шкільні «успіхи» дитини

Помиткіна Любов Віталівна

Збоку батьків у відносинах із своїми дітьми необхідно зменшувати хворобливість їх переживань з приводу невдач, допомагати їм емоційно переборювати ситуації, які пов'язані зі шкільними оцінками. Похвала їм необхідна, але треба вказати на помилки, недоліки, неточності.

Як ставитись до шкільної оцінки в сім'ї? Як зробити так, щоб ваше ставлення позитивно впливало на вашу дитину, а не при­гнічувало її ще більше?

Правило 1: заспокойтесь. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один, два, ... десять... Відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої ко­лишні «успіхи». «Постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А ось тепер можна починати розмову, а може... тільки послухати дитину, спів­чуваючи її бідам, а може... допомогти розібра­тись у складній теоремі, а може... Пам'ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні — все од­но, що включити в автомобілі «газ» і натиснути на гальма.

Правило 2: не поспішайте. Старий, вічний пе­дагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини все і за­раз. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, як на­шкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її — вона вчи­ться, але стає зубрилкою і ненавидить учіння, школу, а може й ... вас.

Правило 3: безумовна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи у школі. Вона відчуває вашу любов і це допомагає їй бу­ти впевненою в собі і подолати невдачі. А як же ставитися до невдач?.. Вона вас засмучує і... все.

Правило 4: не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка — достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні і ті ж помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокій­ної допомоги.

Правило 5: щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один — той, якого ви хо­чете позбавитися найбільше, і говоріть тільки про нього.

Правило 6: вибирайте найголовніше, порадь­тесь із дитиною, почніть з ліквідації тих шкіль­них труднощів, котрі найзначущіші для неї самої. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно і виразності, і переказу.

Правило 7 — головне: хваліть — виконавця, критикуйте — виконання. Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах до­помогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.

Правило 8 — найважче: оцінка повинна порі­внювати сьогоднішні успіхи дитини з її власними вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та неуспіхами сусідського Івана.

Правило 9: не скупіться на похвалу; будуючи стосунки з власною дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, котрого нема за що похвалити.

Правило 10: виділіть у морі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися, укорінювати­ся дитяча віра в себе і в успіх своїх навчальних зусиль. Оцінювати дитячу працю потрібно досить індивідуально, тактовно. Саме при такій оцінці в дитини нема ні ілюзії повного успіху, ні відчуття повної невдачі.

Правило 11: ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні цілі, і вона спробує їх до­сягти. Не спокушайте дитину цілями, яких немо­жливо досягти.

Правило 12: не рвіть останню нитку. Досить часто дорослі вимагають, щоб до занять улюб­леною справою (хобі) дитина виправила свою ус­пішність у навчанні. У ряді випадків така забо­рона має стимулюючий характер і справді спо­нукає дитину до навчання. Та частіше буває так, коли справи з навчанням ще не дуже запущені і до нього ще є інтерес. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя у навчанні.

Для того, щоб усі правила виявились ефектив­ними, необхідно їх об'єд­нати: дитина повинна бути не об'єктом, а співучасником власної оцін­ки, її слід навчити самостійно оцінювати свої до­сягнення. Уміння себе оцінювати є необхідним компонентом уміння вчитися — головного засо­бу подолання труднощів у навчанні.