Першокласник-шестирічка

Лугова Г.В.

В Концепції 12-річної загальноосвітньої школи передбачено початок навчання дітей з шести років. При цьому зазначено, що виняток становлять ті діти, які за висновками лікарів та психологів виявляють ознаки шкільної незрілості.

Перехід дитини до школи — переломний момент у її житті, який пов'язаний з новим типом взаємовідносин із дорослими й однолітками, новими формами діяльності, серед яких провідною стає навчання.

Початок навчання — важливий і відповідальний період у житті дитини. В майбутньому шкільна успішність залежить від того, наскільки успішними і радісними для першокласника були його перші кроки в країні знань.

Відкритість, гнучкість, пластичність шестирічних дітей унікальні. Цей вік багатий внутрішніми можливостями позитивних змін. Використати цей потенціал без шкоди для дитини, зберегти і зміцнити дитячу особистість вчителю і батькам допомагає шкільний психолог. Всебічне вивчення дитячих можливостей, прогнозування потреб найбільшого розвитку на основі реального знання їх індивідуальних особливостей є обов'язковою ознакою сучасного підходу до організації навчально-виховного процесу. Ще К.Д.Ушинський підкреслював, що якщо педагогіка хоче виховати людину в усіх відношеннях, то вона насамперед повинна її пізнати в усіх відношеннях.

Психолог здійснює психологічний супровід розвитку школяра від початку навчання дитини і до закінчення підлітком шкільного навчання.

Досвід роботи показує, що важливим етапом психологічного супроводу школяра є допомога психолога при наборі перших класів.

До початку навчання дитини в школі психолог школи знайомиться з майбутнім першокласником і визначає його психологічну готовність до навчання в школі.

Психологічна готовність передбачає формування в дитини певного ставлення до школи, стану внутрішньої готовності перейти в нову соціальну позицію — школяр, у нову соціальну ситуацію розвитку.

Пріоритетами для дошкільної освіти є морально-духовні якості і емо­ційно-вольова сфера, життєва компетентність. Саме ці пріоритети визначають зміст Базового компонента до­шкільної освіти. Реалізація змісту Базового компонента вимагає від дошкільної освіти забезпечення психологічної готовності дітей до навчання в школі як комплексної характеристики, в якій розкриваються рівні розвитку психічних якостей дитини. Дані якості згруповані і розглядаються як компоненти: мотиваційний, інтелектуальний, емоційно-вольовий та особистісний.

Мотиваційна готовність — наявність бажання вчитися, прагнення до соціально-значимої діяльності, усвідомлення нової соціальної позиції.

Інтелектуальна готовність — обі­знаність із навколишнім світом, рівень розвитку пізнавальної діяльності та окремих пізнавальних процесів дитини.

Емоційно-вольова готовність — уміння регулювати свою поведінку в складних ситуаціях.

При прийомі дитини до школи психолог, насамперед, проводить бе­сіду з батьками, яка відбувається не в присутності дитини, а також знайомиться з історією розвитку дитини за медичною карткою.

У бесіді з батьками психолог з'ясовує:

  • стан здоров'я батьків (зокрема матері під час вагітності та пологів);
  • історію раннього розвитку та стан здоров'я дитини;
  • групу крові дитини;
  • склад сім'ї;
  • освіту та заняття батьків;
  • можливості займатися вихованням дитини та наявність труднощів у цьому;
  • специфіку сімейного «клімату», стосунки між батьками та дітьми;
  • якого режиму дня дотримується дитина;
  • чим захоплюється, її улюблені заняття.

Цікавиться, яку додаткову інформацію хотіли б повідомити батьки.

Після бесіди з батьками психолог проводить бесіду з дитиною, яка спрямована на те, щоб створити невимушену, довірливу атмосферу спілкування і, разом з тим, отримати важливі відомості про рівень обізнаності дитини, її вміння спілкуватись, відповідати на запитання, будувати висловлювання. Бесіда дає можливість визначити особистісну готовність дитини до школи. Включає вона нескладні запитання на близьку до життєвих інтересів дитини тему:

1. Як тебе звати? Як тебе називають мама, тато? Назви своє прізвище.

2. З ким ти живеш дома? Як звати тата, маму? Де і ким вони працюють?

3. Чи є в тебе дома тварини? Хто за ними доглядає? Чим вони харчуються?

4. Яких ти ще знаєш тварин (птахів)? Хто більший: корова чи коза? У кого більше ніг: у собаки чи у півня?

5. Яка зараз пора року? Чому ти так вважаєш?

6. Чи є в тебе друзі? З ким ти часті­ше граєшся: з дівчинкою чи хлопчиком?

7. Які ігри ти найбільше любиш? Розкажи, як ти граєш у гру?

8. Буває так, що ти ненароком зламав чужу іграшку, що треба зробити?

9. Чи є в тебе братик або сестричка? Як їх звати?

10. Твій братик (сестричка) ходять до школи? Як вони навчаються?

11. А ти хочеш іти до школи? Чому кожна дитина повинна вчитися?

Уяви собі, що є дві школи: в одній вчаться читати, писати, рахувати, а в іншій тільки граються, малюють, ліплять. У яку школу ти хотів би піти? Чому?

12. Скільки тобі років? Скільки буде через рік?

13. Назви дні тижня. Який сьогодні день тижня? Який буде завтра?

14. Сьогодні середа (...) і ти прийшов до школи, в якій будеш навчатися. Ти вже бачив клас, де будеш навчатися, спротзал, їдальню, бібліотеку. Що тобі найбільше сподобалось? Чому?

На розсуд психолога можна поставити інші аналогічні запитання, доступні дітям шестирічного віку. Результати відповідей дитини враховуються під час загального висновку про її готовність чи неготовність до навчання в школі.

Після бесіди психолог пропонує дитині виконати діагностичні завдання за «Методикою діагностики готовності до навчання в школі дітей шестирічного віку» Н.М. Стадненко,
Т.Д. Ілляшенко, А.Г. Обухівської.

Методика зручна для первинного ознайомлення з дітьми. Вона включає 11 завдань, які дають можливість ви­значити розвиток пізнавальних процесів і складових діяльності: особистий контакт дитини з дорослим, інтерес, спосіб виконання завдання, темп роботи і працездатність та деякі індивідуальні особливості дітей: скром­ність, замкнутість, розв'язність, розгубленість, нестриманість, порушення зору, слуху, дефекти звуковимови, заїкання, ліворукість тощо.

Обстежуючи шестирічну дитину, психолог дотримується таких вимог:

  • розпочинати дослідження тільки після встановлення контакту з дитиною;
  • орієнтуватися на виявлення можливостей дитини, а не недоліків;
  • подавати діагностичне завдання як гру, а не екзаменування;
  • виявляти доброзичливість до дитини. Заохочувати кожну найменшу вдалу дію позитивними оцінками, судженнями («Молодець, правильно розклав малюнки», «Ти гарно виконав», «Подумав і вже знаєш, як треба відповідати», «Ти порадував мене» тощо). Навіть коли дитина помиляється, то й тоді треба сказати про це лагідно і спокійно: «Ось тут ти трошки помилився, подумай добре, і ти виправиш помилку» і інше;
  • не допускати негативних реплік на адресу дитини;
  • спокійно фіксувати увагу дитини на зроблених помилках, допомагати дошкільникові виправити їх самостійно. Це допоможе з'ясувати причини помилок;
  • чітко подавати інструкції до виконання завдань, у разі необхідності повторити спокійно, без дорікань за те, що дитина неуважна;
  • дотримуватись вимог щодо демонстрації дидактичного матеріалу. Всі малюнки при дослідженні мають бути розташовані щодо дитини у правильному положенні.

Завдання діагностичної методики діти виконують за 30—40 хв. Висновок про готовність дитини до шкільного навчання можна зробити за умови успішного виконання нею системи завдань. Кількість завдань, що виконується на рівні неготовності до навчання, не повинно перевищувати двох-трьох. Якщо ж на нижньому рівні виконується більша кількість завдань (до п'яти), питання про навчання дитини з шести років у кожному окремому випадку розглядається індивідуально з урахуванням інтересів дитини, можливостей надання їй допомоги в розвитку.

По закінченню обстеження психолог консультує батьків з питань готовності дитини до навчання в школі, у разі необхідності дає поради щодо покращання стану підготовки, рекомендує вправи та ігри для дітей.

Психолог ознайомлює і вчителя з тими категоріями майбутніх школярів, які прийдуть до першого класу. Разом з учителем психолог визначає, як допомогти першокласникам адаптуватися до нових умов життя. На психолого-педагогічному консиліумі в школі обговорюється рівень підготовленості дітей до навчання і шляхи забезпечення диференціацій у навчально-виховному процесі.

Виявлені діти шестирічного віку як неготові до навчання потребують спе­ціальної педагогічної допомоги.