Арт-терапія в корекційній роботі

Черниш О.С.

Останнім часом засоби масової інформації досить серйозно висвітлюють питання, присвячені проблемі адиктивної поведінки у підлітків. Проводиться серйозний аналіз причин виникнення залежностей, їх механізмів. Розроблені програми профілактичних заходів щодо подолання вказаної проблеми. Та питання досі не ви­рішене.

Науковці та педагогічні працівники загальноосвітніх шкіл постійно апробують нові методи роботи з підлітками, схильними до вживання психоактивних речовин.

Педагог та психолог повинні вміти вирізнити із загалу тих підлітків, які вже мають досвід вживання алкоголю чи наркотиків. Та головне, потрібні знання про те, які заходи слід застосувати для корекції таких відхилень у розвитку особистості.

Досить цікавим є досвід використання арт-терапії під час організації корекційної діяльності з підлітками, схильними до адиктивної поведінки.

В арт-терапії вдається побачити всю людину загалом. Арт-терапія повністю відповідає зростаючій потребі сучасної людини в м'якому, естетичному підході до її проблем, неуспішності або неповній самореалізації.

У своїй роботі ми застосовуємо індивідуальну та групову форму і пріоритет у розв'язанні проблеми, що розглядається віддаємо груповій арт-терапії. Групова форма дозволяє розв'язати ряд питань:

• розвиток та формування со­ціальних навичок;
• можливість організувати взаємну підтримку членами групи один одного у вирішенні спільних проблем;
• можливість спостерігати результат своїх дій та їх вплив на оточуючих;
• дозволяє засвоювати нові ролі та проявляти латентні якості особистості, а також спостерігати, як моди­фікація рольової поведінки впливає на взаємовідносини з оточуючими;
• підвищує самооцінку і веде до укріплення особистісної ідентичності;
• розвиває навички прийняття рішення.

В організації групової роботи за основу береться тема, що враховує інтереси всіх учасників. У більшості випадків така група є напіввідкритою: деякі учасники на певному етапі можуть виходити з групи, в будь-який момент вона може поповнюватись новими учасниками. Така група націлена на певні аспекти досвіду її учасників та вирішення цілком конкретних завдань.

Група структурується не лише за рахунок використання тем, що мають характер індивідуальних чи групових завдань з відповідними інструкціями щодо їх виконання, але й за рахунок розподілу спільного часу сесії на окремі етапи:

• Введення та «розігрів» (займає приблизно 10—25 % часу сесії).
• Зображувальна робота — «виконання» теми (30—40 % загального часу).
• Обговорення та закінчення сесії (35—40 % часу).

Введення та «розігрів» передбачають знайомство та підготовку учасників до роботи, створення атмосфери довіри та безпеки, прийняття правил групи.

Наступний «розігрів» орієнтований на різні види фізичних вправ та способи налаштовування на образотворчу діяльність. Можна використати вправи на релаксацію (в контексті проблеми, що розглядається, це досить доречно, оскільки наступна зображувальна діяльність передбачає інтроспективний характер та пов'язана з дослідженням особистих почуттів та спогадів).

Етап образотворчої роботи передбачає вибір теми та її наступну розробку за допомогою зображувальних прийомів (варто пропонувати учасникам досить широкий вибір засобів зображення: папір, кольоровий папір, журнали, фломастери, маркери, олівці, пластилін тощо). Можна запропонувати одну або декілька тем на вибір. Це можуть бути теми, що дозволяють виражати та досліджувати сильні почуття та звичні способи поведінки, наприклад, «життя на острові», «підводний світ», «джунглі» тощо.

В залежності від теми та завдань, що вирішуються, може бути організовано роботу індивідуальну, парну чи колективну.

Після вибору теми учасники приступають до її розкриття та розробки за допомогою зображувальних засобів. Ефективність роботи тематично зорієнтованої групи залежить від ступеня залученості в неї та щирості учасників. Формальне зображення на задану тему мало що дасть для учасників групи та не впливає на групову динаміку. Тому варто звернути увагу на організацію і проведення першого етапу сесії.

Розкриття та розробка теми за допомогою зображувальних засобів відбувається, як правило, мовчки. Попередні та невчасні оцінки робіт один одного небажані, оскільки можуть знітити автора, вивести його із стану заглиблення в тему, в свої переживання, в творчий процес і перешкодити щирому вираженню почуттів. В той же час деякі теми та форми організації можуть передбачати ту чи іншу ступінь вербальної комунікації та фізичної взаємодії між учасниками.

Слід враховувати різну швидкість їх роботи. Ті, хто вже закінчив свою роботу, можуть, не заважаючи іншим, уважно розглянути свій «витвір», попити чаю або відпочити у «чистій» зоні.

Етап обговорення та закінчення сесії, як правило, проходить в «чистій» зоні кабінету. Обговорення являє собою розповідь учасників про свою роботу або коментар до неї. Учасники не просто описують намальоване, а стараються розкрити свої почуття, асоціації, думки, пов'язані з образотворчим продуктом та його змістом.

Доцільно влаштувати ретроспективні обговорення з демонстрацією та коментарями серії робіт того чи іншого учасника, виконаних за певний пе­ріод часу. У вирішенні проблеми корекції адиктивної поведінки ми це організовуємо на останньому занятті. Це дає змогу глибоко усвідомити власного досвіду. При виступі учасника про свою роботу інші, як правило, утримуються від коментарів та оцінок, але можуть задавати автору питання. Іноді, при загальній згоді групи, учасники переходять до більш детального обговорення робіт один одного з проговорюванням особистих вражень, почуттів, думок.

Цей етап може бути доповнений коментарями та оцінками педагога, але треба уникати робити якісь аналітичні висновки — це може лише посилити залежність від нього учасників групи та вплинути на їх самостійність. Педагог може задавати автору питання, націлені на уточнення змісту роботи, його переживань і думок. Досить цікаво організувати презентацію автором своєї роботи від першої особи.

Завершення сесії може являти собою коротке резюме, що відображає її основні результати. Педагог може підкреслити певні позитивні сторони сесії та подякувати учасникам за їх роботу. Якщо є можливість та час, кожен учасник може коротко сказати про те, що він отримав від роботи та що йому найбільше сподобалось чи не сподобалось.

У кінці варто виконати вправу, яка допоможе повернути учасників у реальне життя. Це завдання можна ви­рішити в процесі самостійного прибирання приміщення учасниками групи.

Для динамічного аналізу роботи, що дозволяє приймати ті чи інші рішення, пов'язані з веденням під­літків, з якими проводиться арт-терапія ведеться документація, що відображує арт-терапевтичну роботу.

Формалізований бланк заповнюється на кожній сесії як індивідуальної, так і групової арт-терапії.

 

Він відображає наступні моменти:

1. ПІБ.

2. Дата і час сесії.

3. Тема.

4. Матеріали, що використовуються.

5. Висловлювання учасників у ході роботи.

6. Особливості невербальної експресії в ході роботи.

7. Взаємодія між учасниками
групи.

8. Відношення до роботи.

9. Етапи створення образу.

10. Опис продукту автором.

11. Інтерпретація продукту спеціалістом.

 

Література

Практикум по арт-терапим / Под ред. А.И.Копытина. — С.Пб.: Питер, 2001. — 448 с.