Гра в житті дитини

Мирончук О.М.

Максимальне розкриття здібностей дитини — це мрія й батьків й педагогів. Але ж чому стільки нереалізованих талантів? Чому стільки «безталанних» учнів?

Ще з того часу, як були винайдені тести на визначення «IQ», лю­ди роз­глядали інтелект як щось «єдине», з чим людина народжується і що залишається майже незмінним. Але робота Ховарда Гарднера та його колег по Гарварду продемонструвала, що існують множинні форми про­яву інтелекту, які неможливо виміряти за допомогою тестів «IQ». Ці дослідження — окрема тема розмови, але ми звертаємось до неї, щоб пока­зати, як за допомогою ігрових форм, методів, засобів можливо розвивати у дітей ті чи інші здібності.

Ігри, які приведенні у додатку, — це не панацея, і неможливо гово­рити про розвиток множинного інтелекту, використовуючи декілька раз ту чи іншу гру. Для розвитку необхідна система. Систематичний вплив і спостереження. Я ж навожу тільки приклади, але приклади, які пройшли апробування практикою і часом.

Життя дитини не повинно бути зведене до біологічного існування (нагодувати, помити, одягнути, взути, покласти спати) та формального відві­дування школи. Так реалізується тільки невелика частина її можли­востей і здібностей, утворюючиобмеження числа зв'язків між клі­тинами мозку. Якщо ж невитрачений потенціал не знайде собі мож­ливість прояву, то він може проявлятись там, де це зовсім непотрібно. Невитрачений кінестетичний потенціал — у непосидючості на уроках, лінгвістичний — може перетворитись на вербальну агресію, екзистенціальний — може замкнути дитину, зосередити тільки на собі і т.ін.

Розвиток здібностей потрібно починати якомога раніше. Але навіть коли всі говорять про втрачений час, то треба пам'ятати, що при бажанні можна досягти багато чого, головне використовувати методи, зрозумі­лі дітям. А що як не гра більш зрозуміла дитині?!

Згадайте, скільки сили ви витрачали на вивчення іноземної мови, але й досі її не знаєте. Чому? Да все тому, що й у школі й у ВУЗі — треба!!! А це прояв чужої волі! Але якщо з дитиною змалечку говорити різними мовами — вона їх засвоїть, якщо з дитиною гратись в іграшки, які говорять іншими мовами, — вона також без проблем засвоїть матеріал. Тому що таке навчання для дитини — гра! І чим більше нових слів треба вивчити, тим гра цікавіша, тим більше позитивних емоцій вона викликає.

Зрозуміло, що у процесі гри по­стійно проходить напружена робота, але енерговитрати набагато міцніші, ніж енергопотенціал, який, до речі, з кожним успіхом стає ще більшим.

У додатку я приводжу приклад проведення занять з дітьми того чи іншого складу інтелекту, використовуючи ігрові методи.

Також мені хотілося б згадати ігри навчально-виховного плану на розвиток інтелекту. Це й інтелектуальні олім­піади, і «Брейн-ринг», а в нашій школі, зокрема, ми проводимо серед учнів 9—11 класів ін­телектуально-розважальну гру «КОЛІР» (адаптований варіант я приво­джу у додатку).

 

Ігри на розвиток пізнавальних процесів

Розвиток пізнавальних психічних процесів є суттєвим фактором і, водночас, показником становлення цілісної особистості дитини. Дія­льність когнітивної сфери визначає якість за­своєння різноманітної інформації про оточуючий світ, її переосмислення, зберігання і від­творення. Тим самим забезпечується фундаментальний процес привлас­нення дитиною культурно-історичного досвіду людства і виникнення та розвиток вищих психічних функцій.

Творчий колектив журналу «ПІ» радить максимально обережно ставитись до запитів, скарг учителів, батьків, самих учнів стосовно незадовільного функціювання того чи іншого пізнавального процесу «Погана пам'ять», «неможливість зосередити увагу», «нерозуміння ма­теріалу» — все це лише симптоми, причому виключно миттєвого рівня. Таке зауваження підтверджено практикою не один раз. Практика свідчить, що в більшості випадків вище вказані та інші подібні пробле­ми пов'язані зовсім не з тими проблемами чи процесами, назва яких проговорюється. А частково йдеться зовсім не про когнітивну сферу. Діагностичні процедури допоможуть виявити справжню суть речей і накреслити подальший план дій. А ігри, запропоновані далі, допоможуть як педагогам, так і батькам.

Когнітивна сфера людини являє собою складну і єдину міжфункціональну психічну систему, яка в свою чергу гармонійно входить до цілісної особистості. Тому явище складної взаємодії, компенсації, взаємопов'язаного розвитку окремих пізнавальних процесів мають бути завжди окремим предметом і суттєвим завданням психо­логічної діяльності.

Пізнавальні процеси — це і сприйняття, і відчуття, і пам'ять, і мислення, і мова, і уява.

Розвиток пізнавальних процесів сприяє будь-якому типу людської діяльності, для того, щоб учитись у школі, щоб займатись улюбленою справою, щоб адаптуватись у суспільстві і бути творчою особистіс­тю.

Психологу доцільно керуватися у діагностичній роботі генетичним принципом. Слід зазначити, що встановлення справжнього рівня розвитку пізнавального психічного процесу не є тотожним отриманню результатів певних методичних процедур. Ще Л.С. Виготський писав що для характеристики цього рівня однаково велике значення має як те, до дитина може робити сама («зона актуального розвитку»), так і те, що вона може здійснити у даному напрямі за умови допомоги дорослого («зона найближчого розвитку»).

Засоби пізнання світу і їх розвиток та способів управління власною сферою є суттєвим чинником научуваності, цілісного розвитку, в цілому, всього того, що можна назвати вростанням у «культуру». Уважне і професійне ставлення психологів до вивчення найтонших нюансів та особливостей розвитку пізнавальних процесів забезпечить їх якісну діагностичну і прогностичну цінність.

Тільки на цю тему можна зробити цілу роботу. І розглядаючи тільки ігри, спрямовані на розвиток пізнавальних процесів, можна написати повністю курсову.

Тому ігри, які знаходяться у додатку, це тільки маленька частинка всього того розмаїття занять та ігор.

 

Ігри на розвиток духовного виховання

З самого раннього дитинства діти повинні навчитись відкривати свою душу, поважати іншого, вислуховувати і вслуховуватись у свої почуття. Ігри, які пропонуються в цьому розділі, навчають дитину внутрішньому осмисленню того, що всі люди навколо нас неймо­вірні й неповторні особистості, які потребують любові, поваги, розу­міння.

У наш час люди навіть не замислюються у своїй більшості над проблемою людяності і духовності. Слово «духовність» стає шаб­лоном і втрачає свій природний зміст. Дорослі спішать жити, заробити, купити, забезпечити. Тому й діти мислять так само: «Го­ловне в цьому житті — пристосуватись!» А про духовність і мораль, хай пишуть у книжках і знімають кіно­фільми.

Переоцінювання цінностей — ця проблема стояла перед людством завжди. Але кожен з нас відчуває потребу у високих, справжніх цінностях, які не купиш за гроші, не виміняєш за коштовності.

Головне – стати людиною і залишатись людиною протягом усього життя!

Мені хотілося б трошки зупинитись на проблемі життєвих цінностей. Це питання мене цікавило завжди. І ось протягом декількох років ми в школі проводимо діагностику за методикою «Життє­ві цінності» (Моніторинг соціально-психологічної ситуації у зоні Чорнобильської катастрофи. — К.: «Чернобыльинтеринформ», 1997,
с. 12. Є варіант як і для молодших школярів, так і для старших). Так ось є цінності, як і не змінювали своїх «лідерських» місць. Це — сім'я, здоров'я, батьки, друзі. Але є цінності, які змінили своє місце. Наприклад, кілька років тому така цінність як «Віра в Бога» та «екологія» займали місця після «матеріальних цінностей», тепер вони — «сусіди» на сходинках цінностей. На жаль, ще наприкінці залишаються «культура», «мистецтво», але маленький прогрес все ж відчувається. (Дос­лідження 5-В, 8-Г, 9-В, 6-В, 9-Д (1999—2004)).

Ігри, які приводяться у додатку, допоможуть дітям молодшого, се­реднього та старшого шкільного віку замислитись над проблемами повсякденного життя й оточуючого світу. Ігри допомагають розкритись дитині, відчути себе особистістю та вміти аналізувати.

І, я маю надію, що у майбутньому проблема становлення людської душі і духовності дитини буде найголовнішою. Що будь-який напрямок роботи педагога буде спрямований на розвиток душі дитини.

 

Ігри на розвиток соціальної адаптації

Досвід роботи з дітьми показав, що діти зовсім не вміють спілкуватись. Відсутність досвіду спілкування, культури спілкування приводить, як відомо, до тяжких наслідків як психологічного, так іноді й сома­тичного плану. З раннього дитинства діти повинні вчитись спілкуватись, задавати питання, вислуховувати співрозмовника. Можна перед початком ігор обговорити з дітьми ті чи інші духовні або моральні аспекти, які стосуються поведінки дітей, їх взаємовідносини у процесі гри, наприклад: переможець не завжди той, хто сильніший і спритніший; краще чесно програти, ніж перемогти за допомогою об­ману; м'ячем можна зробити боляче; потрібно поступатись більш слабкому або меншому. Наприкінці гри потрібно обговорити з дітьми конфліктні ситуації, якщо такі мають місце у процесі гри. Коли ді­ти грають, педагог не повинен відволікатись і займатись своїми справами. Гра — це поле спостереження за дітьми, гарна можливість позна­йомитись з ними ближче.

Дітям подобається, коли дорослі разом з ними беруть участь у іграх. Коли діти відчувають себе рівними поруч з дорослими, їх поведінка стає більш серйозною і змістовною. Це дуже допомагає у виховному процес; скорочує дистанцію між педагогом і дитиною, дозволяє відносинам стати ближчими. Дуже важливо, щоб у процесі гри педагог сам проявляв ті якості, які він хоче виховати в дітей, був прикладом для них, справедливим, уважним, умів спостерігати, швидко реагувати, був ввічливим і терплячим.

Спілкування для дитини — це «кисень існування», без нього неможливо як дітям, так і дорослим. Не треба робити екскурс в іс­торію, щоб довести важливість спілкування. Ці аксіоми відомі всім. Це й історія з дівчатками Калі і Малі, яких знайшли у джунглях, це і приклади найтяжчого ув'язнення — ув'язнення наодинці і т.ін.

Спілкування — це не тільки вміння підтримати розмову (хоч біль­шість нині не вміє і цього), спілкування — це знання і дотримання етикету, внутрішня дисципліна, повага і самоповага. Саме основам цього і вчать ігри, які пропонуються в цьому розділі.

Хочу наголосити, що є дуже дійова тренінгова програма «Конфлікт і спілкування», яку вже не один рік ми реалізуємо в нашій школі, тому деякі ігри будуть звідти. Але оскільки програма розрахована на дітей середньої та старшої ланки, для молодших діток я також пропоную декілька вправ.

Оскільки спілкування буває вербальним і невербальним, то з дітьми ми дуже любимо грати, не використовуючи слів (за допомогою рухів, малюнків, дотику тощо). Такі заняття розвивають інтуїцію, сприяють кращому контакту і соціальній адаптації.

 

Ігри на розвиток креативності

Діапазон творчості надзвичайно великий. Від виявлення помилки й вирішення головоломки до винайдення чогось нового, відкриття!

Творча діяльність належить тільки людині. Виконавча ж, як більш проста, може бути перекладена на тварин або машин. Для неї розуму і творчості не треба. Але в реальному людському житті й виконавча, і творча діяльність тісно пов'язані, й притаманні майже кожній людині, але в різних пропор­ціях.

Наша найголовніша задача, щоб дитина виросла не тільки всебічно гармонійною особистістю, але й творчою людиною, ініціативною.

Корифей вітчизняної педагогіки Б.П.Нікітін зазначає: «Ось перша умова успішного розвитку творчих здібностей — ранній початок. Друге — стимулювання творчості, створення умов, які опереджують розвиток. Третє — максимальна напруга сил — здібності розвиваються краще, якщо людина у процесі діяльності досягає «стелі» своїх можливостей. Тому й спортсменам, і дітям цікавіше грати з більш досвідченими професіоналами. Четверта умова — свобода у виборі діяльності, тривалості, зміні і т.ін.

П'ята умова — допомога дорослих. Це не виключає свободу — це нена­в'язлива, розумна допомога і координація. Головне в цьому не перетво­рити свободу в безнаказовість, а допомогу в підказку!

Підказка дуже шкодить розвитку креативності. Послаблює креативний імунітет, дозволяє мозку відпочивати тоді, коли необхідна творча праця.

Розвивальні ігри допомагають знайти оптимальні шляхи вирішення проблеми.

Є велика формула «дідуся» космонавтики К.Є. Ціолковського, яка дозволяє зазирнути за завісу народження творчості й творчого розуму: «Спочатку я відкривав істини, відомі багатьом, потім почав відкривати істини відомі декому, і нарешті, почав відкривати істини нікому ще не відомі».

Мабуть, це і є шлях становлення творчості, творчої сторони інтелекту, шлях розвитку таланту винахідника й дослідника. Наш обов'язок — допомогти дитині устати на цей шлях.

Для цього й існують розвивальні ігри.