Комп'ютерна залежність. Вигадка чи реальна загроза?

У час стрімкого розвитку науково-технічного прогресу, невпинного потоку інформації, все більш актуальним стає питання збереження здорової психіки особистості. Людство впевнилося в тому, що досягнення цивілізації мають не тільки позитивні результати. Тому дуже важливо, впроваджуючи нові наукові розробки, залучити до аналізу, прогнозування якнайбільшу кількість спеціалістів різних напрямків, щоб науковий прогрес справді служив на користь людині. Особлива роль у експертизі новацій належить психологічній службі. Вона має не тільки достатньо можливостей для вивчення впливу нових технологій на людину, але й здатна попередити, коли досягнення прогресу, діючи на психіку людини, виходять за межі норми.

Останнім часом невід'ємною частиною нашого життя став комп'ютер. Неможливо переоцінити позитивне значення цього науково-технічного досягнення. Однак, навіть недовгий період масового користування комп'ютером виявив немало випадків його негативного впливу на людину, особливо це стосується неповнолітніх, психіка яких є більш незахищеною, а тому і вразливішою в порівнянні з дорослими.

Задуматись над проблемою впливу комп'ютера на підлітка примусила практична робота психологів із неповнолітніми, схильними до девіантної поведінки. Найпоширенішою початковою проблемою, з якою зверталися на консультацію до практичного психолога, були пропуски занять, а в деяких випадках і повна відмова відвідувати школу. Психологічний аналіз причин деяких ситуацій дає підстави говорити про наявність ознак залежних форм пове­дінки. Вважаємо за доцільне навести кілька типових випадків із практики.

О. З., учень сьомого класу, пізня, єдина дитина в сім'ї. Процес сімейного виховання проходив по типу гіперпротекції. Хлопчик мав середній рівень інтелектуальних здібностей на початок шкільного навчання. У початковій школі оволодівав учбовими уміннями та навичками на достатньому рівні, мотивація до навчання була сформована. Коли хлопчик навчався у
5–6 класах, у сім'ї виникли проблеми. Батько почав страждати від алкогольної залежності, що погіршило психологічний клімат у сім'ї та привело до формування негативного емоційного фону. Підліток почав віддалятися від сім'ї. Місцем, де почав проводити найбільше часу, став клуб ком­п'ютерних ігор. Спочатку програвав гроші, які давали батьки, потім мати стала помічати крадіжки. Кількість пропусків занять без поважних причин збільшувалась. Адміністративні методи впливу на хлопця, безперечно, не дали результатів. Коли мати звернулася до практичного психолога, підліток не відвідував школу, єдиним заняттям стали комп'ютерні ігри. Як пос­тійний відвідувач зали комп'ютерних ігор, він мав право на пільгові умови гри. Коло друзів хлопця сформувалося у зв'язку із захопленнями, батьки втратили авторитет. Від запропонованої консультації у психолога чи у психотерапевта хлопець відмовився.

О. І., учень 9 класу, молодший син у сім'ї, батьки розлучені. У матері, яка займає високу службову посаду, сформувався тип взаємовідносин із сином – гіпопротекція, де задовольнялися лише матеріальні запити дитини.

О. І. ріс хворобливою дитиною. У процесі виховання у хлопця сформувалися такі особистісні риси, як несамостійність, несформованість мотиваційної сфери, невизначеність інтересів. Спроби міжособистісних стосунків із ровесниками у підлітковому віці мали негативний досвід. Хлопець почав відвідувати залу комп'ютерних ігор, які стали згодом його єдиним захопленням. Турбуючись про те, що син майже не бував вдома, вимагав гроші на ігри, мати купила комп'ютер. Надії на те, що обіцяна покупка змінить ситуацію і хлопець почне відвідувати школу, не виправдалась. Коло інтересів сина замкнулося навколо домашнього комп'ютера, спілкування з однолітками теж стало обмеженим. Хлопець відмовився від допомоги психотерапевта.

На жаль, подібні випадки стали не поодинокими у роботі практичних психологів. Але єднає всі ці випадки те, що батьки надто пізно б'ють тривогу, і то з приводу того, що дитина відмовляється відвідувати школу, вони не розуміють істинних причин і не помічають змін у особистості своїх дітей, що є найбільш небезпечним у цих ситуаціях.

Нами було проведено соціально-психологічне дослідження серед учнів 7 – 9 класів щодо захоплення комп'ютерними іграми. Мета нашого дослідження – довести, що проблема існує, покласти початок глибшому її вивченню, намітити напрямки для подальшої розробки корекційних програм. Нами були використані такі методи: бесіда, спостереження, тестування, анкетування.

У проведеному соціально-психологічному дослідженні брали участь 780 учнів 7 – 9 класів шкіл Харківського району. Опитування підлітків проводилось за розробленою нами анкетою (Додаток 1) , оскільки єдиного стандарту анкетування за даною проблемою ми не виявили.

У результаті обробки та аналізу анкетування ми одержали такі висновки:

1. Захоплюються комп'ютерними іграми близько 71 % підлітків.

2. Мають комп'ютер вдома близько 40 % .

За наступними питаннями оброблялися відповіді учнів, які дали позитивну відповідь на перше питання.

3. Кількість днів на тиждень, яку відводять учні для комп'ютерних ігор:

• до 5 днів – близько 20 %;
• 1 день на тиждень – близько 40 %;
• грають майже кожного дня – близько 22 %;
• 18 % гравців – у залежності від ситуацій розподіляють час гри по- різному.

4. 45 % підлітків грають безперервно протягом дня близько години.

Більше 2 годин на день відводять на комп'ютерні ігри близько 34 %.

5. Серед варіантів відповіді щодо оцінки свого емоційного стану після припинення гри нас цікавив найбільше варіант «бажання продовжити гру». Таку відповідь ми одержали від 27 % учнів.

6. Близько 22 % підлітків одержують зауваження від своїх батьків щодо надмірного захоплення комп'ютерними іграми.

7. Якщо перед підлітками буде право вибору, як провести вільний час, то перевагу комп'ютерним іграм готові віддати 9 %.

Ми переконані, що за результатами проведеного нами соціально-психологічного дослідження можна зробити певні висновки щодо можливого формування залежності. Хвилює той факт, що значна кількість дітей значно перевищує норми роботи на комп'ютері,
27 % бажають продовжити гру після її за­кінчення, а 9 % віддають перевагу іншим видам дозвілля. Аналіз відповідей дає підстави говорити про схильність до можливого формування залежності у 18 % обстежених підлітків, а це вагомий показник. Відомо, що схильність може перерости в залежність. Такий процес прогресує, якщо складаються сприятливі умови. Якщо ж вони відсутні, то формування залежності не відбувається. Але є певний відсоток ризику, і тому проблема існує.

За основу при розробці анкети ми взяли науковий підхід до визначення проблеми аддикції в широкому розумінні цього поняття, оскільки пошуки наукових розробок щодо проблеми комп'ютерної залежності не дали результатів.

Нагадаємо, що поняття аддикції було започатковане німецьким психіатром Зуттом і протягом тривалого часу застосовувалось тільки щодо психоактивних речовин. Зутт стверджував: «Завжди, коли будь-який засіб чи діяльність перестають служити своїй справжній меті, а перетворюються в самоціль, ми опиняємося на тій межі, на якій звичне вживання може перейти в наркоманію. Чимось схожим на наркоманію може стати навіть робота». Значно розширився підхід до поняття аддикції, починаючи з 90-х років минулого століття. В 1995 році К. Янг спробувала вивести на науковий рівень поняття «он-лайнової залежності». В 1996 році М. Гриффітс провів наукову паралель між інтернет-залежністю та паталогічним захопленням азартними іграми. Дж. Грохол спробував дещо систематизувати поняття залежностей. Він висловив думку, що будь-яке людське захоплення ( напри­клад, іграми, роботою, художньою, науковою або технічною творчістю, подорожуванням, спортом, дегустацією їжі чи напоїв, програмуванням, колекціюванням, турботою про власне здоров'я та ін.) в своїх крайніх проявах дає вагомі підстави говорити про аддикцію. Звичайно, це явище достатньо ще не ви­вчене, тому говорити про такі залежності як про прояв хвороби неможливо, а заявити про такий феномен, займатись його дослідженням та наданням психологічної допомоги таким людям – на наш погляд, актуально і гуманно, особливо, коли мова йде про дітей, психіка яких тільки формується і надто чутлива до різноманітних впливів.

У вітчизняній науці нам не вдалося знайти вагомих наукових розробок за даною проблемою. У нас є можливість опиратися тільки на деякі до­слідження зарубіжних науковців.

Спираючись на прийняті діагностичні критерії в десятій міжнародній класифікації захворювань, можна ви­ділити шість найхарактерніших ознак аддикції. Діагноз залежності може бути поставлений за наявності трьох чи більше нижчезазначених ознак:

1. Сильна потреба або необхідність у засобі чи дії, що є підставою формування залежності.

2. Порушення здатності контролювати вживання речовини або регламентувати діяльність.

3. Наявність синдрому відміни, що позначається на фізіологічному чи психологічному стані.

4. Ознаки толерантності, такі як збільшення дози речовини або часу діяльності, необхідних для досягнення ефекту, який раніше досягався меншими дозами.

5. Прогресуюче ігнорування альтернативних інтересів на користь вживаної речовини чи діяльності.

6. Продовження вживання речовини чи заняття діяльністю, не зважаючи на наявність шкідливих наслідків.

Психологи стверджують, що близько 5 відсотків населення знаходиться в полоні у будь-якої залежності. На наш погляд, найбільше спільного піднята нами проблема має із залежністю від азартних ігор. Американською психіатричною асоціацією виділено комплекс симптомів, за наявністю яких можна виявити залежність від азартних ігор (Додаток 2) . Автори даної розробки стверджують, що наявність декількох із таких симптомів дає підстави поставити діагноз « патологічний гравець».

Аналізуючи випадки психологічного дослідження ситуацій, коли захоплення підлітка комп'ютерними іграми стає проблемою, ми прийшли до висновку, що тут варто говорити про залежність, оскільки такі діти не здатні самостійно перервати гру, після припинення гри їх не покидає бажання її продовжити. Деякі підлітки, з якими проводилась консультація, на запитання, як вони регламентують своє захоплення іграми, відповідали: «Я граю стільки, на скільки у мене вистачає грошей». Усі підлітки, батьки яких звернулися за допомогою, відзначалися втратою мотивації до навчання та до будь-якої соціально значимої діяльності, загостренням стосунків з батьками, з педагогами, звуженням кола інтересів, втратою друзів, а деякі й здатністю до крадіжки грошей у своїх батьків для гри. Вивчення системи родинного виховання підлітків, з якими проводилось психологічне консультування, показало, що у таких сім'ях виховання проводилось або за типом гіпопротекції, або потураючої гіпер­протекції, коли батьки, приділяючи багато уваги дитині, вирішували свої особисті проблеми. У таких дітей виражена інфантильність, не розвинута самостійність як риса характеру. У більшості випадків у сім'ях переважав несприятливий психологічний клімат. Слід зазначити, що опитані батьки не бачать у грі дітей на комп'ютері ніяких психологічних проблем, негативним вони вважають тільки можливий вплив на соматичне здоров'я.

На наш погляд, наведені нами дані дають можливість говорити про те, що причиною формування залежності від комп'ютерних ігор є переважно психологічні проблеми, які криються у несприятливому психологічному кліматі сімей, у недоліках сімейного виховання, у необізнаності батьків з даного питання. Якщо ці психологічні проблеми поєднуються з певними особливостями особистості, такими, як замкнутість, аутизм, інфантильність, – у такому випадку ризик формування залежності зростає.

Чи є необхідність вивчати дане питання і виводити його на рівень со­ціальної проблеми? Ми вже зазначили, що патологічне захоплення комп'ютерними іграми слід кваліфікувати як один із видів аддикції, як емоційну хворобу, серйозне порушення психіки. Звичайно, комп'ютерна залежність – це один із видів емоційної залежності, на відміну від хімічних залежностей , вона наносить менше зла особистості. Але не слід забувати, що будь-яка залежність веде до порушення особистісної сфери, тримає людину в тенетах, не даючи їй свободи дій, свободи вибору. Чи може підліток, для якого гра стала самоціллю, розвиватися як гармонійна особистість, реалізувати свої здібності? Адже залежність у будь-якій формі – це рух по замкнутому колу, де немає розвитку.

Стає очевидним, що залежні від комп'ютерних ігор підлітки потребують кваліфікованої психотерапевтичної допомоги. Але відомо, що ефективність допомоги залежить від бажання отримати її. У більшості ж випадків залежні підлітки заперечують свою аддикцію, відмовляються від консультації психотерапевта. Тому ми вважаємо, що найефективнішим способом боротьби з різними формами аддикції є профілактика. Профілактичні заходи слід проводити ще в дошкільний період, бо з приходом до школи дитина в основному вже сформована як особистість. На наш погляд, першим етапом профілактичної роботи повинно бути раннє інформування дорослих (ще до початку контакту їх дитини з комп'ютером) не тільки про можливий негативний вплив комп'ютера на психіку дитини, а й про психологічні умови формування схильності до залежності. Необхідно виробити адекватні рекомендації для батьків, педагогів, вихователів. Профілактичні методи для дітей повинні базуватися на психологічних законах, вони мають бути емоційно значимими, відповідати віковим особливостям. Ефективними будуть ігрові методи, тренінги. Потрібно розробити спеціальні комікси, створити дитячі мультфільми, які б навчали дитину сприймати комп'ютер як помічник у процесі саморозвитку, як унікальну можливість доступу до цікавої інформації, а не як засіб безцільного проведення часу. Ми пропонуємо до кожної інструкцію по експлуатації комп'ютера ввести правила безпечної роботи, які б попереджували про можливі наслідки негативного впливу на фізичне та психічне здоров'я у разі їх недотримання. На наш погляд, необхідно розробити тести для виявлення схильності до комп'ютерної залежності, які могли б використовувати не тільки психологи у психопрофілактичній роботі, а й самі користувачі ПК для самодіагностики.

Звичайно, найвагоміша роль у профілактиці комп'ютерної залежності належить психологічній службі. Оскільки комп'ютерна залежність – один із видів залежності в широкому розумінні цього поняття, вважаємо, що є необхідність включити у шкільну програму з ОБЖ цикл занять з профілактики залежностей. А щоб заняття були максимально ефективними та цікавими, необхідно потурбуватися про їх психологічне забезпечення. На нашу думку, необхідно залучити психологів до розробки навчальних тренінгів профілактики залежностей, у тому числі комп'ютерної, якими могли б оволодіти після спеціальної підготовки не тільки практичні психологи, а й педагоги.

На наш погляд, подібні заходи допоможуть зменшити можливість формування комп'ютерної залежності. Надалі ми пропонуємо розробити програми віртуальної реальності, які несуть у собі лікувальний ефект і які можна також використовувати з профілактичною метою.

Цією статтею ми хотіли б привернути увагу до комп'ютерної залежності і знайти однодумців, які могли б, об'єд­навши зусилля, вирішити проблему негативного впливу комп'ютера на психіку підлітка, тим самим збільшуючи ступінь свободи особистості в нашому непростому майбутньому.

Використані джерела:

1. Клінічна психіатрія. –М.: Здоров'я, 1967.

2. Жіночий журнал здоров'я. – № 12, 2004 р.

3. file\ www/ psyhelp/ ru Синдром продвинутого пользователя.

Додаток 1

Анкета для учнів

1. Чи захоплюєшся ти комп'ютерними іграми?

2. Чи маєш комп'ютер вдома?

3. Чи часто ти граєш на комп'ютері? Скільки днів на тиждень ти приділяєш комп'ютерним іграм?

4. Скільки годин на день ти граєш у комп'ютерні ігри?

5. Оціни свій стан після гри на комп'ютері. (Спокійний, збуджений, переважають позитивні емоції, переважають негативні емоції, бажання продовжити гру).

6. Чи роблять тобі зауваження батьки з приводу того, що багато часу приділяєш комп'ютерним іграм?

7. Якщо є вибір: подивитись фільм, поспілкуватися з друзями, почитати книгу, пограти на комп'ютері – чому ти віддаси перевагу?

Додаток 2

Чи є у мене пристрасть до азартних ігор?

За даними Американської психіатричної асоціації, за приведеними симптомами можна виявити пристрасть до азартних ігор. Більшість спеціалістів сходяться на тому, що наявність кількох із цих симптомів дає підстави поставити діагноз «патологічний гравець». Якщо у вас є будь-який із цих симптомів, то існує небезпека, що ви потрапите до їх числа.

Одержимість. Ви одержимі грою, пригадуєте минулі ігри, плануєте майбутні ставки або думаєте, як знайти гроші на наступну гру.

Звикання. Щоб досягти бажаного збудження, вам потрібно підвищувати ставки у грі.

Синдром відміни. Відчуваєте тривогу та роздратованість, намагаючись обмежити ставки або зупинити гру.

Втеча. Ви граєте, щоб уникнути проблем або заглушити почуття безпорадності, провини, тривоги, пригніченості.

Бажання відігратися. Наступного дня після програшу ви часто намагаєтесь відігратися. Намагаєтеся взяти реванш.

Брехня. Ви брешете членам сім'ї, лікарю або будь-кому з метою приховати істинну міру свого захоплення грою.

Втрата контролю. Ви періодично, але безуспішно намагаєтесь зупинитися, контролювати себе або грати менше.

Незаконні дії. Щоб мати гроші на гру, ви вдаєтесь до таких незаконних дій, як шахрайство, крадіжка або розтрата чужих грошей.

Ризик втратити роботу та близьких. Через свою пристрасть до азартних ігор ви ризикуєте зіпсувати або вже зіпсували стосунки з близькими, втратили можливість одержувати освіту, підвищувати свій службовий статус або втратили роботу.

Позика грошей. Ви позичаєте гроші, щоб виплутатися із фінансової скрути, викликаної грою.