Порушення прав і гідності дітей у сім'ї.

Протягом останніх трьох років міським центром практичної психології і соціальної роботи відділу освіти проводилось анкетування учнів старших класів щодо виявлення стану проблеми порушення прав і гідності дітей з боку дорослих. Дослідження було розпочато в 2003 році з ініціативи служби у справах неповнолітніх виконавчого комітету Лозівської міської ради.

На першому етапі ми з'ясували, чи існують факти порушення прав та гідності дитини з боку дорослих у цілому. В наступному навчальному році ми, орієнтуючись уже на дані нашого першого анкетування, вирішили провести анкетування щодо виявлення фактів насильства та жорстокого поводження з боку дорослих у сім'ях підлітків. Читачі можуть ознайомитися з результатами цього анкетування з наступних матеріалів. За результатами названого обстеження було вирішено організувати просвітницьку діяльність серед дорослих та учнів щодо порушення прав та гідності дітей. Таким чином виникла необхідність у вивченні інформованості підлітків щодо самої проблеми. З цією метою ми провели анкетування «Обізнаність учнів щодо порушення їх прав та гідності», мате­ріали якого ми вам пропонуємо для ознайомлення.

Аналіз анкетування учнів 9– 11-х класів «Порушення прав і гідності дітей у сім'ї»

Дослідження проводилось психологами шкіл та працівниками центру практичної психології і соціальної роботи міськво за запитом начальника служби у справах неповнолітніх Лозівської міської ради.

Мета:

1. Виявити випадки порушення прав та гідності дітей у сім'ї .

2. Визначити ступінь участі батьків в організації дозвілля сім'ї.

В анкетуванні взяли участь 949 учнів 9-х, 11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів.

Результати анкетування та їх аналіз

Відповідаючи на питання анкети «Чи буває так, що батьки б'ють тебе: паском, скакалкою чи іншим предметом?», 9 % дітей відповіли «так». Ще
32 % дітей вказали на те, що батьки можуть дати стусана, долонею по щоці, потилиці, іншій частині тіла, 3 % дітей говорять про те, що нерідко після спілкування з батьками на їх тілі залишаються синці та подряпини. Таким чином, 44 % дітей старшого підліткового віку зазнають у своїх сім'ях фізичного насильства.

Другим було наступне питання: «Чи доводилось тобі чути від батьків на свою адресу нецензурні слова»?
37 % дітей відповіли на нього «так.»
26 % говорять про те, що батьки обзивають їх образливими прізвиськами і майже 5 % чують у своїх сім'ях прокльони на свою адресу. Отже, можемо говорити про те, що 68 % дітей у своїх сім'ях потерпають від морального насильства.

Учням було також запропоноване питання щодо існування в їх сім'ях впливу на особистість стосовно свободи вибору релігії, стилю життя тощо.

6 % дітей вказали на те, що вдома їх заставляють молитися, читати Біблію, займатися йогою, бути вегетаріанцем тощо.

Ще 5 % дітей, а це приблизно 50 чоловік, загалом дали позитивні відповіді на питання, пов'язане з існуванням фактів сексуального насильства в сім'ях. Ці діти відповіли «так» на питання на кшталт: – Як часто буває, що хтось із дорослих у твоїй сім'ї заставляє тебе: роздягатися в його присутності, дивитися як роздягається він, торкатися його інтимних частин тіла, дозволяти торкатися твого тіла, роздивлятися разом порнографічні картинки чи фільми, розказувати про своє інтимне життя?

Відсоток позитивних відповідей на два останні питання невисокий і це як може відповідати існуючому стану речей, так і говорити про те, що діти недостатньо відверто відповідали на питання, пов'язані зі своїм інтимним життям. Крім того, за тими навіть вказаними 5 % стоять реальні люди.

Щодо участі батьків в організації спільного дозвілля, то 47 % дітей говорять про те, що батьки цікаво органі­зують дозвілля вдома – дивляться разом з дітьми телевізор, грають в лото, шахи, інші настільні ігри, розмовляють на різні теми, разом виїжджають на дачі, в ліс тощо. На жаль, серед тих 53 %, що залишились, 7 % говорять, що лише раз на рік ходять з батьками до музею, 19 % один раз на місяць прогулюються з батьками в парку, 11 % декілька разів на рік виїжджають до лісу разом, ще 8 % ходять раз на рік до цирку з батьками. Отже, дозвілля сімей або обмежується їх оселями, або буває занадто нерегулярним у своїй організованості. Можна також припустити, що дозвілля сімейне як таке притаманне приблизно половині сімей опитуваних дітей. У цілому спільне дозвілля займає від кількох годин на день до кількох на тиждень, а в деяких сім'ях – до кількох годин на рік. Ще 7% опитаних дітей говорять про те, що їх батьки зовсім не проводять з ними свій вільний час.

Висновки

1. У сім'ях дітей старшого підліткового віку мають місце всі форми порушення прав та гідності дітей.

2. Найбільш поширеним є моральне насильство над особистістю дитини, що пригнічує її як особистість, сприяє формуванню негативної
Я- концепції, низької самооцінки, а також і подальшій соціальній дезадаптації підлітків і молодих людей.

3. Значно поширено в сім'ях фізичне насильство. Враховуючи той факт, що як правило, дітей з настанням підліткового віку б'ють менше, можна говорити про те, що в сім'ях дітей молодшого віку ще більше фактів жорстокого поводження з боку дорослих.

4. Присутні також факти психологічного та сексуального насильства в сім'ях.

5. Майже всі випадки насильства залишаються непокараними та скритими. За рік службою у справах неповнолітніх розглянуто лише шість випадків фізичного насильства, а якщо говорити лише про результати дослідження, то на існування його вказують майже 600 дітей.

6. Зовсім не викриваються випадки сексуального насильства, тож його жертви залишаються на самоті зі своїми проблемами.

7. Діти навіть у підлітковому віці не усвідомлюють, що вони є жертвами насильства, недостатньо інформовані про його види, наслідки, можливості подолання, свій правовий захист. Вірогідно, недостатньо інформовані з цих питань і дорослі.

8. Великий відсоток сімей, де з дітьми спілкуються на мові сили, негативно впливає на суспільство. Підлітки беруть до арсеналу моделі агресивної, жорстокої поведінки і переносять її на однолітків, привносять агресію в колективи, на вулицю. «Брудна» мова підлітків, велика кількість у ній нецензурних слів є теж показником невербальної агресії, або ж уже просто показником загальноприйнятої культури.

9. Той факт, що в останні роки ми маємо сумну статистику щодо росту випадків психічних розладів у дітей, безумовно, певною мірою є наслідком впливу на несформовану психіку дітей різних проявів жорстокої поведінки саме в сім'ях.

10. Часто дорослі недостатньо приділяють уваги вихованню дітей, не турбуються про організацію спільного дозвілля. Останнє призводить до відчуття нестачі позитивних емоцій, що спонукає підлітків шукати їх у неформальних та релігійних організаціях, ранніх статевих стосунках, вживанні наркотичних речовин.

Рекомендації

1. Працівникам служби у справах неповнолітніх, ЛЦССМ, центру практичної психології і соціальної роботи міськво, класним керівникам спланувати заходи щодо просвіти батьків та дітей з питань порушення прав та гідності дітей, жорстокого поводження в сім'ях.

2. Особливу увагу звернути на статті Конвенції ООН Про права дитини, Закон України про охорону дитинства, відповідні статті адміністративного та кримінального кодексів. Ознайомити дорослих з відповідальністю, що чекає їх у разі їх невиконання.

3. Ознайомити дітей з переліком та назвами державних установ, до яких вони могли б звертатися, сподіваючись одержати допомогу і захист.

4. Передбачити роз'яснювальну роботу серед батьків відносно шкоди, яку завдають дитині, їм самим та сус­пільству факти вербальної та невербальної агресії дорослих, неповажне ставлення до підлітків.

5. Психологам та класним керівникам планувати години спілкування, практикуми для батьків з метою оволодіння навичками ефективного безконфліктного спілкування.

6. Вчителям, класним керівникам не замовчувати факти жорстокого поводження з дітьми, направляти подання до ССН та інспекторів з охорони дитинства, вирішувати ці справи в короткий термін.

Аналіз анкетування

«Обізнаність учнів щодо порушення їх прав та гідності»

Анкетування проводилось згідно з річним планом центру практичної психології і соціальної роботи відділу ос­віти Лозівської міської ради.

В анкетуванні взяли участь учні 9-11-х класів загальноосвітніх шкіл міста.

Кількість респондентів: 887 чоловік.

Мета:

1. Виявити рівень обізнаності учнів щодо змісту понять «жорстоке поводження» та «насильство».

2. З'ясувати ступінь розуміння ситуацій з власного досвіду учнів, що пов'язані з порушенням їх прав та гідності.

3. Виявити коло питань щодо організації просвітницько-профілактичної роботи із зазначеної тематики.

Результати та аналіз анкетування

1. Учням було запропоновано продовжити речення, що мали визначити поняття «насильство» та »жорстоке поводження». Отримані такі варіанти відповідей:

Насильство – це...

• дії однієї людини проти іншої з застосуванням фізичної сили, а саме:
• примус проти волі (245)
• знущання (235)
• жорстокість (122)
• фізичне травмування (64)
• посягання (59)
• злочин (56)

дії однієї людини проти іншої, які спричиняють (можуть спричинити) моральну шкоду, а саме:

• порушення прав (161)
• приниження (30)
• грубість (14)
• не знаю (69)

Таким чином можна говорити про те, що більшість учнів розуміє зміст поняття «насильство». Водночас бачимо, що у більшості випадків діти насильство пов'язують з нанесенням фізичної шкоди. Лише 23 % опитаних вказують на різні види психологічного (морального) насильства.

Жорстоке поводження — це...

• поводження, яке виходить за межі людської моралі, порушення прав будь-кого (233)
• нанесення фізичних ушкоджень (212)
• неналежне ставлення до інших (неповага, грубість, тиск, ненависть) (162)
• приниження, моральне травмування (погрози, ігнорування) (156)
• насильство (101)
• знущання (75)
• смерть (23)
• агресія, ворожість (19)
• не знаю (100)

Якщо виходити з визначення поняття «жорстоке поводження», як будь-яке невипадкове нанесення ушкоджень дитині у віці до 18 років батьками чи особою, що здійснює догляд за дитиною, то можна говорити, що учні цими знаннями не володіють. Найбільш близькими до точного ви­значення були ті респонденти, що вказали на нанесення фізичних ушкоджень, у тому числі сексуальне насильство (35% опитаних). Більшість дітей не розрізняє поняття «насильство» та «жорстоке поводження».

2. Учням було запропоновано назвати відомі види жорстокого поводження однієї людини відносно до іншої. Діти назвали такі види насильства:

• фізичне (776)
• моральне (370)
• сексуальне (191)
• психічне (25)
• духовне (6)
• матеріальне (3)

3. На питання «які дії, вчинки людей можна віднести до різних видів насильства, учні відповіли таким чином:

до фізичного насильства відносяться:

• застосування сили (705)
• бійки, побиття (252)
• зґвалтування (145)
• насильство (109)
• вбивство (64)
• знущання (18)
• примус (10)
• катування (8)
• не знаю (38)

до психічного (морального) насильства:

• образи (343)
• прізвиська (173)
• нецензурні вислови (167)
• погрози, залякування (157)
• примус, тиск, шантаж (72)
• знущання (58)
• висміювання, глузування (33)
• не знаю (38)

до сексуального насильства учні віднесли:

• зґвалтування (500)
• домагання (106)
• знущання, побиття (23)
• розбещення (22)
• примус до сексуальних відносин з застосуванням фізичної сили (19)
• заволодіння людиною із застосуванням фізичної сили (8)
• торгівля людьми (3)
• переслідування (2)

Підлітки в значній мірі ознайомлені зі змістом понять «фізичне» та «моральне» (психологічне) насильство. Сексуальне насильство в уявленні багатьох учнів є одним із видів фізичного насильства.

Сексуальне насильство, в свою чергу, у 56% опитаних пов'язано зі зґвалтуванням, у 16% опитаних – з домаганням статевих стосунків, у тому числі із застосуванням фізичної сили. Лише 0,3% дітей відносять торгівлю жінками до сексуального насильства. Майже 3% підлітків вважають розбещення проявом сексуального насилля.

Моральне (психологічне) насильство в уявленні більшості респондентів пов'язане з вживанням образ, нецензурних та образливих слів по відношенню до людини – на це вказують 67% опитаних. Приблизно 26% учнів вважає, що це і застосування примусу, погроз, тиску, залякування та шантаж. Ще 10% пов'язують моральне насильство зі знущанням, висміюванням, глузуванням.

4. На питання «чи здавалась тобі поведінка будь-кого на твою адресу однією з форм насильства чи жорстокого поводження?» старшокласники дали відповіді: ні – 126 відповідей, важко відповісти – 426 відповідей, так – 335 осіб.

З них вказали на:

• психічне, або моральне насильство (131)
• побої, залякування (72)
• фізичне насильство (83)
• сексуальне насильство (23)

Учні пишуть, що це були:

• старші люди (191)
• однолітки (169)

Вважають, що підпадали під прояви насильства чи жорстокого поводження 35% опитаних. З них вказують на те, що зазнали впливу дорослих (батьків, вчителів, сторонніх людей) 57%, однолітків – 50%.

У більшості випадків учні вказують на фізичне насильство (41%), 38 % на психічне і фізичне і 6 % - на випадки сексуального насильства.

Майже половина підлітків не змогла дати відповіді на запитання.

5. На запитання «чи знаєш ти, до кого ти можеш звернутися по допомогу чи захист від насильства та жорстокого поводження?» підлітки відповіли: ні – 125 відповідей, так – 887 відповідей.

Серед названих:

• міліція (472)
• члени сім'ї (265)
• друзі (134)
• психолог (70)
• суд (59)
• соціальні служби міста (36)
• школа (32)
• інші дорослі (9)
• швидка допомога (5)
• церква (1)

Така розбіжність у цифрах між кількістю опитаних і відповідями «так» та «ні» пов'язана з тим, що діти писали «ні», а потім дописували тих людей і структури, що, на їх думку, мають допомогти. Можна говорити про те, що три чверті підлітків мають приблизне уявлення про те, де і в кого вони можуть отримати допомогу. Водночас не можна говорити про наявність конкретних знань про служби, що мають і можуть допомагати, особливо со­ціальні. З окремих дописувань підлітків видно, що діти не вважають дієвими власні спроби чинити опір насильству, особливо психологічному, з боку дорослих, зокрема батьків та вчителів. Більш того, вони висловлюють побоювання, що це їм може нашкодити.

6. Відповіли, що вважають рівень своїх знань з проблеми попередження насильства та жорстокого поводження достатнім 396 осіб, недостатнім вважають свій рівень 410 осіб.

Хотіли б дізнатися:

• як себе захистити;
• про все:
• до кого звернутися у разі насильства, жорстокого поводження;
• детальніше про свої права;
• про види насильства;
• як поводити себе в ситуації ризику:
• як уникнути ситуацій ризику;
• як ефективно запобігти насильству.

Таким чином, 46% старшокласників, що взяли участь в анкетуванні, вважають свої знання щодо проблеми насильства та жорстокого поводження з дітьми недостатніми, а особливо – з питань їх профілактики та особистого захисту.

Висновки

1. Учні добре усвідомлюють поняття «насильство» і майже не усвідомлюють поняття »жорстоке поводження».

2. Поняття насильства в розумінні дітей більш за все пов'язано з фізичним насильством. Приблизно чверть старшокласників знає про існування різних видів психологічного насильства.

3. Учні не мають уявлення про такі види психологічного (морального) насильства, як маніпулювання свідомістю, залучення до сект, деструктивних організацій, вірувань тощо.

4. Головними видами сексуального насильства підлітки вважають зґвалтування та примушення до сексуальних стосунків.

5. Старшокласникам майже не відомо, що видами сексуального насильства є розбещення, в тому числі демонстрація власного тіла дорослим, фото, відео, кіно, (Інтернет-сайтів) з порнографічними сюжетами, сексуальні дотики, розмови, торгівля людьми, примус до занять проституцією, сексуальний шантаж на виробництві тощо.

6. Більше третини підлітків потерпає від різних видів насильства та жорстокого поводження особливо з боку дорослих (батьків, вчителів, сторонніх осіб). Більшою мірою це – фізичне насильство, або фізичне і психічне водночас.

7. Приблизно десята частина підлітків потерпає від насильства як з боку дорослих, так і з боку однолітків, що свідчить про їх повну беззахисність.

8. На сексуальне насильство на свою адресу вказали 6% опитаних. Однак якщо ми пригадаємо, що це стосується більшою мірою фізичних проявів, то можемо говорити про більший відсоток тих, хто зазнає сексуального насильства.

9. Те, що значна кількість питань анкети (біля 50%) залишилась без відповідей, може свідчити про наявність більшого числа випадків насильства та про недостатню інформованість дітей щодо зазначеної проблеми.

10. У навчальних закладах педагоги нерідко використовують елементи морального насильства з метою впливу на поведінку учнів. Більшою мірою це образливі слова та прізвиська, вис­міювання, погрози, тиск маніпулювання.

11. Серед учнів існує думка, що захист власної гідності чи прав з боку дитини (учня) – річ не лише недієва, але і небезпечна.

12. У цілому під час анкетування підлітки висловлювали думки про те, що подібні дослідження не мають сенсу і ніяк не вплинуть на вирішення проблеми профілактики насильства та жорстокого поводження, особливо стосовно дітей.

13. Старшокласники мають потребу в знаннях щодо того, як запобігти насильству та жорстокому поводженню, правилам безпеки в ситуації ризику та куди звертатись по допомогу в разі потреби.

Рекомендації

1. Адміністрації шкіл включити в річні плани роботи 2005-2006 років з педагогами та батьками заходи (педради, педчиттання, семінари тощо) з проблеми профілактики насильства та жорстокого поводження. Виробити власні концепції заходу щодо зазначеної проблеми.

2. Педагогам, психологам, заступникам з виховної роботи, педагогам-організаторам, що пройшли навчання за програмами «рівний-рівному» та «Запобігання торгівлі людьми», при вивченні тем щодо захисту прав та гідності дитини акцентувати увагу на профілактиці насильства та жорстокого поводження. Особливо слід орієнтуватись на ті питання, в яких діти найменш обізнані (види морального та сексуального насильства, як запобігати насильству та жорстокому поводженню, правилам безпеки в ситуації ризику та можливості пошуку допомоги в разі потреби).

3. Центру практичної психології і соціальної роботи відділу освіти розробити просвітницько-профілактичну програму для молодших та старших підлітків з проблеми попередження насильства та жорстокого поводження.

4. Психологам та соціальному педагогу центру провести в 2005-2006 роках просвітницькі семінари для психологів, соціальних педагогів та класних керівників за вищеназваною програмою з метою їх подальшої роботи за програмою в своїх навчальних закладах.

5. Центру практичної психології і соціальної роботи довести результати анкетування до відома адміністраторів навчальних закладів, широкого загалу громадян через місцеві ЗМІ.

6. Центру практичної психології і соціальної роботи відділу освіти звернутись до служби у справах неповнолітніх з пропозицією щодо вироблення рекомендацій для керівників навчальних закладів з проблеми про­філактики насильства та жорстокого поводження та проведення в 2006 році спільного тематичного вивчення з за­значеної проблеми.