Асоціальні поведінка підлітків

Киричук Г.О.

Тестова діагностика проявів агресивності та акцентуації характеру в підлітків

Використання та проведення опитувальника Басса-Дарки для дослідження агресії у підлітків

Для діагностики агресивності був використаний опитувальник Басса-Дарки. Це одна з найбільших популярних у зарубіжній психології методик дослідження агресивності. Згідно з відомим уявленням, агресія є одним із розповсюджених способів рішення проблем, які виникають у складних і тяжких (фрустраційних) ситуаціях, що викликають психічну напруженість.

А.Бассом та А.Даркою в 1957 році був запропонований опитувальник, який складається з 8 субшкал, котрі вважаються важливими показниками агресії. Цей опитувальник широко використовується не тільки в зарубіжній, але й у вітчизняній практиці.

Опитувальник Басса-Дарки виявляє наступні форми агресивних і ворожих реакцій:

1. Фізична агресія (напад) — використання фізичної сили проти іншої особи.

Діти, які схильні до прояву фізичної агресії активні, діяльні, цілеспрямовані. Вони відрізняються сміливістю, рішучістю, схильністю до ризику. В них екстравертованість (комунікабельність, впевненість у собі) поєднується з прагненням до суспільного визнання. Все це підкріплюється добре розвинутими лідерськими якостями, вмінням об'єднати ровесників, правильно розподілити між ними обов'язки і повести за собою. Разом з тим, їм приносить особливе задоволення демонструвати свою владу і прихильність, змушувати близьких людей страждати.

Дітей з вираженою фізичною агресією відрізняє відсутність соціальної комформності, стриманості, поганий самоконтроль. Для агресивних дітей характерний потяг до гострих афективних хвилювань, при відсутності яких переважає відчуття нудьги.

Потреба в стимуляції і збуджуючих ситуаціях робить незносною всяку затримку. Вони намагаються задовольнити свої бажання зразу ж у безпосередній поведінці, серйозно не думаючи про наслідки своїх вчинків. Діють імпульсивно і необдумано. Часто вони не отримують користі з свого негативного досвіду і в них неодноразово виникають труднощі одного і того ж характеру. Для них неприйнятні моральні обмеження, вони здатні на нечесність і брехню.

2. Непряма агресія — під цим тер­міном розуміють як агресію, яка непрямими шляхами направлена на іншу особу — злі плітки, жарти, так і агресію, яка ні на кого не направлена — вибух злості, яка проявляється в крикові. Ці вибухи характеризуються не направленістю, а хаотичністю.

Дітей з непрямою агресією від­різняє надмірна імпульсивність, слабкий самоконтроль, недостатня соціалізація потягів і низька усвідомленість власних дій, вони рідко думають про причини своїх вчинків і передбачають їх наслідки, не переносять коливань. При зниженні духовних інтересів у них відмічається посилення примітивних потягів. Віддають перевагу чуттєвим насолодам і задоволенням. Вони прагнуть до життєвого і невідкладного задоволення своїх потреб, не рахуючись з обставинами, бажаннями оточуючих, нормами моралі і етичними стандартами.

Можливо, схильність до непрямої форми реагування на агресію є результатом амбівалетності їх натури і з однієї сторони це сміливість, рішучість, схильність до ризику, прагнення до визнання, лідерства, а з іншої — наявність феміністських рис характеру, таких як чуттєвість, м'якість, залежність, прагнення звернути на себе увагу оточуючих через екстравагантну поведінку.

Вони дуже хворобливо реагують на критику і зауваження на свою адресу. Відчувають роздратування і ворожість по відношенню до тих людей, які певною мірою намагаються керувати їх поведінкою і зримушують їх триматись у соціально можливих рамках.

3. Схильність до роздратування — готовність при найменших збудженнях до прояву грубості, різкості, запальності.

4. Негативізм — опозиційна форма поведінки, яка направлена проти авторитету чи керівника, ця поведінка може зростати від пасивного опору до активної боротьби з встановленими звичаями і законами.

Дітей з негативізмом відрізняє їх ранимість і вразливість. Основними рисами характеру цих дітей є егоїзм, самовдоволеність. Тому надмірна чутливість до всього, що стосується їхньої особистості, викликає реакцію протесту. Піклуючись про особистісний престиж, будь-яку критику і зауваження, непогодження чи просто байдужість оточуючих вони сприймають як образу. А оскільки це може відбуватись достатньо часто, то підлітки з негативізмом дуже роздратовані й підозрілі. Вони не здатні володіти своїми емоціями, мають низьку фрустраційну толерантність.

Разом з тим, вони обмірковують, обдумують кожне своє слово і дію. Консервативні і віддають перевагу традиційним поглядам, що відгороджує їх від інтенсивних хвилювань і непотрібних конфліктів.

5. Образа — заздрість і ненависть до оточуючих, обумовлені почуттям гніву на весь світ за дійсні чи уявні страждання.

6. Підозрілість — недовіра і обережність по відношенню до людей, яка базується на впевненості, що оточуючі хочуть здійснити шкоду.

7. Вербальна агресія — вираження негативних відчуттів як через форму (суперечка, крик) так і через зміст словесних відповідей (погроза, прокляття).

Дітей з даною формою агресії відрізняє, по-перше, виражена психічна неврівноваженість, яка проявляється у високій тривожності, відчутті невпевненості, неспокою, схильності до сумніву.

По-друге, для них характерна депресивність: знижений фон активності, настрою і працездатності. При першому знайомстві вони здаються похмурими, недоступними, уникають спілкування, однак у колі близьких друзів вони гублять скованість і стають дуже комунікабельними. Слід відмітити низьку фрустраційну толерантність: нездатність володіти своїми емоціями, коли найменші труднощі чи неуспіхи настільки вибивають із колії, що такі підлітки не можуть ефективно продовжувати діяльність, причому в поєднанні з підвищеною чутливістю і збудженістю у них навіть мало значимі подразники викликають неадекватно бурхливі вибухи роздратувань і гніву. Особливо сильні емоційні вибухи, а також відчуття ворожості і підозрілості виникає при будь-яких реальних чи уявних діях інших по відношенню до їх особистості: самооцінки, престижу і відчуття особистісної гідності. При цьому вони не вміють або не вважають за потрібне ховати свої відчуття, думки стосовно до оточуючих і виражають це через образливі вербальні форми. Крім цього, для них характерний постійний внутрішній конфлікт з самим собою, що проявляється в стійкому стані напруження чи збудження, які, в свою чергу, можуть розрядитись зовні в несподіваних реакціях злості, люті чи страху.

Спонтанність і імпульсивність поєднуються у даних дітей з консерватизмом і наданням переваги традиційним поглядам, які відгороджують їх від інтенсивних переживань і внутрішніх конфліктів.

8. Почуття провини виражає можливу впевненість досліджуваного в тому, що він є поганою людиною, чинить злісно, наявність у нього докорів сумління.

Узагальнивши і проаналізувавши одержану інформацію, можна зробити висновок, що всіх підлітків, які мають порушення поведінки, можна розділити на дві великі групи:

• Діти з несоціалізованими формами порушення поведінки. До даної групи відносяться діти, які не мають яскраво виражених психічних розладів і легко адаптуються до різних соціальних умов внаслідок низького морально-вольового рівня регуляції поведінки. Як правило, у цих дітей моральна нестабільність, імпульсивність, ігнорування конвенціальних норм поєднується зі слабким самоконтролем. До цієї категорії відносяться підлітки з фізичною і непрямою агресією.
• Діти з несоціалізованими порушеннями поведінки. До даної групи відносяться діти з негативним емоційним станом, який є реакцією дитини на напружену, стресову ситуацію чи психічну травму або являє собою наслідок невдалого вирішення якихось особистісних проблем чи труднощів.

До даної категорії відносяться підлітки, які мають ті чи інші негативні стани: високу тривожність, депресивність. Однак, як показує дослідження, у більшості з них виявляється або весь комплекс названих станів, або різні їх поєднання. До даної категорії відносяться підлітки з вербальною агресією і негативізмом.

Слід зазначити, що майже всім підліткам обох груп властива яскраво виражена ворожість.