Формування мотивів та самооцінки в учнів

Максименко Л.І.

Формування мотивації навчання і самооцінки властивостей особистості як важливих компонентів розвитку особистості відбуваються у тісному взаємозв'язку. На становлення, формування мотиваційної сфери відповідний вплив має і рівень сформованості самооцінки, тоді як особливості мотивації впливають на розвиток самооцінки.

Процес становлення мотивації дуже складний, важливою є задача формування вміння визначити об'єк­тивну значимість цілей, співставити її з очікуваною значимістю досягнення цієї мети для самого учня. І тут помітну роль відіграє якраз сформованість самооцінки учня для визначення ймовірності досягнення цієї мети. Сформованість цих процесів забезпечує можливість правильного співставлення об'єк­тивно і суб'єктивно значимих цілей.

Важливим є питання формування самооцінки для співставлення учнем своїх минулих і теперішніх результатів, для виявлення своїх потенційних можливостей.

На цій основі виробляються дії формування все більш складних і реально досяжних цілей. Уміння дати адекватну оцінку способам і результатам своєї пізнавальної діяльності є необхідною умовою, яка активізується на всіх етапах існування мотива­ційної сфери, починаючи від мотивуючих компонентів і закінчуючи власною оцінкою досягнутого ефекту поведінки. Розвинута самооцінка може спрямовувати діяльність, тобто стає мотивом.

У своєму дослідженні необхідно було з'ясувати, як учні оцінюють своє ставлення до навчання, за якими критеріям, яким чином самооцінка учнів, її адекватність пов'язана з характером мотивації і як змінюється цей зв'язок з віком.

Оскільки самооцінка і мотивація формується у людини в процесі діяльності в умовах взаємодії, взаємостосунках з іншими людьми під впливом багатьох факторів, можна виділити відповідні особливості як мотивації, так і самооцінки в тому чи іншому віковому періоді. В такому випадку, мабуть, можна говорити і про різний ступінь взаємозв'язку мотивації та самооцінки на різних етапах формування особистості, зокрема мотивації навчальної діяльності й критичності, що проявляються по відношенню до навчання.

Таким чином, за основу дослідження було взято положення про те, що характер мотивації опосередковує самооцінку і самооцінка, в свою чергу, впливає на силу і зміст мотивації.

З метою з'ясування динаміки взаємозв'язку мотивації і самооцінки учнів вивчалась мотиваційна сфера і самоо­цінка особистісних властивостей учнів 5-го, 7-го, 9-го класів. Всього було охоплено 95 учнів.

Виходячи із погляду Л.І. Божович, дітей цього віку слід віднести до підліткового віку: 10—11 років (5 кл.) — початок І-ї фази підліткового віку, 12—13 років (7 кл.) — кінець І фази, 14—15 років (9 кл.) — II фаза підліткового віку (період ранньої юності). Вибір цього віку зумовлений тим, що він є найбільш гострим і тривалим критичним періодом, переходом від дитинства до зрілості. Протягом цього періоду руйнуються і перебудовуються всі попередні ставлення дитини до інших і самого себе і розвиваються процеси самосвідомості і самовизначення, що ведуть у кінцевому результаті до тієї життєвої позиції, з якої учень розпочинає своє самостійне життя.

У відповідності до мети дослідження були визначені наступні завдан­ня:

1. Експериментально виявити домінуючі мотиви навчання учнів.

2. Провести дослідження самооцінки особистісних властивостей, які проявляються в навчальній діяльності.

3. З'ясувати особливості взаємо­зв'язку мотивів навчання і самооцінки, що проявляється в навчальній діяльності в динаміці.

Дослідження проводилось у де­кілька етапів.

На першому етапі були проведені бесіди з учнями. З метою виявлення домінуючих мотивів навчання учням було запропоновано написати твір «Для чого я навчаюсь», а також було проведено опитування.

Опитувальник складається із 56 суджень, що розділені на 8 груп по 7 суджень у кожному. Судження, що входять в одну групу, являються індикаторами одного із восьми мотивів, що становлять структуру мотивації навчальної діяльності.

Мотиви за своїм змістом розподілені наступним чином:

1. Громадського та високого морального змісту (судження: 6, 12, 21, 30, 36, 40, 43).

Наприклад. Хочу бути корисним державі, зробити внесок у загальнонародну справу. Оволодіння знаннями — громадський обов'язок учня.

2. Мотиви, пов'язані з навчальною діяльністю (судження: 1, 3, 5, 13, 23, 27, 39).

Наприклад. Цікавлюсь відповідною галуззю знань, до оволодіння якою шлях лежить через школу. Цікаво пізнавати нове. Отримую задоволення від розумової праці.

3. Практичні та професійно-цін­ністні (судження: 15, 16, 28, 38, 47, 50, 55).

Наприклад. Середня освіта необ­хідна для оволодіння вибраною мною професією. Хочу підготуватись до майбутньої трудової діяльності.

4. Соціального престижу (судження: 11, 22, 31, 33, 51, 54, 56).

Наприклад. Середня освіта дає можливість досягти бажаного мені положення в суспільстві.

5. Комунікативний (судження: 8, 14, 24, 41, 44, 46, 53).

Наприклад. У школі в спілкуванні з товаришами, вчителями перевіряєш правильність своїх поглядів.

6. Самовиховання (судження: 7, 10, 18, 26, 32, 34, 48).

Наприклад. У школі виховуються здібності й характер.

7. Тривожності (судження: 2, 9, 20, 25, 29, 42, 52).

Наприклад. Вимагають батьки, а я від них залежу. Тому, що будуть неприємності в школі і вдома.

8. Утилітарний (судження: 4, 17, 19, 35, 37, 45, 49).

Наприклад. Хочу в майбутньому багато отримувати. Думаю, що атестат про середню освіту забезпечить деякі переваги в житті.

Учні висловлювали своє ставлення до цих суджень таким чином:

«++» — так (2 б.);

«+» — частково так (1 б.);

«–» — ні (0 б.);

«0» — не знаю.

Оцінка проводилась за шкалою інтенсивності. Відповідно, учень до кожною групою мотивів міг набрати по 146 балів. Це дає можливість більш точно диференціювати різницю мотивів за середнім значенням їх показників.

На другому етапі дослідження учням було запропоновано відповісти на запитання анкети з протилежними ознаками ставлення до навчальної діяльності (вивчення самооцінки).

Анкета складається із 10 полярних ознак як позитивного, так і негативного ставлення до навчальної діяльності.

Ступінь виявлення кожної ознаки оцінювався учнями за трибальною системою. Наприклад, прояв позитивної ознаки, що проявляється постійно, оцінювався балом «3», негативної — «–3»; прояв цих ознак у середній мірі (часто, але не постійно), відповідно, балом «+2» і «–2»; в слабкій мірі (проявляється іноді) — балами «+1» і «–1». Таким чином була визначена якісна самооцінка міри прояву того чи іншого окремо взятого ставлення кожного учня до навчальної діяльності, а також отримана сумарна самооцінка міри прояву всіх ознак. Співставлення самооцінок учнів з оцінками вчителів дало можливість визначити ступінь адекватності самооцінки (допускалось відхилення до 3 одиниць).

У результаті обробки отриманих з допомогою даних методів даних була визначена частота прояву різних мотивів навчання. Результати наведені в таблиці 1.

Для учнів 5 класів ведучим є, в основному, мотив громадського і високого морального змісту (1), комунікативний (5) і самовиховання (6). Проте деякі учні виділяють мотив громадського і високого морального змісту тільки в анкеті, а при написанні твору цей мотив не згадується. Тому можна зробити висновок, що цей мотив існує в учнів не як реально діючий, а існує лише на рівні «відомих». Конкретним проявом мотиву громадського і високого морального змісту в житті п'ятикласника є бажання жити в колективі: «В школі цікаво. Ми з друзями можемо порадитись, разом вирішити багато проблем». «Коли бачиш, як вчаться твої друзі, легше визначити свої оцінки, помилки». На бажання бути в колективі вказує і комунікативний мотив.

Підлітковий період — новий етап формування самосвідомості. Саме в цьому віці учні починають замислюватись над своїми здібностями, можливостями. Тому не випадково в ролі ведучого виділяється і мотив самовиховання. І тут велика відповідальність лягає на педагогів — сприяти формуванню адекватної самооцінки і спрямувати процес самовиховання.

Важливо відмітити, що мотив, пов'язаний з навчальною діяльністю, виділяють менше третини п'ятикласників. Велика відповідальність лягає на вчителів щодо формування в дітей інтересу до навчання, бажання здобувати нові знання.

У багатьох п'ятикласників (25 %) важко виділити ведучий мотив. Це говорить про несформованість мотива­ційної сфери. При аналізі самооцінки виявилось, що у 6 дітей вона була завищена і адекватна.

Це підтверджує думку про зв'язок сформованості мотиваційної сфери. Спостерігається менше розходжень між виділеними мотивами в анкеті і в творах. Невизначеність ведучого мотиву спостерігається тільки у 2 учнів, причому в них неадекватна самооцінка.

Для більшості учнів ведучими є практичний та професійний мотив. Діти замислюються про майбутню професію. Також виділяються мотиви громадського і морального змісту та самовиховання. Так, як і в 5 кл., мотив, пов'язаний з навчальною діяльністю є ведучим не для більшої кількості учнів. Він стоїть лише після ІІІ, І, VI, V мотивів.

Невтішним є те, що вузькоособистісна мотивація хоч і є ведучою для небагатьох семикласників, проте в порівнянні з п'ятим класом число учнів, які називають ці мотиви ведучими, збільшилось (5 кл. — 5учнів, 7 кл. — 9 учнів).

Тепер проаналізуємо мотиваційну сферу дев'ятикласників. Для третини учнів провідним є мотив високого морального змісту (33,6 %). У тісному зв'язку з цим мотивом знаходиться професійний мотив (26,6). Для бага­тьох учнів вони є невід'ємними. Так, наприклад, у творі зустрічаємо: «Учусь для того, щоб у майбутньому здобути професію, що неможливо без хороших знань. Стати справжнім спе­ціалістом і своєю працею приносити користь людям, а собі радість і задоволення». Дев'ятикласники поставлені перед необхідністю вибору професії і визначення тим самим свого подальшого життєвого шляху. Тому профе­сійний мотив як ведучий виступає на другому місці.

Потім ідуть мотиви зв'язані з навчальною діяльністю і самовиховання.

Критичні висловлювання учнів 9-го класу говорять про високу вимогливість до себе, своїх здібностей, про бажання розвивати, вдосконалювати їх. Активізується процес роботи над собою.

Мотив самовиховання займає одне із ведучих місць для всіх вікових етапів (5, 7, 9). У учнів формується суспільно корисні мотиви самовиховання, підвищується рівень їх усвідомлення, активізується робота над собою.

Вузькоособистісні мотиви в ролі ведучих називають 11 учнів. Для деяких учнів (3 чол.) ці мотиви мають однакову значимість поряд з позитивними мотивами. Проте у 2 учнів мотиву соціального престижу набрали за анкетою набагато більше балів, ніж позитивні мотиви. Один із них при цьому відмінно навчається. Це говорить про те, що вчителі повинні не менше уваги звертати і на тих учнів, які добре навчаються, оскільки при відсутності навчально-пізнавального мотиву і при постійному закріпленні позитивною оцін­кою можуть розвиватись і закріплюватись небажані риси (зверхність, зазнайство та ін.)

З допомогою анкети з протилежними відношеннями до навчальної діяльності був визначений рівень критичності самооцінки учнів. Результати наведені в таблиці 2.

У результаті співставлення ведучих мотивів навчання і рівня критичності самооцінки особистісних якостей були отримані наступні результати. (Див. табл. 3)

Якщо узагальнити ці дані, в ролі позитивної мотивації взяти мотиви громадського і морального змісту і пов'язати з навчальною діяльністю, а вузькоособистісну — з мотивами соціального престижу і утилітарним, то отримаємо такі результати. (Див. табл. 4 .)

Отже, для п'ятикласників, в основному, властива завищена самооцінка і переважання позитивної мотивації.

У 7-му класі спостерігаються деякі зміни: учням з адекватною самооцінкою в основному властива позитивна мотивація. При завищеній — спостерігається зміщення в сторону вузькоособистісної мотивації. Для семи­класників властива більш адекватна самооцінка. Проте збільшилась кіль­кість учнів з вузькоособистісною мотивацією.

У 9-му класі самооцінка стає ще більш критичною і вона пов'язана з позитивною мотивацією. Завищена ж самооцінка стимулює формування вузькоособистісної мотивації, чого не спостерігається для заниженої самооцінки.

Учні, ведучими мотивами навчальної діяльності яких є мотиви соціального престижу, тривожності, утилітарні, схильні неадакватно оцінювати свій рівень знань, ставлення до навчання, особистісні властивості, тобто проявляти більш низький рівень критичності в самооцінці.

Мотив громадського і морального змісту, пов'язаний з навчальною діяльністю, професійний, мотив самовиховання позитивно пов'язані з самооцінкою високої критичності, починаючи з 7 кл.