Батькам про особливостіпсихічного розвитку дитини

Олена Павлівна Главник

Розвиток психіки здорової дитини

Психіка дитини — складний механізм взаємодії біологічних процесів визрівання мозку та соціально-психологічних впливів, що пов'язані з оточуючим середовищем, людьми.

Формування психіки починається з народження дитини, але в кожний період його розвитку головну роль грає певна сфера. Так, якщо на першому році життя бурхливо розвивається рухова (психомоторна) сфера, то в підлітковому віці переважають емоції, інтелектуальна сфера.

У новонародженої дитини ще нема тієї психічної діяльності, яка усвідомлено відображує оточуючий світ, але є всі необхідні безумовні рефлекси, що підтримують його адаптацію в навколишньому середовищі (смоктання, ковтання, моргання тощо), і дуже швидко виникають умовні рефлекси (повертання голови до грудей матері та ін.), що лежать в основі психічної діяльності.

Рухи новонародженої дитини некоординовані, безладні. Присутній чіпкий хватальний рефлекс. Здорова дитина спить близько 20 годин на добу. Голову починає тримати в півтора — два місяці. В цей самий період з'являється реакція на світло.

У три місяці дитина усвідомлено усміхається. Трохи пізніше немовля виявляє цікавість до підвішеної іграшки, намагається схопити її та побрязкати.

З шести—семи місяців дитина самостійно сидить, відрізняє своїх від чужих, не йде до рук сторонньої людини, плаче.

З семи — восьми місяців вона стає на ноги і переступає в ліжку.

Приблизно в рік діти починають ходити.

Мова у дитини в перші три роки розвивається більш інтенсивно щодо всього подальшого життя: в чотири місяці — «гуління», у вісім — перші склади, або лепетання. До року багато дітей вимовляють перші слова. В цей період бурхливо розвивається пізнавальна діяльність. Дитина дізнається про безліч оточуючих предметів. Чим більше з нею розмовляють і показують їй, тим більше вона знає.

Після року продовжує розвиватися моторика. Дитина в три роки вміє ходити по сходах, бігати, стрибати, інтенсивно розвивається мова. Основний вид діяльності в цей період — гра. Причому дитина свідомо маніпулює іграшками, розуміючи, для чого вони призначені.

У стосунках з оточуючими дитина цього віку може бути активною або пасивною (це залежить від її індивідуальних особливостей), але вона завжди невпинно прагне до однолітків або старших дітей.

У три—чотири рок и зростає здібність до запам'ятовування віршів, пісень. Це «пік» механічної пам'яті людини. Регулятори вольової поведінки ще дуже незрілі. Дитині важко всидіти на місці або затримати своє бажання. Однак правильне виховання в сім'ї допоможе їй розвинути вольове гальмо, що значно полегшить спілкування з оточуючим світом. У цей віковий період дитина набуває знань та досвіду спілкування.

У трьох-чотирьохрічному віці відбувається дуже складна за своїми процесами біологічна перебудова організму. Це так звана перша вікова криза. Поведінка дітей у цей час характеризується підвищеною руховою активністю: вони багато бігають, задають безліч питань, не можуть надовго зосередити свою увагу на чомусь одному. Це період своєрідної (скороминущої) впертості, незрозумілих капризів. Наполегливість батьків не завжди дає позитивні результати, а іноді, навпаки, підсилює явище так званого дитячого негативізму. Очевидно, батькам необхідно трохи переглянути свої погляди на виховання. Треба або переключити увагу дитини на інше, або спокійно пояснити недоцільність її поведінки. Після закінчення цього періоду — кризи — такі реакції у дитини згладжуються.

Інколи батьки стикаються з тим, що, граючись, дитина не реагує на гукання, доводиться декілька разів повторювати одне й те саме. Вони звертаються до лікаря-отоларінголога зі скаргами на ослаблення слуху в дитини. Насправді тут має місце недостатньо розвинута увага. Вихована, дисциплінована дитина зверне увагу на оклик і навіть за небажання відриватися під цікавої гри буде виконувати обов'язкові дії (їсти, лягати спати, йти на прогулянку). Цього важко добитися від дитини розбещеної, що звикла визнавати — її справи найголовніші. Батьки підлаштовуються під такий ритм життя, що зовсім недопустимо, тому що це порушує правильне «вживання» дитини в світ людських взаємовідносин.

Нині все частіше висловлюється думка, що дітям необхідно дати свободу в розвитку, менше їх обмежувати. Однак виховний вплив повинен передбачати розвиток творчих пізнавальних можливостей дитини, її емоційності, а не стимулювання розбещеної нецілеспрямованої поведінки, яка заважає адаптуватися в житті.

Усі розділи програми виховання та навчання дітей в дошкільному закладі спрямовані на гармонійний розвиток особистості, збереження психічного та фізичного здоров'я. Задача батьків — допомагати вихователям, інакше дитина опиниться під впливом різноманітних виховних діянь, що нівечить ще не сформовану особистість.

Шкільний період характеризується не тільки перебудовою режиму, життєвих відносин і цінностей, але й біологічною перебудовою. На рубежі шести-семи років настає другий біологічний кризовий період. У цей час підсилюється рухова, пізнавальна та емоційна активність дітей. Вони рухливі, допитливі, активні; прагнуть до самостійності, їм подобається конструювати. Якщо діти не знаходять цікавих занять дома або в школі, вони шукають їх на стороні, стають безконтрольними в знайомствах, можуть подружитися зі старшими за віком, часто підпадають під негативний вплив. Надмірна жвавість дитини має задовольнятися в рухливих іграх, спортивних заняттях, краще в секціях, де фізичне виховання обов'язково поєднується з формуванням волі, витривалості, вміння протистояти труднощам. У період молодшого шкільного віку діти в основному оволодівають навичками письма, рахування, читання та закріплюють їх.

Однак, підготовка до школи не може зводитись тільки до навчання дитини читанню, письму та рахуванню, ця система повинна включати такі задачі:

3 виховати цікавість до явищ та навичок, що вивчаються, до причини явищ, стимулювати природну допитливість, розширювати кругозір;

3 навчити зосереджувати увагу на певному занятті, спочатку ігровому, потім учбовому;

3 виховати посидючість, відповідальність за виконання завдання, стимулювати бажання виконати його якнайкраще;

3 прищепити самостійність у виконанні завдань; не робити за дитину, а привчати її мислити самостійно, направляти на шлях правильного рішення;

3 навчити читати, писати елементи літер та виконувати лічильні операції в межах першого десятка.

Ставлення дитини до навчання часто залежить від думки батьків. Не секрет, що в багатьох сім'ях ведуться розмови про те, як важко навчатись за шкільною програмою. Однак, першокласник цілком здатний засвоїти цю програму. Його треба привчити організовувати себе, пристосовуватися до нових умов життя.

Не менш важливо, щоб батьки цікавились тим, як установлюються взаємовідносини дитини з ровесниками та вчителями. Будь-які непорозуміння слід з'ясовувати відразу, обов'язково треба уважно вислухати дитину, враховуючи однак, що кажучи правду дитина, але інтерпретує її зі своєї позиції. Необхідно разом з дитиною розібратися в ситуації, що склалася, пояснити їй, що добре, а що погано. Дитина зазвичай переусвідомлює обставини і з допомогою дорослих знаходить правильне рішення, яке допомагає набути досвіду самостійного рішення складних поки що для неї проблем і служить запорукою правильного формування взаємовідносин з оточуючими в майбутньому. Батьки повинні намагатися не підмінювати поради прагненням вигородити своє дитя та покарати кривдника.

У деяких сім'ях дитина чує від батьків скарги на огиду до класної роботи. Вони не думають про те, в який «благодатний» ґрунт падає зерно, а потім дивуються, чому їхнє дитя виросло дармоїдом. Обов'язок батьків — навчити дітей працювати, пізнавати, радіти результатам праці. А ці якості особистості якраз і формуються в молодшому шкільному віці.

Розвиток психіки підлітка

Підлітковий період — це період формування особистості та характеру, що протікає гостро. Він співпадає з третьою фізіологічною кризою — періодом статевого дозрі­вання. У цей час відбувається глибока якісна перебудова всього організму під впливом залоз внутрішньої секреції. Спостерігається інтенсивний ріст, витягуються кінцівки, у хлопчиків голос стає більш низьким, починається мутація. З'являється менструація у дівчат, полюції — у хлопчиків. Відмічається перебудова судинної та інших систем і органів. Підлітки нерідко відчувають неприємні поколювання, стискання в серці та інших органах, головний біль. Ці явища проходять, і не слід їх боятися. Але при повторенні подібного стану або погіршенні слід звернутися до невропатолога чи терапевта підліткового кабінету.

Психіка підлітка різноманітна і складна. Її закономірності відображають природний біологічний хід розвитку психічних процесів людини в поєднанні з новими вимогами оточуючого середовища і системою взаємовідносин у підлітковому віці.

До особливостей психіки підлітка належить більш розвинута та активна пізнавальна діяльність, що побудована на особистих висновках. Здатність до висновків дає можливість перейти від формування учбових навичок у школі до вивчення окремих розділів науки. В цей період у школярів виявляються індивідуальні особливості і схильності, розкриваються таланти. Батьки повинні зрозуміти, до чого прагне підліток, які шкільні дисципліни більш цікаві йому та легше засвоюються, розвинути ці здібності та допомогти в правильному виборі професії. Однак не слід забувати, що людина повинна бути всесторонньо освіченою, тому треба направляти зусилля підлітка на успішне засвоєння інших дисциплін. Якщо школяр не може з будь-яких причин (пропуски, хвороба, неуважність) оволодіти предметом або окремою темою, батькам необхідно разом з учителем проаналізувати причини його неуспішності та допомогти. В ряді випадків батьки неправильним ставленням до оцінок (карають дитину або звинувачують вчителів) відбивають у підлітка бажання навчатись. Треба бути об'єктивним і не утруднювати, а полегшувати дитині навчання та взаємовідносини з педагогами. Важливий не батьківський престиж, а те, з якими поглядами вступить підліток у життя, як навчиться будувати взаємовідносини з оточуючими.

Старший підлітковий період (7—8 класи) , якщо чітко проявляються здібності, інтереси і схильності підлітка, батькам слід подумати про влаштування дитини в спе­ціалізовані школи або класи фізико-математичного, математичного, хімічного, біологічного, філологічного профілю. Корисно стимулювати та заохочувати участь підлітків в олімпіадах, конкурсах, гуртковій роботі, де розвивається індивідуальність кожного, його творчість, інтереси направляються в необхідне русло.

Підлітковий вік називають «важким». Дійсно, емоційно-вольова сфера підлітків нестійка: вони бувають не тільки поривчастими, веселими, активними, але й в'ялими, пасивними, схильними до усамітнення та самоаналізу. Багатьом підліткам притаманні підвищена самокритичність в оцінюванні своєї зовнішності, одягу і разом з тим зайва самовпевненість, схильність до критиканства та переоцінки звичних для оточуючих цінностей, особливо цінностей старшого покоління.

Разом з проявом типологічних рис та інших особливостей характеру підліткам притаманні певні загальні якості, тобто «моделі поведінки», або реакції. До них відносяться: реакція емансипації (боротьба за свою особисту незалежність), реакція групування з однолітками, реакція захоплення (хобі-реакція).

Реакція емансипації звичайно починає проявлятися в бажанні звільнитися від впливу і контролю батьків, вчителів та старших взагалі, в ігноруванні та відкритому спростуванні прийнятих у сім'ї цінностей і порядків, частіше без будь-яких конкретних пропозицій щодо їх покращання з точки зору самого підлітка. Слід відзначити, що не завжди й дорослі тактовні і делікатні стосовно дітей.

Реакція групування з однолітками виявляється в їх об'єднанні і бажанні кожного посісти належне місце в певній групі підлітків. Спочатку їх зближує спільне навчання або територіальний принцип, тобто місце проживання. У подальшому основою формування деяких груп підлітків стає спільність інтересів, захоплень, занять.

Реакція захоплення виявляється в тому, що підліток, захоплюючись чимось, може нехтувати всіма своїми обов'язками, закинути навчання, інші корисні заняття, чинити асоціальні вчинки.

Серед захоплень можна виділити такі, як інтелектуально-естетичні, спортивні, лідерські, накопичувальні, азартні та інформативні. Різноманітні захоплення підлітків в цілому не можна вважати поганими. Вони стають такими, якщо не приносять ніякої користі, не сприяють розвитку підлітка, а навіть гальмують його або призводять до правопорушень. Нерідко через захоплення дитина перестає вчитися, виконувати певні вимоги сім'ї, приділяє увагу тільки своєму захопленню, якому віддає перевагу перш за все. Така сила захоплень може призвести підлітка на асоціальний шлях. Батьки повинні вчасно побачити зародження та спрямованість захоплень і своїми порадами ненав'язливо допомогти дитині зайнятися цікавими та корисними справами.

У деяких підлітків у період становлення характеру типологічні особливості виявляються достатньо чітко. Іноді вони настільки виражені, що отримують певну схожість з хворобливими — психопатичними — особливостями (акцентуаціями) аномальної особистості, проте не є такими за суттю та ступенем вираженості.

Основні типи акцентуацій характеру.

Гіпертимний тип

Підлітка з дитинства вирізняє рухливість, прагнення до спілкування, жага активної діяльності. Зазвичай він у доброму настрої, фізично здоровий, має гарний апетит. Не соромиться старших, втручається в усі справи, все готовий зробити; ніколи при цьому не втомлюється. Важко пристосовується до суворого режиму.

Циклоїдний тип

У підлітка часто змінюється настрій. Однак він критично оцінює свій стан і знає, що за періодом спаду йде підйом життєвих сил.

Астено-невротичний тип

У дитинстві погано спить, скаржиться на погане самопочуття, періодичний головний біль. У підлітковому віці з'являються дратівливість, підвищена втомлюваність. Дитина зосереджує увагу на власному здоров'ї, часто плаче.

Психастенічний тип

Основні особливості — нерішучість, несамостійність, схильність до міркувань, самоаналізу, нав'язливі страхи. Фізичний розвиток та практичні навички погані.

Шизоїдний тип

З дитинства недостатньо комунікабельний, не тягнеться до однолітків, віддає перевагу оточенню дорослих, погано встановлює контакти з однолітками. Відмічається недостатність інтуїції. Багатий внутрішній світ закритий для сторонніх.

Епілептоїдний тип

Підліток виявляє схильність до періодично виникаючого злобно-тужливого настрою, до роздратованості. Можливий вибух емоційних проявів, інтенсивний та тривалий, з нестримною лютістю. Відмічається сповільненість в усіх сферах психічної діяльності, розгальмованість інстинктів у поєднанні із сексуальними порушеннями.

Істероїдний тип

Домінують егоцентризм, жага постійної уваги, брехливість. Емоції не глибокі, міміка та жестикуляція виразні. Підліток може скоювати неблаговидні та навіть асоціальні вчинки.

Нестійкий тип

Для цього типу характерні неслухняність, непосидючість, небажання докладати зусилля до занять, навчання.

Конформний тип

Головна риса — прагнення додержуватись узвичаєних норм у власному житті, що поєднується з некритичністю та невмінням аналізувати свої та чужі вчинки.

Сензитивний тип

Дитина боязка, старанно навчається. У старшому підлітковому віці — надмірна вразливість, нерішучість, почуття власної неповноцінності поєднуються з почуттям обов'язку та відповідальності.

Лабільний тип

У ранньому дитинстві відмічається поганий сон, боязкість усього нового. В підлітковому віці — швидка мінливість настрою з будь-якого приводу, що веде до зміни самопочуття. Але такий підліток здатний на глибокі почуття та прихильність. Чуйність та увага оточуючих дають йому істинну радість.

Стратегії мислення у дівчаток і хлопчиків (за О. В. Кочергою)

Дівчатка. У розвитку випереджають хлопчиків на три-чотири тижні. До 13 років зберігають певну пластичність мозку, тобто дифузність півкуль. Вони більш чутливі до шуму. У 1—2 класах їх найбільше дратує тілесний дискомфорт, швидше реагують на дотик. Відпочивають від занять здебільшого в приміщенні, у замк­нутому просторі. До форми й змісту навчальної роботи ставляться досить терпимо, а до соці­альних форм критично.

Форми організації навчання побудовані таким чином, що потребують з перших кроків старанності, зосередження уваги, дисципліни, ретельності. А ці вимоги за психофізіологічними параметрами ближчі до жіночих.

Полюбляють комфорт, схильні до навіювання. Сприймання більш деталізоване, тому більша чутливість до зовнішньої впорядкованості. Мислення більш конкретне і прагматичне, тому спрямоване не стільки на виявлення закономірностей, скільки на отримання необхідного результату. Дівчаткам легше впоратися з алгеброю, рахувати, маніпулювати цифрами і формулами. Вони перевершують хлопців за вербальними здібностями. Швидше опановують мовлення, більш охоче спілкуються з іншими дітьми. Їхня мова правильніша і складніша за синтаксичною будовою, ніж у хлопців. Швидкість мовлення вища, краще і швидше розуміють письмовий текст.

Еволюція жіночої статі спрямована на адаптованість у довкіллі. Дівчатка зорієнтовані на стосунки між людьми. Ставлять запитання заради встановлення контакту з дорослими. Під час уроку дивляться вчителеві в очі, шукаючи підтвердження правильності, очікують схвалення. Після початку уроку набирають оптимального рівня працездатності. Набагато краще виконують типові, шаблонні завдання. Застосовують ту саму тактику під час вивчення абсолютно несхожих матеріалів. Схильні до механічного заучування. Традиційна освіта більше підходить для дівчаток — тому навчаються вони краще. У дівчаток значно вища здатність центрів правої і лівої півкуль вступати у функціональні міжкульові контакти.

За наявності сильних емоцій дівчатка схильні до емоційних зривів, ридання, крику тощо.

Мозок дівчаток, готовий відповісти на будь-яку неприємність, підтримує в стані готовності всі свої структури, щоб будь-якої секунди відреагувати. Можливо, саме цим досягається їхнє «виживання».

Унаслідок загальної втоми страждають правопівкульові процеси (образне мислення, емо­ційне самопочуття тощо).

Хлопчики. На два-три місяці пізніше починають ходити, на чотири-шість місяців — говорити. До періоду статевого дозрівання відстають у розвитку на два роки. У початковій школі за своїм біологічним віком «молодші» за дівчаток на один рік. Асиметрія мозку розвивається раніше, ніж у дівчаток. До восьми років гострота слуху в середньому вища, ніж у дівчаток. Помітний негативізм не тільки до системи шкільних взаємовідносин, а й до навчальної роботи взагалі.

Хлопці легше вивчають геометрію (просторовим мисленням, мислительними маніпуляці­ями з геометричними формами). Еволюція чоловічої статі спрямована на винахідливість, спритність. Вони більше орієнтовані на інформацію. Частіше ставлять запитання з метою отримання конкретної відповіді. Під час уроку хлопці дивляться на парту, убік або поперед себе, пізніше прилучаються до навчального процесу і на вчителя дивляться зрідка. Досягають піку працездатності, коли дівчатка починають втомлюватися. Краще здійснюють пошукову діяльність, висуваючи нові ідеї; краще працюють, коли потрібно розв'язувати принципово нові задачі. Хлопчик може знайти нестандартне розв'язання математичної задачі, але може зробити помилку в розрахунках і в результаті отримати низький бал. Мають потребу самі брати участь у пошуку розв'язання.

На емоційні чинники реагують короткочасно й вибірково.

Хлопчики швидко знімають емоційне напруження, перелаштовуються на продуктивну діяльність.

Для досягнення виховного ефекту вчителі та батьки мають стежити за тривалістю, обсягом та змістом нотації.

Унаслідок загальної втоми страждають лівопівкульові процеси, пов'язані з мовленнєвим мисленням, логічними операціями.

Хворобливо реагують на необхідність вдаватися до різних типів мислення на різних уроках, під час вивчення різних дисциплін. Мозок хлопчиків (порівняно з мозком дівчаток) більш прогресивний, більш диферен­ційований, більш вибірковий, його функ­ціональна система економніша. Мислення хлопчиків більш творче, пошукове. Вони здатні до активнішої самореалізації.

Кількість нервових волокон, які з'єднують ліву і праву півкулі, менша, ніж у дівчаток. Тому хлопцям важче порівнювати інформацію, яка опрацьовується у лівій і правій півкулях.