Художня література як засіб подолання мовленнєвих недоліків у дітей дошкільників.

Художня література — це дієвий засіб розумового, морального та естетичного виховання дітей. Вона впливає на розвиток та збагачення мови дитини. В поетичних образах художня література розкриває та пояснює дитині суспільне життя, світ людських почуттів та взаємовідносин.

Вона збагачує емоції, розвиває уяву та дає дитині чудові зразки співучої української мови.

Ці зразки різноманітні за своїм впливом: в оповіданнях діти пізнають лаконічність та точність слова, у віршах сприймають співучість, ритмічність рідної мови, народні казки розкривають перед ними влучність та виразність мови, демонструють насиченість рідної мови гумором, живими образними висловлюваннями, порівняннями.

Через недостатню сформованість звукової (звуковимова та фонетичні процеси) граматичної та лексичної систем мовлення, діти логопедичної групи відчувають труднощі в побудові довільних фраз. Вони відрізняються і своєрідністю мислення — несформованістю певних понять, уповільненістю темпу процесів мислення, тощо.

Такі діти мають особливості в емоційній та мотиваційній сферах, які проявляються в психічній збудженості або загальмованості, відсутності стійкого інтересу.

Враховуючи це, йдемо від простішого матеріалу до складнішого.

Коли звук у дитини поставлений, логопед з вихователями автоматизують його в словах, реченнях та віршованій мові.

На допомогу приходять загадки, які за своїм змістом відповідають основним вимогам дошкільного виховання, а також психічним особливостям дітей, тобто доступні їм.

Дітям з мовленнєвими вадами доступні та зрозумілі різноманітні загадки: про світ тварин, рослинний світ, транспорт, явища природи та їх закономірності, життєдіяльність людини та явища суспільного життя.

Використовувати можна загадки як народні, так і літературні. Особливо доцільно використовувати загадки на прогулянці, під час спостережень.

Діти не тільки краще сприймають об'єкт, але й вправляються у вимові звука, який автоматизується або диференціюється.

Здебільшого в таких випадках використовується незаплановане загадування загадок:

пролетів літак — загадка про літак:

Летить птиця — лебедиця,

а в ній люди сидять.

дмухнув вітерець — про вітер:

Крутить, вертить з городу летить.

на небі з'явилася чорна хмара — про хмаринку:

Горя не знаю, а гірко плачу.

При спостереженнях за явищами природи — сонцем, веселкою: ( Через воду стежечка, а води не перейдеш. (Веселка.) Що сходить без насіння. (Сонечко.)), дощиком, місяцем, ми не тільки тренуємо мнестичні процеси, працюємо над розвитком слухового сприймання, зорової пам'яті, логічного мислення, але й активізуємо мову дитини з фонематичним її недорозвиненням, автоматизуємо потрібні звуки, або диференціюємо їх з близькими за звучанням шляхом використання загадок.

Під час режимних процесів — сніданку, обіду, вечері можна запропонувати дітям згадати або загадати загадки про продукти харчування.

Рідке, а не вода, біле, а не сніг. (Молоко.)

В одній діжці два тіста. (Яйце.)

Білий камінь у воді тане. (Цукор.)

В воді росте, в воді кохається,

А кинь у воду — злякається. (Сіль.)

Великі можливості для використання загадок розкриваються при дотриманні гігієнічних процедур, а також у заходах з валеології.

Любить митися і купатися, але від того тільки худне. (Мило.)

Зуби є, а рота немає. (Гребінець.)

Віконця то зачиняються, то відчиняються. (Очі.)

Дві матері по п'ять синів мають. (Руки.)

У хлівці два ряди баранців і всі біленькі. (Зуби.)

Завжди в роті, а не проковтнеш. (Язик.)

Діти логопедичної групи можуть вправлятися в загадуванні та відгадуванні загадок під час дидактичних ігор, таких як «Назви квітку», «Що в мішечку?», «Фруктовий базар», «Хто тут мешкає?», «Що колгоспники везуть на ярмарок?», «Кого ми зустріли в лісі?» тощо.

Прислів'я та приказки також можуть бути використані в роботі з дітьми логопедичної групи, тому що розкривають широкі можливості для роботи над звуком, а також для морального виховання: у вихованні чесності, сміливості, хоробрості, поваги до праці дорослих, працьовитості. Такі як:

Тяжко тому жити, хто не хоче робити.

Знання завершуються тільки ділом.

Бджола мала, а й та працює.

Згода будує, а незгода руйнує.

Серце радіє, а дружба міцніє.

Де сила не візьме, там розум допоможе.

Важливо, щоб прислів'я увійшли в активний словник дітей, тому вихователі та логопед повинні стимулювати дітей до їх використання в своїй мовленнєвій практиці, на заняттях, у житті.

Скоромовки вивчаються дітьми з фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення суто індивідуально.

1. Пиріжечки, пиріжки

Має кожен два ріжки.

2. Вовк ворону запитав:

— Де це вітер ночував?

А ворона вовку каже:

— Вітер спить — де спати ляже.

3. Ворона сороці намисто купила,

Сорока в ньому намистинки лічила,

Отож для сороки настала морока:

Не може лічить намистинки сорока.

Використовуючи малі фонетичні жанри фольклору в роботі з дітьми логопедичної групи, ми створюємо умови не тільки для виховання чистої бездефектної мови у дітей з ФФНМ, а й для морального виховання дітей, збагачення їх мови зразком народної мудрості.

Великі можливості для автоматизації та диференціації з близькими за звучанням звуків розкриває вивчення віршів. При їх вивченні звертаємо увагу на сприйняття літературного віршованого твору в єдності його змісту та художньої форми. Вказівку на запам'ятовування спочатку не даємо — це відволікає дітей від мелодики вірша. Крім того, діти, намагаючись запам'ятати наступну строфу, не вправляються у правильному промовлянні потрібного звука.

Нехай вони спочатку відчують красу та співучість віршованого твору, глибше усвідомлять його зміст, правильно використають звуки, які автоматизуються або диференціюються, і тільки тоді можна переходити до заучування вірша, не упускаючи і вступної бесіди.

Коли заучуємо вірш, логопед та вихователь логопедичної групи наслідують наступну мету: закріплення правильної вимови звука, виразна вимова тексту з вірними інтонаціями, логічними наголосами, дотримка пауз, керівництво своїм голосом, розуміння змісту тексту, який запам'ятовується.

Вірш повторюється багато разів і в наступному для чіткого відпрацювання навичок вимови того чи іншого звука, а також для того, щоб образні слова та вирази закріплювали встановлені різноманітні асоціативні зв'язки.

Робота з ознайомлення з жанром оповідання не менш доцільна в роботі з дітьми з ФФНМ. Аналіз твору розкриває значення його змісту, взаємовідносини героїв, звертає увагу на слова, якими автор характеризує самих героїв, їх вчинки.

Питання, які пропонуються після прослуховування оповідання, спрямовані на те, щоб дитина вправлялася в самостійній вимові звука, який відпрацьовується, а також для уточнення розуміння змісту оповідання, уміння оцінити дії та вчинки героїв. Звертаємо увагу на питання про засоби художньої виразності в оповіданнях про природу.

Коли діти логопедичної групи разом із змістом засвоюють і художню форму, можна казати про повноцінне сприймання художнього твору.

Відповідаючи на запитання вихователя чи логопеда, діти фактично переходять до спонтанного вживання звука, над яким працюємо, який вводиться в мову.

Питання за змістом оповідання чи казки мають на меті вияснити рівень сприймання основного змісту та моральної сутності твору. Ставимо ці запитання приблизно так:

• Про що говориться в оповіданні чи казці?
• Що нового, цікавого ви дізналися з оповідання, яке щойно прослухали?
• Що можна розказати про героя казки чи оповідання?
• Який він?
• Як ви оцінюєте вчинок того чи іншого героя чи дійової особи?
• Яка головна подія цього твору?

Питання, які ставимо для виявлення розуміння засобів художньої виразності твору, також різноманітні:

• Як автор описує берізку?
• Яка вона?
• Які слова чи вирази тобі більше запам'яталися? Сподобалися?
• З чим порівнює автор сніг в оповіданні?
• Якими словами називає звірів у казці та чому? і т.ін.

Так питання за змістом оповідання провокаціюють дітей з ФФНМ на спонтанне мовленнєве спілкування.

Доцільні прийоми ознайомлення дітей з порівняннями, епітетами, антонімами, синонімами, оскільки збагачують, активізують словник дітей, зрівнюють рівні імпресивної та експресивної мови, тобто робота над мовою художнього твору — казки чи оповідання — це ще і ще раз робота над лексичною системою мовлення дітей з мовленнєвими недоліками.

У результаті роботи з різними жанрами художніх творів, аналізу особливостей художнього тексту у дітей формується розуміння форми літературного твору, цілісне його сприймання в єдності форми та змісту, вдосконалюється мовлення: словниковий запас, зв'язність, граматична та звукова культура.

Діти з ФФНМ постійно на заняттях, в позаурочні часи на мовному матеріалі художніх творів різноманітного жанру вправляються в правильному вживанні та вимові дефективних раніше звуків.