекаєте, поки вас запитають про це;

в) не чекаючи запитання, самі хвалите страву;

г) не лише хвалите, а й розпитуєте про рецепт, говорите, що попросите маму чи бабусю приготувати.

13. Якщо ви помічаєте, що хтось з ваших добрих знайомих занадто балаку­чий, ви:

а) можете натякнути йому на це, оскільки цей недолік вас серйозно дра­тує;

б) не особливо реагуєте на балакучість інших;

в) любите послухати, аби було цікаво;

г) самі балакучі і ця ж риса у співрозмовника дає вам змогу проявити себе.

14. На запитання: «Котра година?» в ситуації, коли у вас немає при собі годинника, ви відповісте:

а) «Не знаю»;

б) «Не знаю, у мене немає годинника, вибачте»;

в) «Із задоволенням би відповів, але у мене, на жаль, немає при собі годинника»;

г) «Я з превеликим задоволенням відповів би на ваше запитання, та мій годинник зараз у ремонті, я сам відчуваю великі незручності, та що ж робити».

15. Підкресліть бажану для вас якість, у наших співрозмовниках:

а) надзвичайна стриманість;

б) контактність, товариськість, спрямована виключно на вас;

в) помітна товариськість;

г) необмежена контактність.

16. Оцініть самі себе, вибравши властивий вам рівень товариськості:

а) низький;

б) близький до середнього;

в) досить високий;

г) високий, що наближається до найвищого.

Ключ до завдання.

Подивіться на ваші відповіді з 1-го по 16-те запитання і запишіть поряд з відповіддю кількість набраних балів з розрахунку, що а) 2 бали; б) 4 бали; в) 6 балів; г) 8 балів. Тепер знайдіть їх суму. Якщо сума балів складає:

менше 40 балів: треба вчитися спілкуватися активно, інакше ваша нетова­риськість заважатиме (і вже заважає) вам і вашому оточенню при контакту­ванні. Примушуйте себе вступати у спілкування поступово, не реагуйте болісно на невдачі й пам'ятайте, що вони помітніші для вас більше, ніж для інших. Наслідуйте, але не механічно, бездумно тих, хто, на вашу думку, активніший у спілкуванні;

від 40 до 65 балів: слід також свідомо підвищувати активність у спілку­ванні, але не занадто переборюючи себе;

від 65 до 80 балів: у вас нормальний звичайний рівень товариськості, однак не залишайте роботу над собою;

від 80 до 120 балів: у вас висока активність у спілкуванні;

близько 128 балів: у вас найвища, навіть надмірна активність у спілку­ванні. Вам треба більше слідкувати за собою, стримувати себе, уважно вивчати реакцію оточуючих і коректувати свою манеру спілкування у бік пониження її активності.

Питання 16 має допомогти вам правильно оцінити різницю між вашою суб'єк­тивною думкою щодо своєї товариськості і висновками за тестом.

Як бачите, не всі ви досягли досконалості у спілкуванні, але не засмучуйтесь, у вас ще багато часу попереду. Успіхів вам!

 

Рекомендована література

Алексеев А.П. Аргументация. Познание. Общение. — М., 1991.

Войскунский А.Е. Я говорю, мы говорим...: Очерки о человеческом общении. — 2-е изд., дораб. и доп. — М., 1990.

Головаха Е.И., Панина М.В. Психология человеческого взаимопонимания. — К., 1989.

Емельянов Ю.Н. Обучение паритетному диалогу: Учеб. пособие. — Л., 1991.

Карнеги Дейл. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей / Пер. с англ. / Сост. М.И.Хасхачих. — М., 1990.

Крижанская Ю.С., Третьяков В.П. Грамматика общения. — Л., 1990.

Леви В.И. Искусство быть собой: Индивидуальная психотехника. — М., 1990.

Лобзик В.С., Решетников М.М. Аутогенная тренировка. — Л., 1986.

Мелибруда Е. Я — ты — мы: Психологические возможности улучшения общения. — К., 1988.

Ниренберг Джерард, Калеро Генри. Читать человека — как книгу /Сокр. пер. с англ. — М., 1990.

Общение и формирование личности школьника / Под ред. А.А.Бодалева, Р.Л. Кличевского. — М., 1987.

Потапова А. Поговорим откровенно: Кн. для ер. шк. возр. — К., 1988.

Рогозин Ю.П. Фехтование на нервах: Об искусстве общения. — М., 1990.

Рейковский Я. Экспериментальная психология эмоций. — М., 1979.

Умеете ли ви общаться?: Кн. для учащихся /И.Н.Горелов, В.Ф.Житников, М.В.Зюзько, Л.А.Шкатова. — М., 1991.

 

 

Поговоримо без хлопчиків

Третій конспект

1. Вступ. Поняття про щастя. Жіноче щастя.

2. Що таке краса?

3. Як бути красивою

4. Ти дорослішаєш

5. Ти та інші

6. Про шкідливі звички (Про те, що відбувається у житті та на екрані. Про шкідливі звички. Паління. Алкоголь.)

7. Про те, що буде (Деякі поради на майбутнє).

 

У відомому фільмі «Доживемо до понеділка» є епізод: старшокласники писали твір. Можна було написати «за програмою» і на «вільну тему» — «Що таке щастя?», і більшість учнів обрали тему про щастя. Напевно, тому, що, починаючи усвідомлювати себе у цьому світі, ми замислюємося над цим вічним питанням. Учні в основному писали, що щастя людини - в служінні Батьківщині, людям, в улюбленій професії. І це, безперечно, так. Але одна дівчинка написала: «Мені здається, щастя в тому, щоб зустріти гарну людину, вийти за неї заміж і мати дітей...»

Як обурилась учителька: «Хіба можна про це! В класі ж хлопчики!»

І справді, давайте без хлопчиків поговоримо з вами про жіноче щастя...

Чи є воно, особливе жіноче щастя? В чому полягає наше призначення? Що на тебе, дівчинко, чекає у майбутньому і яким воно буде? Якою ти будеш у дорослому житті? Якою ти хочеш бути? Чи залежить від тебе твоє майбутнє? Спробуємо відповісти собі на всі ці запитання. Сподіваємося, що наші зустрічі допоможуть тобі у цьому.

 

Що таке краса?

Людина — найдосконаліше, найпрекрасніше творіння природи. Вона приходить в життя, щоб зробити його кращим, прикрасити сво­єю працею і любов'ю. Кожна людина цікава й цінна своєю несхо­жістю з іншими.

Красуні з ідеальними рисами обличчя і фігурами — явище рідкісне. Однак не слід журитися. Майже кожне обличчя неповторне: чи то кирпатий носик, чи веснянки, чи трохи підтягнута верхня губка, чи ямочки на щоках... І саме ця неповторність робить обличчя особливо привабливим і пам'ятним. Почуття естетичної насолоди викликають приємні обличчя, в яких відбивається духовна краса, доброта, розум, чуйність, а посмішка виражає життєрадісність і щире ставлення до людей.

Юним властиво надавати особливого значення зовнішності. Прагнення бути красивою і подобатися — природні жіночі якості. Вони допомагають жінці залишатися привабливою і жіночною протягом усього життя. (Звичайно, якщо ці прагнення підкріплені постійною роботою над собою.) Ці прагнення керують часто багатьма вчинками дівчаток. Проте в усьому треба знати міру і виробляти в собі звичку об'єктивної (правильної) самооцінки. Звертаючи увагу на зовнішню красу, піклуючись про неї, навчившись цінувати зовнішню привабливість, треба пам'ятати, що одухотворяє людину внутрішня краса, її духовний світ. Дівчина добра, працьовита, чуйна для оточуючих завжди буде привабливі­шою, симпатичнішою від красуні, зосередженої тільки на своїх інтересах. Багатство душі робить привабливою навіть неяскраву, а інколи і некрасиву зовнішність. Треба вчитися розуміти і цінувати в оточуючих, особливо близьких людях, друзях, подругах саме духовний світ.

І все-таки... як хочеться бути красивою! Здавна ознаками краси вважалися гарний колір обличчя, гладенька, чиста шкіра, блискуче волосся, білі, рівні зуби. Це в поєднанні з лініями юного тіла надає краси кожній дівчинці. Правильна постава, легка хода — невід'ємні складові фізичної краси. Ви помічали, як псують фігуру опущені плечі і сутула спина? Для вироблення правильної постави треба докласти певних зусиль і слідкувати за собою. Щоб бути красивою, треба попрацювати!

Свій день ви повинні обов'язково починати з ранкової гімнастики. Її треба проводити в добре провітреній кімнаті або, якщо є можливість, на свіжому повітрі. Гімнастика покращує тонус м'язів, рухливість суглобів, сприяє виробленню гнучкості, грації. Прекрасно, якщо ці заняття проходять під музику, що створює гарний настрій на весь день. А гарний настрій — це і блиск очей, і посмішка, і бадьора хода. Багато жінок у нашій країні останнім часом захоплюються аеробікою, яка поєднує в собі спортивні і танцювальні рухи, спеціальні вправи для вироблення і збереження стрункої фігури. Якщо вас цікавить аеробіка, ви можете вивчити комплекс вправ, які показують по телебаченню, або придбати пла­тівку. А, можливо, в школі є гурток, де займаються цим популярним видом спорту. Якщо зараз виробити у себе звичку до регулярних фізичних вправ, не будете потім протягом усього подальшого життя знати проб­леми з фігурою, вона вас не підведе. В подяку за турботу вона залишиться стрункою і гнучкою, буде прикрашати вас у будь-якому віці, позбавить вас від зайвого клопоту з дієтами для схуднення. І здоров'я вам не буде завдавати прикростей. Завжди будуть поруч, краса і здоров'я.

Привчіть себе сидіти рівно, трохи нахиливши голову вперед, спираючись на спинку стільця, а ступнями — на підлогу. Слід пам'ятати і про постіль: матрац не повинен бути дуже м'яким, а подушка — високою. Все це надзвичайно важливо для запобігання порушення постави.

Ви, мабуть, ще в початковій школі багато чули про необхідність дотримування режиму дня. І не замислювались, що і режим дня впливає на вашу зовнішність, особливо його недотримання. Добре, якщо все робиш в один і той самий час, це важливо, зокрема, для харчування, їжу треба приймати 3—4 рази на день. Обов'язково намагайтесь що-небудь поїсти в школі, адже там ви перебуваєте майже половину дня. Для молодого організму дуже важливо, щоб їжа була повноцінною, багатою на білки, вуглеводи, вітаміни, тому не повинно бути обмежень у маслі, м'ясі, овочах і фруктах. Проте переїдати не слід. Стримуватись варто від зайвого вживання солодощів, пряностей (перець, гірчиця і т. ін.).

Правильна організація харчування і рухливий спосіб життя сприятимуть нормальній роботі шлунку і кишечника. І тут краса і здоров'я поруч. Погана робота шлунку, запори шкідливо відби­ваються на стані здоров'я дівчини і зокрема на стані статевих органів. При запорах колір обличчя стає неприємного землистого кольору. Тому дуже важливо слідкувати за регулярністю і повноцінністю харчування. Необхідно привчити себе в певний час спорожнювати кишечник.

Деякі дівчата намагаються схуднути, вважаючи себе «товстими». Для цього використовують різні «дорослі» дієти. Без пора­ди лікаря, часто і таємно від матері дівчатка роблять великі пе­рерви між прийомами їжі або виключають із добового раціону деякі страви, чим позбавляють свій організм необхідних для пов­ноцінного росту і розвитку поживних речовин. Все це призводить до послаблення організму, нерегулярної роботи кишечника, до шлункових захворювань. А про яку зовнішність можна говорити за таких захворювань! Ще раз нагадуємо: краса — це перш за все здоров'я! Так вважали всі народи в усі часи.

А щоб життя в вашому віці було цікавим, щоб ви встигали за день не лише піти до школи і приготувати уроки на завтра, тре­ба виробити звичку раціонально розподіляти і витрачати свій час. Уроки краще робити в один і той самий час. Після 40 — 50 хв. занять корисно зробити десятихвилинну перерву, під час якої поруха­тись, виконати декілька вправ на дихання.

Дуже важливо забезпечити повноцінний нічний відпочинок. У віці 10 — 13 років спати треба 8,5 — 9 год. Намагайтеся лягати спати завжди в один і той самий час.

Ранковий туалет, крім умивання і водної процедури (душ або обтирання), повинен включати чищення зубів. Щоб зберегти зуби здоровими й красивими, треба постійно доглядати за ними. Після кожного прийому їжі, а також перед сном треба старанно полоскати рот. Здорові зуби сприяють збереженню здоров'я і прикра­шають людину. Бережіть зуби. Пам'ятайте: нічого так не прикрашає дівоче обличчя, як білозуба посмішка .

Хочеться нагадати вам про зір. Адже зір — неоціненний да­рунок природи, який треба старанно берегти . Запам'ятайте: си­дячи за столом, не нахиляйте низько голову, не пишіть «носом». Відстань між книгою або зошитом та очима повинна бути не менше 35 — 40 см. Не займайтесь при слабкому освітленні. Не читайте в тран­спорті чи лежачи, навіть якщо так роблять дорослі. Не захоплюй­тесь телевізійними передачами. Порівняно з дорослими вам шкід­ливіше дивитись декілька передач підряд: це призводить до вто­ми зору і нервової системи, які у вас ще формуються.

Чистота рук має не тільки гігієнічне значення , про це ми не раз чули, а й естетичне . Краси рукам надають чисті й акуратно підстрижені нігті. А яскравий лак на дівочих руках виглядає зу­хвало і свідчить про поганий смак.

А ось про догляд за ногами дівчатка думають звичайно дуже мало. Ноги слід мити щодня. Це не тільки гігієнічно, а й корисно, оскільки миття ніг прохолодною водою — гарна процедура для загартування. Для укріплення м'язів стопи і попередження плоскостопості корисно ходити босими, плавати. Взуття треба носити завжди по нозі. Тісне, незручне взуття стає причиною утворення мозолів, кісткових наростів (збільшення кісточок). Дівчині-під­літку не рекомендується носити взуття на високих підборах. Це може шкідливо відбитися на поставі і на формуванні кісток та­зу, що в майбутньому може призвести до ускладнення пологів.

Не забувайте про спорт. Без шкоди для занять ви можете відвідувати секцію і приділяти спорту по 2 години 2 — 3 рази на тиждень. Корисні для укріплення здоров'я і для гармонійного фізичного розвитку дівчини заняття з художньої гімнастики, пла­вання, фігурного катання. Із спортивних ігор — волейбол, теніс, баскетбол.

Спорт, режим дня, гігієнічні процедури допоможуть вам від­чути себе здоровими, бадьорими, додадуть стрункості і гармонії тілу. Але варто звернути увагу ще на одне типове жіноче надбання — жіночність.

Що ж таке жіночність?

Перш за все жіночість пов'язана із зовнішнім виглядом дів­чини, її фізичними даними. Ми вже говорили про поставу і ходу як про важливі елементи зовнішнього вигляду дівчини. Додамо тільки, що, наприклад, модний і зручний спортивний одяг — шта­ни, светр, куртка — дають змогу дівчині йти швидким, вільним кроком. Однак це не означає, що можна крокувати дуже широко і перевалюючись. Це тим більш некрасиво, якщо на тобі плаття. Жіночність означає і певну манеру поведінки, і моральне обличчя.

Дівчина повинна бути граційною, без зайвих рухів і тим біль­ше без надмірного жестикулювання.

Жіночність передбачає м'якість, ніжність, вишуканість манер . Некрасиво голосно розмовляти або голосно сміятись, особливо в громадських місцях. Така надмірна вільність, інакше кажучи, роз­в'язність, не личить нікому. Ви вже зрозуміли, що жіночість — ду­же об'ємне поняття і , власне кажучи, майже все, про що ми будемо говорити далі, має з нею тісний зв'язок.

 

Як бути красивою

І все-таки зустрічаємо ми один одного по одежі... Скільки при­крощів викликає відсутність того модного одягу, в якому ти уявляєш себе красивою!

А чи завжди те, що модно, означає красиво? Що може запобігти помилкам у виборі того чи іншого одягу? Звичайно, гар­ний смак.

Що таке гарний смак і як його виховати? Це питання хвилює жінку в будь-якому віці. Над цим замислюються дівчатка, тіль­ки-но починаючи усвідомлювати свою належність до прекрасної половини людства.

Гарний смак, на жаль, не можна виховати, просто вказуючи на те, що красиво чи не красиво. Треба вчитись бачити прекрасне навколо себе — в природі, в гармонії архітектури, в творах мис­тецтва, в людині. Поняття краси і доцільності одягу нерозривно пов'язані з нашими загальними уявленнями про красу. Однак, крім загальних уявлень, потрібні і певні зусилля. І головне тут не кіль­кість і висока вартість придбаних речей і не сліпе наслідування інших людей. За модою треба слідкувати, але не треба ганятися за нею. Невгамовні модниці безперечно готові прийняти все, що тільки з'являється на сторінках модних журналів. Таке бездумне наслі­дування моді часто робить їх смішними. На деяких з них навіть важко дивитись без посмішки або навіть жалю. Бо відсутність смаку і розумної міри є вульгарністю.

Смак і охайність в одязі завжди підкреслювалися в харак­теристиці жінки як привабливі риси. «Жінка зі смаком», зі своїм стилем, як прийнято говорити зараз, «з іміджем», завжди звучить як висока оцінка її гідності.

Необхідно з дитинства вчитись визначати, який одяг тобі па­сує, відповідає твоєму віку, роду занять, місцю, куди збираєшся йти в цьому одязі. Треба вчитися розуміти, які поєднання кольорів гармонують між собою і з твоєю зовнішністю. Важ­ливо навчитися вибирати тільки той одяг, який підкреслює твої переваги і приховує недоліки.

Зараз у світі моди існує самостійний напрямок — молодіжна мода. Різні видання, від журналу «Малятко» і до таких популярних у всьому світі журналів, як «Бур­да» і «Прамо», присвячують цілі сторінки проблемам молодіжної моди. Модельєри прагнуть запропонувати красивий і зручний сучасний одяг, який відповідає духу нашого часу і нашому спосо­бу життя. Молодіжна мода повинна бути практичною, недорогою, але водночас елегантною і барвистою.

Для молодих людей, які ще тільки формують свій смак, свої естетичні уявлення, найпростішим і найдоступнішим способом їх прояву в одязі є костюм. До речі, визнані законодавці світової моди — французи — визнають костюм (ансамбль) універсальним і унікальним винаходом моди. На жаль, в одязі молодих людей ми нерідко бачимо прояви поганого смаку. Це відбувається через прагнення підлітків сліпо наслідувати низькопробним зразкам закордонної моди. Гонитва за речами з іноземними марками і ярликами — найпримітивніший спосіб мати модний і сучасний вигляд. Тому не заважає подумати, як правильно і розумно скласти свій гардероб (набір одягу) в цілому.

Як правильно скомпонувати свій гардероб і що таке ансамбль в одязі? «Ансамбль» у перекладі з французької означає «разом», тобто узгодженість частин, злагоджене ціле. Ансамбль в костю­мі досягається, якщо всі предмети одягу, наприклад спідниця, блуза, жакет, шарф, колготки, взуття будуть гармоніювати одне з одним за формою, кольором, призначенням. Звичайно, щоб скла­сти ансамбль одягу, необхідно мати певний набір предметів. Як­раз тут сучасна мода пропонує багато нового і цікавого.

Найпоширеніший, що став класичним, комплект одягу — це спідниця або штани з джемпером чи блузкою, з різними допов­неннями у вигляді жилета, шарфа, пасочка й інших аксесуарів. Сучасна мода пропонує для молоді різноманітні цікаві варіанти.

Штани останнім часом стали неодмінною частиною гардеро­бу сучасної жінки. Особлива вони популярні серед молоді. Але мода або, точніше, пристрасть до джинсів як єдиного і незамін­ного одягу на всі випади життя, пройшла. Штани шиють з шерстяних тканин, з плащової, для спорту — із тканини «болонья», для святкового одягу — з легких синтетичних тканин типу шовк. Форма штанів теж дуже різноманітна.

Різноманітні в сучасній молодіжній моді блузки-сорочки . Тут ви повинні визначити для себе, з чим і як носити блузку і залеж­но від цього намагатися вибрати колір і фасон. Треба прагнути до того, щоб блузка підходила до більшого числа речей з вашого гардеробу.

При створенні завершеного ансамблю істотне значення ма­ють такі предмети одягу, як жилети, безрукавки, шарфи, головні убори, колготи. Усілякі в'язані доповнення теж збагатять ваш гардероб.

Звичайно, тут ми можемо з вами поговорити лише про основ­ні загальні підходи до молодіжної моди. А вибір свого особис­того гардеробу — робота творча й індивідуальна. А якщо вам хочеться, щоб ваш одяг відрізнявся якоюсь своєрідністю, зробіть щось своїми руками, адже навіть звичайні речі в молодіжному гар­деробі мають звучати оригінально, по-новому.

Подібних порад, рекомендацій дуже багато. Журнали мод, журнали для жінок, спеціальні видання по шиттю, в'язанню, домоведенню допоможуть вам завжди бути модно і зі смаком одяг­неними, не зважаючи на бюджет сім'ї, допоможуть стати гарною господинею, що завжди поряд із зовнішністю, смаком і багатьма іншими якостями високо цінувалось і цінується в жінці.

Неодмінною складовою частиною сучасної моди є косметика . Мистецтво косметики і парфумів відоме людям з давніх часів. Звичайно, в різні часи види і способи їх використання були різні, адже погляди на красу постійно змінюються.

Краса шкіри, волосся і зубів досягається зберіганням їх у здоровому стані, усуненням дефектів і вмілим маскуванням недоліків. Тому косметика ділиться на три групи: гігієнічну, лі­карську, декоративну.

Гігієнічна косметика має благодійний вплив на життєдіяль­ність шкіри, волосся, зубів і зберігає їх від шкідливих атмосфер­них і мікробіологічних впливів, запобігає появі дефектів. До неї належать засоби для очищення, захисту, пом'якшення, живлення, дезинфекції шкіри, для догляду за порожниною рота, волоссям, нігтями.

Лікарська косметика використовується для усунення косметичних дефектів, які не завжди вимагають втручання лікаря. До неї належать засоби для догляду за шкірою (від веснянок, плям, вугрів, потіння), волоссям (проти себореї, лупи, випадання).

Декоративна косметика сприяє прикрашанню або змінюванню зовнішнього вигляду прихованням недоліків . До неї належить грим, кольорова косметика. Побутовий грим (на відміну від теат­рального) — це пудра, губна помада, білила, рум'яна, туш для вій, олівець для брів, фарба для волосся, брів і вій, тіні для ­вій, лак для нігтів.

Стан шкіри тісно пов'язаний зі станом всього організму, і будь-яке порушення нормальної діяльності внутрішніх органів і нер­вової системи рано чи пізно позначиться на шкірі. Тому лікар­ські та гігієнічні прийоми тісно переплітаються. Гігієнічний догляд за зовнішністю продовжує молодість і віддаляє на довгі роки старіння організму взагалі і шкіри зокрема.

В юному віці на шкірі іноді з'являються вугри. Це цілком нор­мальне явище, і з часом вони зникнуть, їх не слід видавлювати, тому що це може призвести до поширення запалення, на шкірі можуть залишитися рубці і плями. В цьому випадку корисно від­відати косметичний кабінет. Тут ви одержите кваліфіковану кон­сультацію по догляду за своєю шкірою і за необхідності — лі­кування.

Кожній дівчинці, звичайно, хочеться бути красивою, однак не завжди вона вміє оцінити і підкреслити те позитивне, що дала їй природа, «пом'якшити», «виправити» недоліки уміло і обереж­но, не порушуючи істотної гармонії. Не треба забувати, що до вибору декоративної косметики, як і до вибору одягу, слід стави­тись серйозно. Непомірне і невміле використання косметичних засобів може призвести до негативних результатів, зокрема до прискореного старіння шкіри. Сліпе наслідування дорослих, які теж не завжди вміло і правильно використовують косметику, час­то закінчується невдачею. Під грубим, без смаку накладеним гри­мом губляться чарівність безпосередності і свіжості, те, чим при­ваблива кожна без винятку дівчина. Деякі дівчата намагаються надати собі за допомогою косметики краси чужого обличчя, на­слідуючи відомих кінозірок, популярних естрадних співачок. Во­ни не знають, що таким чином вступають в союз зі страшним во­рогом краси — вульгарністю: чорні штрихи в куточках очей, гус­ті тіні на віях і під очима, волохаті від туші вії, брови, вигнуті неправдоподібними дугами, а на губах (і таке зустрічається) жирним пластом лежить помада, а на завершення всього – або неприрод­но жовте, або яскраво-руде, або вугільно-чорне волосся, яке не відповідає кольору шкіри, очей, віку.

Непомірним вживанням косметики можна зіпсувати навіть красиве обличчя. Іноді форма губ чи носа, окремі дрібні веснянки або плямка, розріз очей на перший погляд можуть здаватися не­красивими, але, придивившись, помічаєш, що вони надають об­личчю особливого виразу, своєрідності.

Запам'ятайте: часто смішні не ті якості, якими ви володієте, а ті, на які претендуєте.

 

Ви дорослішаєте

Підлітковий вік з 10 до 15 років — час бурхливого розвитку і значних змін в організмі. Французький вчений
Ж.Ж. Руссо назвав цей період «другим народженням».

Спробуємо осмислити ті зміни, які відбуваються з вами. Найпомітніші з них — зовнішні. Ви так швидко ростете, що мати тільки зітхає, адже і взуття, і одяг — на один сезон. За сьогоднішніми підлітками міцно закріпилось слово «акселерат». Акселерація означає прискорений процес фізичного і психічного розвитку дітей. Вона присутня в усіх етапах життя дитини, але яскраво виявляється в підлітковому віці.

За останні 15 — 20 років дівчатка почали розвиватися набагато швидше, ніж колись. У них раніше прорізуються зуби і завершується окостеніння скелету, швидше збільшується маса тіла і ростуть вони значно швидше, ніж їхні бабусі й прабабусі свого часу. Період статевої зрілості організму тепер настає на 2—3 роки раніше. Сучасні 12-річні дівчатка на 6 см вищі і на 6 кг важчі, ніж їхні однолітки 40-х років. Навіть об'єм грудей у них більший на 5 см. Більшість вчених вважають, що фізична і психічна акселерація відбуваються паралельно. Мабуть, так воно і є. Адже за рівнем суспільного розвитку і формування особистості сучасні дівчата випереджають своїх одноліток минулих десятиліть. Значну роль у процесі акселерації відіграють засоби масової інформації, які доступні всім з дитинства. Багато вчених пов'язують прискорений ріст і розвиток організму підлітків з поліпшенням умов життя, зокрема харчування, з успіхами медицини в боротьбі з інфекційними та іншими захворюваннями, а також зі зміною клімату, забрудненням атмосфери, з прискоренням темпу життя, постійним напруженням, необхідністю перероблювати невпинний потік інформації та рядом інших причин.

Прискорений ріст супроводжується підвищенням навантаження на серце, кровоносну систему, легені, нирки, спричиняючи їх інтенсивну роботу і пред'являючи незміцнілому організму ще вищі вимоги. Тому у дівчат, які швидко ростуть, частіше з'являються застудні захворювання. Вони гірше пристосовуються до фізичних навантажень і холоду. Таким дівчатам дуже корисно загартовувати свій організм за допомогою систематичних занять фізкультурою і спортом. Кожна дівчина повинна турбуватися про своє здоров'я не тільки задля себе особисто. Адже високе призначення жінки — продовжувати життя на Землі, народжувати фізично і духовно здорових нащадків.

Крім росту, ви помічаєте в собі і товаришах інші зміни: « ламається» голос . Це цілком нормальне явище; вже до 10 — 12 років у дівчаток гортань і голосові зв'язки стають менші, ніж у хлопчиків. У цьому віці довжина голосових зв'язок у дівчаток 15 мм, а у хлопчиків 16,5 мм. Швидкий ріст гортані і голосових зв'язок викликає зміну їх величини і форми. І внаслідок цього — ломку голосу. Ломка голосу може початися і в 11, і в 13 років. Іноді високий дитячий голос може раптом змінитися на низький дорос­лий. Ламання голосу в дівчаток проходить не так помітно, як у хлопчиків, тому що в них гортань збільшується тільки на 1/3, а в хлопчиків – у 1,5 рази.

А чому в одних людей голос високий, а в інших, навпаки, низький? Висота голосу залежить від того, скільки коливань за секунду роблять голосові зв'язки під тиском повітря, що ми видихаємо. Оскільки в дівчаток і жінок голосові зв'язки коротші, ніж у хлопчиків і чоловіків, вони частіше коливаються і обумовлюють вищий голос.

З кожним місяцем виникають нові ознаки розвитку. Перш за все у 9 —
11-річних дівчаток починають розвиватися груди. Буває, що груди збільшуються поступово і безболісно, але іноді в грудях виникає почуття напруження, часом їх пронизує гострий біль, до них боляче доторкнутися. Буває, що на шкірі з'являється почервоніння, яке викликане тим, що сітка кровоносних судин стає густішою. Це не повинно викликати хвилювання. Таке почервоніння — цілком нормальне явище і проходить само. Груди можуть розвиватись нерівномірно. Це теж звичайне явище і лякатися не слід. Набрякають, а в 11—12 років темніють, пігментуються соски, навколососкові круги стають ширшими.

Майже одночасно з ростом грудних залоз, а іноді і трохи пізніше, починає розвиватись волосяне покриття на лобку, а двома роками пізніше – і під пахвами. Остаточно покриття під пахвами формується у жінок тільки близько 20 років.

З 10 років у дівчаток помітно збільшуються розміри тазу, стегон. В 11—12 років окреслюється талія. В цей час або трохи пізніше з'являється менструація — кров'янисті виділення з матки. Наступна менструація може наступити через місяць чи пізніше. Приблизно у половини дівчаток нормальний менструальний цикл встановлюється протягом 2—12 місяців. В перші місяці вона може проходити нерегулярно. До 13—14 років закруглюються стегна, соски молочних залоз набувають напівсферичної форми, менструація стає регулярнішою. Дівчинка перетворюється на дівчину. Вона вже здатна завагітніти і народити дитину.

Після появи менструації уповільнюється ріст тіла. Тепер воно збільшується в середньому на 1,5 — 2,5 см за рік.

До 15 років дівчина набуває статури дорослої жінки. Менструація проходить регулярно. Стає нижчим голос.

Починаючи з першої менструації, дівчині потрібно завести календар місячних. Для цієї мети підійде маленький календар-таблиця, де умовним значком вона позначатиме дні менструації. По календарю можна судити про регулярність менструацій. Календар підкаже, чи потрібно брати з собою гігієнічні пакети та інші речі на випадок початку менструації на заняттях у школі чи в таборі відпочинку. Спортсменкам календар потрібний, щоб спортивний лікар з тренером могли слідкувати за навантаженням на тренуваннях та змаганнях.

У дні менструацій потрібно особливо ретельно стежити за чистотою свого тіла. Не рідше 2 разів на день слід митися чистою теплою водою з милом. Приймати ванну або ходити в лазню під час менструації не можна, оскільки хвороботворні мікроби можуть проникнути у піхву і в матку. Митися можна, стоячи під душем. Під час менструацій слід користуватися гігієнічними прокладками. Мати чи старша сестра покажуть, як це потрібно зробити. Прокладку потрібно міняти в міру забруднення.

Під час менструації не обов'язково уникати занять фізкультурою, але від важких фізичних навантажень (стрибків, кінного спорту, плавання) треба, звичайно, відмовитись.

У перехідному віці як у дівчаток, так і в хлопчиків збільшується потовиділення, через це може з'являтися неприємний запах, особливо під пахвами. Сама людина не відчуває цього запаху, але ж треба пам'ятати про оточуючих. Запах поту усувається щоденним миттям під пахвами водою з милом. Старанно помившись, можна використати кульковий дезодорант, який не має сильного запаху парфумів.

У перехідному віці посилюється діяльність сальних залоз шкіри. Пори шкіри розширюються і заповнюються жиром, до якого легко прилипає пил, мікроби. Вони викликають запа­лення шкіри і появу прищів. Хоча прищі, звичайно, неприємна річ , їх не можна видав­лювати. Від цього вони стають ще червонішими і більшими. Крім того, коли видавлюють прищі, гній потрапляє на здорову шкіру і викли­кає появу нових прищів. Як наслідок можуть залишитися шрами на все життя.

Якщо на шкірі з'явилися прищі, мити їх слід дуже обережно теплою водою з милом, а потім полоскати прохолодною водою. Шкіру навколо прищів потрібно змащувати ватним тампоном, змоченим одеколоном. Сприятливо на таку шкіру впливають сонячні ванни. І ще одна порада. Життєвий досвід підказує: коли хочеш, щоб не було прищів, не зловживай солодощами (шокола­дом, цукерками, печивом, тортами), бо вони сприяють їх появі.

Прищі зникнуть, коли пройде перехідний вік. Але навіщо чекати так довго? Краще піти до дерматолога або до косметолога. Лікар щонебудь порадить. А коли шкіра стане чистішою і зовсім вилікується, тоді і настрій покращає, і однокласники здаватимуться милішими, і навчання легшим.

У період статевого дозрівання у підлітків на шкірі з'являються вугри. Особливо неприємно, коли їх багато на обличчі. Видавлювати їх також не можна — це призводить до виникнення гнійників і грубих рубців. Потрібно мити шкіру з милом, а потім про­тирати 3 — 4 рази на день 2%-ним саліциловим або борним спиртом (вони є у аптеці). Якщо вугрів дуже багато, зверніться до лікаря або в косметичний кабінет і суворо дотримуйтесь одержа­них рекомендацій. В жодному разі не користуйтесь ліками, випи­саними іншим людям, навіть якщо у них таке саме захворювання. Пам'ятайте: шкіра людини має індивідуальні властивості. Бережіть її!

В 11 — 15 років різко змінюються настрій і поведінка. Причини цього треба шукати перш за все у зміні психіки підлітка . Для неї характерні такі моменти:

• підвищена увага до себе, стурбованість за свій фізичний роз­виток;
• різка зміна настрою, грубість і роздратування змінюються жа­лістю і ніжністю, особливо у ставленні до батьків;
• виникнення конфліктів з товаришами, батьками, вчителями.

Кожна людина подібна до самородка. Як і велике зерно ви­добутого металу (так називають самородки) не засяє яскравим світлом без обробки, так і людині необхідно навчитися правил культури — інакше не стати їй людиною для людей.

 

Ти та інші

Люди оточують нас щодня. Це наші батьки, брати та сестри, подруги, однокласники. Людина не може жити без спілкування. Недаремно дуже важким покаранням для людини здавна вважалось вигнання.

Найближчі до вас люди — це ваші батьки. Вони роблять усе для того, щоб ви виростали здоровими, хочуть, щоб ви вчились, були добрими, веселими, працелюбними і щасливими.

Ви з дитинства звикли до батьківських заборон, хоча і не завжди розуміли, що вони хотіли вберегти вас від різних небезпек, про які знають краще за вас, оскільки мають досвід. Але якщо раніше ви, хоч і не з першого слова, порівняно легко підкорялися вимогам бать­ків, то тепер, коли вважаєте себе дорослими, їх настанови здають­ся вам зайвими. Ви вважаєте, що тепер ви самі знаєте, як вчини­ти. Звичайно, ви виросли і тепер помічаєте, що і дорослі не завжди бувають праві. Тож їхні поради не завжди здаються вам розумніши­ми, ніж ваше особисте рішення. Тим більше, коли думки дорос­лих про один і той самий предмет або явище розходяться, це зміц­нює вас у своїй особистій думці. Вашому віку притаманне цілком природне і правомірне прагнення до самостійності, самоствердження. І все ж таки ви ще далеко не зрілі люди. Адже зрілість — це перш за все досвід. А для накопичення досвіду потрібний час. Щоб прийняти правильне рішення з якогось питання, і дорослій людині часом не вистачає досвіду. Що ж до молодої, то їй властиво частіше поми­лятись.

Щоб ваш, поки що малий, але зростаючий з кожним днем досвід, не став надто гірким, не поспішайте відмовлятися від поради старших і близьких вам людей.

Через молодість і недосвідченість ви можете легко потрапити під вплив недобрих людей. Тож нехай не викликає роздратування цілком зрозумілий інтерес батьків — куди і з ким ідете, коли по­вернетесь. Хоча ви, звичайно, відповідаєте за себе, але за вас поки що не­суть відповідальність і батьки. Тому не розцінюйте їх зацікавле­ність у ваших справах, як зазіхання на особисту незалежність. Якщо з мамою налагодились довірливі стосунки, можете поділи­тися з нею своїми переживаннями, запитати про все. Тоді і пора­да буде правильна і надійна. Ще встигнете пожити «дорослим життям», а юність неповторна і недовготривала. Бережіть і цінуйте її!

Чи помітили ви, що останнім часом почали легко ображатися, або раптом готові розплакатись. А буває мимоволі неввічливо повелись з мамою і з великими труднощами примусили себе визнати, що були неправі. Вам здається, що вдома вас ніхто не розуміє. Батькам зовсім не легко з вами спілкуватися, виникають нескінченні конфлікти. Але ж це ознаки того, що ви дорослішаєте! Перебудова всього організму здійснює настільки значні навантаження на нервову систему, що вона іноді не витримує. Потрібно їй допомогти. Як це зробити?

По-перше, проаналізуйте свою поведінку. Намагайтесь стри­мувати себе, виховуйте вміння володіти собою. Не переносьте свій поганий настрій на оточуючих, особливо на стомлених після роботи батьків. Якщо стримаєтесь, подолавши бажання насупитись, посміхнулися, потім зрозумієте, яку перемогу одержали над собою. Прагніть принести радість близь­ким людям, навіть у дрібницях. Не думайте тільки про себе! Навіть маленька увага, виявлена до інших, зустріне розуміння і по­дяку у відповідь.

А якщо раніше у вас не склалися довірливі відносини з мамою, то все ще можна виправити. Налагодивши стосунки з близькими, люблячими людьми, ви зможете знайти відпо­відь на хвилююче питання, підтримку, пораду або і допомогу у разі невдалого рішення чи неправильного вчинку. На жаль, не всі батьки заслуговують на глибоку повагу. В такому разі вам значно важче. Ви повинні бути ще сильніші, навчитись розрізняти добро і зло, щоб протистояти останньому. Добре, якщо ви зустрінете людину, з якою можна обмінятися думками з ба­гатьох питань, що особливо хвилюють вас. Такою людиною мо­же стати подруга. Справжня подруга розділить горе, радість, їй можна довірити таємницю і плани на майбутнє. Довіра між по­другами важлива. Але і в неї є межа, і з цим потрібно рахувати­ся. Не обов'язково говорити подрузі все, що знаєш, так само, як і намагатися дізнатися більше, ніж розповіла вона. Недобре, як кажуть, «лізти в душу». Дружба сама визначить міру дові­ри і достовірності.

Вашим другом може стати і однокласник. Спільність інтересів послужить гарною основою для дружби. І не має значення, що характери у вас зовсім різні, в цьому випадку люди немовби до­повнюють один одного.

Не буває дружби без глибокої поваги, без взаємної довіри. Справжній дружбі притаманна принциповість у взаєминах. Адже люди часто не помічають своїх недоліків, тому справжній друг — це той, хто допоможе позбутися їх. «Рука друга не тільки гла­дить, а й карає» — у цьому народному прислів'ї міститься гли­бокий зміст справжньої дружби. Але критика друга повинна бути доброзичливою, тактовною, щоб не викликати образи і гніву. Як­що критика має форму образливого жарту або тим більше насмі­шки, двері серця зачиняються, буває, назавжди.

Відомо, що стосунки, засновані на взаєморозумінні, правдиво­сті і довірі, з успіхом витримують випробування часом. Найщиріші, найчесніші взаємини формуються саме в шкільні роки. Дружба, що тягнеться з цих років, особливо цінна, і шкільний товариш у важку хвилину завжди зможе вас підтримати.

Життєвий шлях довгий, на ньому вам зустрінуться різні лю­ди. Може статися, що ви розчаруєтесь у людині, якій довірилися. Це спричинить біль і принесе переживання. Добре, якщо ви навчитеся розбиратися в людях.

Про те, що відбувається в житті та на екрані

На Русі курців тютюну засуджували до страти. Пияцтво у наших предків вважалося важким злочином. Жінка, що пригубила чарку, втрачала повагу до себе. А сьогодні вже нікого не шокують і не обурюють юні дівчата, що сміливо прикурюють одна в одної або у молодих людей. І запах спиртного від дівчини не бентежить оточуючих. Це начебто невід'ємні риси так званої «сучасної дівчини». Наш рідний, вітчизняний, і зарубіжний екран охоче і часто демонструє еталон красуні, що має ефектний вигляд з чаркою у руках і цигаркою. Ось і ми хочемо бути такими «сучасними» і «гарними». А чи потрібно це? Чарка і цигарка — чи такий це необхідний атрибут образу сучасної дівчини?

Про шкоду паління сказано чимало. Однак занепокоєння вче­них і лікарів у зв»язку з розповсюдженням цієї згубної звички, зростає. Більшість високорозвинених країн уже ввели жорсткі обме­ження і заборони для курців. Забороняється палити в громадських приміщеннях, у транспорті, на робочому місці. В Япо­нії у тих, хто палить, менше шансів одержати підвищення. У США діє національна кампанія проти паління. Проводяться Всесвітні дні тих, хто не палить.

Паління — не безневинне заняття, яке можна кинути без зу­силь. Ця так звана мала наркоманія небезпечна тим, що багато хто не сприймає її всерйоз. Варто замислитися над такими фактами: за даними досліджень вчених різних країн, інфарктів міокарду се­ред тих, хто палить, більше у 2 рази, а раптових смертей, викликаних серцево-судинними кризами, у 3 рази більше, ніж серед тих, хто не палить. Ті люди, що вже довго палять, порівняно з тими, хто не палить, у 13 разів частіше хво­ріють на стенокардію (за­хворювання серця), в 10 разів частіше – на виразкову хворобу шлунку. Рак легенів серед курців зустрічається в 20 разів часті­ше, ніж серед тих, хто не палить. Таких фактів ще багато. Доведено, що успішність учнів, які палять, нижча, ніж у тих, хто не палить.

При палінні відбувається суха перегонка тютюну, з димом виділяються шкідливі речовини: нікотин, сірководень, оцтова, му­рашина, синильна і масляна кислоти, чадний і вуглекислий гази, різні смоли, радіоактивний полоній та ін. Ці речовини осідають у легенях, потрапляють у кров, викликають спазми судин.

Встановлено, що шкідливо навіть знаходитися поруч з курцем, тобто дихати тютюновим димом. Це називають пасивним курінням. Особливо шкід­ливе воно для вагітних жінок, хворих людей. Діти дуже чутливі до тютюнового диму, в сім'ї курців вони значно частіше хворіють, особливо на захворювання верхніх дихальних шляхів. При першому курінні дере в горлі, прискорено б'ється серце, в роті з'являється неприємний присмак. Усі ці неприємні відчуття не випадкові. Це захисна реакція організму, і треба до неї прислухатися — відмовитися від наступної цигарки, по­ки не виникло звикання, бо тоді зробити це буде нелегко.

Якщо ви вважаєте, що шкода, яка завдає­ться вашому здоров'ю, віддалена у часі, а може й взагалі обмине вас, — помиляєтеся. Подивіться уважно на дівчину, що палить, на колір її обличчя, шкіру, пальці, зуби, зверніть увагу на її голос. Ви можете зразу помітити зовнішні ознаки тютюнової інтоксикації (отруєння).

І ще про один бік куріння. На думку юнаків віком від 14 до 25 років (на основі даних різних анкет, опитувань), цигарка в руках дівчини надає їй вульгарності. Як правило, яскравий грим і цигарка мимоволі ототожнюються з образом дівчини легкої поведінки. Ці зовнішні ознаки вважають свого роду розпізнавальними знаками. Цілком можливо, що такі дівчата і користуються певним «успіхом» у юнаків. Але запитайте цих хлопців, чи хотіли б вони мати за дружину дівчину, з якою легко і весело проводять час за чаркою і цигаркою. І будьте певні (не вірите, почитайте молодіжну пресу), ви почуєте «ні». Кожен чоловік мріє бачити поруч здорову, віддану, вірну, нехай і не зовсім яскраву, жінку — матір своїх майбутніх дітей.

А в житті жінки найголовніше — стати матір'ю. До цього ми всі готуємося (і повинні готуватися) з дитинства: спочатку гра­ємо в «доньки-матері», потім дорослішаємо, дехто починає дбати про молодших братиків та сестричок. І дуже важливо зараз зрозуміти, що начебто забава, дрібниця — «погратися цигаркою», — може невиправно позначитися на майбутній ди­тині ще задовго до її народження. Чи варта хвилинна «насолода» від цигарки довгих безсонних ночей біля ліжка хворої дитини, нескінченних походів до лікарів? Куріння невигідне і з економічної точки зору, бо ви платите двічі: спочатку за цигарки (а чим вони кращі, тим дорожчі), а потім – на ліки від хвороб, що виникли внаслідок згубної звички.

Тож варто бути розумними і жити саме своїм розумом, а не сліпим наслідуванням моди чи сво­го оточення.

У глибокій давнині познайомилася людина з незвичай­ною дією «зігріваючих напоїв». Молоко, мед, соки плодів, що постояли на сонці, змі­нювали не тільки свій зовнішній вигляд, смак, але набували вла­стивості збуджувати, вселяти відчуття легкості, безтурботності, благополуччя. Не одразу помітили зв'язок з головним болем, розбитістю, поганим настроєм, які з'являються наступного дня. На жаль, сумні наслідки вживання спиртного привертали до себе менше уваги, ніж покращення настрою, яке супроводжувало вживання алкоголю.

Історія давніх народів, міфи та казки свідчать: неодмінні супутники пияцтва – розпуста, злочини, важкі хвороби, а згодом – повна деградація і вимирання. Проте шкоду алкоголю багато хто недооцінює і в наші дні.

Основною речовиною будь-якого хмільного напою, що впли­ває на організм, є етиловий або винний спирт. Вжитий всередину, він через 5 — 10 хвилин всмоктується в кров, розноситься по всьому організму і дуже швидко розладнує роботу тканин і органів, то­му що, окислюючись, забирає з них кисень і воду.

Клітини від нестачі води зморщуються, діяльність їх утрудню­ється. При значному і частому потраплянні алкоголю в організм клітини різних органів врешті-решт гинуть. Під дією цієї отрути порушуються ледь не всі процеси в організмі, що може призвести до тяжких захворювань печінки, нирок, серця, судин тощо.

Чи звертали ви увагу на зовнішній вигляд людей, що вживають алко­голь? Бліда, суха з синюватим відтінком шкіра, тьмяні очі, трем­тячі руки, неохайний одяг... Особливо жінка-п'яниця, жінка, якій сама природа визначила місце життєдайної істоти.

Швидше і згубніше за все алкоголь діє на головний мозок че­рез кровоносні судини, які несуть кров до мозку. Спочатку вони розширюються, і наповнена алкоголем кров бурхливо припливає до мозку, викликаючи різке збудження нервових центрів і посла­блення процесів гальмування. Ось звідки надмірно веселий настрій і розв'язність п'яної людини. Мозок перестає контролювати її поведінку. П'яна людина втрачає витриманість і скро­мність. Вона говорить і робить те, чого б не сказала і не зробила б у тверезому стані. Вам, мабуть, доводилося не раз бачити, як на­віть вихована людина під впливом спиртного перетворюється в гидку істоту. П'яні жінки під впливом алкоголю робляться розв'язними, не­витриманими, балакучими, некритичними до своєї пове­дінки. Вони гублять сором, жіночу гідність, схильні до легковажної поведінки, розпусти.

Дуже небезпечний алкоголь для юних, особливо для дівчат, оскільки їхній організм у період росту легше піддається впливу шкі­дливих речовин. З незапам'ятних часів наші предки вважали єди­ними придатними напоями для дітей воду і молоко. В стародав­ніх Греції і Римі молоді до певного віку взагалі заборонялося пити вино.

Шкоди завдає не лише безпосереднє вживання алкоголю дітьми та підлітками, а й випивки майбутніх батьків. Про це знали ще в глибоку давнину. В римський міфології богиня Юнона народила від п'яного Юпітера кривого Вулкана. Правитель Спарти Лікург заборонив у день весілля вживати спиртні напої під загрозою тяжкого покарання. Відомий вчений і лікар старовини Гіппократ вказував, що причиною розумових недоліків, нервово-психічних захворювань дітей є пияцтво батьків.

Сучасні вчені виявили, що алкоголь, потрапивши в орга­нізм, не одразу виводиться, і якась кількість цієї речовини продов­жує свій шкідливий вплив па органи протягом декількох діб. Та­ким чином, те, що звикли називати сп'янінням, практично є гострим отруєнням алкоголем з усіма його наслідками.

Часті випивки призводять до розвитку алко­голізму. Алкоголізм — серйозна хвороба, яка потребує спеціального лікування. Необхідні великі зусилля, щоб повернути людину до нормального життя. Особливо небезпечне пияцтво для жінки. Її тонка, легко вразлива психіка швидше і більше за чоловічу руйнується під впливом ре­гулярних отруєнь алкоголем. Тому й вилікувати жінку набагато складніше, а буває, й неможливо...

Ви дорослішаєте і повинні уважно ставитись до вибору друзів . Намагайтеся уникати товариства людей, які не можуть обійтися без чарки, не кажучи вже про те, щоб самій не вживати спиртного. Треба знайти у собі мужність протистояти усіляким спробам залучити себе до алкоголю. На жаль, дуже велику силу має інерція, яка втягує людей у сферу обов'язкового прийому «гарячих напоїв» за допомогою певного «уставу застілля»: «пий до дна», «штрафних» для тих, хто запізнився, і т. ін. Тож уникайте вечірок, які збираються з метою випити, і людей, які не уявляють собі веселощів без «пляшки».

 

Про те, що буде

Ви, певно, вже замислювались над вічним питанням, що ж таке любов, намагалися знайти відповіді у книгах, кінофільмах та виставах на цю тему. Протягом тисячоліть людство накопичило величезний досвід, відображений письменниками, поетами, художниками у своїх творах, присвячених найвищому людському почут­тю. Вчені також намагалися збагнути його таємницю, дати раціональні пояснення і визначення. Але скільки б визначень не існувало, любов - суто індивідуальна, і кожна людина переживає її по-своєму. В любові закладена велика сила, яка допомагає людині побороти егоїзм, стати кращою, добрішою, сміливішою. Під впли­вом любові життя людини ніби осяяне ніжним світлом, а серце наповнене теплою, ласкавою хвилею.

Справжнє кохання — яскраве і незвичайне явище, яке перед­бачає глибоку повагу, почуття товариськості і відвертості, праг­нення оберігати коханого, все­осяжне почуття.

Не завжди юні здатні розібратися, де знаходиться межа між дружбою та любов'ю: інколи дружбу приймають за кохання, буває і навпаки. Нерідко дружба переростає у любов. Не завжди дівчатка можуть відрізнити кохання від закоханості . Об'єктом закоханості може бути людина, яка володіє певними рисами та якостями: висока на зріст, струнка, з красивими очима, уміє гар­но грати на гітарі, співати і т. ін. Так, часто дівчатка закохують­ся у відомих акторів, співаків, спортсменів або в інших автори­тетних для них осіб. Тоді вони збирають фотографії або автографи своїх улюбленців. Така закоханість зазвичай шви­дко минає.

Юнки часто створюють свій ідеал за чисто зовніш­німи ознаками і прагнуть зустріти юнака, хоча б трохи схожого на цей ідеал, щоб закохатися в нього. Сумне прозріння чекає того, хто приймає закоханість за любов.

Може трапитися, звичайно, і так, що спочатку приваблюють чисто зовнішні дані, а потім виявиться, що ця людина близька тобі за інтересами, поглядами тощо. У такому випадку не виклю­чено, що закоханість перейде у любов.

Перше кохання залишається на все життя, якщо не в серці, то в пам'яті. І від самої людини залежить, щоб перша любов бу­ла світлою і чистою.

Кожна людина рано чи пізно закохується. Деякі потім швид­ко розчаровуються. Буває, що об'єкт закоханості виявився не тим, чим здавався спочатку, а буває, що сама дівчина була «не на висоті». Любов випробовує нас, часом вимагаючи суттєвих змін у собі, щоб досягти взаєморозуміння. Отже, насамперед, від са­мої людини залежить, чи може вона зберегти це почуття на все життя.

Час допоможе перевірити почуття, багато що осмислити, пе­реоцінити. Чи таким же глибоким почуттям, як твоє, сповнений твій коханий, чи достатньо він уважний до тебе, чи готовий, якщо не­обхідно, поступитися своїми інтересами заради тебе? Чи ставиться він до тебе з такою самою пова­гою, як до своєї сестри або матері? Чи згоден він заради вашої любові подолати деякі недоліки в своєму характері? Чи може він залишитися вірним? Чи ділиться він з тобою своїми планами на майбутнє?

Отже, якщо тебе охопить хвилювання і серце прискорено й радісно заб'ється біля того, кого ти виділиш серед інших, не по­спішай робити висновки про своє почуття. Будь обачлива.

У любові є чимало виявів. Це і ніжний по­гляд, і хвилюючий дотик, і поцілунок. Це відчуття радості, коли ко­хана людина поруч. Коханим дарують квіти, поспішають на зу­стріч з ними.

Однак є хлопці, які бачать доказ кохання тільки у фізичній близькості і намагаються схилити до неї дівчину після декількох зустрічей. Скільки буває потім розчарування, особливо, якщо дів­чина легковажно поступається, довірившись своєму коханому, в якого до неї немає великого почуття. В юному віці такі стосунки дуже шкідливі. Ти можеш стати матір'ю, коли ще зовсім не дозріла для цього. В тебе ще немає професії, ти ще не можеш прогодувати і виховати дитину. Тобі самій ще потрібен час для навчання і самовиховання. Ранній початок ста­тевого життя може мати дуже неприємні наслідки. Випадкова вагітність підриває здоров'я і може призвести, а в більшості ви­падків і призводить до великих неприємностей. Так, перервана перша вагітність може спричинити безпліддя, тобто нездатність взагалі мати дітей.

Дівчаткам слід запам'ятати раз і назавжди: хлопець, який домагається фізичної близькості з дівчиною, як правило, не любить її, а прагне лише задовольнити свій статевий потяг. Щиро зако­ханий буде берегти свою кохану і свої почуття до неї, ніколи не буде зазіхати на її гідність і цноту. Хлопці і чоловіки, які у відносинах з дівчатами переслідують фізичну близькість як основну мету, використовують цілий арсе­нал засобів у розрахунку на те, що перед яким-небудь вони не встоять. В більшості випадків дівчата, які поступилися «на­тиску», зостаються покинутими наодинці зі своїм горем. А серед юнаків є ще й такі, що потім вихваляються своїми легко здобути­ми «перемогами».

Нерідко зустрічаються і такі молоді люди, які шу­кають дівчину на один вечір. Таким слід давати тверду відсіч. Докори відносно відсталості твоїх поглядів — це визнання влас­ної поразки. І зовсім принизлива точка зору, якої, на жаль, дотримуються багато дівчат: хлопців менше — а тому потрібно поступатися їхнім вимогам. Дівчина, яка себе поважає, не до­зволяє вільного з собою поводження і з першого знайомства не буде дарувати багатообіцяючі погляди. Хлопці, які прагнуть до серйозних взаємин, дуже зневажливо ставляться до дівчат, які легко ідуть назустріч усім їхнім бажанням.

Бережіть себе. Є багато явищ, які ви ще встигнете пізнати, тож не поспішайте з цим. Не витрачайте себе. Ставтесь до себе з повагою. Знайте, що жінка віками зберігала за собою право визначати межі стосунків. А ми часом про це забуваємо. Якщо дівчина тримає себе з гідні­стю, то й хлопець поводить себе з нею достойно.

Письменник А.М. Маркуша у книжці «Чоловікам до 16 ро­ків» використав 1,5 тисячі листів, у яких були відповіді хлопчи­ків і юнаків на питання, які якості дівчат подобаються і які не подобаються їм. Серед якостей, які подобаються, на першому міс­ці виявились доброта, скромність, розум, жіночність і вірність. А серед якостей, які найбільше засуджуються — розпуста, лег­коважність, паління, кривляння, балакучість. Врахуй це. Не пік­луються про свою репутацію тільки дівчата з обмеженим духов­ним життям, зміст якого складають розваги, вбрання, легкі «пе­ремоги» і нескінченна зміна залицяльників. Таким не дано пізна­ти справжнє почуття. Бурхливе життя — часто ознака духовної убогості.

 

Рекомендована література

Азбука домашнього господарювання / Е.В. Блажко та інші. — К., 1985.

Азбука домоводства для больших и маленьких / Г. Асманов и др. — М., 1990.

Аршавская Н.М., Щербакова А.С. Мода, вкус, красота. — М., 1991.

Говорун Т.В., Шарган О.М. Батькам про статеве виховання дітей. — К., 1990.

Гольдникова А. Хорошие манеры в рисунках и примерах / Пер. с польск. — М., 1987.

Для дому і сім'ї: Нашим дітям / Упоряд. А.М. Афоніна. — К., 1985.

Дубовис М.С . Фізичне виховання підлітків. — К., 1974.

Кобилецкая В., Ячевский А. О мальчиках и девочках: Кн. для подростков./ Пер. с польск. — М., 1991.

Куликова Л.Ф., Слинько Л.І. Статеве виховання дітей і підлітків. — К., 1983.

Коротеева Л.А. Золушка становится принцессой: Кн. для девочек. — М., 1992.

Леви В.А. Везет же людям. Психология здоровья. — М., 1988.

Макдауэлл Дж. Необходимый разговор / Пер. с англ. — М., 1991.

Терехова Л.В. Трудове виховання дітей у сім'ї. — К., 1990.

Хорват Ф. Любовь, материнство, будущее /Пер. со слов. — М., 1988.

Хрипкова А.Г., Колесов Д.В. В семье сын и дочь: Кн.: для учителя. — М., 1985.

Хрипкова А.Г., Колесов Д.В. Дівчинка — підліток — дівчина. — К., 1986.

Чим хата багата. — К., 1991.

Яранцева Н.О. Безмежний світ краси. — К., 1990.