Робота з батьками. Психологічний супровід (частина 2).

Діана Дорімедонтівна Романовська, Світлана Іванівна Собкова

Психологічна служба системи ос­віти Чернівецької області існує з січня 1991 року. Саме в цей час почали вводитись посади психологів у загальноосвітніх навчальних закладах. У 1992 році при управлінні освіти Чернівецької міськради було створено Центр психолого-педагогічного консультування та соціального патронату, який у 2004 році перейменовано у центр практичної психології і соціальної роботи Чернівецького міського управління освіти.

У 1995 році в ЗНЗ області нараховувалось 102 практичних психологи. В 1998 році на колегії управління освіти і науки облдержадміністрації було вирішено ввести посади практичних психологів у всіх школах інтернатного типу та всіх ПТНЗ області. 1 січня 2000 року наказом управління освіти і науки обл­держадміністрації було створено обласний науково-методичний центр практичної психології та соціальної роботи, який функціонує в структурі обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Центр організовує, координує і забезпечує діяльність психологічної служби як структурної одиниці системи освіти.

В області вже сформована модель управління та науково-методичного забезпечення діяльності практичних психологів. Відповідно до «Положення про центри практичної психології і соціальної роботи» в області функціонують обласний і міський центри практичної психології і соціальної роботи, при РМК 9 відділів освіти райдержадміністрацій і м.Новодністровськ введені посади методистів, що відповідають за психологічну службу. При відділі освіти Заставнівської райдержадміністрації функціонує соціально-психоло­гічний кабінет, при якому введено ставку психолога-методиста і 0,5 ставки соціального педагога.

Сьогодні психологічна служба області налічує 187 працівників: 185 практичних психологів і 2 соціальних педагоги, які працюють у дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах, у школах нового типу, в школах-інтернатах, у професійно-технічних навчальних закладах.

Чернівецький обласний науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи

Чернівецький обласний науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи створений 1 січня 2000 року управлінням освіти і науки Чер­нівецької облдержадміністрації і функціонує як підрозділ обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. В основі діяльності Центру – «Положення про психологічну службу системи освіти України», яке затверджене Міністерством освіти України. Нині Центр – головна координуюча ланка в структурі управління психологічною службою області. Він здійснює науково-методичне керівництво психологічною службою області та координує діяльність районних (міських) центрів, практичних психологів освітніх закладів. Центр функціонує в структурі обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

В Центрі працюють:

Романовська Діана Дорімедонтівна – завідуюча Центром. Закінчила спецфакультет «Практична психологія в системі освіти» Волинського державного університету. Є здобувачем відділу психології трудової і професійної підготовки Інституту педагогіки і психології професійної освіти Академії педагогічних наук України, практичний психолог вищої категорії. Більше 11 років працює практичним психологом у школі-інтернаті для глухих дітей. Постійно бере участь у різних психотерапевтичних проектах. Нагороджена «Почесною грамотою» Міністерства освіти і науки України «за активну участь у розвитку національної осві­ти, впровадження сучасних методів навчання і виховання молоді, вагомий внесок у розвиток психологічної служби України».

Психологи-методисти:

Собкова Світлана Іванівна — спе­ціаліст першої категорії. Закінчила відділ перекваліфікації педагогічного факультету за спеціальністю «Практична психологія» Чернівецького Національного університету імені Ю. Федьковича. Працювала практичним психологом Чернівецької загальноосвітньої школи- інтернату №2. В Центрі працює з вересня 2002 року. У 2003 році закінчила основний курс «Теорія та методологія гештальттерапії» Московського гештальтінституту.

Шпортій Тамара Георгіївна - має кваліфікаційну категорію «спеціаліст». Закінчила біологічний факультет Чернівецького Національного університету імені Ю. Федьковича за спеціальністю «практична та медична психологія» з відзнакою. Пацювала вчителем початкових класів та практичним психологом загальноосвітнього навчального закладу №6 м.Чернівців. У Центрі працює з серпня 2004 року. У 2004 році пройшла теоретичну та практичну підготовку з арт-терапії у керівника програми, кандидата медичних наук, голови арт-терапевтичної асоціації О.І. Копитіна.

 

Наші завдання

Центром розроблено «Стратегію розвитку психологічної служби системи освіти Чернівецької області до 2010 року», яка затверджена наказом управління освіти і науки облдержадміністрації №615 від 29.10.2004 р. У стратегії визначені всі основні перспективні напрямки роботи щодо діяльності психологічної служби області на вказаний період.

Ключовими завданнями в діяльності Центру на наступний рік є:

• Розширення мережі практичних психологів у закладах освіти області та сприяння введенню посад соціальних педагогів.
• Сприяння впровадженню в освітніх закладах програми В.О.Киричука «Психолого-педагогічне проектування особистості школяра».
• Організація роботи по підвищенню психологічної компетентності батьків, педагогів за допомогою активних форм і методів роботи.
• Впровадження системи тренінгових занять по роботі з дітьми, батьки яких виїхали за кордон.
• Впровадження тренінгів професійного становлення для студентів IV-V курсів психологічних спеціальностей та молодих спеціалістів.
• Подальше відслідковування ставлення учнівської молоді до вживання алкоголю, наркотиків, тютюнокуріння.
• Дослідження взаємостосунків дітей і батьків.
• Заплановано проведення обласної науково-практичної конференції «проблема оптимізації психологічної корекції соціального розвитку особистості учня».
• Відбудеться презентація творчих проектів психологічної служби області «Соціально-психологічні технології в освіті».
• Запланована розробка методичних рекомендацій для практичних психологів закладів освіти: «Використання арт-терапії в роботі з дітьми дошкільного та шкільного віку».
• Буде видано збірник методичних напрацювань «Психологічна служба області – 2005».
• Заплановане видання методичного збірника «Уроки здоров'я».

Робота з батьками

Психологічний супровід

Де згода у сімействі,

де мир і тишина,

щасливії там люди,

блаженна сторона.

І. П. Котляревський

 

У документах ЮНЕСКО про освіту XXI століття головна ідея сформульована так: «Неперервна освіта повинна перетворитися на процес неперервного розвитку людської особистості... Вона має дати змогу людині зрозуміти саму себе, навколишнє середовище і сприяти виконанню соціальної ролі в суспільстві».

Згідно з документами про реформування освіти в нашій країні ми розглядаємо завдання формування особистості молодої людини як першочергове. В навчально-виховному процесі впроваджуються інноваційні підходи, ідеї, концепції, у центрі яких — особистість дитини, учителя, батьків із їхніми потребами та інтересами, життєвими проблемами і драмами, успіхами і досягненнями.

Найголовнішою рисою виховної майстерності вчителя вважають почуття любові до дітей. Вміння любити дітей завжди, у будь-якій ситуації — це професійна якість педагога та обов'язковий атрибут батьківства.

Дитинство — це складний організм, у якому кожна клітинка виконує свою, тільки їй притаманну роль, задачу, робить свій внесок. Це організм, що має свою історію. Діти користуються унікальним плодом цивілізації, до якого історія підводила важким шляхом проб і помилок.

У сучасних європейських культурах виділяють такі етапи дитинства:

1. Вік немовляти (0—1 р.)

2. Раннє дитинство (1—3 р.)

3. Дошкільний вік (3—7 р.)

4. Шкільний вік (7—17 р.)

Перехід від етапу до етапу відбувається плавно. Але в цілому все дитинство включає в себе два цикли: цикл навчання і цикл виховання.

Дитина з перших днів життя відчуває і переживає все те, що роблять з нею дорослі. Родина — природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвивається почуття доброти, чуйності, совісті, правдивості, любові до всього живого.

Батьки — головні природні вихователі дитини. Основний чинник у формуванні особистості — це виховний клімат сім'ї. Рідна домівка — не тільки місце притулку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів. Батьки є першим суспільним середовищем дитини, а родина — провідним інститутом соціалізації. Батьки першими розкривають маленькій людині предметний світ і надають йому емоційного забарвлення.

Через життя в сім'ї формується ставлення до людей, речей, самого себе, виробляються ідеали та цінності. Любов дитини до батьків забезпечує безпеку, виступає гарантом емоційного благополуччя. Дитині мало просто того, щоб її любили. Вона потребує підтримки на всіх періодах дитинства.

Глибокий, постійний контакт з дитиною — необхідна умова виховання у будь-якому віці. Але тісний контакт і взаєморозуміння не виникають самі по собі. Батьки їх будують і творять, починаючи з віку немовляти.

Проте на сьогоднішній день психологи констатують факт депривації батьківської любові. Мати любить свою дитину за те, що вона є. Батько любить свою дитину такою, яка вона є, тому він уміє критикувати вчинки, але особистість дитини залишає недоторканою. Любов до дитини — це не лише приємна емоція, це передусім розумність у стосунках із нею, це турбота і відповідальність за її майбутнє.

Поява Конвенції ООН «Про права дитини» відіграла велику роль у процесі гуманізації освіти, тому що цей документ вплинув на сферу професійної етики педагогів. Дослідження свідчать, що Конвенцію в школах та інших навчальних закладах України і педагоги, і батьки знають недостатньо.

Але жоден державний документ не замінить дитині чуйного, дбайливого ставлення до її проблем з боку батьків. Якщо дитину вдома сприймають, а головне — люблять з усіма «плюсами» і «мінусами» — вона соціально захищена.

Результати психологічних досліджень у нашій області, проведені обласним науково-методичним центром практичної психології і соціальної роботи, допомогли виявити ряд виховних проблем, які потребують розв'язання і школою, і батьками, про існування яких дорослі часто навіть не здогадуються:

• Застосування учнями лихослів'я — це фрустрація (обман) у досягненні вищого рівня сформованості особистості, цілісності та гармонії всіх її складових. Необхідна допомога дітям в оволодінні навичками культурної поведінки, поліпшення мовного спілкування, формування моральних якостей.
• Ще одна проблема, розв'язати яку необхідно спільними зусиллями -це вплив аудіо- відеопродукції на свідомість дітей та підлітків. Цей вплив часто буває набагато сильнішим, ніж тиск з боку однолітків, тому що діє на культурну атмосферу в цілому. Особливо негативно вливають сцени порнографії, насилля, жахів. Вони формують деструктивний рівень ціннісних орієнтацій, девіантну особистість, спричинюють психічні розлади. Учні 5—11 класів вказують, що на них найбільший вплив мають фільми-бойовики, далі — фільми жахів, реклама. І саме відеопродукцію вони найбільше дивляться.
• Важлива проблема — це час, який присвячують діти прослуховуванню музики та перегляду теле- і відеопродукції. Самі учні відзначають, що після перегляду або прослуховування аудіо- відеопродукції у них виникає страх, нервовість, дратівливість, стомленість, а іноді — і головний біль та порушення сну. Аудіо- та відеопродукція досить часто пропагує і спонукає до куріння, вживання алкоголю, наркотичних речовин, провокує до ранніх сексуальних стосунків, проявів насильства.
• Щороку в закладах освіти області у рамках профілактично-виховної роботи здійснюється моніторингове до­слідження вживання наркогенних речовин. Викликає занепокоєння той факт, що певна кількість молодих людей уже спробували на собі дію наркогенних речовин, до яких відносяться: тютюн, алкоголь, токсичні речовини, наркотики. Тенденція щодо розповсюдження наркогенних речовин серед молодших вікових груп стає надто небезпечною. Підліток знаходить тимчасове розв'язання проблем у алкогольному чи наркотичному сп'янінні.
• Досить часто серед учнівської молоді виникають і проблеми у міжстатевих стосунках. Відсутність цілеспрямованого статевого виховання може призвести до небажаних наслідків у репродуктивному здоров'ї майбутнього покоління. Дорослі часто думають, що їхні діти знають уже все і самі уникають розмов про все, що стосується статі. Психологи стверджують, що саме психологічні особливості дівчат і хлопців, нормативна статева поведінка, наслідки ранніх статевих стосунків та засоби контрацепції цікавлять підлітків найбільше, починаючи вже з 6—7 класу. Частково школа вирішує це питання шляхом введення спецкурсу «Статеве виховання» та «Етика і психологія сімейного життя». Як психологічний супровід спецкурсу «Статеве виховання» учням, педагогам і батькам обласним науково-методичним центром практичної психології і соціальної роботи розроблено та видано посібник «Основи психосексуальної культури», де подається необхідна інформація і даються відповіді на основні питання статі у поєднанні з моральними нормами нашого суспільства.
• У процесі формування здорового, повноцінного життя молодих людей велику роль відіграє вміння дорослих зорієнтуватися у складнощах і особливостях молодіжної субкультури, знання про поведінкові реакції, які виникають у цьому віці. Саме ними пояснюється належність багатьох підлітків до різного роду неформальних угрупувань.

Надзвичайно важливо дорослим знати особливості вікових періодів, бути обізнаними в питаннях молодіжної субкультури, обговорювати з дітьми їхні інтереси та уподобання, знаходити шляхи реалізації цих інтересів, залучаючи дитину до відповідних гуртків, секцій, клубів. Цьому сприятимуть такі активні форми роботи з батьками, як тренінги та ділові ігри, психологічна просвіта батьків через батьківські всеобучі, школи педагогічної майстерності тощо.

Якщо батьки цікавляться життям дитини, радіють за неї, підтримують її у різних життєвих ситуаціях, тоді й віддача буде відповідною, і посіяне зерно проросте багатим на вдячність врожаєм.

Виховання дитини починається від її народження. Якою вона виросте, значною мірою залежить від її батьків. Батьки в родині мають виконувати функції педагога: освітню (передача життєво значущої інформації), виховну (засвоєння норм життя в людському суспільстві), розвиваючу (підвищення індивідуального потенціалу).

Але здебільшого батьки не мають спеціальної педагогічної або психологічної освіти. Які ж знання особливо потрібні їм?

• Психологічні знання. Саме вони дають можливість збагнути закономірності розвитку дитини у різні вікові періоди; зрозуміти індивідуальність дитини; з'ясувати психологічний зміст своїх помилок і труднощів у вихованні.
• Педагогічні знання. Батьки повинні не просто впливати на дитину в конкретних ситуаціях, а вибудувати цілісну , логічно виправдану виховну систему.
• Загальна ерудиція. Батьки для дитини спочатку є джерелом інформації про навколишній світ, а згодом — провідником у світі знань і людських взаємин. Нерідко широкий світогляд, здатність відповісти на дитячі запитання стають основою авторитету матері, батька.

У міжнародній теорії і практиці немає терміна «педагогічна культура батьків». Стосовно проблем сім'ї вживається термін «виховання батьків», який значно ширший за змістом. У нього закладена суть, яка виявляється в допомозі батькам у виконанні ними виховної функції і зачіпає всі сторони сімейного життя.

Хто і як може допомогти батькам у вихованні дітей? Можливо, саме в школі, яка займається не тільки навчанням, але й вихованням дітей, необхідно створити стимулююче середовище для розгортання спеціальної роботи щодо виховання батьків. Для цього можливо використати наступні види та методи роботи:

• відкриті уроки для батьків;
• дні відкритих дверей;
• батьківські збори;
• бесіди (колективні, групові, індивідуальні);
• оформлення куточків для батьків;
• підготовка тематичних папок;
• конференції з досвіду сімейного виховання;
• психолого-педагогічні лекторії;
• консультації психолога;
• соціологічні дослідження з актуальних проблем сучасної сім'ї;
• заняття-тренінги для батьків з підвищення батьківської ефективності;
• робота з групою батьків, які мають подібні проблеми.

Представлені матеріали допоможуть батькам та педагогам об'єднати свої зусилля щодо спільного завдання — виховання гармонійної, всебічно розвиненої особистості.

Матеріали цього номеру газети ви можете знайти в книзі з серії

Бібліотечка Соціального Працівника - «Технології роботи з батьками»