Витоки поширення наркоманії та алкоголізму

Філоненко Людмила Анатольївна

Складна соціально-економічна ситуація, що спостерігається в Україні, зумовлює негативні тенденції, серед яких не останнє місце займає зростання зловживання наркотичними речовинами та алкоголем. Поширення серед дітей, підлітків та молоді таких небезпечних явищ становить загрозу для здоров'я нації. У зв'язку з цим проведення заходів, спрямованих на запобігання подальшому зростанню наркоманії та алкоголізму, й розроблення ефективних стратегій подолання залежностей є надзвичайно актуальними.

Аналіз стану вітчизняної науки дає підстави вважати, що поза увагою спеціалістів залишається той факт, що основні причини зловживання наркотиками та алкоголем мають психологічні витоки, які супроводжуються деформацією мотиваційної сфери особистості й змінюють інші її підструктури та негативно впливають на всі сфери її психічного життя.

Між культурами постійно відбувається взаємообмін, що підтверджує багато досліджень. Так, з Європи в Америку прийшов алкоголь, а в Чилі у 1945 р. з'явилась конопля. Потрібно зауважити, що факт використання нарокотика в одній культурі не дає підстав вважати, що в той же час у інших культурах цей наркотик також знали й вживали. Як і сьогодні, у вживанні наркотиків людьми різних культур є і схожість, і різниця. Це і знаменита «трубка миру», і наші звичні «перекури» (вживання нікотину), і східні курильні, і навіть китайські «чайні церемонії». У деяких культурах, і особливо в субкультурах, вживання наркотиків (алкоголю) слугує показником певного соціального статусу (статусне, престижне споживання).

До початку ХХ ст. практично не існувало обмежень на виготовлення і вживання наркотиків. Інколи робились спроби скоротити чи взагалі заборонити використання певних психотропних речовин, але вони були нетривалими, і, як правило, невдалими. Наприклад, тютюн, каву, чай в Європі спочатку взагалі не сприймали і впроваджували різноманітні санкції проти людей, що завозили, а також споживали ці речовини, аж до тюремного ув'язнення. У Європі та Америці вживалися практично одні й ті ж наркотики, але Америка ніби задавала тон у міжнародному споживанні наркотиків. Так, на сьогодні Болівія, Колумбія, Перу — найвідоміші країни-постачальники сировини для наркобізненсу. У джунглях Амазонки розташовані цілі кокаїнові плантації. Найвідомішим наркобароном світу з 1986 року був Пабло Ескобар, який навіть обіцяв виплатити США багатомільойнний борг Колумбії, а коли та відмовилась, у 1989 році розпочав війну проти цієї країни та Тіранти. У 1993 році його після смерті змінив Роджерс Орехуелла. Так звана «тиха війна» (нарковійна) триває вже протягом 50-ти років. Так, Андрій Цаплієнко у програмі «На лінії вогню» вказував, що в 2003 році у Північній та Південній Америці був запроваджений план «Колумбія» по знищенню коки на плантаціях, оскільки для місцевого населення на сьогодні вирощування та продаж сировини коки є життєво важливим заняттям і набуло такого розмаху, що потрібні спеціальні заходи з призупинення цього процесу. Селяни вирощують коку поряд із кукурудзою та іншими продуктами харчування. За 1 кг пасти вони отримують 1 тис. доларів, що дуже вигідно для посередників наркобізнесу.

Термін «наркоманія» (від грецької «narke» — зціпеніння та «mania» — безумство, потяг) означає хворобливий потяг, пристрасть до вживання психотропних речовин. У науковій літературі під терміном «наркоманія» розуміється відносно поширене статично стійке соціальне явище, різновид девіантної поведінки, який виражається у споживанні певною частиною населення наркотичних або інших токсичних засобів з відповідними наслідками (Ю.Д.Блувштейн, Я.І.Гілінський,
А.В.Добринін). За класифікацією Р.Мертона, наркоманія — різновид ретричної поведінки. Під терміном «девіантна поведінка» розуміється така поведінка, що відхиляється від прийнятих у суспільстві правових чи моральних норм. Асоціальна поведінка — синонім девіантної поведінки. Деліквентна поведінка — різновид поведінки, що відхиляється; протиправна, злочинна поведінка. Адиктивна поведінка (англ. addіction — схильність, згубна звичка) — зловживання одним чи декількома хімічними речовинами, що протікає на тлі зміненого стану свідомості.

Більшість учених вважають, що виникнення потягу до наркотиків пов'язано насамперед з соціальними чинниками, з умовами життя людини (Максимова Н.Ю., Лисенко І.П. та ін.). Історію розвитку нашого суспільства протягом останніх поколінь навряд чи можна назвати благополучною, позбавленою стресогенних чинників, що впливають на психічний стан людей. У свою чергу, рівень напруженості в суспільстві тісно пов'язаний із кількістю вживання алкоголю і наркотиків.

Ученими наркоманія пояснюється як форма втечі від житейських негараздів і конфліктів, від узагальненої стандартизації, регламентації, запрограмованості життя у сучасному світі. На думку Н.Ю.Максимової та інших дослідників, невпевненість у завтрашньому дні, гострі соціальні конфлікти, необхідність вимушено змінювати спосіб життя або місце проживання, розуміння, що жити так, як живуть, далі неможливо, і в той же час неспроможність що-небудь змінити через жорстку регламентованість дій суспільством, є потужними чинниками, які штовхають людей до вживання психотропних речовин. За думкою В.Франкла, «входження» в наркотики — результат передусім соціальної непристосованості, неблагополуччя, відчуження у бездушному суспільстві, втрати або відсутності сенсу життя — «екзистенційний вакуум». На думку Ю.А.Клейберга, одним із чинників які сприяють поширенню наркоманії, є прозорість кордонів країн СНД.

Ми вважаємо, що чинниками, які каталізують наркоманію, є, передусім, соціальна криза, недоліки соціокультурної сфери, вплив гірших зразків західної молодіжної субкультури, доступність наркотиків і токсичних речовин, середовище, яке нейтрально чи прихильно ставиться до споживання: наркотик найчастіше вперше пробують навіть не з цікавості, а лише тому, що так чинить більшість. Всі зазначені вище чинники мають психологічні витоки.

Підлітковий та юнацький вік розглядається як один із найбільш небезпечних для формування девіантного й деліквентного розвитку особистості. Підлітки продовжують складати найбільш кримінально активну частину населення країни.

Розвиток адиктивних потреб, як правило, починається саме в підлітковому і ранньому юнацькому віці і згодом набуває у багатьох людей стійких форм. Так, наприклад, за даними Ф.Г.Кутова, серед дорослих, які зловживають алкоголем, 31,8% почали вживати його до 10 років, 64,4% — у 11—15 років, 3,8% — у 16—18 років (Кутов Ф.Г., 1986).

Мотиви підліткової наркоманії, передусім, пов'язані з психічним експериментуванням підлітків, пошуком нових, незвичайних відчуттів і переживань.

Головними чинниками, на думку багатьох учених, виникнення у неповнолітніх потреби у вживанні психотропних речовин є: вікові особливості; несприятлива мікросоціальна ситуація розвитку; відхилення у функціонуванні вищої нервової діяльності. У разі, коли згадані чинниками, завдяки втручанню дорослих, усуваються або компенсуються, зловживання припиняється без традиційного лікування, тобто, без застосування медикаментозних препаратів.

Ще одним сильним мотивом може бути прагнення підлітка не відставати від друзів, бажання ввійти яке-небудь угруповання. Крім того, причиною залучення підлітка до наркотиків може стати його бажання позбутися внутрішньої напруги й занепокоєння, втекти таким чином від проблем, чи навпаки, знайти спосіб їм опиратися (Райс Ф., 2000).

Через вікові особливості особистості, що формується, причини всіх проявів девіантної поведінки у підлітків єдині. Правопорушення, алкоголізм, наркоманія та токсикоманія, афективні та невротичні розлади — все це ланки одного ланцюга. Результати досліджень Максимової Н.Ю., Кочеткової Р.В., Смирнова В.К., Нечипоренко В.В., Бердник К.П. та ін. показали, що практично всі підлітки, які стали наркоманами, раніше зловживали алкоголем.

Зазвичай починають вони з різних психотропних речовин, шукаючи «свій» наркотик, — це так звана стадія полінаркотизму. Так, за спостереженнями лікарів-наркологів, дві третини молодих людей уперше вживають наркотичні речовини із цікавості, бажання довідатися, що «там», за гранню забороненого. Інші починають вживати наркотики на знак протесту і вираження незадоволеності традиційни ми нормами й системою цінностей.

Дитячі психіатри вважають, що у підлітків практично неможливо розмежувати ситуаційні порушення поведінки і прояви захворювання, що розпочинається. Негативні прояви поведінки, які досить часто зустрічаються в підлітків, важко піддаються однобічному поясненню, оскільки соціально-психологічні та педагогічні чинники тут тісно переплетені з патологічними, які стосуються психіатрії та наркології. Результати багатьох досліджень доводять, що пияцтво та наркоманія неповнолітніх — це перш за все прояви порушень поведінки, які в свою чергу обумовлені соціальним середовищем.

Ю.А.Клейберг пропонує наступну класифікацію наркотиків:

1. За способом виникнення: опіати — виробляються з опіумного маку. Як правило складу чистих (не синтетичних) опіатів входять такі речовини, як морфій і кодеїн. Героїн — напівсинтетичний наркотик, що відноситься до групи опіатів. У країнах колишнього радянського Союзу в основному використовують омнопон, промедол, кодеїн, кодтерпін та інші різновиди опіатів.

2. За способом впливу: схожість дії на організм. Наприклад, марихуана й атропін викликають підвищення швидкості пульсу і сухість у роті, тому маріхуана — атропіноподібний наркотик.

3. За терапевтичним використанням.

4. За впливом наркотику на організм: алкоголь, наприклад, називають наркотиком-депресантом, оскільки він пригнічує ЦНС, а кокаїн, навпаки, стимулянт, оскільки збуджує ЦНС.

5. За хімічним складом: барбітурати (фенобарбітал, секоноп, амітал та ін.) — синтетичні речовини, отримані на основі барбітуратової кислоти й розрізняються за реагентами.

6. За механізмом впливу: механізм дії деяких наркотиків досі невідомий.

7. За назвою на сленгу, отриманою у певній субкультурі чи на чорному ринку («мулька» — ефедрін, «гвинт» — первітин, «кок» — кокаїн і т.ін.) [6, с.74].

Мотиви прилучення до алкоголю можуть бути найрізноманітнішими. Так, Є.П.Ільїн, Н.Ю.Максимова у якості основних мотивів, що діють більш ніж у третині випадків, називають традиції і звичаї, дотримання яких служить засобом включення в референтну групу (Ільїн Є.П., 2000, Максимова Н.Ю., 2002).

Інший могутній фактор впливу — уявлення, що спиртне є символом зрілості й дорослості. Крім того, вживання алкоголю може бути реакцією підлітка на відчуття тривоги й самотності. У таких випадках алкоголь допомагає підлітку звільнитися від почуття непевності в собі, незручності, а може виступити також і формою протесту проти батьків і суспільст­ва в цілому.

Спеціалісти з наркології міжнародного рівня пропонують розглядати стадії розвитку наркоманії відповідно до зловживання людиною певними речовинами:

І стадія — паління тютюну (нікотиноманія);

ІІ стадія — вживання алкоголю;

ІІІ стадія — паління препаратів з коноплі (гашиш, марихуана);

ІV стадія — вживання «важких» наркотичних препаратів, заборонених для немедичного застосування.

Досить часто девіантна, адиктивна поведінка підлітків і молоді призводить до соціальної дезадаптації та скоєння злочинів, у тому числі й пов'язаних із розкраданням, незаконним виготовленням, придбанням, зберіганням, збутом, перевезенням, пересиланням, споживанням наркотиків та сильнодіючих засобів. За статистичними даними з кожним роком кількість таких злочинів невпинно зростає, і, що досить тривожно, збільшується кількість злочинів, здійснених неповнолітніми (див. табл.).

Якщо порівнювати дані за період з 1990 р. по 1997 р. про вчинені злочини, пов'язані з наркотичними та сильнодіючими засобами, то чітко прослідковується тенденція до зростання у декілька разів щорічного показника скоєння такого виду злочинів. Цей факт має прямий зв'язок зі збільшенням числа неповнолітніх, які вживають наркотичні препарати. Як свідчить кримінальна хроніка, злочини такого роду, зазвичай, чинять особи, що самі вживають наркотичні речовини. Найгірший стан профілактики злочинності й зловживання наркотичними речовинами за даними Міністерства освіти у Дніпропетровській, Донецькій областях та Автономній Республіці Крим: за скоєними учнями середніх навчальних закладів освіти та професійно-технічних училищ злочинами вони посідають невтішні перші місця.

Отже, створення загальної концепції та психокорекційної моделі виходу зі стану залежності потребує, на наш погляд, визначення патопсихологічних симптомокомплексів різновидів залежностей, розробки методичних і методологічних підходів до психологічної діагностики та корекції зловживань, створення ефективних психокорекційних програм, спрямованих на звільнення від залежності та реадаптацію осіб даної категорії у суспільстві.